І. Вступ. Паспорт проекту

Тип проекту: дослідницько-пошуковий, творчий, культурологічний, інтегрований, середньо тривалий

За кількістю учасників – груповий

Спосіб вирішення проблеми:

  • робота з додатковою літературою;
  • використання інших засобів інформації;
  • самостійні дослідження та аналітична робота дітей з учителем

Актуальність. Виховувати в учнів глибокі почуття любові до рідної землі, її культури, побуту, символів і звичаїв, турботливого ставлення до природи.

Мета і завдання проекту

  • познайомитися із відомостями про калину;
  • розвивати пізнавальні інтереси до вивчення традицій та символів українського народу;
  • формувати навички пошукової діяльності, уміння планувати діяльність, досліджувати матеріали,спостерігати за рослинами;
  • розвивати усне й писемне мовлення, удосконалювати вміння працювати з додатковою літературою

Етапи реалізації проекту

  1. Вибір теми проекту.
  2. Формування груп з урахуванням інтересів та уподобань дітей.
  3. Визначення завдань у групах.
  4. Робота з різними джерелами інформації.
  5. Збір відеоматеріалів, фотоматеріалів, малюнків.
  6. Дослідницька робота.
  7. Систематизація та оформлення отриманого матеріалу.
  8. Презентація проекту

  Очікувані результати

  • Активізація пізнавальних інтересів учнів та здобуття багато орисної інформації про калину, її лікувальні і корисні властивості.
  • Вдосконалення вмінь орієнтуватися у просторі та вмінь використовувати різні джерела інформації
  • Удосконалення вміння працювати і групах
  • Розвивати уміння здійснювати проектну діяльність на основі власних спостережень, досліджень
  • Надрукувати збірку «Легенди, пісні, вірші про калину»

ІІ. Основна частина. Робота творчих груп

Творча група « Природознавці»

Калина звичайна представляє собою гіллястий чи чагарник невелике деревцо із сіруватою корою стовбурів і галузей, часто покритої тріщинами. Трьох-п’ят-лопатеві листи з великими зубцями розташовані на галузях супротивно один одному. Зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені. Білі квітки зібрані на верхівках галузей у плоскі зонтиковидные суцвіття з 6—8 променями Суцвіття досить великі, шириною 5—10 сантиметрів, і дуже декоративні. Крайові квітки в суцвітті мають білий колесовидный віночок; квітки, розташовані у внутрішній частині суцвіття, білі чи розоваті, мають форму дзвіночка. Саме вони і дають плоди — яскраво-червоні, соковиті кістянки кулястої форми 8—10 міліметрів у діаметрі.

Цвіте калина в травні — червні, плодоносить у серпні — вересні.А по долинах рік вона зустрічається й у лісостепу. Вогкуваті узлісся лісу, галявини, вирубки, берега рік, озер і болот-улюблена Її місця обитания цієї рослини

Крислаті широколиственные кущі калини часто можна зустріти в садах і городах. А один з її видів, відомий садівникам за назвою «буль-де-неж», чи «сніжна куля», відноситься до числа кращих декоративних чагарникових порід.

Плоди калини досить гіркі на смак, але, будучи замороженими, утрачають значну частину гіркоти і стають ласим видобутком птахів

Творча група « Медики»

З давніх часів червона калина увійшла в життя українців: у традиції, обряди, творчість, кулінарію і народну медицину. Для нашого народу кущ калини — це й оберіг, і цінні ліки з унікальними властивостями. Різні частини цієї рослини — кора, ягоди, квіти, гілки, кісточки — всі є цілющими.

Калина — це лікарська рослина, вона містить багато вітамінів та широко використовується у медицині. Як у народній, так і в офіційній. Найчастіше для цього беруть яскраві плоди або ж кору чи гілочки цієї рослини. Кора незамінна як жарознижуючий засіб, а також вона добре допомагає при найнебезпечніших жіночих хворобах, приводить організм жінки у норму.При безкінечних сезонних ГВРЗ, бронхітах та захворюваннях легень готують настої та відвари гілочок та плодів калини. Вони рятують від температури, набряків у легенях, розгулу інфекцій у горлі та носоглотці. Калина має властивість зміцнювати імунітет, тобто, піднімати на боротьбу з  хворобою захисні сили організму. Варто подякувати природі за те, що подарувала нам таку чудову лікарську рослину “від ста хвороб”

  1. Ягоди калини мають воістину чарівними властивостями. Плоди рослини є джерелом великої кількості вітамінів:А,С,Е,В 9, та ін.. Крім того, що калинові ягоди усувають з організму радіонукліди завдяки антиоксидантам, наявними в їх складі.

Також калина здавна використовувалися як заспокійливе і для зупинки кровотеч. Вона здатна навіть лікувати бронхіальну астму, екзему і деякі інфекції. Калину широко застосовують і в косметології: її цілющий вплив на шкіру справді чарівно.

  1. У науковій медицинізастосовується кора калини (лат.Cortex Viburni) як кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах, особливо маткових, як заспокійливий — при істерії, а також знижує кров’яний тиск. Кора містить глікозид вібурнін,дубільні речовини, солі валеріанової і капрілових кислот, смоли, цукри, фітостерин.Плоди використовують як сечогінний і вітамінний засіб, при шлункових і простудних хворобах

У народній медицині кору застосовують при простуді, золотусі, носових кровотечах; плоди— при геморої; сік — при горлових простудах, кашлі, хворобах шкіри(настій плодів калини п’ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі.Квітки і плоди — при склерозі, туберкульозі легень, гіпертонії, захворюванні нирок, серцевих хворобах і як потогінний засіб. ( Додаток 1) Є дані про позитивний вплив плодів при лікуванні ракових захворювань (сік з плодів калини з медом використовували в народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку шлунка . У ветеринарній практиці квітки й плоди використовують при лікуванні ящура, запалень слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини тварин.   В їжу плоди калини вживають після проморожування, коли вони втрачають гіркий смак.  У народі з плодів калини готують начинку для пирогів, киселі, пастилу, приправи до м’ясних страв Завдяки високому вмісту пектинів плоди калини використовують для виготовлення мармеладу, їх консервують, готують наливки, лікери, фруктово-ягідні вина, застосовують, як чайно-кавові сурогати. Плоди калини містять цукри 5-6% білки (0,37%), ізовалеріанову й оцтову кислоти (2,56%), дубильні і фарбувальні речовини, вітамін С Калина — посередній пізньовесняний медо- і пилконос, що дає підтримуючий взяток.

