Роботу виконала:
Модвал Ангеліна Олександрівна,
учениця 11 класу
Дивізійської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Татарбунарського району
Одеської області
Керівник:
Пономаренко Людмила Валентинівна,
вчителька географії
Дивізійської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Татарбунарського району
Одеської області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Географія”
ВСТУП
Зараз проблема побутових відходів є однією з найголовніших проблем у світі. З кожним роком відходів стає все більше і більше. Склад їх ускладнюється, отже, збільшується токсичність таких відходів. Але головною проблемою є не тільки збільшення кількості відходів і підвищення їх токсичності, головною проблемою є розміщення побутових відходів, простіше кажучи, проблема полягає в смітниках і в їх розміщенні.
Ця робота «Проблема переробки побутових відходів» є актуальною, тому що кількість сміттєзвалищ на Україні займає 7% території[1], і ці площі невпинно зростають, у той час як світ накопичив значний досвід використання побутового сміття як джерела вторинної сировини та палива. В умовах зростання вартості сировинних ресурсів украй нераціонально як з економічної, так і з екологічної точки зору ховати під землею готову сировину, придатну до повторного використання.
Багато країн по-своєму вирішують питання переробки твердих побутових відходів, так у США ще у 1965 було прийнято закон про утилізацію твердих відходів, хоча ця країна з 1937 року використовує сміття як джерело енергії. Багато уваги проблемі утилізації відходів приділяють у європейських країнах. Так міністерство екології Франції з 1 січня 2016 року заборонило у супермаркетах та універмагах на території країни використання одноразових поліетиленових пакетів. У Данії вже 20 років існує податок на безкоштовну роздачу поліетиленових пакетів у торгівельних мережах. Після того, як там ввели плату за пакети, їхня популярність у покупців знизилась на 90%. А великобританці запустили випуск біорозкладальних пакетів для хліба, які впродовж 4 років повністю розкладаються на вуглекислий газ і воду.
Метою роботи «Проблема переробки побутових відходів» є обґрунтування максимальної вигоди, яку можна отримати при переробці твердих побутових відходів.
Виходячи з мети розглянемо завдання:
- Розглянути гостроту проблеми та можливі збитки для людини і природи від неперобленого сміття.
- Охарактеризувати способи утилізації твердих побутових відходів та проаналізувати вирішення проблеми переробки сміття у світі.
- Розглянути розв’язання проблеми утилізації побутових відходів в Україні та світі проаналізувати економічну ефективність переробки сміття.
- Показати на власному прикладі, що кількість сміття може зменшити кожна свідома людина.
Об’єктом дослідження є побутові відходи.
Предметом дослідження є переробка побутових відходів.
Методи досліджень: математичний метод (використовується для розрахунків), метод моделювання (побудова схем,таблиць), статистичний метод (обробка статистичних даних), соціологічний (ґрунтується на опитуванні школярів).
Виконуючи цю роботу, автор привернула увагу батьків, учнів на проблему негативного впливу побутового сміття на довкілля. Під час проведення акцій «Очистимо планету від сміття» і «До чистих джерел» були очищені території стихійних сміттєзвалищ вздовж річки Хаджидер.
Практичне значення цієї роботи полягає в тому, що знаючи про згубний вплив побутових відходів, населення нашого села зменшить їх утворення та зверне увагу на їх утилізацію.
Особистий внесок автора у тому, що було проведене анкетування учнів та висвітлені питання щодо кількості, складу, подальшої переробки твердих побутових відходів.
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ПЕРЕРОБКИ СМІТТЯ ТА МОЖЛИВІ ЗБИТКИ ДЛЯ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ
1.1. Актуалізація проблеми переробки сміття для села Дивізія
Щодня жителі нашої планети викидають тисячі тонн непотрібних матеріалів. Ця суміш, яка складається в основному з різноманітного мотлоху, містить цінні метали, скляні контейнери, придатні для використання, а також макулатуру, пластик і харчові відходи. Разом з тим ця суміш містить багато небезпечних відходів: ртуть з батарейок, фосфоро-карбонати з флюорисцентних ламп і токсичні хімікати з побутових розчинників та фарб. Зростаюча кількість відходів та нестача коштів для їхньої переробки притаманні багатьом населенним пунктам. Проблема утилізації відходів погіршується переважно тим, що більшість товарів народного споживання приречена на короткочасну службу людині. Вони куплені, спожиті і викинуті без належного ставлення до їхньої залишкової цінності. [2]
Сміттєві звалища розростаються дуже швидко, забруднюючи і ґрунт, і ґрунтові води, і повітря. В Україні є тисячі стихійних звалищ, які утворюються безперервно, не виключенням є і наше село Дивізія, та що там Дивізія, вже звичним став пейзаж вздовж траси Базар´янка – Татарбунари із великою кількістю поліетиленових пакетів, що літають, навіть від невеликого вітру, та купами сміття у лісосмугах.
