Статті

Анна Гірна. Безкрилі насоси та біда у стрибку

Перші блохи з’явилися на Землі приблизно 140 мільйонів років тому. Харчувалися вони кров’ю рептилій, давніх птахів; були більші, ніж сучасні, і не вміли так вправно стрибати. Зважаючи на це, людина завжди співіснувала з цими комахами. Що слабшими були гігієнічні навички суспільства, стрімкіше відбувалися процеси урбанізації та міської агломерації, то успішніше процвітали паразити. Найдавніші письмові згадки про бліх сягають Стародавнього Єгипту, де рабів натирали теплим молоком і маслом, щоб привабити надокучливих створінь. Елементом одягу придворних дам середньовічної Європи були пастки для бліх – підвіски на шию, всередину яких клали приманку з липким медом і тваринним жиром. ...

Ігор Дикий. Ці відомі і невідомі вовки. Частина 2

Що старші вовки, то далі відходять вони на полювання і до лігва вже не повертаються. Коли надходить пора навчати вовченят, вовки вбивають більше здобичі, ніж їм потрібно для харчування. Спочатку вони приносять вовченятам напівживу здобич, спонукаючи молодих вовків самостійно придушити і загризти жертву. Згодом заганяють косуль, влаштовують засади на стежках, і поки одні женуть здобич, інші перехоплюють її і „ріжуть”. Вовченята беруть участь у дійстві або спостерігають за тактикою полювання. ...

Наталя Загульська, Тарас Загульський. Сором’язлива квітка

„Вона спалахнула, мов півонія”, – так говорять у культурі східних народів про дівчину, яка зашарілась. Особливою увагою і любов'ю ця квітка користується у Піднебесній. Там її культивують вже понад 1500 років. На батьківщині півонії (Paeonia), у Китаї, існує багато легенд і казок, пов'язаних з цією чудовою рослиною. Якщо молодий китаєць хоче привернути увагу юнки, то дарує їй півонію. Півонії поширені в Португалії, Іспанії, Алжирі, у Середземномор'ї, на Балканах, на Кавказі, в Криму, в Сибіру, на Далекому Сході, у південних європейських степах. Два види півоній поширені у горах Каліфорнії. ...

Олена Крижановська. Острів скелетів, або походження речей

Деякі добре відомі тобі коштовності походять від живих організмів, тому їх називають біогенними. Ми вже згадували викопну смолу – бурштин. Коштовний опал з м’якими переливами – теж муміфіковане без доступу повітря скам’яніле дерево. Клітини його деревини та рідина стовбура перетворилися на дрібнокристалічний кремній гідроксид. І, звісно, згадаємо про перли, які утворюються, коли молюски шар за шаром огортають перламутром стороннє тіло (піщинку, камінець чи бульбашку повітря, які потрапили у черепашку1). ...

Ганна Боярських. Швидкiсть хiмiчних реакцiй

Хімія – це не лише перетворення у лабораторних пробірках. Найбільш вражаючі хімічні явища відбуваються у природі. І якби не деякі з них, не було б життя на Землі. Швидше, вище, сильнiше Щосекунди, а то й частіше, в світі відбуваються зіткнення величезної кількості атомів і молекул. Часом мікрочастинки після такої „зустрічі” ігнорують одна одну, а іноді ...

Анна Гірна. Безкрилі насоси та їхнє життя

Усі ми знаємо, що собакам і котам неймовірно дошкуляють блохи. Їх важко помітити у шерсті улюбленців, вони розмножуються непомітно для нашого ока. Тож тривога про небезпеку, яку несуть ці комахи, підступно підкрадається до нашої свідомості, коли чорні та дрібні, наче макові зернята, істоти поселяються в наших оселях … і кусають нас. І лише тоді, коли ...

Анна Зайцева-Анциферова. Родинне дерево вовчків. Частина 2

У роду лісових вовчків Dryomys описано п’ять видів: два вимерлих і три сучасних. Власне вовчок лісовий Dryomys nitedula (Pallas, 1779) є найпоширенішим видом не тільки роду, а й родини Вовчкових загалом. Невеликий звірок (довжина тіла 12 см, хвоста – до 9 см) має мінливе за регіонами забарвлення хутра, поступаючись ошатністю лише вовчку садовому. У вовчка лісового, що поширений на території України, світло-коричнева спинка і жовтувате черевце. Його пухнастий хвіст, інколи з білою облямівкою, ніби розчесаний на дві сторони. Особливо примітним вовчка лісового робить темна „маска”, що тягнеться від ока до вуха. Цей гризун має європейсько-азійське коріння; у викопних залишках трапляється дуже рідко (на відміну від сучасної території поширення). Сьогодні цей вид можна побачити і у Європі, і в Азії. Він не є вибагливим щодо місця проживання. Водночас, європейський ареал – це, здебільшого, дубові ліси. В Україні вовчок лісовий трапляєтьсяу лісах на заході та півночі, і єдиний з вітчизняних вовчків мешкає у східних регіонах. ...

