Екосистеми

Ірина Пісулінська. І знову про тихе полювання

Прогулюючись лісом чи лукою, ми помічаємо красу ландшафту і розпізнаємо окремих учасників цих спільнот. Ось росте сосна, а це береза, під нею ми побачили дзвіночки і метелика поряд. Ой, дивіться, білочка, а під ногами боровичок гарненький. Ми думаємо, що кожна деталь у цьому різноманітті функціонує окремо – просто багато щасливих сусідів. Але це не так. Ліс – складна система, яка функціонує майже як один організм, який складається з багатьох різноманітних компонентів. ...

Ірина Пісулінська. Тихе полювання

„Cherchez la femme!” (шерше ля фам) – кажуть французи, коли поведінка людини є незрозумілою або відбуваються події, причини яких важко збагнути. Шукайте жінку, жіночий слід! Такі вони дивовижні істоти – жінки! Не всі їх здатні зрозуміти. Коли я розмірковую про незвичайні явища, що відбуваються в екосистемах, я згадую цю фразу – „Шукайте жінку!” – і задумуюся: „Кого шукати?” І часто у ролі загадкових дам виступають... гриби. Розгадати одне таємниче явище нам допоможуть гриби – chercher des champignons. Але про гриби трохи пізніше. Спочатку розглянь рослини під’ялинники. Не дуже вони схожі на рослини, чи не так? ...

Віра Сенчина. Нашестя пітонів

У лютому 2013 року по телебаченню Маямі я почула оголошення про те, що для Національного парку „Еверглейдс” (штат Флорида) потрібні змієлови. Це мене вразило! Виявляється, ще на початку 1990-х років утримувати тигрових пітонів вдома у Флориді увійшло в моду. Маленькі пітончики здавалися безневинними. Зооторговці завозили їх до Маямі і просили за них не так дорого ...

Олена Крижановська. Паркові озера. Частина 4

Серед птахів парку є звичні види, які водяться скрізь. Як всюди навесні, галявинами походжають зграйки шпаків із райдужним полиском пір’я та чорні граки з білими дзьобами. Як скрізь у місті, нахабно поводяться сірі ґави, стрекочуть сороки, кричать на деревах сойки, виводять рулади чорні дрозди. Купол ротонди на весільному острові вподобала зграя сизих голубів. Скрізь бігають, похитуючи хвостиками, чорно-білі плиски. За ними ледве встигають одночасно бігти та пищати, випрошуючи їжу, їхні діточки в іншому вбранні – жовто-коричневому. ...

Олена Крижановська. Паркові озера. Частина 3

Якщо уважно не придивлятися, здається, ніби в озерах панують дикі качки та жаби. А якщо придивитися? Долина Феофаніївських озер овальна, має більш-менш чіткі краї. За день можна обійти її всю і навіть науково вивчити. Уявімо, що сюди зранку завітав ботанік із товстим блокнотом і почав записувати всі види, які йому трапилися. Перші дві години вчений ...

Олена Крижановська. Паркові озера. Частина 2

На перший погляд здається, що Феофаніївські озера належать диким качкам – крижням. Десятки пар на кожному озері, а в травні і згодом влітку багато хто вже з діточками. Проте крижні тут не зимують, а відлітають у теплі краї і лише в квітні повертаються. Найбільш нетерплячі пари можуть з'явитися завчасно, у березні, коли озера ще під кригою. Тоді качки влаштовують справжній „балет на льоду”, ковзаючи темною кригою до найтоншого прозорого краю, який підламується під їхньою вагою, і качки падають у воду. Саме качки, не селезні. Ті поважно ковзають слідом, розширюючи ополонку. Першопрохідці у цих сім'ях завжди дами. Селезень слідує за качечкою, куди та поведе. Мабуть, у парах крижнів функції чітко поділені для „гарних” та „розумних”. Селезень виблискує зеленим оксамитом голови, білим намистом, мідною грудкою та хизується закрученим у кільця пір'ячком на хвостику, а менш показна брунатно-ряба качка із темно-синіми „дзеркальцями” на крильцях керує, куди плисти або летіти, що їсти, де виводити каченят. ...

Олена Крижановська. Паркові озера. Частина 1

На околиці Києва, біля Голосіївського лісу, багато цікавих та історичних місць. Якщо за точку відліку взяти мій дім, то й довкола нього є природні „родзинки”, де відбулося багато новітніх пригод. Зараз мова піде про Феофанію – місцеву перлину, обрамлену лісом, политу водою цілющих джерел, записану в історію. Місце високих роздумів та відпочинку, де зустрічається прадавнє ...

0