Наукова казка
Сторітелінг

Чорний скарб

Посеред поля, наче маленький вулканчик, росла кротовина1.

1Кротовина – купка землі, вигорнута кротом із нори на поверхню.

Запитайте, хто з учнів бачив кротовину. Де саме? (У саду, на городі). А чому вона схожа на вулканчик? (Кріт викидає землю, а вулкан викидає каміння, лаву; форма конуса). Поясніть дітям, що кроти розпушують верхній шар землі – ґрунт. Якщо діти бачили кротовину, то вони згадають, яка пухка в ній земля.

Зернята стояли довкола і чекали. Нарешті серед грудочок вологої землі визирнула гостроноса мордочка крота. Підозріло принюхалася, вирішуючи, чи рити далі.

– Ми від Златоколоса! – тихо сказали Зернята.

Кріт висунув широкі лапи-лопати з міцними пазурчиками, розширив вхід та пірнув у нору.

Попросіть дітей показати, який рух зробив кріт. Нехай вони трохи порухаються. А ви відразу перевірите, хто у класі слухав неуважно. Це також налаштує їх надалі слухати уважніше, щоб більше не пропускати такі моменти і показувати з усіма.

– Заходьте! – долинуло з темряви.

Пустунчик поліз у нору першим, перевіряючи безпечність шляху. Розумник допоміг Лапуні. До основного тунелю вели гвинтові сходи, вириті спеціально для гостей. Господар нори навіть увімкнув тьмяне освітлення. Зернята опинилися у підземній лабораторії, де їх зустрів професор Кріт у білому халаті та темних окулярах, адже всі кроти краще орієнтуються в пітьмі, ніж на світлі.

– Златоколос розповів вам, колеги, суть проблеми? – запитав Кріт.

– Він тільки сказав, що найбільшому природному багатству України загрожує небезпека, та просив нас прийти, – поважно відповів Розумник.

– Сідайте, зараз самі все побачите! – Кріт запросив гостей до робочого столу навпроти стіни, на якій блищав великий, чорний екран. Кріт натиснув кнопки, екран показав земляну стіну з темними плямами. Здавалося, ця стінка просто за склом, наче це кротове вікно, яке веде не нагору, а в тунель.

– Знаєте, що це? Найродючіший у світі ґрунт – чорнозем! Ви бачите в ньому звивисті ходи кротовин. Вони чорні, тому що саме в кротовинах утворюється новий гумус2! Дощові хробаки теж рихлять ґрунт та збагачують його гумусом, але хіба це можна порівняти з результатом нашої роботи?!

2Гумус, перегній – органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів. Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу в ньому. Що більше гумусу, то краще забезпечені рослини поживними речовинами, то краще вони ростуть.

Хто бачив дощових хробаків? Чому їх називають дощовими? Попитайте, як діти ставляться до них. Якщо хтось скаже, що вони бридкі чи викликають відразу, підкресліть їхню користь для ґрунту і для інших тварин (скористайтеся МУ). І скажіть, аби після дощу діти пильнували, щоб не роздавити їх.

– Гумус – це вітаміни для ґрунту? – спитав Пустунчик.

– Гумус – родючий шар, дуже-дуже поживний, – Розумник знав відповідь, – найсмачніший для рослин, особливо для золотої пшениці. А які поля на ньому ростуть, яке різнотрав’я! І, уявіть собі, ми втрачаємо свій чорний скарб!

Кріт натиснув іншу кнопку. Екран залило яскраве світло, яке швидко потьмяніло. Лапуня жалісно скрикнула.

Наче тінь, з ґрунту вийшла хитка фігурка та наблизилася до екрана. Чоловічок, схожий на скелет, дуже виснажений або смертельно хворий, із впалими щоками. Замість волосся у нього росла ріденька шевелюра з ламкої соломи та сухої трави.

– Не лякайтеся, – слабким голосом сказав він Зернятам. – Це ж я, Чорнозем.

– Ти захворів? – спитала Лапуня.

– Трохи. А ще більше втомився. Втратив свою родючу силу…

– Як це сталося?! – хвилювалися Зернята.