Збирання, переробка та зберігання

Кору збирають з молодих пагонів у квітні — травні шляхом нанесення кільцевих надрізів, які з’єднують потім поздовжніми. Сушать на горищах, під наметами, розстилаючи тонким шаром. Сушіння припиняють, коли кора стає ламкою. Вихід сировини — 34—40 %. Кору пресують і упаковують у тюки або пакети вагою по 50 або 75 кг. Строк зберігання — до чотирьох років.

Плоди збирають у вересні — жовтні (також, після перших заморозків), зрізуючи ножами або секаторами, складають у кошики. Сушать у печах або сушарках при температурі 50-60°. Потім обмолочують, відділяючи гілочки і плодоніжки, сортують. Сухі плоди пакують у мішки вагою по 20, 30, 40 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, на стелажах.     Квітки калини звичайної збирають у період цвітіння, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папером

Калина гордовина має неїстівні плоди, але ціниться як підлісок в лісомеліоративних насадженнях на чорноземних ґрунтах.

Творча група « Журналісти» 1

Червона калина в українській культурі

Найбільш оспіваною рослиною в Україні є калина. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця — «Коло». Іноді її вважають символом     України. Її значна поширеність на теренах України, пов’язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, похорони, осінній обряд «похід на калину» та ін.) зумовили перехід із світу номінативної одиниці у світ художнього образу. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом-символом як домінанта в асоціативному зв’язку калина — дівчина (мати), калина — Україна, калина — кров. Домінує загальнопоширена спорідненість «калина — дівчина». Цю стійку асоціацію розглядали видатні фольклористи Микола Костомаров, О. Веселовський, Олександр Потебня.

Також калина вважалась «весільним деревом» і була обов’язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

Другий вид символічної спорідненості калина — країна притаманний найбільше стрілецьким і повстанським пісням. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Для українців, що відстоювали загальнонаціональні інтереси, вели непримиренну боротьбу з поневолювачами українського народу, девізом стало варіанти пісні С. Чарнецького, Г. Труха «Ой у лузі червона калина»:

…А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо…

Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Ця архаїчна значущість слів калина — кров за традицією зберігається і у піснях воєнної тематики нового часу:

У діброві при долині вітер повіває,
Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає.
Ой червоні тії сльози з стрілецької рани,
Впав бідненький при долині, більше вже не стане

«Журналісти» 2

Калина

Цвіт калини – символ незайманості і краси, коли ж калина відцвітає – це знак печалі.

Під калиною зустрічаються закохані, а коли калинове дерево хитається без вітру – це дівчина тужить за милим. Коли калина опускає віття – це сум, а чорніє – горе. Зламана калина – покинута жінка, доспіла калина – зрілість дівчини. Посаджена калина на могилі – жаль за коханим. Люди з давніх-давен шанували і шанують калину. Не було, здається, хати у нас в Україні, біля якої не росла б калина. Коли забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали, засушували для ліків. Коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою, а взимку клали між шибками вікон. У найлютіші морози і хурделиці вони живили теплом і красою оселю. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим напоєм, а з собою давала хліб з калиною. Де копали криницю, там завжди висаджували калину, щоб смачнішою була вода.

Калина опредметнює духовний потяг до своєї рідної землі, свого берега, своїх традицій. Про це свідчить народна поезія: мова – диво калинове, калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска та ін.. чимало в Україні збереглося населених пунктів з поетичною назвою Калинівка. Кущ калини біля материнської хати – не тільки окраса, а й глибокий символ нашого духовного світу.

«Без верби й калини нема України», — каже образне народне слово. Росте калина по тінистих лісах, у гаях, дібровах, на схилах, узліссях і лісових галявинах, дуже часто поряд з іншими деревами. По всій Україні її й біля хат садять. Калина коло хати — здавна найперша і найістотніша прикмета оселі українця. Так, існує гарний звичай біля щойно зведених осель на примітному місці садити калину як символ надійної життєвої опори, родинного благополуччя і достатку. І поки посадять інші дерева в саду, кущі калини вже розростаються, милуючи зір білим цвітом навесні й рубіновими ягодами восени. На зиму ж червоні кетяги калини вставляють поміж віконних рам — їхнє світло і зігріває, і радує. Без калини не можна уявити пісенної народної творчості, а пісень про неї не злічити. Одні назви які барвисті та милозвучні: «Ой у лузі при дорозі зацвіла калина…», «Червоная калинонька, похиле деревце», «Ти, червона калинонько, чому листя опускаєш», «А в лузі калина весь луг і прикрасила», «Ой зацвіла калинонька, з неї цвіток опав». Із калиною в народній пісенній творчості дуже часто асоціюються патріотичні почуття, любов до Батьківщини. Згадаймо відому баладу часів Хмельниччини «Розлилися круті бережечки». Тут калина символізує мужність і незламність духу у боротьбі за незалежність рідного краю, відстоювання свободи і людської гідності:

Гей, у лузі червона калина, гей, гей, похилилася,
 Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася.
 А ми ж тую червону калину, гей, гей, та піднімемо,
а ми ж свою славну Україну, гей, гей, та розвеселимо!

