Заходиш у зимовий ліс або парк, потираєш долоні, щоб зігрітися, дивишся в порожню крону дерев, і здається, що тут мертва тиша. Але варто почекати декілька хвилин, і ти чуєш, як вирує життя. Крім „цінькання” синиць у кронах лунає дзвінке „тюі-тюі-тюі”, схоже на сигнали автомобіля. Це голос повзика. Як добре, що ці потішні птахи зимують у ...
Зима у місті. Ідеш парком – земля притрушена снігом, у годівничках сваряться синиці. Аж раптом – ось несподіванка – шпак перебіг дорогу! Що це він робить у нас взимку? Придивляєшся уважно – та ні, який же це шпак: повністю чорне забарвлення, оранжевий дзьоб і обрамлення навколо ока. Та і постава інакша: не такий худий і ...
Степ перетинають великі річки України: Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, на сході – Сіверський Донець. Притоки Дніпра – Оріль, Самара, Інгулець, а також Інгул, Кальміус, Молочна, Берда повністю протікають у межах зони. Мовознавці стверджують, що назви водних об’єктів походять здебільшого від тюркських слів. Зокрема, назва річки Оріль означає „крива”, бо має вигнуте русло; Інгул – ...
Мабуть, ви вже здогадалися, що сьогодні ми помандруємо українським степом. У жодній іншій природній зоні немає такого роздолля, як у степу. „Степ широкий розстелився аж до небокраю. Вітер буйний лиш один в тім степу гуляє…” Слова цієї народної пісні спадають на думку, коли опиняєшся посеред неосяжних степових просторів! Степ – це візитна картка українських земель. Він і дивує, і зачаровує, і вражає водночас. Особливо гарно у степу на світанку. Повітря ще прохолодне, свіже і прозоре. Поволі над степовими просторами піднімається сонце. Під вранішніми променями сріблиться роса, виграючи різноманітними барвами. Легкий вітерець розносить запах гіркого полину і духмяного чебрецю. ...
„Якби Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину”. Цей жарт австрійської доби найповніше характеризує неповторну красу буковинського краю. На порівняно невеликій території сконцентровані всі принади й чари природи. Мальовничі пагорби, що здіймаються до безкрайого неба, змінюються широкими долинами, в яких виблискує синя гладь озер, а просторі лани ...
Чи відомо вам, що на Полтавщині ростуть чотири дуби, вік яких 600–800 років? Ці віковічні дерева – залишки старовинної діброви, яка оточувала родовий маєток Кочубеїв у Диканьці. У 1861 році тут налічувалось 68 дерев, однак до 1940-х років залишилось лише п’ять. Найбільший за розмірами дуб Мазепи згорів вщент, коли у 1934 році у нього влучила ...
Рання осінь. Чиста просинь неба. Соковита зелень озимини. Місцевість навколо нагадує панораму передгірного ландшафту. З північного сходу на лощину важко накочується побурілий вал звивистого обриву, то тут, то там на його гребені багряніє кучерява лісосмуга. В одних місцях схил обривається прямовисною стіною, в інших – похило йде вглиб лощини, де біжить невеликий чистий струмок, а ...
Мандруючи на південь від мішаних лісів, побачимо степові ділянки, які чергуються з лісовими масивами. Цю природну зону називають лісостепом. Шепіт блакитної води, зелене море розмаїтих дерев, дзвiнкоголосий спiв пташок, свіжий аромат хвої, барвистий оксамит трав – усе це і є природне багатство лісостепу. Зона лісостепу розташована у центральній частині країни і широкою смугою простяглася з південного заходу (від кордону з Молдовою) на північний схід (до кордону з Росією). Тут багато красивих місць, мальовничих краєвидів, пам’яток природи й архітектури. ...
Найбільшою заповідною територією Полісся є Національний природній парк „Припять-Стохід”, що знаходиться в Любешівському районі Волинської області. Північна частина парку межує із Білоруссю. Природа тут збережена у первинному, незайманому стані. Під охороною перебувають унікальні надзвичайної краси чорницево-зеленомохові ліси та нескінченні болотні угіддя міжнародного значення. Болота займають майже половину загальної території парку, решта – ліси, чагарники і водойми. Характерною особливістю річок є наявність десятків рукавів, русел, озер-стариць, серед яких дуже багато заболочених та піщаних островів. На території НПП „Прип’ять-Стохід” ростуть надзвичайно красиві і рідкісні рослини. Майже 40 видів занесені до Червоної книги України. Цікавою й унікальною є любка дволиста. Цю рослину ще називають нічною фіалкою. Вона помічна від багатьох недуг і навіть може врятувати від дії сильної отрути. Як розповідають місцеві жителі, у часи козаччини саме любка дволиста рятувала смертельно втомлених мандрівників. ...
Унікальна та красива природа України. М’який клімат, родючі ґрунти, значна кількість водних джерел створюють умови для зростання лісової, лугової та степової рослинності. Це і недоторкані ліси Полісся та зелених Карпат, діброви Поділля, різнотрав’я дніпровських луків та причорноморських степів. Більша частина території нашої держави лежить у трьох основних природних зонах: мішаних лісів, лісостепу і степу. ...
Що спільного між містом Гомель у Білорусі, містом Екабпилс у Латвії та Живри-ан-Аргон у Франції? На гербах цих населених пунктів зображено велику кішку з китицями на вухах – рись. Адже колись рись була дуже поширена в світі. Різноманітні види цих тварин живуть у різних регіонах. Так, канадська та руда рись мешкають у Північній Америці, а ...
Чорногора – найвищий гірський масив Українських Карпат, розташований у межах Закарпатської та Івано-Франківської областей. Простягається на 40 км із північного заходу на південний схід від вершини Петрос (2020 м) через Говерлу (2061), Брескул (1911), Пожижевську (1822), Туркул (1935), Ребра (2007), Гутин-Томнатик (2016), Бребенескул (2036), Менчул (1998) до Попа Івана Чорногірського (2028). Чорногірський хребет вклинився між ...
Україна – чудова країна, бо Бог наділив нашу землю дивовижно мальовничими краєвидами: гори, моря, ріки, ліси, степи… Перші описи природи українських земель належать стародавнім грецьким ученим Геродоту, Гіппократу, Страбону, Птолемею, згодом – візантійським та арабським мандрівникам. Топонім „Україна” вперше згадується в Іпатіївському літописі. Він складається з трьох частин: „Повісті минулих літ” (1113 р.), Київського літопису ХІІ ст. та Галицько-Волинського літопису ХІІІ ст. ...
Канюк звичайний – один з найпоширеніших у нашій фауні представник хижих птахів. Це птах середніх розмірів з розмахом крил понад метр. Самки дещо більші за розмірами, ніж самці, як і у всіх хижих птахів. Але за забарвленням відрізнити самця від самки неможливо. Загальний тон оперення бурий, проте для цього виду характерні різні варіанти забарвлення: від ...
Серед птахів парку є звичні види, які водяться скрізь. Як всюди навесні, галявинами походжають зграйки шпаків із райдужним полиском пір’я та чорні граки з білими дзьобами. Як скрізь у місті, нахабно поводяться сірі ґави, стрекочуть сороки, кричать на деревах сойки, виводять рулади чорні дрозди. Купол ротонди на весільному острові вподобала зграя сизих голубів. Скрізь бігають, похитуючи хвостиками, чорно-білі плиски. За ними ледве встигають одночасно бігти та пищати, випрошуючи їжу, їхні діточки в іншому вбранні – жовто-коричневому. ...