Наукова робота. Іхтіофауна середньої течії річки Збруч в межах сіл Чемеровецького району Гуків – П’ятничани

Виконав:
Бернадін Владислав,
учень 7 класу
Гуківського ліцею
Чемеровецького району
Хмельницької області

Науковий керівник:
Лиськова Марія Йосипівна
вчитель біології
Гуківського ліцею
Чемеровецького району
Хмельницької області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Біологія”

ВСТУП

В сучасних іхтіологічних дослідженнях основна увага приділяється іхтіофауні великих річок: Дніпра, Дністра та водосховищ, що створені на них. Для малих та середніх річок, особливо Західного регіону, такі дані зустрічаються рідко. Разом з тим, у сучасних іхтіологічних дослідженнях значна увага приділяється вивченню іхтіофауни під впливом комплексу абіотичних та біотичних факторів, з яких дедалі більшого значення набуває антропогенне навантаження.

Однією із головних приток Дністра є р. Збруч. Вода річки широко використовується для водопостачання та зрошення. На річці діють три водомірні пости, які ведуть спостереження за рівнем води у річці — в місті Волочиськ, селищі міського типу Війтівці та селі Гусятин.

Нажаль, сьогодні річка Збруч постійно знаходиться під впливом антропогенних факторів, що в свою чергу значно впливає як на рослинний, так і на тваринний світ. Найбільш поширеними чинниками є використання пестицидів, добрив, зрошення, випасання худоби, занедбання пасовищ, промислове рибальство, аматорське рибальство, вилов риби з використанням приманок, використання отрути, браконьєрство, видобування берегових матеріалів, забруднення води, знищення водної та берегової рослинності при здійсненні меліоративних заходів, управління рівнем води, дамби, штучні береги, замулення, осушення та інші.

Питання впливу людини на живу природу стало вирішальним фактором у вивченні іхтіофауни річки Збруч. Умови в яких живуть і розвиваються будь-які організми, а в даному випадку риби, мають вирішальне значення для їх якісних і кількісних показників. Тому нам здається, що необхідно відмітити ті екологічні умови, які визначають іхтіологічний склад і деякі його біологічні особливості в річки Збруч на території Чемеровецького району.

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ІХТІОФАУНИ РІЧКИ ЗБРУЧ

Дані про іхтіофауну водойм Подільського регіону уривчасто можна знайти лише в деяких публікаціях другої половини ХІХ  та початку ХХ століття (Кесслер, 1856; Г. Бельке, 1853,1859; Бучинський, 1915; Сластенко, 1929, 1932). Основна увага в наукових роботах приділяється великим річкам, а їх притоки, середні та малі річки залишаються поза увагою вчених. Сучасні дані про іхтіофауну річки Збруч знаходимо лише в роботах науковців Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук України. Так, в публікації «Охорона та раціональне використання іхтіофауни річок Західно-Подільського Придністров’я в умовах скорочення чисельності та біорізноманіття риб під впливом антропогенного тиску» Гоч І.В. дослідила таксономічний складу річкової іхтіофауни гідроекосистем Центрально-Подільського Придністров’я, визначила коефіцієнт схожості угруповань річкової іхтіофауни та відмітила, що у дослiджених річках мешкають 7 видів риб, що підлягають охороні: 1 вид занесено до Червоної книги Міжнародного Союзу охорони природи, 1 – до Європейського Червоного списку, 1 – охороняється Вашингтонською конвенцiєю, 3 види – до Червоної книги України, 7 видiв охороняються Бернською конвенцією. Найбагатшою на раритетні види є родина Cyprinidae (3 види). Також Гоч І.В. виконала дисертаційну роботу на тему: «Біологiчнi особливостi та видове різноманіття річкової iхтiофауни Центрально-Подiльського Приднiстров’я України», в якій вивчено сучасний видовий склад та співвідношення компонентів іхтіофауни за чисельністю природних гiдроекосистем Центрально-Подiльського Приднiстров’я. Проведено аналіз впливу основних антропогенних факторів: аматорського та спортивного рибальства, браконьєрства, рибогосподарського комплексу, забруднення стоками.

