Абетка вчителя

БЕРЕЖIМО УКРАЇНУ!

Любов до природи починається з турботи про неї. Вона ж турбується про нас: дає житло та їжу, оберігає, піклується про наше здоров’я. Щодня ми п’ємо прісну воду, їмо хліб з пшениці чи жита, одягаємося у речі з волокон бавовни чи шерсті тварин.

Цінуймо природу, насолоджуймося кожною хвилиною спілкування з нею. Її неймовірні дарунки роб­лять наше життя здоровим, яскравим і щасливим. Зелені килими на луках, пташиний спів у лісах, теплий вітер, аромат весняних квітів, тихий плюскіт морських хвиль… Соковиті фрукти, лагідне проміння сонця… Рипіння снігу під ногами, літня злива і блакитне небо, неповторні краєвиди рідної України… Ми думаємо, що природа завжди буде радувати нас красою, поїти, годувати, а земні надра – дарувати свої багатства. Але не забуваймо, що вона дуже вразлива.

Щоб полюбити природу всім серцем, треба пам’ятати, що людина – частина живої природи. Любити природу – це захищати і шанувати її, це берегти нашу Україну. Для цього треба підгодовувати пташок взимку, садити квіти і дерева навколо будинку, не смітити на природі, економити воду та електроенергію.

Наукова казка

ЖИТТЯ У КЛIТЦI

Пустунчик сперечався з друзями.

– Усі кажуть: люби природу! Бережи природу! А навіщо? Людина змінює природу, як їй заманеться! Ми ж не в печерах живемо і не в лісі. У нас усе штучне і дуже зручне: будинки, меблі, іграшки, комп’ютери!

– Так, – погодився Розумник. – Людина створила власний світ. Але вона не може жити без природи.

– Чому? Я можу!

– Невже тебе не тягне туди, де світить сонце, ростуть дерева, пахнуть квіти, співають пташки, іде дощ? – здивувалася Лапуня. – Людина – частина природи. Як нам обійтися без неї? Це дуже сумно, навіть страшно!

– Не люблю дощ! – вередував Пустунчик. – Мені вдома добре. У мене є телевізор, ігри, багато книжок! Не засумую! Хіба не можна обійтися без рослин, тварин, річок, морів і гір?

– Тільки на космічних станціях, – сказав Розумник. – Там усе штучне, навіть повітря.

– Хочу на космічну станцію! Проживу без природи! – затявся Пустунчик.

І тоді Зернята влаштували Пустунчикові випробування: не гуляти на вулиці, не купатися у річці, не ходити до лісу; не їсти свіжої зелені, фруктів та овочів; до школи ходити у темних окулярах, щоб не бачити дерев, трави, метеликів, сонця. І закривати вуха, щоб не чути шелестіння листя, дзюркотіння струмків, співу пташок. Лапуня забрала до себе всі його кімнатні рослини, а Розумник – кішку Варварку. Пустунчикові заборонили дивитися передачі про природу і читати про неї. А коли він провітрював кімнату, його зачиняли в іншій, бо штучного повітря у Зернят не було. Дивитися у вікна теж не можна.

До вечора Пустунчик веселився у розважальному центрі без вікон. Вдома швидко заснув. І навіть не думав, як важко йому буде. Він грався за комп’ютером, слухав новини, ходив до школи, телефонував друзям. Та ледве витримав три дні.

– Більше не можу, – надвечір Пустунчик рвучко відчинив вікно та глибоко вдихнув свіже повітря. Збиралися хмари. Накрапав дощик. Пустунчик вибіг на подвір’я.

– Як добре бути вільним! Бачити дерева, хмари! Відчувати краплі дощу на носі! Уночі я побачу зорі, а завтра вранці – траву та сонце! Почую спів пташок! Нарешті!!! – радів Пустунчик.

Друзі почули Пустунчика та вибігли до нього.

– Людина доти не сумує у власному світі, доки її там не зачинили, наче у клітці! Вона любить волю, а це відчуття дає лише природа. За це ми її любимо, – посміхнулася Лапуня.

– Я теж люблю природу! – Пустунчик усе зрозумів. – Треба її берегти, бо де ж нам відпочити від техніки? Тепер я знаю, як погано жити у клітці. Хай навіть там дуже зручно, тепло та затишно, багато їжі та розваг.

Наступного дня дорогою до школи Пустунчик зачудовано дивився навкруги, наче бачив світ уперше. Він і не уявляв, що так тужитиме за природою!

