Сергій Малинич. Земнi хвилювання, людськi турботи, або Над чим працюють сейсмологи. Частина 1

Ніщо не віщувало біди того осіннього ранку 1755 року. Над Лісабоном – столицею Португалії та одним із найпрекрасніших і найбагатших міст тогочасної Європи – розпочинався новий день. Було 1 листопада, коли католики відзначають День усіх святих. Та раптом, приблизно о пів на десяту, земля під містом здригнулася. Від сильних поштовхів у землі утворилися велетенські глибокі тріщини шириною понад 5 метрів. Кількаповерхові кам'яниці та легкі будівлі ламалися як карткові будиночки. Поштовхи тривали 6 хвилин і за цей час місто було майже повністю зруйноване. Вцілілі люди попрямували до доків, де їм видавалося безпечніше, і побачили, що вода в океані відступила від берегів, оголюючи дно. Та невдовзі, за якихось 40 хвилин, велетенська хвиля висотою 15 метрів обрушилася на місто, змиваючи все за собою в океан. За нею набігли ще дві хвилі, а пожежі, що виникли внаслідок землетрусу, вирували протягом п'яти днів та довершили руйнування. Того дня загинуло приблизно 100 тисяч людей, майже половина мешканців Лісабона, зруйновано 90 % будівель, безповоротно втрачено картини Рубенса, Тиціана, Караваджо, королівську бібліотеку та архів. ...