Скільки люди викидають сміття у нашому селі? Чи можливо зменшити його кількість? Тому я вирішила у школі серед учнів провести анкетування з метою визначення кількості, складу та способів переробки сміття жителями села Дивізія. В опитуванні прийняли участь 33 учні 8-11 класів.
Питання анкети:
- Куди ви діваєте сміття, що накопичується у вас дома?
а) вивозить сміттєва машина – 14;
б) самі вивозимо на край села – 12;
в) спалюємо -7.
- Скільки приблизно накопичується у вас сміття за тиждень?
а) до 10 кг -16;
б) від 10 до 20 кг – 11;
в) більше 20 кг – 6.
- Які види сміття переважають (пластик і поліетилен, скло, папір,метали, харчові відходи)?
а) переважає пластик і поліетилен – 12;
б) переважають харчові відходи – 7;
в) інше -14.
- Чи спалюєте ви опале листя, пластикові пакети, пляшки?
а) ні -19;б) так-14.
- Чи задумувались ви над проблемою зменшення кількості сміття, його переробки?
а)ні – 8; б) так – 25.
- Чи готові ви сортувати відходи?
а) ні -3;б) так-30.
Проаналізувавши результати анкети, я дійшла висновку, що навіть за самими мінімальними підрахунками, жителі нашого села викидають близько 3 тонн сміття за тиждень, а за рік це буде 156 тонн. А якщо сміття не переробляється, то його накопичення тільки зростатиме. Сміття вивозиться на сміттєзвалище машиною і є стихійне звалище на краю села. Як бачимо значну частину відходів становить пластик, поліетилен, харчові відходи та їх суміш. Близько 40% жителів намагаються позбутися сміття,спалюючи його. Переважна більшість опитаних готові сортувати сміття з метою подальшої переробки та задумуються над проблемою зменшення кількості сміття.
1.2. Розкладання основних типів побутового сміття за часом і можливими збитками природі і людині
Розглянемо характеристику основних типів побутового сміття за часом розкладання та можливими збитками природі та людині.(див. дод. А) Як бачимо з анкет, значну частку становлять харчові відходи, час розкладання яких 1-2 тижні, вони стають їжею для багатьох мікроорганізмів і можуть перетворитися на розсадник мікробів. В кінцевому результаті природі завдають мало шкоди, як спосіб знешкодження можна використовувати компостування. Також компостувати можна опале листя, залишки сухої трави, фекалії від тварин, які після компостування перетворюються на органічне добриво для городів та полів.
Більш тривалий час розкладається папір, картон і натуральні тканини (2-3 роки), особливо довго переробляється різними організмами папір, покритий фарбами, фарби можуть виділяти шкідливі для людини речовини. Щоб зменшити негативний вплив на природу, папір і картон можна здавати на вторинну переробку у пункти прийому макулатури. Якщо таких пунктів немає, тоді папір, картон, тканини можна компостувати.
Ще довше розкладаються консервні банки та металобрухт, від товщини металу залежить і час розкладання, іноді це можуть бути десятки років. Сполуки цинку, олова і заліза отруйні для багатьох організмів. Дуже небезпечний спосіб – це захоронення, адже отруйними сполуками будуть заражені ґрунти та підземні води, тому метали треба збирати на переплавлення.
Скло розкладається дуже повільно – сотні і тисячі років, шматки скла у ґрунті можуть становити небезпеку поранення людині та тваринам. З часом уламки скла подрібнюються, перетворюючись на скляну крихту.
Вироби з пластмас та поліетилену розкладаються у природі до 100 років. Так як це матеріали штучні, то природа ще немає механізмів для їх переробки, тому вони повільно окислюються киснем під дією сонячного випромінювання, виділяючи при розкладанні отруйні речовини. Пластмаси, розпадаючись на дрібні шматки, поїдаються тваринами, що веде до загибелі останніх. Якщо пластмаси ще можна переплавити, то поліетиленові пакети не підлягають вторинній переробці. [3] Багато хто з односельчан просто збирають їх і спалюють, цей спосіб є небезпечним, бо в повітря викидається велика кількість діоксинів.
