Абетка вчителя
Комахи – найчисленіша група тварин на Землі. Науковці описали понад 1 мільйон різних видів комах, але їх на Землі є набагато більше. Вони живуть на нашій планеті мільйони років, ще з тих часів, коли жили і динозаври.
Можна розпізнати комах за ознаками: у них шість ніг і тіло складається з трьох частин (голови, грудей і черевця). Але вони дуже різні за розмірами і на вигляд. Серед них є жуки, метелики, мурахи, бджоли, таргани, мухи, бабки. Тіло комах вкрите панцирем з хітину.
Деякі комахи приносять користь людині. Вони запилюють рослини, виробляють речовини, які ми використовуємо як харчові продукти та сировину для промисловості (мед, віск, шовк, природні барвники). Вони розпушують ґрунт, збагачують його перегноєм. Комахами харчуються птахи та інші тварини. Але є комахи – шкідники сільського господарства. Є й такі, що переносять паразитів та збудників захворювань людей, тварин або рослин, деякі – самі є паразитами. Є комахи, отрута яких смертельна для людини. Якщо дотримуватися правил поведінки з комахами, то можна зберегти здоров’я і собі, і їм.
Ці живі організми оселилися в усіх куточках Землі: і у високих горах, і в глибоких водоймах, і у повітрі, і у ґрунті, і на землі.
Комахи по-різному харчуються. Серед них є рослиноїдні, хижаки та всеїдні істоти. Рослиноїдні харчуються частинками дикорослих і культурних рослин, хижі – чатують на рослиноїдних комах, а всеїдні живляться рештками рослин і тварин.
Найбільше серед комах жуків. Є жуки завбільшки з долоню, а є такі малесенькі, як крапка наприкінці цього речення. Комахи – спритні створіння. Вони знають багато способів, як вижити. Вони добре знають, де шукати поживу. Деякі з них високо скачуть, інші вміють маскуватися, відлякувати ворогів страшенним смородом.
СЛОВНИЧОК РОЗУМНИКА
Ентомологія – наука, що вивчає комах.
Наукова казка
ЖУКИ-СУПЕРНИКИ
Якось на вузькій гілці, перекинутій через струмочок наче місток, зустрілися два великих чорних жуки: Жук-Олень та Скарабей.
– Ти, рогачику, ану, поступися мені дорогою! – владно звелів Скарабей, наче був королем усіх земель довкола.
– А ти хто такий? – здивувався Жук-Олень. – Ти що, Жужелиця Дама, щоб пропускати тебе вперед?
Товстенький чорний жук обурено підняв лапки:
– Я Священний Скарабей! Моїх пращурів люди шанували ще понад п’ять тисяч років тому! Мої зображення є поряд із фараонами Давнього Єгипту! Мене увічнювали як талісман у камені, у золоті та в інших дорогоцінностях! Я прийшов сюди з піску пустель і мій шлях зі сходу на захід символізує вічний рух Сонця на небосхилі!
– То й забирайся назад у пісок пустель, поки я не скинув тебе у воду! – розлючений Жук-Олень теж став дибки. Він був набагато вищий за Скарабея. – Я найбільший та найвідоміший жук у Європі! Мене прозвали „оленем”, бо маю прекрасні роги, якими перемагаю всіх своїх ворогів у чесному двобої! Але у справжніх оленів роги виростають, а я з ними народжуюся! У давнину люди вірили, що я можу притягувати до дерев блискавки! Може, хочеш, щоб тебе вдарила блискавка? Як не пропустиш мене, я тебе покусаю своїми рогами!
– Покусає рогами, ой лишенько! – зареготав Скарабей. Він тримався передніми лапками за живіт та хитався так, що від реготу міг перекинутися на спину. А для жука це страшенний ризик, бо перевернутися знову на ноги їм дуже важко. Особливо великим та товстим, а саме таким і був Скарабей.