 І в іншій пісні:

          Ой у лузі при дорозі зацвіла калина…
          Виряджала в доріженьку мати свого сина.

Рубінові плоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. До того ж їхнє насіння схоже на серце.

У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові цих відданих патріоток ніби й виросли калинові кущі. У легенді «Дівочий ліс», наприклад, це мужня дівчина Маринка. Завела вона турківбусурман у непрохідні нетрі, де вони й загинули. Але султан-турок стяв Маринці голову — заструменіла гаряча кров. І де вона впала на камінь — там калиною виросла.

Існує ще й така пісенна легенда про походження рослини: утік козак зі своєю милою, та вони ніде не могли повінчатися, — і обернувся він тереном у полі, а дівчина — калиною:

Вийшла синова мати того терну рвати,
дівчинина мати — калини ламати.   
«Се ж не терночок — се ж мій синочок!»,

«Се ж не калина — се ж моя дитина!»

Калина є одним із символів України. Ми провели невелике дослідження: збирали легенди про калину, прислів’я, приказки, казки, аналізували деякі пісні, щоб з’ясувати, що ж символізує калина. Сьогодні ми знайомимо вас з результатами своєї роботи

“Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього”, – писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин.

Упродовж багатьох віків з покоління в покоління люди зберігали і примножували традиції українського народу, його довічні символи, серед яких одне з почесних місць займають рослини. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Отже, калина — це символ рідної хати, рідної землі, Батьківщини, символ материнства.

З давніх часів червона калина увійшла в життя українців: у традиції, обряди, творчість, кулінарію і народну медицину. Для нашого народу кущ калини — це й оберіг, і цінні ліки з унікальними властивостями. Різні частини цієї рослини — кора, ягоди, квіти, гілки, кісточки — всі є цілющими.

Червона калина здавна була обов’язковою учасницею весільного обряду і вважалась «весільним деревом». Гілочками калини прикрашали хату, столи, весільні короваї, гостинці і одяг нареченої.

Калина як ознака дівочої вроди — одна з дванадцяти квітів в українському віночку. Калинові квіти та ягоди присутні і у традиційній вишивці — святкові жіночі сорочки та рушники прикрашали калиновими вишитими орнаментами. Калина стала справжнім улюбленим живим національним символом України!

Творча група « Кулінари»

В народних переказах червона калина – це жінка, її доля, її частка. Але калину вважають істинно жіночою ягодою не тільки з-за красивих метафор. Виявляється, в ній міститься багато корисних компонентів – корисних саме для жіночого організму.

Збирають калину в жовтні, після перших заморозків. Тільки тоді її налиті ягідки перестають бути гіркими. А знаючі люди додають, що калинова гіркота змінюється солодкістю під впливом не тільки низьких, але і високих температур, наприклад, при нагріванні.
Калину можна зберігати в морозилці, а ягоди можна висушити. Тільки пам’ятайте, що краще всього сушити калину на відкритому повітрі. Наші предки пов’язували ягоди в грона і розвішували їх на горищі.

Якщо ж немає можливості або підводить погода, скористайтесь духовкою. У духовці калину сушать при невисоких температурах і стежать за тим, щоб ягоди не пригоріли. Краще залишати духовку трохи прочинененою. Сушену калину можна пропустити через м’ясорубку або розтерти в ступці товкачиком.

Скрасити буденний і святковий стіл допоможуть оригінальні рецепти з калини на всі випадки життя.

Переважно це десерти і напої, які не тільки задовольнять потребу в солодкому, але і оздоровлять організм. Приготуйте смачні страви з калини, порадуйте своїх друзів, близьких, піклуватися про їх здоров’я, незалежно від пори року і погоди за вікном, вони завжди будуть актуальні  (Додаток 2)

Творча група « Літератори»

Калина є одним із символів України. Ми провели невелике дослідження: збирали легенди про калину, прислів’я, приказки, казки, аналізували деякі пісні, щоб з’ясувати, що ж символізує калина. Сьогодні ми знайомимо вас з результатами своєї роботи

“Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього”, – писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин.

Упродовж багатьох віків з покоління в покоління люди зберігали і примножували традиції українського народу, його довічні символи, серед яких одне з почесних місць займають рослини. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки… Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Отже, калина — це символ рідної хати, рідної землі, Батьківщини, символ материнства.

З давніх часів червона калина увійшла в життя українців: у традиції, обряди, творчість, кулінарію і народну медицину. Для нашого народу кущ калини — це й оберіг, і цінні ліки з унікальними властивостями. Різні частини цієї рослини — кора, ягоди, квіти, гілки, кісточки — всі є цілющими.

Червона калина здавна була обов’язковою учасницею весільного обряду і вважалась «весільним деревом». Гілочками калини прикрашали хату, столи, весільні короваї, гостинці і одяг нареченої.

Калина як ознака дівочої вроди — одна з дванадцяти квітів в українському віночку. Калинові квіти та ягоди присутні і у традиційній вишивці — святкові жіночі сорочки та рушники прикрашали калиновими вишитими орнаментами. Калина стала справжнім улюбленим живим національним символом України!

Наша Україна — край мальовничий. Дивовижна природа рідного краю знайшла відображення в народних обрядах, традиціях, у нашій історії і творчості. Так, синій вічнозелений барвінок вважають символом життя, плакучу вербу — символом тяжкої жіночої долі, соняшник відображує тепло й сонце. Але, мабуть, немає в нашому краї рослини, яку шанували б більше за пишну, червону калину.  Про калину складено багато народних оповідань, казок, приказок та пісень. Її плоди стали символом мужності людей, що віддали своє життя в боротьбі за Україну. А ще про червону калину існує багато легенд. Ось деякі з них ми занесли до нашої збірки. ( Додаток 3)

ІІІ. Висновок. Рекомендації

Калина втілює красиве і корисне.