А що для тебе наймиліше у природі? Як ти бережеш її скарби?

Олена Крижановська

ЗАПИТАННЯ ВІД ЛАПУНІ

  • Як ти розумієш прислів’я: „Природа комусь мати, а комусь – мачуха”?

Матеріали до уроку

ПАМ’ЯТКА ШАНУВАЛЬНИКА РІДНОЇ ПРИРОДИ

  1. Шануй природу, дбай про неї.
  2. Пам’ятай: природа живе і відчуває, поводься обережно і відповідально у природі. Перш, ніж щось зробити, подумай про наслідки.
  3. Готуйся до зустрічі з природою: шукай інформацію, читай, слухай. Що більше знаєш, то краще опікуватимешся природою.
  4. Оберігай звірів: не порушуй їхній спокій, не галасуй, не лякай їх, не руйнуй їхні домівки: нори, гнізда, дупла.
  5. Не намагайся торкнутися диких звірів, не лови їх, не забирай з місця, де вони живуть, не кривдь звірят.
  6. Оберігай дерева та інші рослини, гриби: не ламай, не зривай без потреби, не топчи, не розкопуй ґрунт.
  7. Дбай про чистоту довкілля: ніколи не викидай сміття у лісі, не кидай його у водойму; прибирай сміття на природі.
  8. Дотримуйся правил поведінки у природі, а якщо зауважиш проблему – повідом лісничого або міську службу.
  9. Не розпалюй багаття у непризначених для цього місцях, не залишай по собі слідів перебування у лісі, на луці, у парку, на пляжі.
  10. Негайно повідомляй, якщо помітиш пожежу або підпалювачів стерні.

Чи прекрасна українська природа? ТАК!

Чи неповторна українська природа? ТАК!

Чи любиш ти українську природу? ТАК!

Ігри та завдання

Гра 1. „Завітай у казку” („В гостях у Чарівної Книги Природи”).

  1. Прочитайте дітям казку „Життя у клітці”.
  2. Запропонуйте зіграти у гру.
  3. Нагадайте, що Зернята влаштували Пустунчикові випробування. Чого не можна було робити Пустунчикові, який забажав жити без природи?

Діяльність. Клас поділіть на команди. Кожна з них по черзі пригадує і називає спочатку одну ­заборону, а потім те, що тішило Пустунчика, як її було знято.

Гра завершується, коли вичерпуються аргументи або відведений час. Виграє команда, яка висловила останнє твердження.

Порада: гру можна провести у вигляді театралізованого дійства. Коли перша команда називає заборону, друга – показує її, і навпаки. Можна придумувати свої „заборони” і „радощі від природи”, про які не йшлося у казці. Тоді команда каже: „А ми забороняємо Пустунчикові…” або „А ми любимо у природі…”

Гра 2. „Ми шанувальники рідної природи”.

Обладнання: мотузка або крейда, картка „Ми шанувальники природи”.

Діяльність:

  1. Діти стоять навколо накресленого кола (у приміщенні можна використати мотузку). У центрі кола – картка із написом „Ми шанувальники природи”.
  2. Ви промовляєте речення, що відповідає або супе­речить „Пам’ятці шанувальника рідної природи” (МУ).
  3. Якщо діти з ним погоджуються, то стрибають всередину кола (або плескають у долоні).
  4. Якщо твердження суперечить діям шанувальників природи, то діти вистрибують з кола (або розводять руками).

Гра 3. „Що я люблю у природі?”

Діти стають у коло і по черзі відповідають на запитання: „Що я люблю у природі?” Хто повторився, вибуває з гри і пильно стежить за тим, щоб учасники називали щось нове.

Так само можна зіграти у гру „Як я дбаю про природу?”

Гра 4. „Займи позицію”.

Обладнання: дві таблички „Так” і „Ні”.

Діяльність: розмістіть таблички у різних частинах класу. Ви висловлюєте думку. Діти, які погоджуються з нею, ідуть до таблички „Так”, а ті, що не погоджуються, – до таблички „Ні”. Після обговорення всі учні повертаються в центр класу. Гра триває.

Порада: речення можна скласти на основі „Пам’ятки шанувальника рідної природи” (МУ). Наприклад:

  • Для відпочинку в лісі я на цій галявині не зупинюсь, бо тут брудно. Пошукаю іншу – чисту.
  • У парку в траві побачив маленьке пташеня, яке не літає. Заберу додому, буду годувати.
  • Назбираю ягоди горобини, засушу, а взимку буду підгодовувати ними пташок.
Поширити
0