Наукова робота. Еко-вегетарій для зони помірних широт

Автор проекту:
Петрюк Христина Степанівна,
учениця 11 класу
Чернівецької загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №4
Чернівецької міської ради

Керівник проекту:
Голубчик Тетяна Василівна
вчителька біології та екології
Чернівецької загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №4
Чернівецької міської ради,
переможниця IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Біологія”

ВСТУП

Перехід до ринку, підвищення цін на енергоресурси до світового рівня зумовило суттєве зростання питомої ваги енерговитрат в структурі собівартості виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема вирощуванні овочів та фруктів. Раціоналізація енерговикористання обумовлює необхідність обґрунтування енергоощадного варіанту розвитку тепличного господарства, посилення стимулювання економії енерговитрат, застосування енергоефективних технологій.

Енергозбереження у тепличному господарстві – велика комплексна задача, виконання якої можливе за основними напрямками: вдосконалення та впровадження енергоощадних технологій, підвищення продуктивності рослин, використання енергозберігаючих будівель та споруд, впровадження організаційно-економічних заходів щодо енергозаощадження.

Одним із актуальних досліджень сучасних науковців та практиків є дослідження підвищення продуктивності фруктових та овочевих рослин, оскільки останнім часом стрімко змінюється демографічна ситуація у світі. Це негативно впливає на кількість та якість харчових продуктів.

Сонячний вегетарій – принципово нова, практично безенергозатратна споруда закритого ґрунту, забезпечує оптимальні умови вирощування широкого асортименту овочів, ягід, цитрусових, плодових саджанців, квітів, лікарських трав та ін. [8]. Впровадження геліотеплиць нового покоління – простий та реальний шлях до вітамінного достатку, високих врожаїв, який забезпечить здоров’я населення, підвищить імунітет.

Актуальність роботи полягає в необхідності зменшення екологічного сліду населення за рахунок вирощування цінних привозних фруктів ближче додому. Перспективним в цьому плані бачиться створення еко-вегетарів для вирощування рослин південного походження в умовах понижених температур помірної зони. Відповідно ця тема цікавить не лише професіоналів овочівників, селекціонерів, фітотерапевтів, ветеринарів, але й аматорів, адже використання сонячного вегетарію є актуальним для отримання високих врожаїв не тільки цитрусових рослин. Саме тому, метою нашої роботи було: розробити та апробувати технологію створення еко-вегетарію для зони помірних широт, який поєднує екологічність, енерго- та водоефективність. Відповідно до мети були визначені наступні завдання:

1. Ознайомитися з технологією створення сонячного вегетарію О. Іванова.
2. Запропонувати методи та способи підвищення екологічності, а також водо- та енергоефективності вихідного вегетарію.
3. Апробувати вдосконалену модель на прикладі вирощування цитрусових в умовах зони помірних широт (м. Чернівці).

Об’єкт дослідження – еко-вегетарій.

Предмет дослідження – енергозберігаючі технології, сорти цитрусових рослин.

Методи дослідження – спостереження, експеримент, аналіз, синтез, узагальнення і статистична обробка результатів.

Новизна. Вмонтовано спеціальні клапани у вентиляційні труби для оптимізації мікроклімату у вегетарії з урахуванням сезонних змін у навколишньому середовищі. Прилаштування еко-вегетарію до стіни житлового будинку з метою використання його тепла за екстремальних температур довкілля (нижче -30°С).  Повернення тепла у еко-вегетарій від дотичної з будинком стіни за допомогою віддзеркалюючої плівки (фольги). Додаткова теплоізоляція фундаменту пінопластом. Забезпечення протигрибкового захисту житлового будинку (паробар’єрна плівка). Добір ефективної мульчі для зменшення випаровування з поверхні землі та забезпечення перманентного розкладу органічної речовини. Добір ефективного поповнюваного органічного добрива.

Теоретичне значення. Розкриття теми сприяє глибшому розумінню людиною значення сонячного вегетарію для вирощування рослин та дозволяє зменшити екологічний слід у енергозабезпеченні.

Практичне значення. Матеріали та результати дослідження можна використати у доповіді на науково-практичних конференціях та товариствах, на батьківських зборах, уроках біології, екології, фізики, основ здоров’я, годинах спілкування.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.

Особистий внесок дослідника. Робота виконана на території власного подвір’я села Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області. Самостійно виконаний аналіз літературних джерел, математичні розрахунки, а також сформульовані всі положення та висновки роботи.