Найотруйнішим видом сміття є батарейки, які в землі можуть розкладатися понад 20 років, виділяючи у ґрунт солі цинку та марганцю.
Отже, виходячи з усього зазначеного бачимо, що тільки харчові відходи, папір розкладаються швидко, не завдаючи природі шкоди, інше сміття розкладається в природі тривалий час, виділяючи при розкладанні отруйні речовини, тому переробка відходів є невідкладною проблемою в Україні і світі.
РОЗДІЛ 2. ВИРІШЕНННЯ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕРОБКИ СМІТТЯ У СВІТІ І УКРАІНІ
2.1. Способи утилізації твердих побутових відходів
Традиційно побутові відходи вивозилися на звалища, розташовані поблизу населених пунктів. Згодом внаслідок постійної загрози здоров’ю населення (отруєння ґрунтових вод, розмноження збудників захворювань, неприємний запах, дим від частих самозаймань) в багатьох країнах стали вживати більш суворі правила їх розміщення, конструкції та експлуатації. Негативне ставлення населення і нові стандарти робили відкриття нових звалищ (або “полігонів із захоронення твердих побутових відходів “, як вони стали називатися) все більш складною справою.
Але сміття потрібно якось утилізувати. У результаті ми можемо проаналізувати плюси і мінуси наступних способів переробки:
- Складування відходів. Переваги цього способу у тому, що він не вимагає великих капіталовкладень та місця складування можуть не оновлюватись роками, позбувшись великої кількості сміття. Але згодом, коли сміття буде розкладатись роками, наслідки згубного впливу на природу негативно вплинуть на здоров‘я людини, порушуть обмінні процесив природі і можуть виявитися необоротними в майбутньому.
- Захоронення відходів. Створюється видимість, якщо закопати сміття, то воно зникне. Для цього не потрібні великі площі та значні капіталовкладення. Підземні звалища непомітні на перший погляд, але наповерхніземлі над ними ґрунт отруєний і розпушений, непридатний ні для будівництва, ні для землеробства, ні для випасу худоби, потрапляючи через підземні води у водойми, відходи становлять величезну небезпеку для людини і тварин. Більше того з поверхні грунтів над звалищами часто випаровуються їдкі токсичні речовини.
- Спалювання відходів. Дозволяє одноразово позбутися великої кількості сміття. Зручно у великих містах і на великих підприємствах, так як дозволяє позбуватися від відходів у міру їх надходження. Отруйні гази, що викидаються в атмосферу з димом, провокують важкі захворювання у людей, сприяють утворенню озонових дірок. Через постійні викиди диму в атмосферу над містами та підприємствами утворюються щільні димові завіси. Після спалювання відходів залишається отруйний попіл, який, згодом, теж доводиться утилізувати одним з вище перерахованих способів.
Не дивлячись, на всі перераховані вище способи утилізації, існує ще один спосіб – це вторинна переробка. Причому я вважаю цей спосіб найбільш ефективним, так як він є не лише екологічно чистим, але і ресурсозберігаючим. Як доказ я наведу приклад вторинної переробки поліетилену в Японії. Компанія «Негдю Санге» в Японії з початку 80-х років почала виробляти з старих поліетилентерефталанових виробів (ПЕТ) поліефірні волокна.Процес вторинного використання ПЕТ нескінченний. Виготовивши одного разу з відходів ПЕТ-килимок, його після зносу можна переробити в килимове покриття для багажників автомобілів, і так далі. Японська фірма «Мідзуно» з вторинного поліефіру (вміст більше 50%) виробляє спортивний одяг для школярів, кросівки зі штучної шкіри (40% вторинного поліефіру). Фірма «Гундзе» з ефірного матеріалу виробляє скатертини, кухонні рукавиці, ковпачки для чайників, рогожі, підставки і т.д. Компанія «Одзакі Седзі» з пряжі, що складається з 70% поліефіру і 30% вовни, виготовляє шкільну форму, причому на виготовлення дорослого комплекту форми йде близько 15 пластикових пляшок. Корпорація «Лайон Офіс Профктс» пішла далі – вона виробляє тканинні покриття і матеріал подушок для офісних стільців, полиці для папок і книг з стовідсотково вторинної пластмаси. Причому стільці легко розбираються, і більшість їх деталей можна використовувати повторно.[4] Але вдруге переробляти можна не тільки поліетилен. Так вдруге можна використовувати скло, металобрухт і ті ж харчові відходи. Тому, в моєму баченні, найкращим способом утилізації є вторинне використання.
