На межі міста і лісу

Олена Крижановська. Краса, народжена болем (як утворюються перлини)

З давніх-давен люди цінували коштовні камені-самоцвіти, дари землі. Не менше їх вабили й безцінні дари морських глибин. Бурштин море викидає на берег, за коралами треба пірнати на глибину, а мушлі доводиться відвойовувати не лише в моря, але й у молюска, адже це його дім. А перлина… Немає більш таємничого дива в морських глибинах! Коштовність, що ...

Олена Крижановська. Історія рудохвостих (гніздо білок-3)

Навесні, коли білченята разом із матусею залишили гніздо в стіні мого будинку1, здавалося, що історія завершилася. Але восени у „таємній кімнаті”-схованці в цегляній стіні під нашим дахом знову оселилася білка. Дивна білка… Темне хутро з мідно-червоним полиском, величезні вуха з довгими китицями та дуже серйозна мордочка з дивним поглядом. Це ж Філософ! 1Читай про їхні ...

Олена Крижановська. Історія рудохвостих. Гніздо білок-2

Після того, як поряд з моїм балконом оселилася сім’я білочок1, кожен день приносив нові пригоди. Коли білченята вперше визирнули з гнізда, їм був місяць від народження. За тиждень вони підросли і весь час гралися на даху балкона. Що сміливіше лазили та бігали білченята, то частіше хтось з них летів донизу. Тільки не Філософ! Йому вистачило ...

Олена Крижановська. Історія рудохвостих. Гніздо білок-1

Здавалося б, що незвичайного можна розповісти про білок? Усі їх бачили і більш-менш уявляють характер цієї тваринки. Мені пощастило зблизька спостерігати за цими рудохвостими створіннями, бо їхня трохи божевільна сімейка оселилася поряд з моїм балконом. Взимку я помітила на кухонному підвіконні білочку. Спочатку її побачив мій котик, кинувся до вікна і привернув мою увагу. Тварини ...

Олена Крижановська. Нічна тривога (кам’яна куниця)

Серед ночі мене розбудив воронячий крик. Гава здійняла такий галас, наче хрипла пожежна сирена! Квітнева ніч була ще прохолодна, без поважної причини я б нізащо не вийшла на балкон вночі. Але хіба такий крик може бути без поважної причини? Невпинне „кар-кар-кар-кар!” було мені вже знайоме. Таким криком ворона захищає від небезпеки своїх діточок. Мало хто ...

Олена Крижановська. Найменший хижак (Ласка на полюванні)

Десятого червня ще до полудня я поверталася з паркових озер – ходила знімати на відео малих каченят та гніздо ластівок. Мою увагу привернуло пташине тріскотіння. Я звернула з асфальтової доріжки в ліс і пішла на звук, сподіваючись роздивитися незнайому пташку або хоча б записати її пісню, щоб потім визначити вид пташки. На маленькій галявині ріс ...

Олена Крижановська. Закоханий у Пенелопу, або Сила мистецтва

Учені-етологи стверджують: тварини розумніші, ніж багато хто може собі уявити. Усі вищі звірі (собаки, кішки, мавпи, дельфіни) швидко вчаться розпізнавати власне відображення й усвідомлюють, що це не інша тварина, а вони самі. Птахам це вдається важче. Хвилястий папужка, у клітці якого є маленьке люстерко, впевнений, що разом з ним живе ще один папужка. Він спілкується з віртуальним другом, залицяється до нього, годує. Мій кіт не лише впізнає себе та свого друга собаку, знятих на відео, а й має власні телевізійні вподобання, аж ніяк не пов’язані зі світом природи. Пташок, кішок та мишок на екрані він не помічає (або ніяк не виказує свого зацікавлення). Зате йому подобаються веселі пригодницькі фільми з бійками та переслідуваннями, детективи, а також добрі фантастичні казки і мультики. Кіт добре відчуває ритм, у якому рухаються кольорові плями на екрані, звертає увагу на знайому музику... але варто лише з’явитися рекламі, не менш яскравій та рухливій, – кіт невдоволено відвертається чи засинає. ...

Олена Крижановська. Собаки на сіні, або Місце зустрічі змінити не можна

Узимку зазвичай тварини ближче підходять до людського житла. На межі міста і лісу в них є особливе перехрестя, куточок для зустрічей, клуб за інтересами. Цю унікальну екосистему жителі нашого двору називають просто „Сіно”, зрідка – „Солом’яний палац” або „Фортеця”, бо насправді це не суха трава, а саме суха солома. Та частіше кажуть „Сіно”. Смугу завширшки ...

Олена Крижановська. Месники в чорних масках. Частина 2

Люди в кафе завмерли під стінами, з подивом дивлячись на лісового гостя. Борсук був невеликий, зовсім не страшний, швидше кумедний, наче м'яка іграшка. Тільки насуплена мордочка в чорній „масці” дуже серйозна та з пащі визирали гострі дрібні ікла. Після швидкого бігу товстий звір важко дихав і підозріло озирав людей, шукаючи того, за ким він прийшов сюди і до кого мав претензії за свою любу нору. Здається, малий борсук надворі вчинив негарно, кинувши свого родича у небезпеці. Та борсуки відрізняються від всієї родини Куницевих та від багатьох інших тварин організацією соціального життя. В пошуках їжі, захисту від хижаків та вихованні дитинчат кожен борсук сам за себе. Тож не дивно, що менший втік, лишень двері кафе зачинилися. ...

0