Апробація роботи. Основні положення роботи та її окремі фрагменти доповідалися та обговорювалися на шкільній учнівській конференції, на Всеукраїнській олімпіаді «DreamECO» у номінації «Ресурси та енергія», де посіла ІІ місце та на Обласному зборі юних аграрників, садівників, зоологів-тваринників, квітникарів-дизайнерів, де зайняла І місце.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Фізико-географічна характеристика району досліджень

Чернівецька область розташована в західній частині України на кордоні з Молдовою та Румунією в передгір’ї Карпат. Чернівці – місто обласного підпорядкування з територією 153 км² та 264,7 тис. населення станом на 1 березня 2015 року. Адміністративний, культурний центр, знаходиться в південно-західній частині України і його територія розміщена на стику двох фізико-географічних областей: Прут-Дністровського лісостепового межиріччя та лісолучного Прикарпаття. Частина долини Прута, що розділяє ці дві області, зайнята заплавою. Таким чином, досліджувана територія є місцем зіткнення декількох типів ландшафтів-лісостепового, лісолучного, заплавного. Село Тисівці, з населенням 3556 чол., знаходиться у 15,5 км від обласного центру [3] тому фізико-географічна характеристика така ж, як у місті.

Місто розташоване у помірному кліматичному поясі. Поверхня міста – хвиляста рівнина (на висоті від 100 до 250 м н.р.м.). Клімат помірно-континентальний з м’якою зимою та теплим вологим літом. Середньорічна температура повітря складає +8,6ºС, найнижча у січні (–4,9ºС), найвища – в липні (+18,7ºС). Зима починається 28 листопада, а закінчується 9 березня; літо приходить 20 травня і завершується 10 вересня. В середньому за рік в Чернівцях випадає 600 мм атмосферних опадів найменше – у жовтні та лютому, найбільше – у червні-липні. Середньорічна вологість повітря – 77 %. Кожен рік у зимовий період утворюється сніговий покрив, але висота його не значна. Середня швидкість вітру – від 3,3 м/с у липні до 4,0 м/с у січні.

Ґрунти на цій території сірі опідзолені, дерново-підзолисті, дернові та чорноземи на щільних глинах [5].

1.2. Принципи будови та облаштування сонячного вегетарію

На початку 50-х років ХХ ст. київський вчитель фізики, Олександр Васильович Іванов створив свій перший вегетарій. Наприкінці 60-х йому вдалося отримати патент. За цей час вегетарій вивчено, автор отримав багато нагород [6].

Автори книги «Сонячний вегетарій» (Іванько А.А. – кандидат технічних наук з питань енергозберігаючих технологій, Калініченко А.П. – кандидат архітектури, займався питаннями фермерських господарств з екологічно чистими технологіями, Шмат Н.А. – дослідник творчої спадщини Іванова О.В., керівник творчого колективу з питань закритого ґрунту) у 1996 році детально описали облаштування вегетарію, надали креслення та проекти забудов, які використав мій батько.

Традиційна теплиця має три головні проблеми:

1. При низькому положенні сонця над горизонтом віддзеркалюються його промені під гострим кутом, тому в теплицю проникають лише 20-30 відсотків сонячної енергії.
2. Великі втрати тепла через покриття і неможливість запасти його всередині теплиці приводять до коливань температури дня і ночі.
3. Пряма вентиляція, потрібна літом, забирає весь вуглекислий газ, частину азоту та вологу, виділену листям. Тому постійно потрібно поливати та піддобрювати рослини [8].

Сонячний вегетарій вирішує усі ці проблеми.

Таблиця 1

Особливості сонячних вегетаріїв та їх переваги по відношенню до класичних теплиць

Рис. 1. Зовнішній вигляд сонячного вегетацію

Перша проблема вирішується будівництвом вегетарію на схилі у 15-20º на південь або південно-східний напрямок. Задня стінка – капітальна, обклеєна дзеркальною плівкою. Покрівля плоска – скло чи полікарбонат. Як наслідок, чим нижче стоїть сонце, тим сильніший ефект поглинання променів (рис. 2).

Рис. 2. Залежність збільшення надходження сонячної енергії від нахилу ґрунту

Рис. 3. Базова конструкція сонячного вегетарію на південному схилі з кутом 5-40º

Рис. 4. Теплиця з односкатною покрівлею на горизонтальному ґрунті

Проблема друга та третя вирішується використанням винаходу замкнутого циклу тепло- та повітрообміну.