2.2. Вирішення проблеми переробки сміття у світі
Якщо спробувати уявити наочно обсяги збільшення сміттєвих звалищ, то чисельність населення на Землі збільшується на 1,5-2%, а розміри сміттєвих звалищ на – 6%.
Кожна країна намагається вирішити проблему утилізації сміття по – своєму, в розвинених країнах намагаються більшу частину відходів, переробити і менше вивозити на звалища. Термічний – найефективніший спосіб боротьби з відходами, він дає можливість знизити обсяги вивезених відходів у десять разів, плюс ще в тому, що незгорілі залишки вже не складають органічних речовин, що призводять до самозаймання, гниття, а ймовірність епідемії зведена до нуля.
У Японії 82% сміття спалюється на сміттєспалювальних установках і 14% відвозять на полігон. У Данії 9% від загального обсягу сміття відвозять на полігон, решта спалюється. У США – 81 і 12% відповідно.
Основна проблема сміттєспалювальній галузі – безпека процесів, противники наводять безліч аргументів проти: викиди в атмосферу шкідливих фуранів і діоксинів. Багаторічна робота сміттєспалювального заводу в Роттердамі призвела до того, що в радіусі 30 миль, коров’яче молоко стало настільки забрудненим діоксинами, що його заборонили продавати. У Швеції сміттєспалювальні заводи викидають щороку до 0,5 т кадмію, 3,3т ртуті і 8400 т соляної кислоти. А шлак і зола сміттєспалювальних заводів складають високі концентрації важких металів.
У США, запущена програма модернізації сміттєспалювальних заводів, завдання якої звести до мінімуму небажані викиди.
У Японії, розробляються ефективніші методи спалювання сміття: спалювання в печах киплячого шару, шарове спалювання, низькотемпературна газифікація. Розробляються нові системи газоочищення, палива і нові пальники.
Більшість країн, орієнтується на переробку сміття, жителі самі сортують сміття, перед тим, як його винести. Поки ще на заводах не запущені автоматичні лінії, з роздільним сортуванням, що відрізняють види відходів за допомогою оптичних датчиків.
У розвинених країнах, законодавство зобов’язує громадян сортувати відходи, але справа не тільки в законі, це перетворили на національну ідею. З дитячого садка, навчають дітей дбайливо ставитись до природи, ведуть пропаганду по телевізору. І в підсумку громадяни охоче сортують сміття, адже людям закладена думка: ви врятуєте планету від забруднення.
Раніше, німці викидали всі відходи в одну купу, потім стали розділяти: папір до паперу, пластик до пластику, в зелену бочку біорозкладальні відходи, їх переробляють в компост, для кожного виду відходів своя бочка. Бочки спустошують раз на два тижні, спеціальними машинами. Старі батарейки забирають в приймальних пунктах в супермаркетах, прострочені ліки, прийме будь-яка аптека.
Головне: люди стали розуміти, сміття можна використовувати як додаткове, невичерпне джерело сировини. Сьогодні розвивається багато успішних підприємств і технологій з його переробки.
У США з 1980 року, уряд надає податкові пільги, виробникам звалищного газу. На сьогоднішній день, США, стало лідером з його виробництва.Метан, що виробляється в результаті розкладання відходів, збирають і використовують в якості автомобільного палива, для отримання тепла і у виробництві електроенергії.[4]
Для прикладу, у Швеції сміттєвий бізнес називають «революцією переробки», оскільки 99% усіх відходів країни повторно використовується. Такого результату країна досягла не спонтанно: екологічний розвиток зумовлений законодавством, науковими технологіями та екологічною культурою. Біля кожного будинку у Швеції наявні контейнери для роздільного збору різних видів сміття. Сортування для шведів є звичною справою, і за невиконання визначених стандартів штрафують. Відходи, які не можна утилізувати, у Швеції спалюють. Зокрема, це близько 330 тисяч тонн твердого палива, завдяки чому 90% будинків забезпечуються електроенергією і теплом. Навіть попіл, що залишається, теж відправляють на переробку: з нього отримують гравій для дорожнього будівництва. В цілому ж, завдяки «безвідходному виробництву» Швеція отримує електроенергію та вторинну сировину зі сміття, і є однією з найбільш чистих та зелених країн світу.[1]
Давайте проаналізуємо, як переробляють у Європі сміття:
Переробивши 15 млн. тонн відходів отримують 1,5 тонн вторинної сировини.