Кущ калини побіля материнської чи бабусиної домівки-уе не тільки окраса. В ньому глибокий зміст. Це  наш символ. Наш духовний світ. Наша спадщина, яка опредметнює духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій.

Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодами. І пам’ятайте, що у злих, недобрих людей калине не росте. Будьте добрими й чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай він прикрашає ваш дім. Хай у ньому зів’є гніздечко соловейко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського народу

Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси — пречиста врода,
З неба — почерк журавля.

Посадіть калину коло тину.
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина —
Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати.
Щоб на всенькеє життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі.
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже волю.
Хай же й воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіть і коло серця,
Щоб цвіла вона в душі

Список використаної літератури

  1. Борисенко В. К.Весільні обряди та звичаї на Україні. – К.: Велес, 1988.
  2. Веселковський А. Н. Историческая поэтика. – М.: Академический проект, 1980.
  3. Вовк Х. Студії з української етнографії. – К.: Мистецтвознавство, 1995
  4. Воропай О. Звичаї нашого народу : Етнографічний нарис. – К.: Велес, 2009
  5. Закувала зозуленька: Антологія української народної поетичної творчості. – К.: Веселка, 1998.
  6. Калинова сопілка : Антологія української творчості. – К.:Веселка, 1989.
  7. Літературознавчий словник-довідник. – К.: Довіра, 2007.
  8. Ресурси Інтернету

Додаток 1

Яку б недугу не довелося лікувати, завжди можна звернутися за допомогою до народної медицини, адже вона- скарбничка тисячі ефективних рецептів. Ми  дізналися про те, як лікувати кашель калиною.

У  складі чудодійних засобів, спрямованих на боротьбу з кашлем, на основі калини можна зустріти не тільки ягідки, але кору, листя, і навіть квіти цієї рослини.

Відвар з квітів і листя калини при кашлі.

100 грамів подрібненого листя і квіток калини залийте 2 літрами окропу. Поставте  засіб на вогонь і тушкуйте протягом 5 хвилин. Дайте настоятися 30 хвилин і процідіть.

Сік від кашлю

Ягідки калини переберіть, помийте, змішайте з цукром у пропорції 1:1. Перемішайте  і залиште на 4-5 днів. За вказаний час з ягідок виділиться сік, який стане засобом для боротьби з кашлем. Приймайте сік кілька разів на день і вде через пару днів відчуєте полегшення

Відвар кори калини при кашлі

1літром окропу заваріть 100 грамів подрібненої кори калини. Поставте на плиту і тушкуйте на повільному вогні не більше 3 хвилин. Після, ємкість з відваром потрібно укутати і прибрати в тепле місце на 5-6 годин, а вже після готовий засіб необхідно процідити. При кашді відвар кори калини рекомендується приймати після кожного прийому їжі по 2 столових ложки.

Настоянка плодів і кори калини

Змішайте плоди і кору калини в рівних пропорціях. 100 гр фіто збору залийте такою ж кількістю спирту. Приберіть в темне місце

настоюватися на тиждень, періодично не забуваючи засіб збовтувати. Приготовану за цим рецептом настоянку слід приймати за 5 хвилин до прийому їжі по 20 крапель. Під час нападу кашлю дозування  можна збільшити до 50 крапель.

Відвар калини від кашлю

Подрібніть гілочки, плоди, листя і кору калини. Залийте в співвідношенні 1:2 водою. Доведіть до кипіння і тушкуйте протягом чверті години на помірному вогні. Після, ємкість з відваром потрібно укутати і прибрати в тепле місце на 3-5 годин, а вже після готовий засіб необхідно процідити, додати в нього мед і ретельно перемішати. Приймати відвар калини при кашлі рекомендується до трьох разів на день по 50 грамів в теплому вигляді.

Додаток 2

Сік калини без кип’ятіння.

Для того, щоб калиновий сік був не тільки приємним на смак, але ще й приносив користь, його ні за яких умов не можна готувати за допомогою довгої теплової обробки. Відповідно, далі ми розглянемо рецепти приготування соку з червоної калини, в яких термічна обробка  або мінімальна, або зовсім відсутня.

Сік з калинових ягід.

Рецепт 1.   Готують сік так: ягоди миють у холодній воді, потім злегка підсушують і віджимають сік. В шкірці ягід міститься гіркота, тому при обробці ягід намагатися сильно на них не тиснути. Потім потрібно сік змішати з цукром у співвідношенні 1:1. А щоб цукор краще розчинився, сік трохи підігрівають. Потім його розливають по банках, закривають і зберігають у прохолодному місці. Чим довше зберігається сік, тим менше в ньому залишиться гіркоти

На зимовий період добре заготовляти сік з калинових плодів. Він прекрасно зберігається в холоді без консервації і служить незамінним засобом при застудах. Можна так само заморожувати ягоди калини. І в зимовий період готувати з них гарячий напій при застудах. Півсклянки ягід на дві склянки окропу і в готовий напій додати ложку натурального меду.

Рецепт 2. Щоб приготувати калиновий сік у чистому вигляді, знадобиться соковижималка. Добуту таким чином рідину переливаємо в банки і закриваємо щільно кришками. В  цьому випадку не потрібний цукор. Концентрований сік може стати основою для інших напоїв або вживатися нерозбавленим

Рецепт 3.  Можна  приготувати сік з м’якоттю. Для цього потрібні лише ягоди калини та цукровий смроп ( підійде як готовий, так і приготовлений власноруч). Ягоди калини необхідно ретельно вимити, потім бланширувати в окропі кілька хвилин ( це дозволить усунути неприємну гіркоту) . Потім перетерти через сито і змішати калинове пюре з цукровим сиропом ( співвідношення 1:1)

Компот

Смачний калиновий компот дуже просто приготувати в домашніх умовах за рекордно короткий час.  Вживати  напій можна теплим або охолодженим. Для приготування можна використовувати свіжі, морожені або сушені плоди. Мед можна замінити звичайним цукром в тій же пропорції.