Рис. 5. Схема теплиці з акумуляцією сонячного тепла в ґрунті
1 –  труби у ґрунті, 2 – канал сполучення, 3 – вентилятор

У ґрунті, на глибині 30 – 35 см, через 55 – 60 см одна від одної, вздовж усієї теплиці прокладені труби. Нижні їх кінці виведені на поверхню і прикриті сіткою від потрапляння сміття. Верхні (північні) кінці з’єднані в один поперечний колектор. Від нього відходить вертикальна труба – стояк, що веде на дах через регулювальну камеру. Камера відкривається в теплицю на висоті 1,5 м. Знизу і зверху вона оточена загратками, а вихід в теплицю – вентиляторний. Він засмоктує повітря в труби та поширює його зверху вниз, так тепло віддається ґрунту. Вночі вентилятор віддає тепло із ґрунту повітрю.

Третя проблема виносу корисних для рослини речовин вирішується утворенням конденсату у системі ґрунтових труб з невеликими отворами (кожні 15 – 20 см), через які вода просочується у нижній шар керамзиту. Зовнішній полив практично не потрібний. Замкнутий цикл повітрообміну накопичує у вегетарії унікальний об’єм вуглекислого газу [6].

Система повітряного акумулювання тепла у ґрунті з примусовою вентиляцією із застосуванням поліетиленових, азбоцементних та металевих труб представлена у додатку А. 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Облаштування власного еко-вегетарію

Наш власний сонячний вегетарій побудований у 2011 році. Це не просто капітальна споруда, частина будинку, а й частина способу життя. Наш вегетарій – не просто теплиця, це взірець геліотехнології – нової технології раціонального використання енергії сонця.

Тут вирощуємо (рис. 6): пасіфлору (PassifloraL.), гортензію (Hydrangea L.), ананас(Ananas Mill.,1754), інжир (Ficuscarica L., 1753), гранат (Punica L.), банан (Musa L.), апельсинв (Citrussinensis (L.) Osbeck), мандарин (Citrusreticulate Blanco, 1837), лимон (Citruslimon (L.) Osbeck, 1765) (Додаток Д).

Рис. 6. Видове різноманіття еко-вегетарію

Побудувавши власний вегетарій, та придбавши перші екземпляри рослин, батько захотів вирощувати заморську дивину власноруч (Додаток З). Проте ми ще використовували її частину для вирощування розсади овочів та розмноження кущів троянд і хризантем, які пізніше висадили у відкритий ґрунт, так як з огірків кліщ поширився на дороговартісні сорти лимонів. В даний час ми самостійно збільшуємо кількість сортових лимонів (Додаток К), розмножуючи черешками, відводками і щеплюємо їх.

Видове різноманіття та врожай 2016 року, представлені на рисунку 7.

Рис. 7. Врожай 2016 року

Рис. 7. Врожай 2016 року

Площа споруди має 54 м² (додаток Б), зовні виглядає непримітно, втім тут використані усі необхідні технології, починаючи із закладання вегетарію (додаток В) та облаштування (додаток Г) спеціальною «притінкою» на 60% –темно-зелена сітка.

Загальні економічні переваги вегетарію перед ідентичною за площею та покриттям двохскатною теплицею оцінити важко, оскільки немає жодних методик. Проте, елементарні порівняльні оцінки ми зазначили у таблиці 2 [6].

Таблиця 2

Порівняльна економічна ефективність сонячного вегетарію та двохскатної теплиці

Наш вегетарій облаштований простою та мікропотужною автоматикою, яка здатна розкрити потенційні можливості рослин.

Таблиця 3

Енергозатрати на утримання вегетарію (2016 р.)

Колодязної води для поливу ми витрачаємо 5000 л влітку та 1000 л взимку.

На будівництво ми затратили наступні кошти:

Таблиця 4

Собівартість нашого сонячного вегетарію (2011 р.)

Того ж року закупили саджанці лимонів, на що витратили 1400 грн.

Наразі, сонячний вегетарій себе повністю окупив.