Тонна переробленого паперу дозволить зберегти 17 дерев.
Зі зношених шин можна виготовляти черепицю, килимки.
Переробка тонни пластику дозволяє зекономити 3120 літрів нафти та 5777квт енергії.
Тонна переробленого скла дасть економію у 650 кг піску,186 кг соди та 200 кг вапняку.
Після переробки електронного та електротехнічного обладнання отримаємо цінні метали.
Виготовлення паперу з переробленої сировини дає можливість скоротити витрати води на 30% та електроенергії на 40%.[5]
У розвинених країнах давно зрозуміли, що екологія – це не тільки красиве слово для наукових програм, але і невід’ємна складова людського здоров’я. Крім цього, переробка сміття може стати дуже прибутковою справою. Країни колишнього Радянського Союзу мають слабо розвинену сміттєпереробну галузь, тому значна частина ресурсів просто гниє в землі, а це величезні багатства, які можуть бути використані на благо громадян цих країн.
2.3. Розв’язування проблеми утилізації побутових відходів в Україні
Як було сказано вище в Україні слабо розвинена переробка сміття, хоч у великих містах вже взялися за сортування відходів, однак воно малоефективне, зважаючи на те, що все одно вивозять його, зазвичай, на одне звалище. Утилізація відходів – завдання сміттєпереробних заводів, які не тільки зменшили б швидкість розростання звалищ, але сприяли б і вторинному використанню ресурсів. Наразі в Україні працюючих утилізаційних заводів немає, і функціонує лише один сміттєспалювальний завод «Енергія», який лише частково допомагає позбутись від сміття у столиці, переробляючи до 25% столичного сміття. У свою чергу, експерти наполягають на будівництві сміттєпереробних заводів, зважаючи на шкідливий вплив спалювання відходів. Такі підприємства займаються сортуванням і переробкою твердих побутових відходів в альтернативне паливо та на вторинну сировину. Це, по-перше, дозволить зменшити кількість сміття, яке накопичується на сміттєвих полігонах по Україні. По-друге, у повітря та ґрунт не потраплятимуть шкідливі відходи, і це сприятиме покращенню стану екології. Адже ми розуміємо, наскільки небезпечний пластик, поліетилен та інші відходи, які, у разі відсутності сміттєпереробних підприємств, накопичуються на сміттєзвалищах. А, по-третє, заводи з переробки побутових відходів можуть виробляти альтернативне паливо, яке фактично є замінником і використовується для роботи цементних та теплоенергетичних підприємств. Втім, наразі відмовитись від спалювання відходів теж не варто, вважає голова Всеукраїнської громадської організації «Зробимо Україну чистою» Володимир Гаркуша. «Щодо сміттєспалювальних заводів, то звісно, їх викиди є шкідливими для екології, однак ці заводи є корисними в тому аспекті, що, спалюючи сміття, можна отримати теплоносій для опалення будинків. Оскільки фактично більше 90% сміття потрапляє на полігони, які вже зараз переповнені. А переробляється заледве 4% твердих побутових відходів», – зазначає активіст.[1]
Європейський досвід свідчить, що ринок вторинної сировини є прибутковим і перспективним, зважаючи на те, що переробка сировини дешевша за видобуток. Повторне використання більш раціональне, ніж спалювання матеріалів, оскільки не доводиться витрачати енергію на створення таких же матеріалів.
В Україні сміттєвий ринок, на якому можна було б реалізувати вторинну сировину, поки не розвинений. За оцінками експертів громадської організації «Публічний аудит», відходи, наприклад, однієї тільки столиці, можна оцінити на 3 млрд. грн. за рік. Таким чином, у масштабах країни за вторинну сировину можна отримати не один десяток мільярдів гривень. А для того, аби очистити країну від сміття, за підрахунками, необхідно 100 сміттєпереробних заводів. Зважаючи на загальну складну економічну ситуацію в країні, експерти вбачають вирішення цього питання у залученні іноземних інвестицій у будівництво таких підприємств.[1]
Схема 1
Ієрархія пріоритетів поводження з відходами
Отже, щоб зробити Україну чистою треба формувати екологічну культуру населення, здатного до сортування сміття, та розвивати сміттєвий ринок України, де можна було б реалізувати вторинну сировину.