Також цікаву інформацію щодо іхтіофауни річок Дністровського басейну можна знайти в публікації А.І. Набережного: «Екологія і промислове значення риб Дністра». В своїй праці він частково торкнувся і дністровських приток, зробивши порівняльну характеристику іхтіофауни у гирлах приток Дністра [50].

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ

Чемеровецький район знаходиться у південно-західній частині Хмельниччини в зоні західного лісостепу на Подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, яка має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря 300-400 метрів [25].

Чемеровеччину недаремно називають перлиною Поділля. Природа тут багата і неповторна своєю красою. З півночі на південь через усю територію району неширокою смугою, з відносною висотою 40-60 метрів, простягнувся Товтровий кряж, який містить практично невичерпні поклади вапняків високої природної частоти – цінної технологічної сировини для цукрової промисловості. Із 250 кілометрів протяжності Товтр  на район припадає 92 кілометри (Додаток А).

Пасмо Подільських Товтр має різну ширину: від двох-трьох до п’ятнадцяти – двадцяти п’яти кілометрів. Подільські Товтри унікальна пам’ятка геологічного минулого, подібної якій немає у всій Європі. Бо тільки тут зносяться до неба вапнякові гори-стрімчаки, породжені в глибинах прадавнього Сарматського моря. Вся територія району входить до Національного природного парку «Подільські Товтри», який створено згідно з Указом Президента України у 1996 році, охоплює площу 258301 гектар і являється найбільшим у Європі [25].

Чемеровецький район розташований у межах двох головних структурних елементів Східноєвропейської платформи — західної частини Українського кристалічного щита і його західного схилу — Волино-Подільської плити. Український кристалічний щит — це найбільш піднята частина фундаменту платформи, складена давніми магматичними гірськими породами, які за віком відносяться до архею і нижнього протерозою.

Чемеровецький район багатий на різноманітні корисні копалини. Серед них переважають природні будівельні матеріали, чому сприяють як кристалічні породи Українського щита, так і осадочні комплекси його західного схилу. Серед осадочних порід західного схилу щита наявні значні скупчення вапняків, цегельно-черепичних глин і суглинків, пісків, окремі родовища крейди, мергелю, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин [19].

Принадою Чемеровеччину робить її клімат. Тепле і водночас не дуже жарке літо, м’яка зима з частими відлигами. Лагідне «бабине літо» і суха золота осінь, помірна вологість і несильні вітри сприяють землеробству[3].

На території району в меридіальному напрямі протікають річки Збруч, Смотрич та Жванчик.

Збруч — одна з найбільших лівобережних приток Дністра. Довжина Збруча 244 кілометрів, а площа водозбору майже 3400 кілометрів; середній нахил його русла 0,9 метрів на кілометр. Річка бере початок з джерел у болоті поблизу села Улянове Теофіпільського району. Спочатку вона тече в неглибокій заболоченій долині, але поблизу Волочиська долина глибшає, схили її стають критими та скелястими. Особливо долина глибока та скеляста між селищем міського типу Сатанів  і селищем Гусятин, де Збруч проривається  через Товтровий кряж. Але і після прориву через кряж долина Збруча стає дуже звивистою, з численними меандрами. Середня річна витрата води у річці 7,90 метрів кубічних за секунду, швидкість течії в межах 0,2-0,6 метрів за секунду. Діапазон екстремальних витрат води за багаторічний період від 2 метрів кубічних за секунду до 128 метрів кубічних за секунду під час весняного водопілля. Льодовий покрив нестійкий, він установлюється в кінці грудня – на початку січня, в теплі зими нерідко трапляється зимове скресання ріки [9].

