Біологічні казки

Марина Яремийчук. Хто ж я?

У прісній воді ставка плавала крихітна істота. Вона була такою маленькою, що побачити її без мікроскопа було неможливо. Її єдина клітина мала трохи заокруглений передній кінець, з якого, як чубчик, стирчав один джгутик. Задній кінець був загостреним. Усередині клітини виднілося велике ядро. Тварина мала пульсуючу вакуолю1 біля джгутика, зелені хлоропласти2 та яскраво-червоне світлочутливе вічко. Звали ...

Марина Яремійчук. Червона ненажера

Спокій придонної частини теплого південного моря порушили тривожні чутки. З’явилася тварина, яка поїдає всіх, на кого натрапить: малорухливих молюсків, морських їжаків, ракоподібних, багатощетинкових червів та інших безхребетних. На глибоководді виник переполох. – Я чула, що ця тварина поїдає лише мертвих риб, – заспокоювала всіх Устриця. – А от і ні! Вона нападає і на живих, ...

Таліна Котик. Чарівне перетворення

Чудового літнього ранку, як тільки перші сонячні промені зігріли траву, прокинулась строката гусеничка. Вона потяглася своїм схожим на гармошечку тілом, глянула на сонечко, роздивилась навкруги і раптом побачила своє зображення в краплинці роси. Гусеничка замилувалась: – Яка ж я гарненька! Яка граціозна! Які у мене великі очі! А які гарні жовті смужечки на спинці й ...

Ольга Євстігнєєва. Про вуха тварин

Повернувшись додому з вулиці, де панувала вітряна погода, я потрапила в атмосферу домашнього затишку й тепла. Однією з цих домашніх “приємностей”, звичайно, була кицька Фелісія. Я хотіла зігрітися після пронизливого вітру біля теплої пічки, та Філя сьогодні знову була у вигляді дівчини-кішки і мала дуже повчальний вираз личка (а це завжди віщувало нові повчання). ...

Ольга Євстігнєєва. Краще один раз побачити

Напоївши кицю молочком і почухавши її за вушком, я вийшла з кухні до кімнати, зручно розмістилась перед телевізором і взялась до пульта. Раптом за спиною почувся голос: – А чи не надто близько ти сидиш перед екраном? І це заради цієї собачої реклами про “Педігріпал”? Не бачили б мої очі, як ти псуєш свої очі! ...

Марина Яремийчук. Циркачка прісноводна

Гідра жила у річці з повільною течією, вела прикріплений малорухливий спосіб життя. Вона мала струнке, схоже на стебельце без листя, тіло завдовжки 1,5 см, довгі щупальця, між якими розміщувався рот, та підошву для прикріплення до будь-якої поверхні. Прийшли люди, зачерпнули воду разом із Гідрою і віднесли у біологічну лабораторію. Тут уже не перший рік вивчали ...

Ольга Євстігнєєва. Лапи, лапки, лапища

Чи милувалися ви коли-небудь мальовничим заходом сонця, який розфарбовує небо у найнесподіваніші барви: від фіолетової і темно-синьої до насичено червоної? Я бачила цю неймовірну красу, коли була на відпочинку в Карпатах. От і зараз відчула натхнення, тому взяла акварель і почала малювати. Мені здавалося, що в цей момент у світі існую лише я, небо, гори... ...

Таїна Котик. Лісове царство

„У деякому царстві…” – так зазвичай починається багато казок. Наша казка теж про царство, але незвичайне і не менш дивовижне, ніж усі казкові царства. Наша казка про ліс. Так от, жив-був ліс і був у цьому лісі, як і годиться царству, цар – великий, могутній дуб. Він був дуже старим, таким старим, що і сам ...

Марина Яремийчук. Перехоплене повідомлення

У Центрі управління космічними польотами перехопили інформацію з іншої галактики. З’ясувалося, що іншопланетяни вже давно знають про існування планети Земля у Сонячній системі. Для спостережень і передавання інформації про розвиток життя на Землі вони прислали своїх агентів. У нас вони відомі як круглі черви. Ці агенти не надто розумні, але надзвичайно плодючі. Можуть жити в ...

Марина Яремийчук. Морський конкурс

Морські коники оголосили у всіх куточках Світового океану про конкурс на найкращу і найбільшу перлину. Всі двостулкові молюски вирішили взяти участь у цьому змаганні. Кожному хотілось отримати першість. Молюски повзали по піщаному дну, активно фільтрували воду в надії на те, що заповітна піщинка потрапить під мантію і почнеться процес перлиноутворення. Вони гойдалися на хвилях і ...

Марина Яремийчук. Сповідь паразита

Я – Свинячий Ціп’як. Ніхто нас не любить, усі обзивають паразитами. А хіба наше життя легке? Дехто називає мене Ціп’яком Озброєним. А яка там зброя? Маю лише чотири присоски та хоботок із гачками. Будучи личинкою*, я самотньо лежав на траві, нікому не заважав. Разом із травою мене з’їла Свиня! Добре, що моя оболонка щільна, і ...

Марина Яремийчук. Подарунок нептуна

У Чорному морі далеко від суходолу жила медуза Аурелія. Вона полюбляла одягати прозору сукню з блакитним відливом, на якій світилася рожева квітка. Аурелія була гарною, ніжною і дуже лякливою, боялася всіх: риб, молюсків, черепах. Зазвичай вона підпливала до поверхні, завмирала й повільно опускалася донизу. Угору красуня піднімалася лише вночі, коли більшість морських мешканців спали і ...

Марина Яремийчук. П’явчині мрії

У невеликому ставку з мулким дном, який поріс ряскою, елодеєю та тілорізом, жила Молода П’явка. Вона мала дві присоски, темну спинку і три пари коричневих пасмуг. Уже давно п’явка нічого не їла, тому була дуже худенькою і безсилою. Їсти водорості їй не хотілося, ганятися за інфузоріями було нецікаво. Голод давався взнаки щоразу сильніше. Плаваючи у ...

Марина Яремийчук. Як дощовий черв’як писав листа

Дощовий Черв’як закінчив роботу, проліз у свою найглибшу нірку і почав готуватись до зимівлі. Він старанно працював улітку: розпушував ґрунт на своїй улюбленій клумбі, робив ходи, щоб вода і повітря надходили до коренів рослин, перемішував ґрунт із перегноєм. А перед тим, як надовго заснути, вирішив написати листа своєму троюрідному братові – Австралійському Земляному Черв’яку. Ось ...

Марина Яремійчук. Хто найважливіший?

Сорока вмостилася на гілці старого Дуба, озирнулася довкола та незадоволено заскрекотіла: – Ліс – немов величезний мурашник. У ньому багато мешканців, та всі чимось зайняті. Ніхто на мене уваги не звертає. А я ж така гарна, така розумна, така корисна, така… така… і взагалі – найважливіша! Почувши ці слова, старий Дуб прокинувся від своїх думок ...

0