Інгредієнти:

Калина-1кг

Вода- 2л

Мед -50г

Спосіб приготування:

  1. Розморозьте плоди, свіжі-промийте, позбавте від плодоніжок
  2. У киплячу воду закиньте плоди ( щоб узвар був більш насиченим за смаком і кольором розітріть ягоди)
  3. Варіть, поки компот не придбає потрібний відтінок
  4. Добавте цукор
  5. Готовий напій процідіть, добавте мед( якщо не добавляли цукор). Розлийте по скляній тарі. Вживайте теплим або охолодженим

Желе з калини

Кілограм ягід залити на п’ять хвилин киплячою водою. Відкинути на друшляк, щоб стекла вода й перекласти в емальований посуд. Залити підігрітою водою (30-40 градусів), почекати поки ягоди стануть м’якими. Після цього протерти ягоди так само, як у попередньому рецепті. Ягідне пюре змішати з цукром (пропорції 1:1) і варити на слабкому вогні близько години. Розкласти по банках, закупорити. У желе менше вітамінів, але зберігати його можна дуже довго.

Желе з калини без варіння (сире)

Зберегти максимум корисних речовин! Такий девіз цього солодкого продукту. Однак, доведеться постаратися, щоб гарненько розмішати цукор до повного розчинення без нагрівання!

Інгредієнти

  • 1 кг ягід калини;
  • 1 кг цукру.

Спосіб приготування

  1. Перебираємо калину, відокремлюємо ягоди від гілочок і плодоніжок, прибираємо зіпсовані або підсушені плоди, викладаємо в друшляк, добре промиваємо.
  2. Бланшируем ягоди в окропі п’ять хвилин. Дістаємо, даємо охолонути і обсохнути.
  3. Беремо сито і толкушку для картоплі (підійде також міцна дерев’яна ложка), невеликими порціями протираємо калину в миску або каструлю. В ситі залишаться кісточки і шкірка плодів, в мисці – ягідне пюре. Будьте акуратні, ягоди при роздавлюванні лопаються, бризкаючи соком у всі сторони.
  4. З’єднуємо протерту калину з цукром. Починаємо вимішувати. Робити це потрібно до тих пір, поки цукор повністю не розчиниться.
  5. Розливаємо отриману масу по чистим баночках. Через деякий час желе загусне і стане щільним. Зберігати його слід в холодильнику

Желе з калини без кісточок на зиму (варене)

Вітамінів в такому ласощах менше, ніж у желе без варіння, однак воно буде добре зберігатися і радувати всю зиму і весну.

Інгредієнти

  • 1 кг ягід калини;
  • 1 кг цукру.

Спосіб приготування

  1. Ретельно перебираємо ягідки, відокремлюємо їх від плодоніжок, промиваємо. Бланшируем п’ять хвилин в киплячій воді. Відкидаємо на друшляк.
  2. Кладемо бланшировану калину в тазик або велику миску, заливаємо теплою водою, залишаємо на деякий час, поки ягоди трохи не розм’якшаться.
  3. Товкачкою протираємо ягоди через сито. У нас виходить ягідне пюре. Додаємо до нього цукор, добре перемішуємо. Ставимо на невеликий вогонь і варимо до готовності. Це займе приблизно 1 годину.
  4. Залишилося розкласти наше желе в стерилізовані баночки, поки воно ще гаряче, закупорити кришкою.

Джем з калини

Джем з калини – відмінний продукт, який, крім усього іншого, можна сміливо використовувати в якості прикраси на торти, тістечка іт.п. щоб його приготувати, потрібно:

ягоди калини 1 кг

цукор -1 кг

вода-2 столових ложки.

Ягоди подрібнити ( в блендері чи м’ясорубці). Пюре обов’перетерти через сито, щоб прибрати кісточки. Макуху ( кісточки та шкірка ягід) залити  водою і прокип’ятити. Отриману воду додати в пюре. Ставимо масу на повільний вогонь і додаємо цукор. Доводимо до кипіння і тримаємо ще 30 хвилин на слабкому вогні. Головне , щоб маса загускла. Знімаємо з вогню і перекладаємо джем в стерилізовані банк

Варення з калини швидкого приготування

Таке варення в народі називається «п’ятихвилинка». Вариться воно дуже швидко, тому залишається максимально корисним.

Для приготування варення з калини швидкого приготування вам будуть потрібні наступні інгредієнти:

  1. Свіжа калина – 1 кг.
  2. Цукровий пісок – 1,5 кг.
  3. Вода – 350 мл

Інструкція по приготуванню:

  1. Калину свіжу відокремлюємо від гілочок, перебираємо і гарненько промиваємо під проточною водою.
  2. Тепер приготуємо цукровий сироп. Для цього в каструлю пересипаємо цукор, вливаємо воду, ставимо на вогонь і доводимо до кипіння. Опускаємо ягоди в киплячий сироп, варимо протягом п’яти хвилин при постійному помішуванні.
  3. Готове варення відразу ж розкладаємо по заздалегідь підготовленим стерилізованим банкам, закатуємо і залишаємо до повного охолодження.

Варення з калини швидкого приготування готово! Приємного апетиту

Класичний рецепт  калинового варення

Час приготування: 19 годин

Кількість порцій :40 персон

Калорійність страви: 173 ккал/ 100г

Призначення : на десерт

Складність : середня

Таке варення можна використовувати в якості соусу для млинців або іншій випічці. Ще його можна розвести гарячою водою і отримати цілющий напій  в холодний період року. Даний рецепт передбачає варіння.

