Абетка вчителя
ЗБЕРЕЖIМО БУРОГО!
Бурий ведмідь – найбільший хижак гірських лісів Українських Карпат. Він селиться в старих, захаращених пущах, поблизу мохових боліт і в місцях, де можна облаштувати зимовий барліг. Полюбляє клишоногий густі чагарники, лісоповали, яри, де він може сховатися вдень. Навесні, коли у гірських долинах тане сніг, ведмеді покидають барлоги і спускаються у долини. Згодом, коли сніг розтане, піднімаються в гори на полонини. Влітку бурі ведмеді облюбовують зруби із заростями малини та ожини. Якщо добре вродила чорниця, клишоногі перебираються на луки, а коли достигають букові та ліщинові горіхи, поселяються в букових лісах і заростях ліщини. Лише у голодні роки ведмеді нападають на копитних та свійських тварин. Загалом, бурий ведмідь є всеїдною твариною. Наприкінці літа він спускається у річкові долини і готується до зими: відгодовується на посівах вівса, картоплі, кукурудзи.
Більшість ведмедів у найхолодніший і голодний період зими (кінець січня – середина лютого) залягають у сплячку. Барлоги влаштовують у ямах під корінням дерев, у старих дуплах, у норах на схилах в чагарнику, серед кам’яних завалів. У зимове укриття ведмідь ще з осені настилає сухого листя, моху, трав, використовуючи барліг для відпочинку. Виходить за поживою дедалі рідше, а згодом засинає.
Живуть ведмеді у дикій природі недовго – приблизно 30 років. Найстаріший ведмідь Андреас прожив у неволі 47 років.
Цей найбільший хижак нашої фауни знаходиться під загрозою зникнення через високу смертність ведмежат при народженні і тривалий час, потрібний для досягнення статевої зрілості (ведмеді розмножуються на 4–6 році життя), а також тому, що самиці приводять малят лише раз на два роки. Якщо у 70-х роках минулого століття в Українських Карпатах налічували до 1300 ведмедів, то сьогодні їх не більше 250. Для порятунку ведмедя у 2009 році вид занесений до Червоної книги України та до Європейського червоного списку. Ведмедя бурого активно охороняють в Карпатах у Карпатському біосферному заповіднику, у заповіднику Горгани та в Карпатському національному парку, у національних парках „Сколівські Бескиди”, „Гуцульщина”, „Синевир” та інших. На території національного природного парку „Синевир” створений єдиний в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів, які змалку були вилучені з дикої природи і зазнали жорстокого ставлення, а також тварин, потерпілих від стихійного лиха та конфіскованих на митниці. Сьогодні тут знайшли притулок 20 ведмедів і ведмежат. Кожен з них має свій особливий характер і кличку.
Матеріали до уроку
ПОРТРЕТ КЛИШОНОГОГО
У всіх ведмедів коренасте міцне тіло завдовжки 1,2–2 м, часто в загривку заввишки до метра. Дорослі самці більші, ніж самки. Вуха у цих тварин невеликі, округлі, очі маленькі, хвіст дуже короткий. Лапи сильні, п’ятипалі, з великими невтяжними кігтями завдовжки до 15 см, які на задніх лапах зазвичай коротші, ніж на передніх. Кігтями ведмедя керують міцні м’язи, тому тварини легко вилазять на дерева, риють землю та розривають здобич. Хода у ведмедів шаркаюча, стопоходяча. На відміну від собак і кішок, ведмідь ходить, опираючись не на пальці, а на всю стопу, а тому може ходити на задніх лапах. За характерну поставу задніх лап (пальцями під кутом до середини) ведмедя називають „клишоногим”.
Що їдять бурі ведмеді?
Ведмідь бурий – єдиний хижак, який регулярно їсть і м’ясо, і рослини. Він має спеціалізовані зуби і для м’яса, і для рослинної їжі. Незважаючи на грізний вигляд і велику силу, бурий ведмідь в Українських Карпатах надає перевагу рослинній їжі. Зазвичай живиться кореневищами, бульбами, зеленими частинами та плодами рослин, грибами. Навесні, наче корова, часто пасеться на молодій травичці, на луках і полонинах. Це єдиний з наших хижаків, який може обійтись без тваринної їжі. Восени, коли дозрівають яблука, ведмеді часто навідуються до найближчих фруктових садів. Вони вилазять на яблуні і легко, наче бобри, перегризають гілляки з найбільшою кількістю плодів. Гілка падає на землю, і тварина спокійно ласує яблуками. Влітку ведмеді часто дошкуляють пасічникам, навідуючись до вуликів з медом. Ласувати медом особливо полюбляють самиці та молоді ведмежата. Щоб вберегти бджіл від клишоногих розбійників, пасічники вигадують різноманітні методи сигнального сповіщення і захисту вуликів. Однак ведмеді так люблять мед, що жодні системи відлякування не допомагають. Через таку непереборну любов до меду цей вид і отримав свою назву у слов’ян: ведмідь – той, хто відає (знає) мед.
