3 | Колосок

Сергій Малинич. Світло у нашій оселі. Частина 2. Електрична жарівка

Впродовж багатьох століть джерелом енергії для всіх машин та механізмів слугувала сила м'язів, води та вітру. Згодом люди навчилися використовувати енергію пари, для отримання якої потрібно було спалювати дрова, вугілля або нафту. До середини ХІХ століття парові машини набули надзвичайного поширення: вони працювали на текстильних фабриках, цукроварнях, металургійних та машинобудівних заводах. З'явився новий вид транспорту – паротяг, а пароплави замінили романтичні вітрильники. Вдосконалення парових машин дало поштовх розвитку таких наук, як механіка та термодинаміка. Цей час назавжди увійшов в історію як доба пари. Одне тільки лишалося без змін, а саме штучне освітлення. Як і сотні років тому, в побуті й на виробництві, у кабінетах та театрах життя людей освітлювало полум'я. Змінювалися лише речовини, що згоряли, та конструкція світильників. ...

Ольга Возна. Коротка хронiка одного ”небесного” театру тiней

Можна читати про сонячні затемнення, переглядати в Інтернеті фото чи відео цих явищ, але це не зрівняти з неймовірним захопленням від небесного спектаклю, який спостерігаєш, а ще цікавіше – досліджуєш особисто. Щоправда, такі спостереження треба планувати заздалегідь. Зрештою, так само, як і похід до театру. 20 березня 2015 року територія України перетворилася на велетенську театральну залу. Юні астрофізики Луківської школи Самбірського району на Львівщині скористалися безкоштовним квитком на цю грандіозну виставу, щоб спостерігати за частковим затемненням Сонця, яке за дивним збігом обставин випало ще і на день весняного рівнодення. ...

Олександр Шевчук. Про „пастухiв” кiлець, крiогейзери i не тiльки…

Розповідаючи про супутники планет, ми поступово віддаляємося від Сонця. Що далі, то менше воно зігріває ці далекі та практично незвідані „землі”. Сьогодні наша розповідь про родину супутників Сатурна, який торує простори Сонячної системи на відстані майже півтора мільярди кілометрів від Сонця. Сатурн – шоста планета від Сонця, домівка багатьох унікальних світів. У сатурновій родині 62 природних супутники, з яких 53 мають власні назви. За кількістю супутників Сатурн поступається лише Юпітеру. Ретроградними називають супутники, які обертаються в напрямку, протилежному до руху планет навколо Сонця. Якщо ж напрямки обертальних рухів планети і супутника співпадають, такі супутники називають проградними. ...

Наталія Романюк. Фітогормони. Частина 2

В Японії, Китаї, Індії добре знана хвороба рису „бакане” або „скажений рис”. Вражений „бакане” рис має дуже високі тонкі пагони з великими міжвузлями, тонкі, вузькі блідо-зелені листки (мал. 1), дрібні колоски, а відтак, дає малий врожай. У 1920 році японський учений Єіші Куросава шукав спосіб боротьби із „бакане”. Він припустив, що гігантизм пагонів спричиняє речовина, яку виділяє гриб-паразит Gibberella. Стерильна рідина, у якій вирощували цей гриб, спричиняла подібне видовження проростків рису та кукурудзи. За 10 років біохіміки Токійського університету Т. Ябута та У. Сумікі виокремили ці речовини, з’ясували їхню будову і назвали гіберелінами (від назви гриба). Сьогодні відомо 136 різних гіберелінів, найвідоміший – гіберелова кислота (GA3) (мал. 2). Їх утворюють не лише гриби, а й рослини. Гібереліни є в усіх органах рослини, але найбільше їх у насінні, яке проростає. Із 100 кг насіння іпомеї, що дозріває, можна отримати 500 мг гіберелінів, а зі 100 кг листків тютюну – лише кілька міліграмів! ...

