Серпокрилець, володар неба
Цього птаха бачили, напевно, всі, але мало хто знає, що це чорний серпокрилець. Особливо добре він знайомий мешканцям міст. Хто не чув галасливих зграй серпокрильців, які майорять над вулицями в спекотну погоду? Часто їх плутають з ластівками, які, як і серпокрильці, полюють високо в небі, ловлячи комах. Проте серпокрилець вдвічі більший за розміром тіла, ніж ластівка, а розмах його довгих загнутих, наче серп, крил (звідси й назва) сягає півметра. Дорослі птахи мають темнобуре, майже чорне оперення зі світлою плямою на горлі. Молоді птахи мають світліше оперення з білуватою облямівкою на перах. Маса серпокрильця 30–60 г. Живе ця пташка до 20 років.
Крила серпокрильця заслуговують на особливу увагу. Довгі, вузькі і трохи загнуті назад, вони чудово пристосовані до польоту. Серпокрилець – один з найкращих літунів. Під час перельотів на зимівлю він долає в один бік приблизно 10 тис. км! Політ у серпокрильця дуже стрімкий, птах може розвивати швидкість понад 100 км/год в активному польоті і до 150 км/год в „піке”. Це один з найшвидших птахів України. Значну частину свого життя проводить у польоті. У період гніздування серпокрилець проводить у польоті до 17 годин, а в позагніздовий період – ще більше.
Наскільки добре пристосований цей вид до літання, настільки погано до ходіння. Лапки серпокрильців завдовжки лише приблизно сантиметр. По землі птах пересувається дуже незграбно, повзе на черевці, відштовхуючись від землі лапками і допомагаючи собі крилами. Зате чудово почувається на вертикальних поверхнях, адже чотири пальці на його ногах повернуті вперед і озброєні гострими кігтиками.
Ще одним оригінальним пристосуванням до життя в повітрі є рот серпокрильця. Щелепний суглоб розташований далеко за оком, тому ротовий отвір птаха несподівано великий порівняно з видимою частиною дзьоба. Це вкрай важливо для полювання на 183 комах у повітрі. Птахи знаходять скупчення комах високо в повітрі і ловлять їх, проносячись з розкритим ротом через ці скупчення.
Гнізда в природних умовах серпокрильці в’ють на скелях, в дуплах дерев, рідше – в норах. Найчастіше гніздяться в населених пунктах у нішах та щілинах стін. Гніздяться колоніями від кількох пар до кількох десятків.
Самка відкладає 2–4 яйця і насиджує їх протягом 20 днів. Самець у цей час її годує. Від вилуплення пташенят до їхнього вильоту з гнізда проходить приблизно 45 днів. Вилетівши з гнізда, пташенята відразу стають самостійними і невдовзі першими відлітають до місць зимівлі на південь Африки. Дорослі птахи відлітають лише за кілька тижнів після молодих.
Чорний серпокрилець – один з найбільш корисних сусідів людини. Основу його раціону становлять комарі й мухи. За один день дорослі приносять пташенятам до гнізда 40 тис. комах!
Має серпокрилець і ще одну цікаву особливість – він може спати в польоті, і не кілька хвилин, а навіть кілька годин, зрідка змахуючи крилами.
Ось такий цікавий і корисний вид обраний цьогоріч птахом року.
(За А. Бокотеєм)
Ніхто вченим не родиться
– Йде вже сороковий день відколи я народився, а мама постійно каже: „Ще рано! Ще ні!” Ну, скільки ще чекати? – скаржився сестричці маленький Серпокрильчик.
– Мама ж не порадить поганого, – заспокоювала, як могла, Серпокрилка. – Та ще п’ять-шість днів, і нам дозволять вилетіти з гнізда.
– А думаєш, що то мало? А ночі ти порахувала?
– Згадай, вчора нам батько розповідав. Ми живемо в щілині багатоповерхової будівлі. Для нас, недосвідчених, небезпечні вікна людських осель. Треба навчитися відрізняти наше відображення у склі та зустрічного птаха. Бо можна розбитися!
– Так, але сидячи в гнізді, нічого не навчишся, – наполягав Серпокрильчик.
– Потерпи, батькам доводиться сотні кілометрів за день долати, щоб ми були ситі. Вони полюють високо в небі, ловлячи комах, роблять з них великі грудки, щоб нас прогодувати! За один день батьки приносять нам 40 тисяч комах! Вони прилітають стомлені, а ти їм набридаєш.
– Я вже чуюся в силі! – наполягав брат. – Мої крила загнуті, наче серп, подивися!
– Перестань! У дорослих розмах крил сягає півметра. А в тебе? Треба ще підрости, перш ніж летіти! Обіцяй, коли батьки прилетять, ти не будеш канючити: „Ну коли? Ну коли?”.
Невдовзі двоє пташенят почули рідний свист: „Вз-з-з, в-з-з-з”.
– Мамо, тату! – дві пташки з темно-бурим, майже чорним оперенням, зі світлою плямою на горлі підлетіли до гнізда одночасно.
– Діти, поки комарі й мухи в повітрі, ми мусимо ще кілька разів полетіти по корм, а тоді почнемо урок.