– Так, – образився Жук-Олень, – мої роги – це величезні щелепи. Бачиш, усі зубчики в них дивляться всередину. Це моя зброя виключно для турнірів. Я можу перекусити ними кожного, хто сміятиметься з мене! Мої щелепи сильні, наче клешні у краба!
– Такий великий, а не знає, що то в нього на голові: роги, щелепи чи клешні! – глузував Скарабей. – Поки не визначився, хлопче, забирай-но свої роги з моєї дороги!
– Сам забирайся! Тобі звично ходити задом-наперед, наче ракові! – не здавався Жук-Олень. – А де ж твоя славетна кулька, яка начебто символізує Сонце? Соромишся показати? Бо ти ліпиш кульки з гною! Ось який твій найцінніший скарб!
– У кульках – мої личинки, тож це справді мій скарб! Я переробляю відходи та збагачую ґрунт! Я корисний жук, я працюю! А ти лише гризеш дерева!
– Я харчуюся тільки старими та хворими деревами! – кричав Жук-Олень. – Я теж корисний! А ще я гарний! І найбільший: мій зріст 7 сантиметрів разом із рогами! А мені жити ніде, всі сухі дерева та колоди люди забирають!
– А моєму родоводу понад 5 тис. років! Бачиш, який я блискучий? Це тому, що дуже старий. Може, я останній Скарабей в Україні! Мені теж ніде жити, люди розорюють цілинні степи, і я… Геть з дороги!
– Пропусти мене, я більший, сильніший, гарніший…
– А я!.. Ой, що це?!
Поряд зі струмочком проходив першокласник Василько. Він був допитливий хлопчик і помітив двох великих жуків, що стояли лоб до лоба на вузькій гілці та вимахували лапами один перед одним, наче хлопчаки в бійці.
Швидко звільнивши пенал від ручок та олівців, Василько вхопив за спинку спершу Скарабея, а потім Жука-Оленя і закрив їх у яскравій пластиковій коробці. Приклав коробку до вуха та дуже здивувався, почувши обурені крики жуків:
– Ану зараз же відпусти мене, хулігане! – вимагав Скарабей.
– Ти не маєш права мене чіпати, неуку! – погрожував Жук-Олень.
– Чому? – здивувався Василько. – Я віднесу вас додому і посаджу в банку. А потім, можливо, засушу для колекції. Я таких, як ви, ще ніколи не бачив!
– Як ти смієш, відпусти нас негайно! У мене такі роги…
– А в мене така історія…
– Ми червонокнижні види! – гримнули жуки хором.
– А що це? – спитав хлопчик.
– Нас занесено до Червоної книги України, – сердито пояснив Скарабей. – Це така велика книга, де записані рослини та тварини, яких треба охороняти. Нас залишилося дуже мало в природі, і ти не ловити нас повинен, а берегти, ти ж людина! Бо я зникаючий вид. Може, взагалі, я останній… А я ж священний жук із давніх-давен… – Скарабей заплакав.
– А я теж рідкісний, і я найбільший жук, – втрутився Жук-Олень. – Мій вид охороняють у багатьох країнах Європи, але в Данії, Латвії та Естонії нас вже геть не лишилося. Ось іще в Україні… трошки… – Жук-Олень теж заплакав.
– Вибачте, я ж не знав, – знітився Василько, поспіхом відкриваючи пенал.
Хлопчик посадив Жука-Оленя на велике сухе дерево, а Скарабея переніс на той бік струмка та випустив на сухому піщаному бережку.
– Йдіть собі та більше не сваріться! – наказав жукам хлопчик. – Тепер я вас знаю та не забуду. Живіть мирно, у злагоді, я буду стежити за вами і охороняти вас навіть один від одного!..