Ірина Кук. Жива вода

Навіщо витрачати час і чавити соки, якщо яблуко або морквину можна з’їсти „живцем”? Що кому до смаку – корисні і соки, і фрукти. Однак з’їсти овоч або фрукт – це не те саме, що випити сік. „Сила твого тіла закладена в соках рослин”, – так казали ще 5 600 років тому китайські мудреці часів легендарного ...

Дарія Біда. Жити за накресленнями природи

Усі знають, що тварини в процесі еволюції пристосувалися до життя у природному середовищі. Можна стверджувати, що вони, наприклад, визначилися із „здоровим” харчуванням, бо вибирають для себе їжу з найменшою шкодою для здоров’я. Не всі здогадуються, що людина теж належить до царства Тварини, адже традиційно навіть професійні біологи вживають звороти на кшталт „тварини і люди” або „тварини, у тому числі люди”. Ми соромимося, що належимо до царства Тварини? Але це факт, бо у зоологічній системі вид Людина розумна належить до царства Тварини, типу Хордові, підтипу Хребетні, класу Ссавці, ряду Примати, родини Гомінід. ...

Олександр Соколенко. Кольорове, смачненьке, солоденьке, або Хімпром у нашій їжі

За останні десятиліття світ заполонили пластикові вироби, синтетичний одяг, штучні миючі, косметичні та лікувальні засоби. До забрудненого навколишнього середовища, перенаселення, ризику глобального потепління додався ще один пункт: безпека харчування, адже більшість продуктів містить чимало синтезованих сполук (Е-добавок). Харчові добавки – це простий та дешевий спосіб надати продукту привабливого вигляду, посилити смак, продовжити термін зберігання. Раніше назви цих хімічних речовин писали на етикетках продуктів повністю, але вони займали так багато місця, що в 1953 році в Європі вирішили замінити повні назви літерою Е (від Europe) з цифровими кодами відповідно до Міжнародної системи класифікації (INS). Більшість харчових добавок – штучні речовини, сторонні для нашого організму, деякі з них є токсичними і шкідливими для здоров’я. ...

Мирослава Гелеш. Що сховала брунька

Навесні природа довкола оживає. На деревах, які взимку видавались мертвими, бубнявіють бруньки і, пригріті весняним сонцем, розгортаються у пагони з ніжними зеленими листочками або з чарівними квітками. Взимку життя дерева жевріє у бруньках. Майбутні пагони, перш ніж з’явитися на світ, майже рік живуть у маленьких закритих лусками потовщеннях – бруньках. А що ж там всередині? Якщо розгорнути луски бруньки і озброїтись лупою, то ми побачимо пагін в мініатюрі. Брунька – це зачаток нового пагона. Вона складається з вісі (майбутнього стебла), яка у вегетативній бруньці закінчується конусом наростання. Ця гладенька верхівка є ростовим центром і забезпечує ріст і формування майбутнього пагона та зачаткових листків різного віку, розташованих один над одним. Нижні листкові зачатки більші і загнуті над внутрішніми зачатками і конусом наростання, прикриваючи і захищаючи їх. ...

Хіллієр – рожева мрія

Австралія – материк дивовижних тварин і чудес природи, а озеро Хіллієр – одне з них. У 1802 році британський мандрівник Метью Фліндерс вперше дослідив і описав архіпелаг Решерш на південно-західному узбережжі Австралії. Найбільший з-поміж 105-ти островів архіпелагу – острів Міддл. Піднявшись на найвищу вершину острова, мандрівник затамував подих: перед ним повстало справжнє диво – облямоване темно-зеленою рослинністю рожеве озеро; берег, вкритий жовтим піском і білою сіллю; густа зелень евкаліптових лісів і блакитна синь Тихого океану. Хіба не казка? ...

Наукові цікавинки. Частина 2

З року в рік у китайській Таримській пустелі спостерігають аномальне поглинання вуглекислого газу. Як правило, таке явище характерне для лісів і морів. Але це ж пустеля! Учені виявили неймовірне: під пустелею знаходиться справжнісінький океан. Щоправда, вода під Таримською пустелею дуже солона і не придатна для пиття, але її можна використовувати у сільському господарстві. Геологи знайшли величезну підводну водойму в Намібії. За оцінками, вона може забезпечувати водою північні регіони країни впродовж 400 років. ...