Інгредієнти:

Калина – 1кг

Цукор -800г

Вода -200 мл

Спосіб приготування:

  1. Очистіть калину від гілок, зіпсованих плодів.
  2. Добре промийте, покладіть в широку не дуже глибоку ємкість, яку можна нагрівати.
  3. Поставте на вогонь, додайте трохи води, бланшируйте до м’якості плодів.
  4. Змішайте вказане в рецепті кількість води з цукром, прокип’ятіть, поки цукор зовсім не розчиниться.
  5. М’які ягоди помістіть в цукровий сироп і проварити все близько півгодини, постійно перемішуючи.
  6. Зробіть кілька таких проварок з перервою у 6 годин.
  7. Після крайньої проварки уварите до потрібної густоти.
  8. Варення розкладіть по стерилізованим банкам, закупорьте і остудіть під щільною ковдрою
  9. Зберігайте в темному прохолодному місці.

Додаток 3

Зображення калини  в малюнках учнів творчої групи «Художники»

Легенда про походження назви « калина»

Колись давним-давно на нашу землю хто тільки не нападав. І ось налетіли турки. А було це ще за часів Київської Русі. Розлетілася тоді чутка, що головного турецького воєводу отруєною стрілою поранено, а отрута смертельна. І тому, хто врятує воєводу, обіцяли нагороду. Багато лікарів приїхало звідусіль, знахарів, але ніхто не зміг допомогти. Тоді прийшла в табір дівчина. Хоч в убогій одежі, та така красива, що неможливо було від неї очей відвести. Воєвода звелів пропустити її.

Увійшла дівчина в його шатро і не вклонилася, а стояла з гордо піднятою головою. Слуги кинулися до неї і занесли над її головою меч, та воєвода зупинив їх.

— Скажи, чому ти не вклонилася мені? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються, —сказав воєвода.

А дівчина відповіла:

— Ти мені повинен вклонитися, бо ти прийшов у мій дім, на мою землю. Тебе я не боюся. Ти через два дні помреш, а дорожчого за життя на цім світі немає нічого.

Воєвода зблід.

— Якщо ти не допоможеш мені своїм пророцтвом, я звелю відрубати тобі голову.

Дівчина сказала:

— Приснився мені сон. У сні я бачила орла. Носом він схожий на тебе. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство у свою державу. Так йому щастило 307 днів. На 309 — він помер від отруєної стріли. Ось, воєводо, відрахуй всі дні твоєї слави.

Коли його слуги відрахували, все точно зійшлося.

— Що ж ти від мене хочеш? — спитав він.

— Найперше, вклонися до самої землі святої, і слуги твої нехай вклоняться.

Впали воєвода і всі слуги до самої землі.

— А тепер слухай, — сказала дівчина. — Життя тобі поверну. Відпусти всіх полонених у свої оселі. Їм треба сіяти, орати, дітей ростити. Покинь мою землю, кров’ю своєю напиши, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ.

— Зроблю як скажеш. Тільки дай обіцянку, що підеш зі мною.

— На все піду за свій народ, завойовнику, — відповіла дівчина.

Вона вилікувала воєводу і поїхала з ним, а від’їжджаючи, прощаючись із сестрою Калиною, сказала: «Твоїм ім’ям, сестро, я назву цю рослину, яку я найбільше люблю, бо росте вона в найкращих куточках, милує людей своєю красою і повертає їм здоров’я». З того часу і пішла назва калина.

Легенда про калину.

То було давним –давно . В одному селі жила дуже красива дівчинка , яку звали Калиною . Її любили люди за добре серце . Одного разу на село напали вороги . Жителі села встигли сховатися в байраку . Тільки Калинка лишилася в селі. Татари наказали дівчинці показати, де сховалися всі , щоб узяти людей у полон. Калина завела загарбників у дрімучий ліс.      Зблиснула шабля, загинула хоробра дівчинка, але й вороги не знайшли вороття. Там, де розбризкалась дівоча кров, виросли калинові кущі. Укрилися кущі білим цвітом, а коли осипався цвіт, заблищали на кущі ягоди, а в кожній  ягідці –зернятко,  як маленьке сердечко

Легенда про калину ( бувальщина)

Народна співачка Ніна Матвієнко розповідає таку бувальщину:

«У роки Великої вітчизняної війни біля села був бій. Нашим воїнам довелося відступати. Двоє поранених бійців не могли йти, і люди сховали їх за селом у рівчаку під кущами калини. Калинові кетяги закрили бійців, як мати дочок. Фашисти по всьому селу шукали їх, але так і не знайшли. Поки вороги були в селі, діти непомітно носили воїнам їжу, прикладали зілля до ран, а коли фашисти пішли забрали їх до хати. Бійці одужали. Всім селом проводжали їх у новий бій з ворогами. Підійшли солдати до калини і низько вклонились їй, як рідній матері. Адже вона врятувала їм життя.

А люди насадили в своїх садочках паростків від тієї калини. Розрослися вони і дарують радість і старим, і малим»

КАЛИНА

Це було тоді, коли на Київську Русь нападали орди татарські. Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. І саме в розпал гуляння на село налетіли татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, з’явилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу  красу порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

“Козацька легенда”

Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван – козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: “Побратими, в чистім полі насипте могилу. Посадіть в головах червону калину: “Будуть птахи пролітать калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісті”. Поховали козаки Івана і встромили у головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька – плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка – виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени – рідну матінку

Легенда “Найкраща”

Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина – найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка – найкраща!!!

Легенда “Наречені”

Кохав козак дівчину і хотіли одружитися, але не могли, то став хлопець тереном, а дівчина калиною. То терен колючий, що дівчину оберігає, а калина гірка – за милим сумує. Приходять у поле матері, плачуть: вийшла сива мати того терну рвати; дівчиноньки мати калини ламати:

“Це ж не тереночок – любий мій синочок!
А це не калина – це моя дитина!