Олена Крижановська
Матеріали до уроку
- „КОЛОСОЧОК” № 8/2013 „Жуки, занесені до Червоної книги України”;
- „КОЛОСОЧОК” № 11/2013 „Пухнастий джмелик”;
- „КОЛОСОЧОК” № 12/2014 „Сонечко, сонечко, полети на небо…”;
- „КОЛОСОЧОК” № 12/2015 „У саду та на городі від кожного своя користь”;
- „КОЛОСОЧОК” № 13/2015 „Хатка для комах”;
- „КОЛОСОК” № 4/2006 „Пухнаста таємниця”;
- „КОЛОСОК” № 7/2011 „Домашні членистоногі – друзі чи вороги?”;
- „КОЛОСОК” № 8/2014 „Секрети божого жучка”.
Загадки про комах
Ця маленька трудівниця
Мед збирає як годиться.
Все у вулик, все у соти,
Не цурається роботи!
(Бджола)
***
У червоного малятки
На спині краплинки-цятки,
Чорні вуса, голова,
Любить лагідні слова.
(Сонечко)
***
По травичці, по землі
Коні бігають малі.
Іподромом для них луг,
Не поставиш їх у плуг!
(Коники)
***
Їх дружина кров з нас п’є,
В неї хист до цього є.
Як над вухом запищить –
Так і хочеться набить!
(Комар)
***
На дорозі лежить квітка,
Пелюстки згортає,
Я хотів її підняти,
А вона літає. (Метелик)
Скарабей священний (Scarabaeus sacer). Вид жуків роду Скарабеї, рідкісний зникаючий вид, занесений до Червоної книги України. Розмір до 4 см. Раніше траплявся у південних степах та в Криму. Зараз єдине місце, де є шанс знайти скарабея, – заповідник Асканія-Нова.
Жук-олень, рогач звичайний (Lucanus cervus). Розмір 5–7 см, найбільший з твердокрилих фауни України. У самців дуже великі щелепи, схожі на роги оленя. Колись був поширений у лісах всієї Європи, зараз – рідкісний вид, під охороною. Занесений до Червоної книги України.
Жужелиця дама (Carterus dama). Дуже рідкісний червонокнижний вид з родини жуків-турунів. Чорна, маленька (до 1 см), має розкішні довгі вуса та тонку „талію”. Обриси та рельєф на спинці нагадують фігурку дами в корсеті. Раніше траплялася в південних степах.
ЦIКАВI ФАКТИ ПРО КОМАХ
- У всіх комах 6 лапок, вони мають вусики і крила.
- Сонечко – дуже корисна комаха. Вона знищує шкідників рослин – попелиць. У випадку небезпеки сонечко виділяє жовту рідину, тому цю комаху називають ще божою корівкою. Пташка, яка впіймає божу корівку, розуміє, що вона несмачна, запам’ятовує її забарвлення і більше не чіпає.
- На крилах у коника стрибунця є зазубринки. Він швидко-швидко тре ними, наче смичком по скрипці, і ми чуємо стрекотіння. Довгі ноги у коника, дають змогу вправно стрибати.
- Бджоли, джмелі і оси – комахи-опилювачі. Без них квіти ніколи не стали б плодами. Ці комахи ніколи не вкусять, якщо їх не турбувати. Того, хто від страху махає руками і кричить, бджола вкусить швидше, ніж спокійну людину.
- Найбільший шкідник картопляного поля – колорадський жук. Ще один ворог городу – медведка. Ця велика комаха живе у землі і харчується бульбами картоплі, моркви і молодими пагонами рослин. Її можна побачити, коли викопують картоплю. Медведки не кусаються. Вони літають і можуть стрекотати, як цвіркуни.
- Уночі цікаво спостерігати за світлячками. Вони літають зигзагами. У темряві світлячок випромінює жовте світло.
- Бджоли збирають нектар і роблять з нього мед. Нектар бджілка збирає хоботком. На ногах у бджіл – справжній набір інструментів: щіточки для збирання пилку і кошички, щоб його переносити, щіточки, якими бджоли чистять очі від пилку. Літаючи, бджілки дзижчать: „ж-ж-ж-ж-ж-ж-ж”. Повторіть ці звуки для розвитку мовного апарату.
