Ой стелися, рушничку, стелися, Щоб на тобі дві долі зійшлися. Не впади, порошино, на весільну стежину, Де з’єднались дві долі в житті. Рушник – давній оберіг дому, родини. Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до родини, до України. Без рушника не обходилося народження, одруження, смерть людини. У давнину рушник, вишитий візерунками-символами, ...
Все живе на землі потребує води. Без неї в’яне квітка, страждає звір, змовкає пташка – без неї гине життя. Кожна краплина води – дорогоцінний дар природи. Вода напуває землю, а земля годує людину. Люди завжди розуміли важливість води та упродовж багатьох віків оспівували її як основу буття. Серед наших предків побутувало справжнє поклоніння воді. Обожнювалось усе – море, озеро, річка, джерело, криничка. У давнину молилися над водою, навіть приносили жертви озерам і криницям. Народ поважав святу стихію води, від якої залежало його щастя та добробут. В уявленнях давніх людей вода була старшою за все інше на землі – за рослини, за тварин. Вважалося, що вода з’явилася на самому початку утворення світу. Тому колись у замовляннях* зверталися до води: “Водичко, найстарша сестричко”. ...
Розкопки на території нашої Батьківщини виявили, що колись в глинобитних хатах були спеціальні приміщення для зберігання зерна, пічки для випікання хліба, зернотерки та глиняні глеки для зберігання збіжжя. Ще наші трипільські предки сіяли пшеницю, ячмінь, просо та овес. Жито ж почали вирощувати відносно недавно – близько тисячі років тому. Раніше ця культура вважалася бур’яном. А давні афганці перед посівом пшениці ретельно підмітали поле від зерен жита. Житній чорний хліб став улюбленим хлібом русичів. Він був не лише дешевшим, але й поживнішим, ситнішим та кориснішим. Кругленький житній хлібчик називали колобком1 (див. ст. 39). У роки, коли вимерзала пшениця, житній хліб рятував людей від голоду. А от хліб із суржику2 пекли частіше, і не тільки в голодні лихоліття. В часи неврожаїв наші предки додавали до тіста жолуді, кропиву, лободу, а з культурних рослин – моркву, буряк, а пізніше і картоплю. Чи не за таких суворих умов вигадали пироги3? ...
Народ ніколи не уявляв свого життя без землі. Та й хіба може бути інакше? Адже дерево або ж квітка гинуть, якщо їх вирвати з ґрунту. Так і людина. Її душа в’яне, засихає, втративши зв’язок із рідним краєм. ...
У слов’ян, як і древніх єгиптян, хліб символізував життя і багатство. Справді, слово Хліб можна писати з великої літери, як і Батьківщина, Батько, Мати, Мир, Воля, які позначають найважливіші для людини поняття. ...
Білий лелека поширений у багатьох країнах світу. Він мешкає в Європі, у Північній, Малій і Середній Азії, на Далекому Сході та в Японії. Лелека є перелітним птахом, зимує він у Південній Африці та в Південній Азії. Орнітологи дослідили, що на території сучасної України білий лелека з’явився порівняно недавно – у XVI–XVII столітті. Однак цей птах, ...
Обереги – наші прадавні добрі символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Символи-обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди. Вишитий рушник, вишита сорочка, писанка, лялька, віночок, калина, верба, лелека – без них важко уявити нашу Україну. ...
Свищики, свистунці, або свистілки колись мали охоронне, захисне значення. Вважалося, що свистіння та інші шумові ефекти відганяють від дітей недобрих духів, сили зла. В українських казках часто фігурують чарівні музичні інструменти, в тому числі й свищики, які встановлюють магічний зв’язок героїв із тваринами-помічниками. Серед свищиків найчастіше зустрічаються птахи. Вони здебільшого мають найпростіші, примітивні, архаїчні форми: ...
В Україні здавна існує чудовий звичай – розписування яєць на знак весняних змін у природі, на честь Великодня, світлого свята Воскресіння Христа. Навіщо це роблять? Наші пращури шанували яйце як символ Сонця, вважали його оберегом, що захищає від злих сил. Яйце, як і Сонце, в уявленнях людей було запорукою щастя, добробуту. Ось так і виник ...
Чи хто-небудь із вас, діти, спостерігав за тим, як проростає із землі посіяне зернятко? Спершу з’являються два маленьких пагінці, а згодом посередині пробивається третій пагінчик. Цей пагінчик тягнеться вгору до сонечка, розростається, згодом на стебелинці появляється ще одна пара листочків. ...
Вінки, віночки… Хто не зупиниться перед ними, хто не порадіє їхній красі та духмяному аромату! Український віночок – не просто прикраса, але й оберіг, "знахар" душі. У народі вважали, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. ...
Кожна країна має свої рослини-символи, рослини-обереги. Це – не просто рослини, які поширені на тій чи іншій території. Це – ті рослини, які найбільше до душі місцевим жителям. У цій статті мова йтиме саме про такі рослини. Одна з них – невеликий, але пишний кущ, який любить рости на вологих місцях, у лузі, у лісі, ...
Вінка мінор (Vinca minor) – саме так латиною звучить назва однієї з найшанованіших в Україні квіткових рослин. Це маленький чагарник з ніжними, витончено скромними квіточками. Проте ця рослина стала символом українського народу, його оберегом. У японців національна квітка – розкішна хризантема, у китайців – пишна півонія, у турків – вишуканий тюльпан. Англійці вважають емблемою своєї країни величну троянду, французи – прекрасну лілію, індуси – загадковий лотос. А українці визнали своїм національним символом Вінку мінор – барвінок малий. Чому і за що серед безмежного моря квітів наш мудрий народ обрав саме його? ...
Дерево віддавна мало символічне значення в культурі різних народів. Українці використовували дерева у різноманітних обрядах, облаштуванні оселі та лікувальних цілях. Історія та звичаї українського народу формувалися на території, що здавна славилася багатими ґрунтами, чудовою природою та кліматом. У народних піснях, думах та прислів’ях майже з усіх куточків України трапляються назви дерев (калина, верба, тополя, явір ...