2.2. Конструктивні особливості еко-вегетарію

При вирощуванні дотримуємось вимог щодо агротехніки, а саме обробіток ґрунту, якість посадкового матеріалу, догляд за рослинами та збирання врожаю. Адже перш ніж приступити до розведення рослин, необхідно з’ясувати особливості та нюанси вирощування того чи іншого виду. Наприклад лимонів, які містять багато корисних речовин (Додаток Ж):

• мінімальні і максимальні температури;
• необхідна для росту і розвитку кількість тепла;
• оптимальна якість і кількість світла;
• обсяги і строки поливу;
• потрібну рослинам температуру і якість води;
• чим і як варто проводити підживлення;
• потрібні пропорції макро- і мікроелементів [1].

Регулярно перевіряємо кислотність ґрунтів на різних ділянках вегетарію для визначення його кислотно-лужного балансу.

Рис. 8. Визначення кислотності ґрунту за допомогою індикаторів

Отже, проведені нами дослідження дозволяють зробити наступні узагальнення та внести пропозиції щодо покращення облаштування еко-вегетарію.

Принципи роботи сонячного вегетарію

1. Еко-вегетарій будується на схилі 15° нахилу (рис. 3), який забезпечує максимальне поглинання сонячного проміння за умов зимового сонцестояння.
2. Зацикльованість повітря: завдяки вмонтованим у труби вентиляторам, в холодний період року здійснюється прогрівання ґрунту за допомогою теплого повітря, яке накопичується під стелею еко-вегетарію. У спекотний період ця ж вентиляція дозволяє позбутися зайвого тепла.
3. Використання полікарбонату як ефективного тепловловлювача для побудови стін та даху еко-вегетарію.
4. Ґрунт повільно нагрівається вдень і повільно віддає тепло вночі.

Переваги розробленого еко-вегетарію над прототипом

1. Вмонтування спеціальних клапанів у вентиляційні труби для оптимізації мікроклімату у вегетарії з урахуванням сезонних змін у навколишньому середовищі (запобігання втрат тепла в зимовий період та позбавлення від зайвого тепла – у літній).
2. Підтримання оптимальної вологості ґрунту завдяки використанню спеціальної системи конденсації – перфорації труб, розміщених у ґрунті. Це дозволяє організувати перманентний крапельний полив і зменшити питоме водоспоживання в еко-вегетарії. При цьому конденсована вода позбавлена солей, які можуть надходити в ґрунт при звичайному поливі. Альтернатива системі поливу О.В. Іванова.
3. Прилаштування еко-вегетарію до стіни житлового будинку з метою використання його тепла за екстремальних температур довкілля (нижче -30°С).
4. Повернення тепла у еко-вегетарій від дотичної з будинком стіни за допомогою віддзеркалюючої плівки (фольги).
5. Додаткова теплоізоляція фундаменту пінопластом.
6. Забезпечення антигрибкового захисту житлового будинку (паробар’єрна плівка).
7. Добір ефективної мульчі для зменшення випаровування з поверхні землі та забезпечення перманентного розкладу органічної речовини (тирса + сухе листя лісових дерев).
8. Добір ефективного поповнюваного органічного добрива: 1 кг коров’ячого гною – на відро води, яке залишають для бродіння на відкритому повітрі.

Перспективні напрямки вдосконалення еко-вегетарію

1. Заглиблення еко-вегетарію на 1,5 – 2 м в ґрунт для залучення геотермального тепла.
2. Заміна сотового полікарбонату на триплекс для запобігання пошкодженню еко-вегетарію градом та його руйнування під впливом різких перепадів температури.

2.3. Дослідження врожайності лимонів та екологічності продукції

У літературі [4] наведено врожайність лимонів при правильному догляді за ними, яка вказана у таблиці 5.

Таблиця 5

Врожайність лимонів

Врожай, отриманих нами лимонів у 2015 і 2016 роках відрізняється (рис. 9, 10).

Рис. 9. Економічний ефект від вирощування у еко-вегетарії

Рис. 10. Біомаса плодів у еко-вегетарії

Як видно з представлених даних, найбільший врожай у сорту Пандероза – 52 плоди (47,8 кг), а найменший – у Новогрузинського сорту – 28 лимонів (5,890 кг); найважчі лимони дав сорт Київський великоплідний – 1,450 кг. Проте сукупний дохід був 3477 грн. у 2015 році (табл. 6).

Таблиця 6

Врожай цитрусових сонячного вегетарію 2015 року

Таблиця 7

Врожай цитрусових сонячного вегетарію 2016 року

Наступного року найбільший врожай був у сорту Павловський – 62 плоди (6,5 кг), а найменший – знову у Новогрузинського сорту – 37 лимонів (7,8 кг); найважчі лимони знову дав сорт Київський великоплідний – 1,5 кг. Отже сукупний дохід склав 5734 грн. у 2016 році (табл. 7).