Олександр Шевчук. Хвостатi красунi зоряного неба

Чарівні та загадкові комети, хвостаті красуні зоряного неба… Ними милувались, їх боялися, про них складали пісні та вигадували міфи, їх малювали і від них ховали свої погляди, їх прославляли і ними проклинали. Стільки вигадок, пліток, вірувань та прикмет було висловлено на адресу цих небесних тіл, містичних історій про походження, будову, космічну „біографію”! Хто ж вони ...

Людмила Петринка. Географічні рекорди Землі. Частина 1

Найбільший материк – Євразія, площа якої становить 54,6 млн. км², а це 1/3 всього суходолу. Він простягається на десятки тисяч кілометрів із заходу на схід від Атлантичного океану до Тихого і з півночі на південь від Північного Льодовитого океану до Індійського. Євразія – єдиний материк, що омивається всіма чотирма океанами Землі. А скільки рекордів є в межах Євразії! Ось декілька з них: найвищі гори світу Гімалаї з найвищою вершиною г. Джомолунгмою (8848 м); найнижча западина у світі на суходолі – рівень Мертвого моря (-400 м) і відповідно найбільший перепад висот між найвищою точкою (8848 м) та найнижчою точкою (-450м), що становить 9298 м; найглибше озеро світу Байкал, глибина якого 1620 м; найбільше за площею озеро світу Каспійське море; найбільший півострів світу Аравійський; найбільше та найвище нагір’я Землі – Тибет; найвологіше місце нашої планети – Черапунджі (Індія), де випадає більше 10000 мм опадів на рік. ...

Орест Костів. Дощі, які руйнують камінь

Наші бабусі мили волосся дощовою водою – вона була м’яка та чиста. Але у наш час дощі вже не такі цілющі, часом ця вода – це небезпечна рідина. З дощем або снігом на Землю випадають токсичні речовини, які викидаються в атмосферу тепловими станціями, промисловими підприємствами, автотранспортом. Вода кислотних дощів не відрізняється від звичайної ані кольором, ...

Олена Крижановська. Месники в чорних масках. Частина 2

Люди в кафе завмерли під стінами, з подивом дивлячись на лісового гостя. Борсук був невеликий, зовсім не страшний, швидше кумедний, наче м'яка іграшка. Тільки насуплена мордочка в чорній „масці” дуже серйозна та з пащі визирали гострі дрібні ікла. Після швидкого бігу товстий звір важко дихав і підозріло озирав людей, шукаючи того, за ким він прийшов сюди і до кого мав претензії за свою любу нору. Здається, малий борсук надворі вчинив негарно, кинувши свого родича у небезпеці. Та борсуки відрізняються від всієї родини Куницевих та від багатьох інших тварин організацією соціального життя. В пошуках їжі, захисту від хижаків та вихованні дитинчат кожен борсук сам за себе. Тож не дивно, що менший втік, лишень двері кафе зачинилися. ...

Олена Крижановська. Хто живе подвійним життям, або Затримайте дихання. Частина 2

Не лише клас земноводних, але й багато ссавців та рептилій ведуть „подвійне життя”: і на суші, і у воді. Крокодили, гіпопотами, бобри, тюлені, китоподібні, черепахи, водяні змії… І всі мають власний стиль плавання, пірнання, свої способи боротьби із переохолодженням, свої секрети дихання! Морські тварини пристосувалися найкраще. В них товстий шар підшкірного жиру, щільне хутро або гладка шкіра, видовжені гладенькі обриси тіла і, найголовніше, особливі дихальні пристосування. Об'єм легенів морських ссавців більший, ніж у сухопутних. Крім того, у них більший об’єм крові і підвищена здатність до накопичення кисню порівняно з сухопутними побратимами. Занурившись у воду, людина швидко витрачає запас кисню в крові і менше, ніж за хвилину виринає на поверхню за ковтком свіжого повітря. ...

3