Як у справжнього хижака, органи чуття у ведмедя розвинені дуже добре. Цікаво, що ведмідь – один з небагатьох звірів, який, як і людина, має кольоровий зір. А слух і нюх у нього розвинені набагато краще, ніж у нас. Бурий ведмідь, наприклад, здатний вчути запах меду за 8–9 км, а дзижчання бджіл чує за 5 км.
Серед тваринної їжі ведмідь надає перевагу комахам та їхнім личинкам, черв’якам, ящіркам, жабам, мишоподібним гризунам. Лише за відсутності поживи може нападати на диких копитних (кабанів, косуль й оленів), рідше – на свійських тварин.
Невже ведмеді схожі на нас?
У ведмедя по п’ять пальців на лапах, сліди їхніх задніх лап дуже схожі на людські, і вони можуть ходити і бігати на двох лапах. У ведмедів, як і у людини, псуються зуби від солодкого, вони мають захворювання, схожі на наші.
Кажуть, що навіть психологія ведмедів схожа на людську. Виявляється, тварини мають своєрідне „логічне мислення” і, втікаючи від мисливців, спеціально заплутують сліди, йдучи задом наперед. Залягаючи в засідку на переслідувача, ведмідь часто робить кругову петлю слідів, паралельно повертається назустріч, і опиняється таким чином обабіч своїх слідів там, де його не очікують побачити, а він добре бачить свого кривдника.
Що робити, коли зустрінеш клишоногого?
Зазвичай, завдяки гострому нюху ведмедеві вдається уникати зустрічей з людиною. Випадково натрапивши на людину, агресивно поводяться лише шатуни взимку або ведмедиці, що опікуються малятами. Досвідчені мисливці радять, зустрівши ведмедя не кидатися навтіки. Краще залишатись на місці, не робити різких рухів і не дивитися хижаку в очі. Ваша швидка втеча може спровокувати атаку звіра. Найкраще спокійно і якомога непомітніше залишити небезпечне місце. В жодному разі не підходьте до малих ведмежат! Щоб не натрапити на ведмедя під час прогулянки в Карпатах, тримайтеся відкритих місць, не заглиблюйтеся у непрохідні ділянки та зарості корчів з обмеженою видимістю. Під час прогулянки гучно розмовляйте, і тварина, почувши вас здалеку, втече. Не підходьте до мертвої здобичі хижаків. Ночуючи в наметах, не залишайте на відкритому місці провіант та недоїдки – вони можуть привабити ведмедів, особливо молодих. Загалом ведмеді дуже рідко нападають на людину. Пам’ятайте: вони завжди відповідають на прояв будь-якої агресії і лише захищають свою територію. Наміри ведмедя дуже просто визначити за станом його шерсті на загривку, яка за небезпеки стає дибки.
РОЗПОВІДІ ПРО ВЕДМЕЖАТ З НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ „СИНЕВИР”
(Реабілітаційний центр бурого ведмедя)
Дюрій
Рік народження – 2005.
Маса – 380 кг, зріст – 2,3 м.
Першим мешканцем Реабілітаційного центру бурих ведмедів став Дюрій. 24 листопада 2011 року його привезли з Драгобрату, що на Рахівщині. Тварину утримували задля розваги і приманки туристів у дерев’яному будиночку в антисанітарних умовах. Захисники природи та правоохоронні органи відбирали ведмедя силою. Підприємці не хотіли його віддавати і втрачати прибуток.
У Реабілітаційному центрі Дюрія підлікували. Адаптувалася тварина дуже добре, тепер гуляє і залюбки грається з іншими ведмедями.
Потап
Рік народження – 2009.
Маса – 220 кг, зріст – 2,1 м.
Найбільше страждань зазнав ведмідь Потап, привезений 27 лютого 2012 року. Його утримували в тісній клітці спортивного клубу „Барс” у Луганську. Ведмежа було приманкою для мисливських собак! Власники одягли на маленького Потапа ошийник. Ведмідь ріс, ошийник врізався у тіло, і у тварини утворилася глибока рана. Потапа забрали через суд, а господар сплатив штраф за знущання над твариною. Працівники Реабілітаційного центру бурих ведмедів врятували Потапа. Шрам від ошийника вже заріс шерстю.