- Улітку на селі або на дачі можна побачити бабку. Ця красива комаха полює у повітрі. У польоті вона тримає напоготові складені сачком сильні волохаті лапки. У такі „сачки” потрапляють сонні жертви. Загалом за годину бабка може зловити 40 мух. Якщо ви хочете зліпити бабку з пластиліну (або намалювати), пам’ятайте: на голові у неї є великі очі і вусики, а на довгому тонкому тулубі, з’єднаному з головогрудьми, – 3 пари лапок і 2 пари крил.
- Джміль літає дуже швидко (зі швидкістю, з якою їздить дорослий велосипедист – 18 км/год). Тільце вкрите м’яким пушком, який зігріває його холодним ранком. У джмелиному гнізді приблизно 200 особин.
ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ ПРИ ЗУСТРІЧІ З КУСЮЧИМИ КОМАХАМИ?
- Якщо ти побачив осине гніздо, спостерігай за ним здалеку, не чіпай його, бо оси вилетять і вжалять тебе, захищаючи свою домівку. Біля жала оси є отруйні залози, тому місце укусу сильно розпухає.
- Якщо поблизу літає бджола, опануй себе, не махай руками, перейди в інше місце або присядь.
- Побачиш мураху – не чіпай її. Спостерігай, що вона тягне до мурашника, які його розміри, забарвлення. Не будеш їм заважати – вони тебе не чіпатимуть.
- Для захисту від комарів є мазі та інші засоби.
- Щоб позбутися мух, не залишай гнилі продукти і бруд, де розводяться личинки мух, дотримуйся чистоти у приміщенні.
- Ніколи не розчісуй місця укусу, щоб не занести в організм інфекцію.
- Якщо тебе вкусила бджола, акуратно витягни жало і змасти місце укусу антисептичним засобом. Якщо не вдалося витягнути жало, звернися до лікаря. Бджола кусає, залишає жало і помирає. Оса не залишає жала, але її укус теж болючий. Джміль може вжалити лише тоді, коли його взяти в руки. Не стискай джмеля у кулаці!
Ігри та завдання
Гра 1. „Завітай у казку”.
Прочитайте дітям казку „Жуки-суперники” у техніці сторітелінгу. Зробіть акцент на описі жуків та рисах, якими автор наділив забіяк. Поясніть, чому тварин заносять до Червоної книги. Дочитайте до слів „Поряд зі струмочком проходив першокласник Василько”.
Запропонуйте дітям продовжити казку. Вислухайте версії усіх охочих, продовжіть читання. Обговоріть, чому жуки потрапили у халепу.
Гра 2. „Не кусай?”
Діти обирають „бджолу”, „осу” і „джмеля”.
Діяльність: діти стрибають і плескають у долоні. Наближаються „комахи”. Вони махають „крилами” і дзижчать. Наслідувати звуки бджіл корисно для розвитку мовного апарату. Діти присідають і завмирають. Якщо хтось забарився і його „вкусила” комаха (доторкнулася), вибуває з гри і стає „Пасічником”.
Порада: розкажіть дітям, що робити, якщо вкусила бджола (МУ).
Завдання 1. „Знайди жука” (КЛ27, 1–3).
Поділіть клас на 3 групи. Кожна група отримує аркуш, на якому зображені 7 комах (метелик, мураха, муха; бджола, оса чи джміль; жук, бабка, тарган) і один павук, а тоді відшукує і називає жука (скарабей, жук-олень, сонечко). Діти пригадують, що знають про цих жуків. Розповідь починає група, на аркуші якої є цей жук, інші групи – доповнюють за бажанням.
Завдання 2. „Хто зайвий?” (КЛ27, 1–3).
Відшукай, де на аркуші зображений павук, і поясни свій вибір (8 лапок). Впізнай і назви інших комах.
Завдання 3. Відгадай комаху (МУ: загадки і цікаві факти про комах).
Завдання 4. Зліпи з пластиліну (намалюй) бабку або жука-оленя.
Завдання 5. Покажи рукою у повітрі, як літають світлячки.
