- Г. Сосна.
У лісах України росте понад 30 видів деревних порід, серед яких переважають: сосна, дуб, ялина, бук, вільха, береза, акація, гледичія, ясен, граб, ялиця. Як бачимо на діаграмі, в Україні найбільше насаджень сосни (приблизно третина всіх лісових насаджень). Вона поширена насамперед на Поліссі.
Більше про дерева читайте у газеті „Життя лісу”.
- Г. сузір’я.
Сім найяскравіших зір Великої Ведмедиці схожі на ківш. В Україні їх називають Великим Возом. Різні народи називали це сузір’я по-своєму: Віз, Колісниця, Ківш, Лось, Тесло, Плуг, Сім Мудреців. Окрім семи яскравих зір, у сузір’ї Великої Ведмедиці є ще 80 тьмяних.
Більше про сузір’я та про їх назви читайте у газеті „Небесний зоопарк”.
- А. дає „молоко”.
Сонечко зовсім не схоже на корову. Хіба що таке ж неквапливе! Але сонечко дає молоко. Щойно жучок відчує небезпеку, він виділяє зі своїх колінних суглобів молочко. Щоправда, воно не біле, як у корови, а коричневе, і має дуже різкий запах. Це молоко містить отруту. Скуштувавши його, птахи ще довго чистять свій дзьоб від гіркої отрути. А у великих дозах молоко божої корівки навіть смертельне!
Багато народів вірили, що молочко сонечка п’ють самі боги, бо воно дає їм велику силу. Тому вбивати жучка – гріх, адже боги можуть розсердитись на людей.
Про інші секрети божої корівки читай у статті Ольги Дорош „Секрети божого жучка” у журналі „КОЛОСОК” №8/2014.
- В. Око сови.
А – око собаки, Б – хамелеона, Г – гекона.
- Г. Вона співає: „Сінь-сінь-сінь”.
Велика синиця поширена по всій території України. Синіх кольорів ця пташка не має. А назву їй дали за пісню: „Сінь-сінь-сінь”.
Про блакитну синицю читайте у газеті „КОЛОСОЧОК” № 15/2014.
- Б. Золото. Г. Олово.
Три букви „О” є у назвах металів „золото” і „олово” так само, як у назві конкурсу „КОЛОСОК”.
- А. В Австралії.
Австралія – найменший материк. Майже вся його центральна частина – спекотна й посушлива пустеля. Природа Австралії дуже своєрідна. Лише в Австралії живуть сумчасті ссавці кенгуру та коали, качконіс та єхидна – єдині ссавці, що відкладають яйця. Коала – схожа на маленького симпатичного ведмедика. Вона добре лазить по деревах, носить дитинчат на спині та живиться лише листям евкаліпта. Кенгуру носить своє дитинча в спеціальній сумці на животі, аж поки воно виросте. Ця тварина є символом Австралії. Качконіс має ознаки і птаха, і ссавця водночас, а єхидна схожа на великого їжака.
Прочитай наукову казку про Австралію у газеті „КОЛОСОЧОК” № 20/2015:
- Б. Вуглекислий газ.
Вуглекислий газ – це речовина, яка зазвичай перебуває у газоподібному стані. Паливо, що містить вуглець (деревина або кам’яне вугілля), під час згорання дає велику кількість вуглекислого газу.
Людині для існування потрібна невелика кількість вуглекислого газу, який контролює швидкість биття серця та деякі інші функції організму. Ми отримуємо кисень з повітря, яким дихаємо. Кисень надходить у кров, з’єднується з речовинами, що є в їжі, і перетворюється на вуглекислий газ. Вуглекислий газ повертається в легені, і ми його видихаємо. Але перенасичення вуглекислим газом може заподіяти шкоду організму і навіть призвести до смерті.
Вуглекислий газ життєво необхідний зеленим рослинам, які поглинають його з повітря через пори в листках. Там він з’єднується з водою, а потім під дією сонячного світла перетворюється на крохмаль та інші поживні речовини для рослини. Рослина при цьому виділяє кисень.
Вуглекислий газ використовують для газування напоїв.
- В. Кажан.
Кажани, або рукокрилі – єдині ссавці, які мають крила і успішно літають.
В Україні є 27 видів кажанів. Вони потребують нашої уваги, бережливого ставлення та охорони їхніх помешкань. А живуть вони у старих дуплистих деревах, печерах та штольнях, можуть формувати свої материнські колонії та зимівельні скупчення. До речі, ці тварини вигодовують малят молоком.
Винищуючи комах, кажани приносять велику користь. На зиму ці тварини впадають у сплячку, вчепившись ногами за якусь опору, донизу головою. Іншу пору доби, коли не літають, вони також проводять вниз головою. І навіть дитинчат народжують догори ногами.
