Сергій Малинич

Сергій Малинич. Світло у нашій оселі. Частина 3. Холодне свічення

З попередньої розповіді ти дізнався про те, як лампа розжарення перетворює енергію електричного струму у світлову. Основним недоліком жарівок є марнування більшості енергії: вона перетворюється у тепло, якого, на жаль, недостатньо для обігріву приміщень. Тому є потреба у джерелах світла, що випромінюють не внаслідок сильного нагрівання робочого тіла, а завдяки іншим процесам, за яких втрати енергії значно менші. Свічення, що має нетеплову природу, називають люмінесценцією. Явища люмінесценції дуже поширені та різноманітні, але нас зараз цікавитиме свічення газів під час проходження крізь них електричного струму. ...

Сергій Малинич. Світло у нашій оселі. Частина 2. Електрична жарівка

Впродовж багатьох століть джерелом енергії для всіх машин та механізмів слугувала сила м'язів, води та вітру. Згодом люди навчилися використовувати енергію пари, для отримання якої потрібно було спалювати дрова, вугілля або нафту. До середини ХІХ століття парові машини набули надзвичайного поширення: вони працювали на текстильних фабриках, цукроварнях, металургійних та машинобудівних заводах. З'явився новий вид транспорту – паротяг, а пароплави замінили романтичні вітрильники. Вдосконалення парових машин дало поштовх розвитку таких наук, як механіка та термодинаміка. Цей час назавжди увійшов в історію як доба пари. Одне тільки лишалося без змін, а саме штучне освітлення. Як і сотні років тому, в побуті й на виробництві, у кабінетах та театрах життя людей освітлювало полум'я. Змінювалися лише речовини, що згоряли, та конструкція світильників. ...

Сергій Малинич. Світло у нашій оселі. Частина 1. Життєдайна сила вогню

Неможливо уявити собі життя без світла. Сонце дарує нам його щодня, але його проміння проникає не всюди – є безліч приміщень та місць, де потрібне штучне освітлення. А з настанням темряви ми звичним порухом руки вмикаємо розмаїті світильники у своєму помешканні – продовжуємо день для роботи, дозвілля, домашніх потреб. Наші далекі пращури гуртувалися навколо багаття у печерах, щоби приготувати їжу та погрітися. Кидаючи хисткі тіні на стіни печери, вогонь освітлював життя людей. При світлі вогню первісний художник малював на цих стінах життя племені. В основному це сцени полювання та інших дуже важливих подій. ...

Сергій Малинич. Таємниця бурштину та космічні подорожі

Приблизно так можна перекласти із давньогрецької мови слово „еоцен” – назву геологічної епохи в історії Землі, що тривала від 56 до 34 млн років тому. Величезні простори земної суші були вкриті густими хвойно-широколистяними лісами, клімат був теплий і вологий. Під впливом тепла хвойні дерева рясно виділяли в’язку смолисту речовину світло-жовтого кольору – живицю. Смола поволі стікала по стовбурах і потрапляла на поверхню ґрунту. Часом до краплин прилипали необережні комахи чи навіть ящірки – смола огортала їх, і вони довіку залишалися у пастці (мал. 1). Згодом цілі брили та пласти смоли опинялися глибоко під землею, де пролежали без доступу повітря мільйони років. За цей час смола скам’яніла. Так утворилися поклади дивовижного каменю – бурштину. ...

Сергій Малинич. Земнi хвилювання, людськi турботи, або Над чим працюють сейсмологи. Частина 1

Ніщо не віщувало біди того осіннього ранку 1755 року. Над Лісабоном – столицею Португалії та одним із найпрекрасніших і найбагатших міст тогочасної Європи – розпочинався новий день. Було 1 листопада, коли католики відзначають День усіх святих. Та раптом, приблизно о пів на десяту, земля під містом здригнулася. Від сильних поштовхів у землі утворилися велетенські глибокі тріщини шириною понад 5 метрів. Кількаповерхові кам'яниці та легкі будівлі ламалися як карткові будиночки. Поштовхи тривали 6 хвилин і за цей час місто було майже повністю зруйноване. Вцілілі люди попрямували до доків, де їм видавалося безпечніше, і побачили, що вода в океані відступила від берегів, оголюючи дно. Та невдовзі, за якихось 40 хвилин, велетенська хвиля висотою 15 метрів обрушилася на місто, змиваючи все за собою в океан. За нею набігли ще дві хвилі, а пожежі, що виникли внаслідок землетрусу, вирували протягом п'яти днів та довершили руйнування. Того дня загинуло приблизно 100 тисяч людей, майже половина мешканців Лісабона, зруйновано 90 % будівель, безповоротно втрачено картини Рубенса, Тиціана, Караваджо, королівську бібліотеку та архів. ...

0