Наукові відкриття

Дарія Біда. Скільки планет у Сонячній системі? Частина 2

Науковці вирішили називати планетою небесне тіло, маса якого менша, ніж маса найменшої зорі, але водночас достатньо велика, щоб під впливом власної гравітації тіло набуло кулястої форми. Більшість тіл розмірами приблизно кількасот кілометрів задовольняють цим вимогам. Менші об’єкти, як правило, мають неправильну форму, іноді це – звичайнісінькі уламки. Згідно з таким означенням, Плутон слід було б називати планетою, а разом з ним – і десятки тіл з поясу Койпера. ...

Дарія Біда. Скільки планет у Сонячній системі? Частина 1

Земля – супутниця Сонця у світовому просторі – споконвіку обертається навколо свого джерела тепла й світла, яке забезпечує життя на Землі. Навколо Сонця обертаються також інші супутники – планети Сонячної системи. Одні планети отримують більше тепла й світла, інші – менше, адже вони розташовані на різних відстанях від центрального світила, у якому зосереджено 99,87 % маси Сонячної системи. У порядку зростання відстані від Сонця планети розташовані наступним чином: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, ... Ще зовсім недавно цей перелік завершував Плутон. Однак асамблея III Міжнародного астрономічного союзу, який відбувся у Празі (серпень 2006 р.), прийняла рішення позбавити Плутон статусу повноцінної планети. Астрономи також відмовилися від пропозиції запровадити окремий клас малих планет – “плутони”. Спробуємо з’ясувати, чому так сталося. ...

Юлія Рудас. Хімікиня, яка зробила наш світ безпечнішим

Кевлар – не надто поширене слово, проте воно відоме навіть хлопчакам, які полюбляють грати в онлайн-гру „World of Tanks”. Якщо запитати на уроці хімії: що ви знаєте про кевлар, то хоч хтось один таки згадає про кевларові жилети й каски у цій грі. Кевлар набагато міцніший і легший за сталь і не менш популярний: індивідуальний ...

Сергій Малинич. Дивовижний фулерен, або Про філософію, архітектуру, футбол та Нобелівські премії

Віддавна людей вабила краса й досконалість простих геометричних форм. В них люди вбачали глибокий, подекуди містичний, зміст. Їх наділяли особливими властивостями та пов'язували із ними надії на пізнання таємниць природи. Ще у Стародавній Греції, понад два тисячоліття тому, люди знали про існування п'ятьох опуклих правильних многогранників. Правильними їх назвали тому, що їхні грані утворені однаковими правильними многокутниками, а вершини рівновіддалені від деякої точки, яку називають центром. Найменшу кількість граней має тетраедр, гранями якого є чотири рівносторонні трикутники. Далі йде куб із шістьма квадратними гранями. Октаедр має вісім трикутних граней, а дванадцять поєднаних між собою п'ятикутників називають додекаедром. Найбільше граней – двадцять рівносторонніх трикутників – має ікосаедр. Краї многокутників називають ребрами многогранника, а точки, у яких збігається кілька ребер, – його вершинами. ...

0