Ольга Ковтонюк, Наталія Погорільчук. І знову про мінерали

Чому одна і та ж мінеральна речовина може мати різний вигляд і, відповідно, різні мінералогічні назви? Чи завжди мінерали виглядають так, як задумала їх природа? Відповідь на ці запитання можна отримати, дослідивши умови кристалізації мінеральних речовин та особливості взаємодії хімічних сполук. У різних природних умовах з одного і того ж хімічного елемента або сполуки можуть ...

Поліна Редчук. Як вiдрiзнити сiрого журавля вiд схожих на нього птахiв?

В Україні є два види журавлів: журавель сірий Grus grus та журавель степовий Anthropoides virgo. Цих птахів не так часто плутають між собою, тому що вони обирають різні біотопи1 для свого існування, гніздяться у різних природних зонах України. Але поруч із сірим журавлем в одному біотопі часто можна побачити чорного та білого лелеку і сіру ...

Ігор Дикий. Ці відомі і невідомі вовки. Частина 1

Ареал вовка включає Європу, Азію та Північну Америку. Немає його на деяких островах Північного Льодовитого океану. Живе в лісах, горах, степових балках, чагарниках та лісових болотах. На території України вовки трапляються всюди, зокрема і в Криму. Найбільш чисельний цей звір, як на диво, не у Карпатах та Поліссі, а у степовій зоні. ...

Олег Орлянський. На сторожі людства

Ми з’ясували1, що за великих швидкостей сповільнюється час і скорочується простір, а великі скупчення матерії викривляють світ. Тому світло від далеких зір розповсюджується до нас не прямолінійно, а вздовж викривлених ліній. Викривлення невелике, якщо на шляху світла раптом не виявиться чорна діра. Її потужна гравітація здатна розщепити необережний промінь світла і віялом розпорошити навкруги. Промінь, що пролітає ближче, назавжди зникне в її череві. Чорні діри не випускають ані речовини, ані світла, а поблизу них час і простір зазнають фантастичних перетворень. ...

Олена Крижановська. Гарне мiсце порожнім не буде, або Гніздо кажанів

Вам цікаво, чи влаштовували ще білки своє гніздо біля мого балкону? (Про цю пригоду читайте в журналі “Колосок” № 2-4 за 2015 рік). Звісно, я розповім продовження „рудохвостої” історії. Але трохи згодом. Кілька років білки до своєї урбаністичної домівки не поверталися. А за той час на їхньому місці оселилися нові сусіди… ***** Знову буяв травень. ...

Анна Зайцева-Анциферова. Родинне дерево вовчків. Частина 1

Сучасне „родинне дерево” вовчків нараховує тільки дев’ять „гілочок”. Із них чотири роди – „наші”, трапляються в Україні, а решта – „чужоземці”, мешкають у країнах Євразії та Африки. Вовчок горішковий – популярний герой Вовчок горішковий, він же ліщиновий, він же ліскулька Muscardinus avellanarius (Linnaeus, 1758) – єдиний сучасний представник роду Muscardinus на противагу десятку вимерлих видів. ...

Дарія Біда. Ми тут, а де всi? Частина 2: ми – одинокі

„Мовчання нічного неба – це золото… У пошуках позаземного життя відсутність новин – це хороші новини. Вони обіцяють добре майбутнє для людства.” Нік Бостром, філософ Де ж усі? У попередньому числі журналу ми розглянули аргументи на користь існування позаземних цивілізацій. Їх, аргументів, на диво, багато. Однак якими б переконливими не здавалися міркування і результати спостережень, ...

Ірина Дутчак. Пташина фонетика

Якщо ти роздратований і стомлений, мерщій вирушай до місця, де виспівують пташки. Скільки чарівних звуків і жодного аранжування. Тільки чисте та натхненне виконання теплих, шурхотливих згустків щастя. ...