Нами проведено визначення вмісту нітратів у сокові лимонів (рис. 11) експрес-методом [13] (реакція з дифеніламіном) (Додаток Є). У сокові лимонів, вирощених у домашніх умовах, нітрати відсутні, а у привозному – становлять 100 мг/кг, що однак, не перевищує норму.

Рис. 11. Реакція лимонного соку з дифеніламіном

Окремим напрямком дослідженням стало вирощування лимонів у різних приміщеннях. Навесні 2015 року заклали дослід з лимоном сорту Павловський. Посадивши два рівноцінні дерева в березні, ми вирощували їх у різних умовах. Перший зростав у сонячному вегетарії, другий – у нашому шкільному кабінеті.

Ми отримали такі результати: лимон, що зростав у вегетарії (рис. 12) має розмір 8×5см, а лимон вирощений в кабінеті (рис. 13) – 6×4см, і різну текстуру поверхні.

Таблиця 8

Умови зростання у різних приміщеннях

Рис. 12. Лимон у еко-вегетарії

Рис. 13. Лимон у кабінеті біології

ВИСНОВКИ

1. Застосована у еко-вегетарії система удосконалень сонячного вегетарію О.В. Іванова, дозволяє збільшити його енерго- та водоефективність.
2. Запропонована система поливу та удобрення дозволяє одержувати екологічно чисту продукцію, позбавлену надмірної кількості нітратів, зафіксованих у привозній продукції.
3. Показано відсутність нітратів у сокові лимонів, вирощених у еко-вегетарії, натомість у привозному – становлять 100 мг/кг.
4. Відмічено найбільший врожай 2015 року у сорту Пандероза (52 плоди; 47,8 кг), а найменший – у Новогрузинського сорту (28 лимонів; 5,890 кг), 2016 р. –відповідно у сорту Павловський (62 плоди; 6,500 кг) та Новогрузинського сорту (37 лимонів; 7,800 кг). Найважчі лимони – у сорту Київський великоплідний (1,5 кг), найлегші отримали від сорту Новогрузинський (0,060 кг).
5. Загальна вага лимонів у 2015 році складала 104,64 кг, а сукупний дохід – 3477 грн; у 2016 році, відповідно: 128,30 кг – 5734 грн.
6. Масове впровадження еко-вегетаріїв на присадибних та дачних ділянках дозволить вирішити проблему цілорічного самозабезпечення населення України в зоні помірних широт цінною вітаміноносною продукцією тропічної та субтропічної зон практично без затрат енергоносіїв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев В.П. Субтропические плодовые культуры. – М.: Знание, 1953, серия 5, № 19. – 31 с.
2. Артеменко М.М. та ін. Довідник по садівництву. – К.: Урожай, 1975. – 276 с.

1. Буковина. Загальне краєзнавство: Частина IX. Топографічний опис населених пунктів / Зелена Буковина. – 2000. – №1-2 – С. 81-200.

4. Дадыкин В.В. Цитрусовый сад в комнате. – М.: Колос, 1982. – 127 с.
5. Заячук М.Д. Особливості агроландшафтних умов спеціалізації господарства Чернівецької області / Мирослав Заячук // Науковий вісник Чернівецького Університету. Вип. 80. Географія – Чернівці: ЧДУ, 2000, – с.109 – 116.
6. Иванько А.А. Солнечный вегетарий. / А.А. Иванько, А.П. Калиниченко, Н.А.  Шмат. Киев.: Анфас, 1996. – 112 с.
7. Кондратюк О.І. Конкурентоспроможність сільського господарства та шляхи її підвищення / О.І. Кондратюк // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №1. – С.56 – 63.
8. Курдюмов Н.И. Умная теплица. / Н.И. Курдюмов, К.Г. Малышевский – Ростов н/Д: М.: РИПОЛ классик, 2008. – 192с.
9. Пененжек С.А. Лимоны на окне / Пер с пол. А.А. Абловой; Под ред. и с предисл. Т.И. Калмыковой. – М.: Колос, 1979. – 55 с.
10. Приходько С.М. Лікарня на підвіконні. – 2-ге вид. – К.: Наук. думка, 1971. – 175 с.
11. Сааков С.Г. Оранжерейные и комнатные растения. – Л.: Наука, 1983.- 621 с.
12. Сад и огород в квартире: Справ. пособие / Сост. А.К.Поляков. – Донецк: Донбас, 1990. – 151 с.
13. Химические тест методы анализа. / Золотов Ю.А., Иванов В.А., Амелин В.Г. – Издание второе, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2006. – 304 с.
14. Дерево лимон сорту Київський великоплідний. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lemontree.com.ua/limon-kievskiy-krupnoplodnyiy/.