Підковик малий — Rhinolophus hipposideros. Фото Василя Покиньчереди.
Пергач донецький — Eptesicus lobatu. Фото Олександра Мартинова.
- Г. Липень та березень.
Ці дерева дають нам не лише смачні та корисні напої. Липу здавна використовували для різних побутових потреб. З її кори, багатої міцними волокнами, виготовляли лико для плетіння лаптів, рогожі та мочалки; з м’якої деревини робили ложки, качалки, миски, веретена та інше домашнє приладдя. Це дерево корисне не лише для людини, але й для лісу. Влітку в липовому лісі мало сухого листя на землі. Це тому, що воно швидко перегниває. В опалому листі липи міститься багато кальцію, який потрібний рослинам. Воно є своєрідним лісовим добривом. Якщо липа росте поряд із сосною, сосна розвивається краще, ніж у хвойному насадженні.
Липа – один із найкращих наших медоносів. Настої сухих квітів, липовий чай п’ють під час застуди.
Раніше з берези виготовляли топорища, колеса. Замість паперу люди використовували бересту, на якій писали за допомогою сталевих чи кістяних паличок. Північні народи з бересту виготовляли човнив, якими плавали на мілководних річках, і навіть будували собі житла – чуми.
Бруньки, листя і кора берези містять ефірні олії і кислоти, спирти, нафталін і барвники. З березових бруньок і листя виготовляють фарби, лікувальні настоянки та відвари; з деревини – мазі, активоване вугілля. Корисний і приємний березовий сік. Береза – найпопулярніший екологічно чистий матеріал для виготовлення дитячих меблів та іграшок.
- В. Батарейка.
Якщо на звалищі батарейка потрапить на сонце або у вогнище, її оболонка виділить у повітря отруйний дим з великим вмістом діоксинів. Якщо ж зовнішню оболонку з часом роз’їсть корозія, діоксини потраплять у ґрунт з дощовою водою, а відтак – у підземні води та рослини. З води цю отруту неможливо видалити, як звичайних мікробів. Діоксини не руйнуються під час кипіння води. Ця гидота може провокувати онкологічні захворювання, уповільнювати ріст та розвиток дітей. Одна пальчикова батарейка, розкладаючись, отруює 400 літрів води!
У Львові є завод „Аргентум”, один із трьох найбільших у Європі, де безпечно утилізують відпрацьовані хімічні джерела струму. Активісти збирають різні батарейки: пальчикові, мізинчикові, плоскі годинникові, а ще акумулятори від телефонів, ноутбуків, відеокамер та іншої портативної техніки.
Прочитай наукову казку Олени Крижановської „Знешкоджувачі бомб” у газеті „КОЛОСОЧОК” № 4/2016.
- Г. Свічка.
У словах „світанок”, „Всесвіт”, „дивосвіт” корінь „світ”. У переліку зайве слово „свічка”.
- В. Мити руки.
У давнину люди хворіли набагато більше, ніж зараз. Ніхто не здогадувався тоді: де бруд, там і хвороби. Траплялося, цілі міста вимирали від страшних хвороб – чуми, чорної віспи. З десяти дітей до десяти років доживало тільки п’ятеро. Кругом юрмилися жебраки, спотворені віспою і проказою. Що ж зробило нас здоровішими і міцнішими? Водогінний кран, мило, рушник, чистий одяг…
Руки треба мити, бо на них накопичується велика кількість бактерій і мікробів, небезпечних для життя людини. Для прикладу, якщо потерти брудними руками очі, то може виникнути запалення від часточок бруду; поклав палець у рот – мікроби викличуть розлад кишківника, біль або пронос.
Упродовж дня ти торкаєшся до багатьох предметів, тому під нігтями накопичується бруд. Краще не гризти нігті та не облизувати пальці.
Грайтеся скільки хочете і забруднюйтеся скільки завгодно, та в жодному разі не допускайте потрапляння бруду в рот чи очі.
Запам’ятайте найважливіші правила:
– Мийте руки до туалету і після.
– Миття рук перед їжею ніхто не відміняв.
– Після їжі також бажано помити руки, наприклад, якщо ви брали щось масне.
– Перед сном теж варто помитися.
– Після прогулянки і занять спортом мити руки обов’язково.
То скільки ж разів на день треба мити руки? Сніданок, обід, вечеря і дві прогулянки, двічі (щонайменше) – туалет. Порахуймо. Перед їжею і після їжі – 6 разів. Після прогулянки – 2 рази. Перед відвідуванням туалету і після – 4 рази. І, звичайно, 1 раз перед сном. Отже, всього 13 разів на день. Ну, це вже забагато, – скажете ви. Авжеж, чимало. Так і шкіру легко змити J, якщо не користуватися м’яким милом.