Запитайте дітей, як вони гадають, від чого захворів та втомився чорнозем. Давайте їм підказки, що це пов’язано з діяльністю людей: скажіть, що ліси мають значення для „здоров’я” чорнозему; що люди хотіли як краще, лікували ґрунт, але перестаралися.

– Я й сам не помітив… Потихеньку… – зітхнув колишній Чорнозем. – Люди рік у рік орали це поле, сіяли пшеницю, не давали мені відновити запас гумусу. Кілька разів було: спочатку засіяли, аж раптом налетів вітер, закрутив та розвіяв верхній чорний шар ґрунту… Ліс неподалік затримував воду на пагорбах, але його вирубали, щоб знову сіяти зернові. Сильні дощі змивають гумус, і ґрунт перестає давати великі врожаї. Щороку врожай біднішав, і мене почали годувати добривами. Але забагато добавок шкодять ґрунту, так само, як для живого організму – надлишок вітамінів. Добрива забруднили ґрунт та підземні води. А ще отрути, якими боролися зі шкідниками… Тепер я гину! Не можу більше виростити здорових колосків золотої пшениці.

Спитайте: „Будемо рятувати чорнозем?” Нехай діти голосно вигукнуть: „Будемо!” Перепитайте, щоб вони вигукнули голосніше і одностайно.

– Його треба рятувати! Терміново! – одностайно вирішили Зернята. Кріт схвально і сумно кивнув. Саме для цього він кликав на допомогу. Але що робити?

– По-перше, треба змінити режим, – почала лікування Лапуня. – П’ять років вирощуємо пшеницю, а п’ять – сіножать для годівлі худоби. Це ж відпочинок?

– Так, – Кріт натискав кнопки, записуючи поради Зернят у програму.

– Якщо через відсутність лісу порушено зволоження ґрунту, треба насадити захисну лісосмугу з тополь та верб на краю полів. Це захистить від вітру. А наразі застосовувати штучний полив, – запропонував Пустунчик. – Але що робити зі схилами? Вода ж не може не текти донизу!

– Треба орати не вздовж схилів, а впоперек! – здогадався Розумник. Тоді від дощів не будуть утворюватися яри та канави. Гумус нікуди не втече!

– І жодних добрив, доки не переробиться все, що в нього накидали! Тільки органічні, природні добрива, які не шкодять! – додала Лапуня.

– Зроблено! – Кріт натиснув нову програму відновлення родючості ґрунту, і чоловічок на екрані на очах почав гладшати, темніти. У нього заблищали очі, зміцніли м’язи, на круглих щоках з’явився здоровий рум’янець, схожий на круглі кротовини. Чуб забуяв зеленим різнотрав’ям та золотом пшениці. Ґрунтовий розріз за його спиною відновився та знову нагадував шоколадний торт. Але в кутку екрана блимав напис: 5 років!

– Це модель, – пояснив Кріт. – Для справжнього відновлення чорноземів потрібно не менше 5 років розумного господарювання. Роботи дуже багато! Але дякую вам за допомогу! Без вас ми б зовсім не знали, що робити!

– Бажаємо успіхів та гарного врожаю! – сказали Зернята. – Нам треба нагору. Спробуємо донести до людей, який скарб має наша країна. І переконаємо не втрачати його. Від цього залежить наше життя! Люди ж повинні зрозуміти! Так?

Олена Крижановська

Матеріали до уроку

Мешканці ґрунту – дощові черви

У вологому ґрунті, багатому на органічні речовини, живуть дощові черви – на городах, звалищах, біля скотних дворів, у купах гною тощо. Вдень дощові черви, як правило, залазять у ґрунт, під опале листя, каміння. У вологому ґрунті вони тримаються у поверхневих шарах, у сухому – спускаються на значну глибину. Зі своїх сховищ ці тварини виповзають уночі у пошуках їжі – залишків рослин. У сиру погоду і під час дощу (коли в ґрунті залишається мало кисню) вони виходять на поверхню і вдень, адже вода, що проникає в ґрунт, витісняє повітря. Через таку поведінку черв’яків називають дощовими.