Значна частина Медоборів вкрита дубово-грабовими лісами. В широколистих медоборських лісах часто попадаються берези, клени, липа, ясен, явір, берест, в’яз, ільм. В підлісках росте терен, глід, дерен, гордовина, калина, ліщина, шипшина, бруслина європейська. На узліссях росте багато черешень, яблунь, груш, які щедро плодоносять. Різноманітний і цікавий ґрунтовий покрив: дзвоники конвалії, вероніка, самосил гайовий, материнка, звіробій, стародуб. Трапляються серед них і рідкісні рослини: фітеума, Венерині черевички, кадило мелісолисте та інші [7].

Медобори — невичерпна скарбниця лікарських рослин: плоди глоду, шипшини, дерену, звіробій, материнка, чебрець, алтея, горицвіт, вероніка. У лісах багато малини, ожини, суниць, різноманітних грибів. В Медоборах живе багато птахів: дятел, одуд, яструб, зозуля, сорока. Водяться зайці, білки, лисиці, борсуки, козулі, вепри, лосі [25].

РОЗДІЛ ІІІ. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Методи дослідження

Вивченням іхтіологічного складу і біологією риб Збруча по суті ніхто не займається. Дана робота має загострити увагу на вивченні складу, екології, значення та чисельності іхтіофауни річки Збруч. Іхтіологічний матеріал, використаний в нашій роботі, було зібрано в березні-червні 2018 року на відрізку р. Збруча від села Гуків до села П’ятничани. Спостереження найкраще розпочинати навесні, коли у водоймах пробуджується життя. З берега можна побачити табуни верховодок, окунів, головнів, пічкурів, пліток, окремих щук, бичків. Склад рибного населення легко встановити шляхом вудіння риб. Збір іхтіологічного матеріалу проводився з допомогою рибалок- аматорів, спортсменів, які проводили виловлювання риби з допомогою насадок та наживок на різні види вудок, а також сітями та іншим інвентарем в залежності від умов. Всього зібрано і опрацьовано біля 200  екземплярів різних видів риб Збруча. Багато цікавого про життя риб і зв’язок їх з навколишнім середовищем можна дізнатись, озброївшись найпростішою вудкою. Щоб успішно вудити рибу, треба правильно застосувати снасть, володіти технікою вудіння, знати будову, спосіб життя і поведінку риб, орієнтуватись на водоймі, тобто вміти виділити місця де вудіння буде найуспішнішим [32].

Елементами вудки є вудилище, волосінь, гачок, поплавець, грузило, поводок. Вудилище призначене для закидання снасті, підсікання риби, що клюнула, а також для витягання її з води. Його можна виготовити з лози, ліщини та деяких інших порід дерева. Кращими вважаються бамбукові вудилища. Вудилище має бути гнучким, прямим, легким і міцним. Довжина вудилища може бути різною. З берега рибу ловлять вудилищами завдовжки до 4 і навіть 5 метрів, з човна – до 2-3 метрів. Волосінь виготовляють із синтетичних матеріалів. Вона повинна бути міцною, еластичною, тонкою. Промисловість випускає волосінь різних кольорів, тому добирають таку, яка за кольором найменш помітна для риб [9].