Батьки знову полетіли, а сестричка після смачного обіду дрімала. Серпокрильчик почав тренувати крила і дзьобик. Відкривав дзьоб так широко, як тільки міг, але йому швидко надокучило, і він теж заснув.
Невдовзі пташенят розбудило батькове „Вз-ззз, вз-ззз”. Діти так солодко позіхали, що Серпокрил-батько сказав: „Ще ширше! Ще ширше дзьобики!!”
– Діти, – навчав тато, – уявіть собі, що ви знайдете величезне скупчення комарів. У нас, серпокрильців, ротовий отвір дуже великий! Тож, коли ви пролітаєте крізь хмару комах, просто широко відкривайте дзьоб – і ви ситі!
Батько погодував дитинчат смачненькими фрикадельками з комарів, наказав бути чемними і полетів.
Невдовзі прилетіла мама. Вона теж погодувала дітей і тількино зібралася відлетіти, як Серпокрильчик взявся за своє: коли вже можна вилетіти з гнізда?
– Не поспішай, милий! – сумно промовила мама. – Ще налітаєшся. Більшу частину життя серпокрильці проводять у польоті. Ми – чи не найшвидші птахи в Україні. Вилетівши з гнізда, ви відразу станете самостійними і невдовзі першими полетите до місць зимівлі на південь Африки. Вам доведеться пролетіли 10 тис. кілометрів.
– Десять тисяч кілометрів? – в один голос перепитали пташенята. – В одну сторону?
До гнізда підлетів батько.
– Що, не терпиться у політ? Дивіться, як робити „піке”. – І Серпокрилець каменем полетів до землі. Пташенята аж скрикнули, коли батько майже біля самої землі стрімко розвернувся і повернувся до гнізда.
– Оце клас! – захоплено вигукнув малий Серпокрильчик. – Я думав, ти сядеш перепочити на землі, а тоді піднімешся до нас.
– Ні, якраз цього нам робити не можна. Ми чудово літаємо, але не пристосовані до ходіння.
– Подивися, – відізвалася уважна Серпокрилка, – які у нас довгі крила і короткі лапки! Від землі буде важко відірватися. Тату, а як нам злітати, якщо сядемо на землю?
– На землі ми дуже незграбні і безпорадні! Повземо на череві, відштовхуючись від землі лапками, і допомагаємо собі крилами. Щоб злетіти, треба якесь підвищення.
– Ми не сідаємо на землю, – доповнила розповідь мама. – Ми їмо, п’ємо і навіть спимо по декілька годин на льоту, зрідка змахуючи крилами!
– А де ж нам відпочити?
– Ви чудово будете почуватися на вертикальних поверхнях, адже чотири пальці на наших ногах повернуті вперед і озброєні гострими кігтиками. На сьогодні досить науки! Продовжимо завтра.
– Ми полетіли, діти! Не висувайтеся з гнізда! Повернемося зі смаколиками!
Батьки полетіли, а Серпокрильчик сидів, приголомшений почутим. Він мовчав і думав, скільки ще мудрості є на світі, якої він не знає! Серпокрилка, здається, зрозуміла, чому брат у задумі.
– Не сумуй, ніхто вченим не родиться! Здолаємо і ми батьківську науку.
Мирослава Чорна
- „КОЛОСОЧОК” № 10/2014 „Птахи у твоєму місті”;
- „КОЛОСОЧОК” № 11/2014 „Лісові писанки”;
- „КОЛОСОЧОК” № 8/2016 „Природа – фабрика барвників”;
- „КОЛОСОЧОК” № 23/2016 „Чорні-чорні птахи”;
- „КОЛОСОЧОК” № 9/2017 „Яйце – символ життя”;
- „КОЛОСОК” № 3/2009 „А хто-хто в рукавичці живе?”;
- „КОЛОСОК” № 6/2011 „Войовнича блакитна синиця”;
- „КОЛОСОК” № 1/2016 „Чорний дрізд”;
- „КОЛОСОК” № 2/2016 „Повзик”.
Гра 1. „Завітай у казку”.
- Прочитайте дітям казку „Нiхто вченим не родиться”, використовуючи техніку сторітелінгу. Обговоріть з дітьми наукові факти, які автор використав у казці.
- Запропонуйте дітям гру „Це правда!”
- Клас поділіть на дві групи. Діти сідають у щільне коло і пригадують наукові факти, про які йшлося у казці.
- Кожна група по черзі називає науковий факт про серпокрильця. Можна називати і такі факти, про які не йшлося у казці.
- Перемагає команда, яка завершує гру.
Порада: гру можна завершити раніше, похваливши обидві команди.
Завдання 1. З останніх літер записаних слів спробуй скласти два слова (володар неба): тетерев, гніздо, мул, небо, сад, муха, комар, чекан, яйце, дзьоб, голова.
Завдання 2. Прочитай зашифрований початок прислів’я (Пташку пізнають у польоті).
Запам’ятай закінчення прислів’я: „…а людину – по роботі”.
Зашифруй іншу приказку: „У всякої пташки свої замашки”.
Як ти її розумієш?