Олена Крижановська. Паркові озера. Частина 2

На перший погляд здається, що Феофаніївські озера належать диким качкам – крижням. Десятки пар на кожному озері, а в травні і згодом влітку багато хто вже з діточками. Проте крижні тут не зимують, а відлітають у теплі краї і лише в квітні повертаються. Найбільш нетерплячі пари можуть з'явитися завчасно, у березні, коли озера ще під кригою. Тоді качки влаштовують справжній „балет на льоду”, ковзаючи темною кригою до найтоншого прозорого краю, який підламується під їхньою вагою, і качки падають у воду. Саме качки, не селезні. Ті поважно ковзають слідом, розширюючи ополонку. Першопрохідці у цих сім'ях завжди дами. Селезень слідує за качечкою, куди та поведе. Мабуть, у парах крижнів функції чітко поділені для „гарних” та „розумних”. Селезень виблискує зеленим оксамитом голови, білим намистом, мідною грудкою та хизується закрученим у кільця пір'ячком на хвостику, а менш показна брунатно-ряба качка із темно-синіми „дзеркальцями” на крильцях керує, куди плисти або летіти, що їсти, де виводити каченят.
Поширити
0