ДОДАТКИ

Додаток А

Система повітряного акумулювання тепла у ґрунті з примусовою вентиляцією із застосуванням поліетиленових, азбоцементних та металевих труб

Додаток Б

План-схема теплиці з акумуляцією сонячного тепла в ґрунті

Додаток В

Рис. 14. Закладання труб

Додаток Г

Рис. 15. Зовнішній вигляд сонячного вегетарію

Додаток Д

Рис. 16. Сорт Пандероза

Рис. 17. Сорт Павловський

Рис. 18. Мандарин Уншиву

Рис. 19. Сорт Пандероза

Рис. 20. Сорт Київський великоплідний

Додаток Є

Експрес-метод визначення вмісту нітратів [13]

Реакція нітратів з дифеніламіном. До досліджуваного розчину вносять 2-3 краплі 1-процентного розчину дифеніламіну в концентрованій сульфатній кислоті. Виникнення синього забарвлення розчину свідчить про наявність нітратів.

Шматочок рослинного об’єкта розтирають з піском в ступці. Краплю отриманого рослинного соку за допомогою піпетки наносять на предметне скло і додають декілька крапель дифеніламіну. При відсутності нітратів сік не змінює кольору; в разі незначної кількості нітратів – сік набуває світло-блакитного кольору та швидко обвуглюється; поява синього кольору, який поступово зникає, свідчить про середній рівень нітратів, поява стійкого темно-синього або темно-фіолетового кольору свідчить про значну кількість нітратів.

Рис. 21. Шкала вмісту нітратів у харчових продуктах, мг/кг

Рис. 22. Проведення дослідження

Додаток Ж

Таблиця 9

Дані про вміст речовин із розрахунку на 100 грамів плодів лимону [10]

 Додаток З

Таблиця 10

Сорти лимонів, що вирощують у кімнатних умовах та у теплицях [2]