У полях та на городах, де черв’яків багато, їхня роль у ґрунто­утворенні дуже велика. На ґрунтах, де немає дощових черв’яків, рослини ростуть погано і дають низький урожай. Отже, вони відіграють важливу роль в утворенні ґрунту, збільшують його родючість. Тому дощові черви дуже корисні для землеробства.

Дощові черви – мешканці ґрунту, і тому будь-який шкідливий вплив зовнішнього середовища зумовлює у дощового черв’яка захисну реакцію: заривання в землю, скорочення тіла, виділення на поверхні слизу. Так, від яскравого світла черви негайно ховаються в нірки, але на малопотужне світло реагують позитивно (рухаються до джерела світла). Зимують черви у нижній частині своїх ходів, нижче глибини промерзання ґрунту.

У ґрунті дощові черви риють глибокі ходи (до 2 м від поверхні землі). У теплу і вологу погоду, вночі вони виповзають зі своїх нірок, відшукують сухе опале листя, напівзгнилі травинки і затягують у нірки. Заковтують вони і землю, яка завжди є у їхніх кишках. Органічні речовини ґрунту та перегній вони вживають у їжу, а піщинки сприяють подрібненню та перетиранню рослинних решток. За добу черв’як пропускає крізь свої кишки таку кількість землі, яка дорівнює масі його тіла (приблизно 0,05 кг ґрунту). Перероблений ґрунт дощові черви викидають на поверхню у вигляді характерних купок – капролітів. Корені деяких рослин добре розвиваються лише у тому випадку, коли ґрунт навколо них багатий на капроліти. Без цього рослини мають пониклий вигляд, а деякі взагалі не ростуть. Капроліти підвищують проростання насіння ялини, білої акації, модрини, овочів. Досить часто черви заповзають у щілини повалених дерев і залишають там свої капроліти, на яких легко проростає насіння. За деякий час на місці впалого дерева можна побачити рядочок молодих дерев.

Дощові черви – харч для птахів, кротів, землерийок і багатьох інших тварин. Водночас вони покращують родючість ґрунту, перетворюють органічне сміття, збагачують та очищають землю. Риючи нірки, вони сприяють проникненню в глибину ґрунту потрібних для рослин води й повітря. У полях та на городах, де черв’яків багато, їхня роль у ґрунтоутворенні дуже велика.

Є наукові дані, що на кожному гектарі багатих на перегній полів живе до 4,5 млн дощових черв’яків. За 200 діб вони „переорюють” 450 т ґрунту! Уперше їх корисне значення для землеробства з’ясував великий англійський учений Чарльз Дарвін. Він порівнював ґрунтотворну діяльність червів з роботою плуга. „Плуг належить до найдавніших і найзначніших надбань людства, але ще задовго до його винаходу ґрунт правильно оброблявся червами і завжди буде оброблятися ними” – писав учений у праці „Утворення рослинного шару завдяки діяльності дощових червів”. Чарльз Дарвін назвав дощових червів творцями родючості, природними угноювачами, меліораторами й орачами. Такої честі за всю історію науки не удостоювалася жодна тварина.

Ігри та завдання

Гра „Завітай у казку” („В гостях у Чарівної Книги Природи”).

  1. Прочитайте дітям казку „Чорний скарб”.
  2. Клас поділіть на групи. Кожна група придумує запитання за мотивами казки для інших. Перемагає група, яка: а) придумала найбільше запитань; б) дала найбільше відповідей.

Порада: на запитання, які діти поставили, але не можуть на них відповісти, даєте відповіді ви.

Дослідницьке завдання 1. „Волога та суха земля”.

Матеріали: добре зволожена і суха земля.

Діяльність: запропонуйте дітям взяти в руки дві жмені землі – мокрої та сухої – і стиснути кулаки.

Висновок: волога земля м’яка, зліплюється в грудку, з неї можна витиснути воду. Суха земля тверда, за стискання розсипається.

Порада: у теплу погоду дослід можна проводити на вулиці.

Дослідницьке завдання 2. „Пісок, глина і вода”.

Матеріали: три банки – одна з піском, друга з глиною, третя з водою.

Діяльність: налийте у банки з піском та глиною однакову кількість води і спостерігайте, як вона просочується.

Висновок: пісок пропускає воду, а глина – ні.

Поширити
0