Легенда “Про Калинку і Килимку”

Жили собі мати і донька. Була донька дуже гарна і вміла людей лікувати. Одного разу Калинка у степу зілля збирала, там побачив її пан і хотів собі за жінку взяти. Втікала Калинка скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже і бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду і втопилася. Кожного дня приходила на берег стара Килина – тужила за дочкою. Вросли у берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує

Верба та її донька Калина

Жила колись в одному селі мати Вербена і її донька Калина. Мудра й мила зростала дівчинка — мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб    рятувала.    Не    було   дитини вродливішої      і      добрішої     душею.

Вирішили    її    згубити,    щоб    землю українську  багату  завоювати,   хворості  і  зла  на людей напустити.

День був ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчина коси травами розчісувати, горобчиків лікувати, льон, дощем прибитий, з землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом рідний неньчин голос здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це уваги. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом її знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік  деревом-калиною над водою зросла.

Бігла мати, плакала, гукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею. Минуло від тоді багато років, та матуся верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.

Легенда про калину

В одному селі юнак і красива дівчина покохали один одного. Якось покликав до себе батько хлопця і сказав: «Сину, прийшла пора тобі стати захисником рідного краю. Йди покозакуй, а коли повернешся — зіграємо весілля». Минув рік, потім ще один. Дівчина чекала, а хлопець не повертався

Але на четвертий рік налетіла татарська орда на село. Люди захищалися як могли, боролися з усіх сил. Серед них був і старий козак — батько хлопця. І ось несподівано з натовпу татар з’явився мужній воїн. Старий козак підняв шаблю і несподівано застиг — він впізнав у воїні свого сина. «Як ти міг, сину мій, стати зрадником і привести чужинців у свій рідний край?» — крикнув приголомшений батько. «А що б я мав, залишаючись простим козаком?» — відповідав син.

Боляче поранили синівські слова старе серце батька. Не зміг він винести зради і підняв шаблю. Однак син виявився спритнішим… З хати вибігла дівчина, вона впізнала свого коханого. Та коли вона побачила його в чужинському одязі і поруч мертвого старого батька, вона все зрозуміла. Хлопець сказав, що повернувся за нею: «Ходімо зі мною, я так поспішав до тебе! Ти будеш у мене в золоті, в шовках ходити, оксамитом огортатися, самоцвітам радіти!».

Але дівчина відмовилась і вигукнула: «Жодна рука не торкнеться мене! Я належу рідній землі і вона мене захистить, а тебе — проклинаю, зраднику!»

У люті воїн заніс шаблю над головою і раптом застиг: дівчина перетворилася на кущ із білими запашними квітами, красивими і невинно чистими. Хлопець знову махнув шаблею, а кущ тільки злегка похитнувся і знову приріс до кореня — тільки замість білих квіток, немов краплі крові, заблищали червоні кетяги ягід. А листя тихенько шелестіло: «Проклинаю, проклинаю…».

В калини гіркі ягоди, як і доля дівчини. Але вони живлять і дають силу, здоров’я і підтримку тим, хто любить і шанує рідну землю

Прикмети. Прислів’я та приказки

  • Любуйтеся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.
  • У лузі калина з квіточками, немов матуся з діточками.
  • Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.
  • Запишалася калина, наче красная дівчина.
  • Калина хвалилася, що з медом солодка.
  • Пишна та красива, мов червона калина.
  • Щоки червоні, як кетяги калини
  • Молода дівчина така гарна, як калина.
  • Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
  • Калина – символ України.
  • Нема рідного краю без калин.
  • Дівчина у вінку мов калина у цвіту
  • Без верби і калини нема України.
  • Гарна дівчина, як у лузі калина.
  • Молода дівчина така гарна, як калина в лузі.
  • Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
  • Калина рано зачервоніла — на ранню і люту зиму.
  • Прийде година — достигне й калина.
  • У хатині діточок, як в калини гілочок
  • На рушнику калина- спогад про Україну
  • Калина біля тину- щастя родини
  • Візьми на чужину гілочку калини- куди не зайдеш- додому прийдеш.
  • Щедра калина як Україна

Вірші про калину

Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля,
Материнський білий цвіт.
Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси пречиста врода,
З неба – почерк журавля.
Посадіть калину коло тину,
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину коло хати,
Щоб на всеньке на життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину в чистім полі!
Хай вона освятить час!
Рід наш дуже любить волю.
Хай же воля любить нас!
Синє небо, злоте поле…
Посадіть калину коло школи.
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіте коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.
Антоніна Листопад

Калина

Я не груша, я не слива-
Я калинонька вродлива.
Я стою в зеленім листі
У зеленому намисті.
А чому я так прибралась?
Бо до свята готувалась.
Гарно вбралася калина
У червоні намистини.
Стиглих ягід на обід
Принесе онукам дід.
Ласуватимуть малята,
Неначе в лісі пташенята.
Бабця випече пиріг –
Раптом гості на поріг?
Чай заварить на калині.
Завітайте до нас нині!

***

Калина ця, як наша доля, квітне,
Вона Вкраїни рідної вінок.
А восени, як ватра, сполохне!
І кетяги дозріють, мов коралі,
Своїм осіннім кетягом сяйне
І звеселить осінні тихі далі.

Калинонька

Ось калина над рікою
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте, променисте,
Розквітає, як вогні.
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонька, і мені…
Марія Познанська 

На морозі, як жарини,
В лузі ягоди калини
Пух горобчики: жив-жив-жив!
Дзьобнув ягідку й ожив.
– Я ледь з голоду не згинув,
Красно дякую, калино!