 Додаток К

Найпоширеніші сорти, які вирощують в закритих приміщеннях  Сорт Київський великоплідний виведений спеціально для клімату України українським селекціонером Анатолієм Патієм 20 років тому. Вага його плодів досягає 1,5 кг! Сорт рано вступає в плодоношення, низькорослий, цвітіння безперервне, дуже врожайний.Це адаптований до наших кліматичних умов сорт лимонного дерева, який відрізняється рясним плодоношенням (до 4 разів на рік), великими плодами (в горщику до 0,5 кг) і середньою висотою дерева (до 2,5 метрів). Дуже великі плоди цього лимона є фаворитом серед колекціонерів-цитрусоводів.Дерева чутливі до замерзання.Листя лимонного дерева виділяють фітонциди, які корисні для людини.Плоди лимона мають ще одну цікаву особливість: вони можуть висіти на гілці до 3-х років, при цьому змінюючи жовте забарвлення на зелене навесні і знову дозріваючи до осені. При цьому шкірка плоду потовщується, а м’якоть втрачає свої вітамінні і смакові якості.На плантаціях лимонні деревця живуть 60 років, а в квартирах і теплицях трохи менше [14]. За одними джерелами вважають лимон Мейєра результатом давньої природної гібридизації лимона і апельсина, за іншими – це різновид кантонського лимону, що має оранжево-червону шкірку. Своєю назвою лимон зобов’язаний досліднику Францу Мейєру, який виявив його в Пекіні, де жителі міста вирощували рослину в горщиках. Дерево середньоросле, висотою 1-1,5 м, з округлою, компактною, добре облистянілою з невеликою кількістю колючок кроною, що легко піддається формуванню. Виділяється серед інших сортів рясним плодоносінням і не дуже кислим смаком плодів. Лимони округлої форми, вагою 80-150 грамів, з тонкою шкіркою яскраво-жовтого або оранжевого кольору, дозрівають через 8-9 місяців після зав’язі. М’якоть ніжна, соковита, трохи гіркувата.Ремонтантність, скоростиглість, гарне плодоношення цього сорту роблять його перспективним для кімнатної культури, де він вирощується на власних коренях. Зацвітає раніше інших сортів , зазвичай в березні-квітні.Рослина легко переносить тепле сухе повітря житлових приміщень при зволоженні в зимовий час. Потребує хорошого освітлення, любить вікна південної орієнтації. Легко розмножується живцями, а вирощений з кісточки починає цвісти на п’ятий рік [9].Новогрузинський (Ново-Афонський) лимон відібрали селекціонери Сухумської дослідної станції ВІР Н.М. Муррі. На плантаціях Грузії вважається кращим за врожайністю і за якістю плодів. Деревця сильнорослі з розкидистою красивою, добре облистянілою кроною, яка досягає в кімнаті 1,5-2 м у висоту із великою кількістю шипів. Листя світло-зелені, дуже запашні.Сорт ремонтантний. Квітки великі, зовнішня сторона пелюсток з бузковим відтінком. Плоди майже без насіння, на дереві виглядають дуже ефектно. Форма плоду подовжено-овальна, шкірка гладка, глянцева до 5 мм завтовшки. Середня вага плоду – 120 грамів. Соковита і ніжна дрібнозерниста м’якоть володіє приємною кислотою і дуже сильним ароматом. Хімічний склад м’якоті: цукру – 1,7%, кислоти – 6%, вітаміну С – більше 58 міліграмів на 100 грам речовини. Плодоносити починає пізніше Павловського лимона, на 4-5 рік [11].Павловський – один з найбільш привабливих сортів цитрусових, вирощуваних у кімнаті. Це невеликий компактний кущ від 1 до 1,5 метри заввишки. Зазвичай налічує 2-4 стовбури. Його крона округла, до 1 м в діаметрі, гілки мають колючки до 1-2 см завдовжки, на кінцях загострені. Квіткові бруньки закладаються і розвиваються протягом усього року. Часто можна бачити на одному і тому ж екземплярі і молоді зав’язі, і квітки, і зрілі плоди. Рясно цвіте Павловський лимон в березні і квітні, а восени – у вересні-жовтні. Цвітіння кожної квітки триває 7-10 днів. Квітки ароматні, одиночні 2-3 см в діаметрі, іноді бувають зібрані в невеликі суцвіття.

У Павловського лимону декілька періодів росту. Перший починається з кінця лютого і триває до червня, потім настає короткий період спокою. З 15-20 липня починається друга хвиля росту. А третя – приблизно з 15 вересня і до кінця жовтня. За цей період пагони збільшуються на 50-70 см.

Плоди вперше утворюються на третій-четвертий рік після вкорінення слабо здерев’янілих зелених живців. Високі врожаї у горшках дають 15-20-річні рослини – кілька десятків плодів. Після цвітіння зростання зав’язі і дозрівання плодів триває 8-9 місяців. Остання стадія дозрівання – 30-35 днів. Якщо рослини освітлені слабо, то тривалість дозрівання збільшується до 11-12 місяців. Якщо дозрілий лимон не зняти з гілки, то зростання його триває. Плоди набувають зеленого забарвлення, ростуть, збільшуються в об’ємі. На кущах утворюються плоди вагою 300-540г. Поверхня плодів може бути гладкою, блискучою або різною мірою шорсткою.Павловський лимон краще росте на вікнах східної орієнтації. Легко розмножується зеленими живцями [9].

Сорт Пандероза

Сорт кімнатної культури, що відноситься до природного гібриду між лимоном і помпельмус або цитроном. Цвіте рясно, квітки великі біло-кремового кольору, часто зібрані в суцвіття, але плодів зав’язується мало. За розміром вони більші, ніж у попередніх сортів, нерідко виростають вагою до одного кілограму.

У кімнатних умовах це невеликий компактний кущ з красивою декоративною формою, вельми стійкий до високої температури і сухості повітря у плодоношення вступає на 2-й рік. Гілки міцні, листя темно-зелені, гладкі, жорсткі, округлої форми.

М’якоть приємного лимонного смаку, характерної лимонної кислоти в плодах майже не відчувається. Шкірка товста, зверху горбиста. Сорт непогано зарекомендував себе в кімнатній культурі, завдяки невеликій кроні і рясному цвітінню. Легко розмножується живцюванням. Іноді починає цвісти вже в стадії укоріненого живця, що заважає зростанню [12].