2.4. Мій особистий внесок у вирішення проблеми переробки сміття
На мою думку, екологічна культура починається із себе, тому я вирішила скоротити до мінімуму сміттєвий побут нашої сім’ї, відмовившись від використання великих пластикових пакетів та раціоналізувавши використання одноразових пакетів. Адже, якщо поліетиленові пляшки та твердий пластик ще приймають на переробку, то поліетиленові пакети переробці не підлягають. І живі організми, які займаються «переробкою» сміття в природі – комахи, гриби, бактерії – не мають механізмів включення цих речовин до метаболізму. А від них найбільша шкода, бо вони легкі, розносяться вітром далеко від сміттєзвалищ, потім від них страждають тварини та жителі водойм.
З власного досвіду я знаю, що найбільш сміттєємною сферою є кухня. Найбільший відсоток сміття займає одноразова упаковка. Тому відвідування магазину чи ринку має бути підготовленим та продуманим: зі своєю тарою (від скляних банок, целофанових пакетів з минулих покупок, до тканинних мішечків та сумочок). Це дало можливість заощадити певну суму коштів (близько 20 грн. на місяць), хоч сума незначна, зате відмовитись від пластику та скоротити відходи у змозі будь-який пересічний українець.
Влітку, коли мій тато вирішив будувати свинарник, я запропонувала до бетону, яким заливали підлогу і фундамент, додати скляні відходи, кераміку, непотрібні поліетиленові пляшки, заповнені водою. Це дало можливість зекономити близько 5 % матеріалу або 10 мішків цементу та 400 кг піску (близько 600 грн.).
Як бачимо, позбутися значної кількості сміття може кожна екологічно свідома людина. Але і держава повинна подбати про створення підприємств, які б переробляли сміття і людям було б вигідно його збирати, і замість смітників у нас були квітники та парки.
ВИСНОВКИ
Зараз проблема побутових відходів є однією з найголовніших проблем у світі. З кожним роком відходів стає все більше і більше. Склад їх урізноманітнюється, отже, збільшується токсичність таких відходів.
У своїй роботі «Проблема переробки побутових відходів» я провела анкетування з метою визначення кількості, складу та способів знищення побутових відходів у нашому селі. В анкетуванні прийняли участь 33 учня, отже, результати потім були використані для оцінки кількості сміття для всього села Дивізія. Встановлено, що щотижня в нашому селі накопичується близько 3 тонн сміття, які вивозяться на сміттєзвалище спеціалізованими машинами або самими жителями. Найбільшу частку відходів становить пластик, поліетиленові пакети та харчові відходи.Деякі люди позбуваються сміття, спалюючи його.
Розглянувши способи розкладання відходів у природі, бачимо, що харчові відходи, папір розкладаються недовго та не приносять шкоди людині і природі. Решта сміття розкладається десятиліттями, отруюючи повітря, ґрунти, підземні води.
Існують такі способи переробки сміття, як складування, захоронення, спалювання, але всі ці способи шкодять природі та людині. І єдиний спосіб позбутися сміття – це вторинна переробка.
Розвинені країни вже з другої половини ХХ століття почали розвивати сміттєвий бізнес і досягли значних успіхів, використовуючи сміття як вторинну сировину, що дозволяє зберегти деревину,воду, електроенергію та інші ресурси, і тільки те, що не можуть переробити, спалюють як енергоносії.
Україні, як країні у центрі Європи, треба швидко вирішувати питання з будівництва сміттєпереробних заводів і формувати екологічну культуру громадян нашого суспільства, які б розглядали сміття як джерело ресурсів, а не якийсь непотріб.
На своєму прикладі я пересвідчилась, що можна зменшити кількість сміття у повсякденному житті, якщо використовувати тару багаторазового використання, тканинні сумки, ті ж самі пакети використовувати кілька разів і мати від цього економічну вигоду.
З результатами свого дослідження я познайомила своїх однокласників та учнів нашої школи, вони також вирішили подумати над зменшенням кількості сміття у своїх родинах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ІНТЕРНЕТ- РЕСУРСИ
- http://ecology.unian.ua/trash/1181589-pererobka-vtorsirovini-groshi-zi-smittya.html
- http://bukvar.su/jekologija/page,2,195767-Problema-utilizacii-bytovyh-othodov.html
- http://ua-referat.com/Problema-utilizacii-bytovyh-othodov.html
- http://www.npblog.com.ua/index.php/ekologiya/utilizatsija-vidhodiv.html
- https://www.youtube.com/watch?v=4tTAIW7lYME
ДОДАТОК А
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!