***

В нашому садочку в червонім віночку
Над самим струмочком виросла калина.
Листя з сонцем грає, в воду виглядає,
Гарну вроду має молода князівна.

***

Цвіте калина в нашому саду,
Її просту одежу вінча вінок,
як ніжну молоду.
Віночок із маленьких квіточок
– Непишних, некрасивих, непримітних.
Вона отак, як наша доля, квітне,
Вона Вкраїни рідної вінок!
А восени як ватра спалахне!
Своїм осіннім кетягом сяйне
І звеселить осінні тихі далі.
Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма,
Без калини нема України,
Без народу Вкраїни нема.

Загадки

  1. У вінку зеленолистім,
    У червоному намисті,
    Задивляється у воду
    На свою дівочу вроду.

(Калина)

  1. Росте високо, горить багряно, ягоди червоні, сонця повні. (Калина)
  2. Зацвіла в долині, струнка і красива,
    Цвіте, розростається, як називається?
    (Калина)
  1. Весною зацвіла,
    Влітку загоріла,
    Червоні коралі
    Восени наділа.
    (Калина)
  1. В лісі на горісі червоні хустки висять.
    (Калина)
  1. І не дівчина, а червоні стрічки має.
    (Калина)
  1. Навесні білим цвітом зацвітає,
    Восени червоним кетягом пригощає.
    Над річкою червоним намистечком сяє,
    Душу звеселяє.
    (Калина)
  1. У пучечках невеличких
    На кущі живуть сестрички.
    Восени хто гляне –
    Вмить добрим стане:
    З гіллячок звисають,
    Вогником палають.
    Що ж це за красуня дивна?
    То в гаю стоїть…
    (калина)

Народні пісні про калину

Україна здавна відома своєю співочістю. І це легко довести: етнографи нарахували близько 200 тисяч українських народних пісень, а це більше, ніж у всіх інших націй! Найкращі фольклорні твори передаються з вуст в уста, залишаючись повсякчас актуальними. До вашої уваги декілька українських народних пісень про калину, які вже давно стали улюбленими.

При долині кущ калини

Ой у полі кущ калини нахилився до води,
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди?
– Якось ранньою весною хлопець бравий прискакав,
Милувався довго мною, а тоді з собою взяв.
Він хотів мене, калину, посадить в своїм саду,
Не довіз, а в полі кинув, думав, що я пропаду.
Я за землю ухопилась, дала раду я собі
І навіки залишилась, де вода і солов’ї.
Ти не дми на мене, вітре, я тепер не пропаду,
Наді мною сонце світить і, як завжди, я цвіту.

Ой у лузі червона калина

Ой у лузі червона калина
Похилилася.
Чогось наша славна Україна
Зажурилася.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино,
Маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно,
Маєш добрий рід”

А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Ой у полі ярої пшениці
Золотистий лан.
Розпочали стрільці січовії
З ворогами тан.
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер
З широких степів,
Та прославить по всій Україні
Січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!

                                               Зацвіла в долині

                                                      Слова Т.Г.Шевченка

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.

Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.

І вийшов до неї
З зеленого гаю
Козак молоденький,
Цілує, вітає.

І йдуть по долині,
І, йдучи, співають.
Як діточок двоє,
Під тую калину

Прийшли, посідали
І поцілувались.
Якого ж ми раю
У Бога благаєм?

Ой, у лузі калина, ой, у лузі калина.

Калина, калина, чубарики-чубчики, калина,
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Там дівчина ходила, там дівчина ходила.
Ходила, ходила, чубарики-чубчики, ходила.
Ходила, ходила, чубарики-чубчики, ходила.
Цвіт калини ламала, цвіт калини ламала.
Ламала, ламала, чубарики-чубчики, ламала.
Ламала, ламала, чубарики-чубчики, ламала.
Та в пучечки складала, та в пучечки складала.
Складала, складала, чубарики-чубчики, складала.
Складала, складала, чубарики-чубчики, складала.
Та й на хлопців моргала, та й на хлопців моргала.
Моргала, моргала, чубарики-чубчики, моргала.
Моргала, моргала, чубарики-чубчики, моргала.
Ой, у лузі калина, ой, у лузі калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Ой, у лузі калина, ой, у лузі калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.
Калина, калина, калина, калина.
Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.

Ой, у лузі калина стояла

Ой, у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ломала/2
Ту калину дівчина ламала
Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала/2
Лиш одному нічого не шкодить
Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечора ходить/2
Він приходе в двінадцятій
Він приходе в двінадцятій годині
Та й лягає на білій перині/2
Ой, спить, ой, спить молоденький
Ой, спить козак, ой, спить молоденький,
Прокидайся, бо вже день біленький/2
А дівчина, як ці слова вчула
А дівчина, як ці слова вчула,
Козакові на грудях заснула/2

А у мене на подвір’ї 
Кущ калини процвіта

А мені роки підходять
Заміж вийти вже пора
Ой, калинонько червона
Ой, калинонько рясна
Розкажи мені, калино
Де, ж, та доленька моя
Розкажи мені, калино
Де шукать мені любов
Де пливе те моє щастя
Чи хмаринков, чи водов
А калинонька рясніє
А калинонька цвіте
І нічо мені не каже
Ані листям шелестне
А у мене на подвір’ї
Кущ калиноньки розцвів
Не барися, мій миленький
Засилай скоріш сватів

Самохіна Юлія Миколаївна,
учителька початкових класів
КЗ «Нікольська ЗОШ I-III ступенів № 1
імені Якименка А. Д.
Нікольської районної ради
Донецької області» опорна школа
учасниця V Всеукраїнського Інтернет конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ – 2020”
за версією науково-популярного
природничого журналу „КОЛОСОК”
у номінації „Початкова школа”

Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!

Поширити
0