Більше читай у газеті „КОЛОСОЧОК” № 28/2013 „Гігієна – це здоров’я”.
- Г. Червоний.
Більшість організмів у природі непомітні – це допомагає їм зберегти життя. Але ті, які для захисту застосовують отруйні речовини або ж речовини з неприємним смаком чи запахом, навпаки, яскраво забарвлені. Застережне забарвлення – червоне, жовте, у смужечку чи крапочки – попереджає тварин, які мають кольоровий зір, що володар цього забарвлення – небезпечний. Така пара ознак – отруйні чи їдкі виділення і застережне забарвлення рятують життя багатьом тваринам: джмелям, бджолам та осам, жуку-сонечку та іншим.
Кого ж застерігають ці комахи? Звісно, птахів, адже пернаті мають кольоровий зір і полюють на комах. Покуштує молодий недосвідчений птах таку яскраву красуню і більше до яскравих комах – зась. Якась комаха, звичайно, поплатиться життям, але іншим забезпечить виживання. Людина використовує ті ж кольори для позначення небезпеки. На світлофорі червоне світло наказує: „Стій!” – це найвища небезпека, а жовте означає: „Будь уважним, небезпека можлива!”. А у природі обидва ці кольори вказують на небезпеку.
Більше читай у газеті „КОЛОСОЧОК” №12/2014 „Сонечко, сонечко, полети на небо…”.
- А. Кульбаба. В. Липа. Г. Клен.
З весни, впродовж усього літа, і навіть восени плоди кульбаби розлітаються на всі боки від найменшого подуву вітру. Справжнісінькі парашутисти!
Восени над землею кружляють плоди клена і липи. Їхнє важке насіння легко маневрує у повітрі завдяки тонким широким крилам. Вони мають всередині міцний скелет, що допомагає насінню довше літати. Справжній гвинтокрил!
Про ці та інші мандрівки рослин читайте у газеті „КОЛОСОЧОК” № 2/2017 „Мандрівки рослин: віднесені вітром”.
- Г. мішок.
Пелікани мають великий мішок на горлі, щоб хапати рибу поблизу поверхні води. У нього ж птахи набирають воду, щоб охолодитися у спекотну пору.
Рожевий пелікан занесений до Червоної книги України з природоохоронним статусом „зникаючий”. Сьогодні в Україні налічують приблизно 15 тисяч рожевих пеліканів.
Більше про рожевого пелікана читай у газеті „КОЛОСОЧОК” №11/2015 „Рожевий пелікан – птах 2015 року”.
- А. У жаби. Г. У гуски.
Лапи у тварин не лише для ходіння і бігу, а й для плавання, лазіння по деревах, нападу і захисту. І це ще далеко не всі можливості лап, лапок та лапищ. Наприклад, у гусей шкіра між пальцями на нижніх кінцівках утворює перетинки, і лапи набувають форми ластів. Схоже пристосування мають жаби.
- Б. Кульбаба.
Кульбаба росте майже скрізь. Ця рослина – чудовий метеоролог. Якщо в сонячну погоду квіти кульбаби закриваються – буде дощ; якщо небо хмуриться, а квіти кульбаби відкриті, – дощу не буде. У суху погоду білі парашутики кульбаби розлітаються від легкого пориву вітру. А перед дощем вітер не може зірвати насіння, бо на зміну погоди рослина складає свою пухнасту кульку, наче парасольку.
Більше про кульбаби читайте у статті Олени Крижановської „Кульбаба, або Диво-рослина”.
- Б. Гелікоптер. В. Літак. Г. Повітряна куля.
Гелікоптер, літак і повітряна куля рухаються завдяки повітрю. Ракета рухається у безповітряному просторі. Рух потяга теж не залежить від наявності повітря.
- В. птахи.
- Нумо знайомитися! – До пташиного класу зайшла нова вчителька. Учні весело заплескали крилами та стали навперейми називати свої імена.
- Я – Вівсянка, – щебетала мала пташка із жовтим черевцем. – Бо люблю на вівсяному полі снідати та обідати!
– Я – Горіхівка! Я понад усе горішки люблю, особливо кедрові!
– А в мене найміцніший дзьоб! Я можу будь-яку кісточку розтрощити!
Тому мене звуть Костогриз або Товстодзюб, а ще – Черешняк, бо я черемху та черешню люблю!
А чубаті, схожі на веселих папуг птахи, хором зацвіркотіли: – Ми, Омелюхи, дуже ягодами омели ласувати полюбляємо!
– Пані вчителько, а Крутиголовка весь час крутиться, шию вивертає, у вікно виглядає! А в Горихвістки хвіст горить! – поскаржилася Біла Плиска.
Продовження наукової казки Олени Крижановської „Ім’я та здібності” читай в газеті „КОЛОСОЧОК” № 20/2014.