Після реабілітації він пройшов медичний огляд, добре харчується, набирає масу. Потап полюбляє купатися у басейні і гуляти з іншими ведмедями у вольєрі.
Іра
Рік народження – 1983.
Маса – 120 кг, зріст – 1,3 м.
Найстарша за віком мешканка Реабілітаційного центру 30-річна Іра прибула з Хмельницької області. Вона жила в клітці, у якій підлога була з арматури. Тварина ходила, а її кігті врізалися у лапи. Навіть зараз Ірі важко ходити.
Іра залягла в зимову сплячку 17 січня, а це означає, що до неї повертається природний інстинкт. Спокійно спала аж 4 місяці, під час сну не виходила з барлоги. Вийшла із зимової сплячки 12 квітня дуже ослаблена. Завдяки посиленому раціону ведмедиця з кожним днем стає активнішою.
Беня
Рік народження – 2003.
Маса – 270 кг, зріст – 2,5 м.
Худого і виснаженого 10-річного Беню привезли з міста Козятин Вінницької області 9 травня 2012 року. Власники цирку довели тварину до важкого дистрофічного стану, у Бені були обпечені лапи. Ведмідь голодував, його ставили на розжарену плиту, щоб він перебирав ногами і навчився танцювати!
Сьогодні Беня добре харчується, набрав масу: у цирку його маса була 270 кг, а у Центрі він погладшав до 350 кг. Ведмідь купається у басейні, грається з Бубочкою та іншими ведмедями. Усе минулося, але досі Беня інколи перебирає ногами…
У центрі мешкає 20 ведмедів. Як допомогти клишоногим, ти можеш дізнатися на офіційному сайті Реабілітаційного центру для бурих ведмедів: npp-synevyr.net.ua/page3.html
Ігри та завдання
Завдання 1 (для груп). Чому найбільший хижак нашої фауни під загрозою зникнення?
Обладнання: картки з фактами про бурого ведмедя, серед яких – причини зникнення тварини.
Картки для 1 групи:
- Ведмеді розмножуються лише на 4–6 році життя (причина зникнення).
- Бурий ведмідь є всеїдною твариною.
- Самка народжує раз на два роки одне, дуже рідко – двоє ведмежат (причина зникнення).
- Бурий ведмідь – найбільший хижак України.
- Ведмежата часто помирають при народженні (причина зникнення).
- Бурий ведмідь занесений до Червоної книги України.
- Часто облаштовує барлоги під захистом коренів повалених дерев.
Картки для 2 групи:
- У Карпатах вирубують старі ліси (причина зникнення).
- Більшість ведмедів на зиму залягають у сплячку.
- Браконьєри винищують бурого ведмедя (причина зникнення).
- Люди непокоять тварин, освоюючи карпатські ліси (причина зникнення).
- Влітку бурі ведмеді облюбовують зруби із заростями малини та ожини.
- Вуха у бурого ведмедя невеликі, округлі, очі маленькі, хвіст дуже короткий.
- Навесні, наче корова, часто пасеться на молодій травичці, на луках і полонинах.
Діяльність: кожна група отримує набір карток, читає факти, обговорює їх і вибирає три картки, на яких, на їхню думку, означені причини зникнення такої великої тварини з нашої фауни. Групи по черзі презентують свою роботу.
Порада: можна допомогти дітям зробити висновок про те, чому бурий ведмідь занесений до Червоної книги України.
Завдання 2. „Розповіді про ведмежат”.
Розкажіть дітям про Реабілітаційний центр бурого ведмедя на території Національного природного парку „Синевир” (МУ).
Діяльність:
- Поділіть дітей на групи.
- Представники кожної групи обирають картки, які лежать на столі текстом донизу (або витягують конверти з ваших рук).
- Кожна група читає текст про ведмедя і готує розповідь.
- Діти розподіляють інформацію, яку кожен з них скаже під час виступу.
Порада: можна ускладнити завдання. Діти визначають, скільки років ведмежаткові, на скільки років воно старше, ніж наймолодший учасник групи. Попередньо можна пригадати з дітьми, якого вони року народження.
Завдання 3. „Про що вони хочуть нам розповісти?”
Поділіть дітей на групи. Запропонуйте кожній групі придумати звернення бурого ведмежатка до людей. Кожний учасник групи придумує одне речення:
Я – буре ведмежа.
Мене звати Беня.
Я живу у Карпатах.
Я легко вилажу на дерева.
Я їм і м’ясо, і рослини.
Я люблю ласувати медом.
У мене теж псуються зуби від
солодкого.
Бережіть мене!