Систематизація виконувалась за морфологічними та морфофункціональними показниками з допомогою визначників [17, 21, 22 ]. Під час визначення найчастіше користуються ознаками зовнішньої будови тварин, проте інколи звертають увагу на деякі особливості внутрішньої будови. Одночасно із систематичною обробкою  зібраних матеріалів ми спробували встановити темпи росту риб шляхом зворотного відліку річних кілець на лусці. Якщо розглянути луску з допомогою лупи чи мікроскопа, можна помітити лінії кожна з яких утворює кільце. Ці кільця називаються склеритами. Їхні розміри збільшуються з віддаленням від центра луски, а обриси кожного з кілець майже відповідають обрисам краю луски. Кільця розміщуються то рідше, то густіше, тобто між ними є ширші і вужчі ділянки. За рік, як правило, формується одна зона широких склеритів (улітку) і одна зона вузьких (восени й узимку), тому кількість таких подвійних зон відповідає віку риб, вираженому в роках. Луска риб може бути циклоїдна (складається з тонких округлих пластинок і має гладенький задній край), ктеноїдна (має шипики по задньому краю), ганоїдна (має ромбічні пластинки та конічної форми бляшки), плакоїдна (виступаючі посередині зубчики). За довжину риби береться відстань від рила до основи хвостового плавця, яка часто збігається з кінцем лускового покриву. Висота тіла вимірюється в найвищому місці. Визначаючи риб, особливу увагу звертають на форму зябрових отворів і їх кількість, на наявність черевних плавців, а якщо вони є, то на їхню будову, на розміщення щодо інших плавців, на кількість і форму непарних плавців, їх розміщення на тілі, якими променями вони підтримуються (колючими, негіллястими, гіллястими), на покриви тіла — шкіра гола, вкрита лускою або кістковими бляшками, а також на те, чи є жировий плавець[6].

Екологічні умови для життя і розвитку риб на більшій частині протяжності Збруча являються не особливо благоприємними. Непостійність рівневого режиму, швидка течія і значна мутність води, яка досягає максимуму до 1, 0 кілограми твердих частинок на кубометр води. Це в свою чергу пригнічує розвиток прибережної рослинності. Також цим пояснюється і бідний розвиток планктону як в кількісному так і в якісному відношенні.  Якісно і кількісно бідний і зоопланктон. Кількість організмів у кубометрі води коливається від 40 до 250 екземплярів з яких по видовому і кількісному складу 85% коловоротки. Надлишкова мутність води, яка засмічує фільтраційні апарати зоопланктерів, що робить їх важчими, а також обмеженість водоростей, які слугують їх кормом лімітує їх кількісний і якісний склад. Біомаса донної фауни Збруча, за виключенням пісчаних і пісчано-галькових ґрунтів, представлена досить багато. Але, нажаль не всюди і не для всіх видів риб ця фауна Збруча в повній мірі доступна, як джерело харчування. Тим більше, що 85% біомаси донної фауни представлені молюсками. Головним джерелом харчування риб являються личинки тендипедид, та інших комах, а також олігохети, амфіподи. Всі ці фактори складають не надто благоприємні екологічні умови для росту і розвитку іхтіофауни Збруча і перш за все негативно впливають на її кількісний склад [6,11].

3.2 Охорона праці та техніки безпеки при проведенні польових досліджень.

Правила техніки безпеки під час експедиційних досліджень:

1. Забороняється виїзд експедиції без повного їх забезпечення справним спорядженням та засобами техніки безпеки.
2. Увесь робочий інструмент слід підготувати та переглянути перед від’їздом. Працювати несправними інструментами забороняється. Інструменти з гострими ріжучими краями або лезами слід переносити в захисних чохлах або сумках.
3. Під час пересування до місця роботи, в населених пунктах, стаціонарах, тимчасових таборах та під час прокладання маршруту категорично забороняються самовільні відлучення учасників експедиції.
4. 4. Під час експедиції необхідно суворо слідкувати за збереженням продуктів та оберігати їх від псування. Забороняється вживати у їжу незнайомі гриби, ягоди, вегетативні частини рослин, щоб запобігти отруєнню.
5. В експедиції необхідно мати польову аптечку, куди мають входити засоби перев’язки та медикаменти для надання першої допомоги при нещасних випадках та захворюваннях.
6. Під час роботи в регіонах, де є змії та отруйні комахи, забороняється носити легке взуття та одяг, які слабо захищають тіло.
7. Під час роботи на відкритому сонці, слід оберігатись від сонячного та теплового удару, працювати в головному вбранні. Забороняється вживати спиртні напої, міцний чай та каву. Вживання цих напоїв стрімко понижує опір організму до сонячного удару. Забороняється працювати босоніж [5].
8. Під час розміщення в полі, окрім перерахованого, необхідно знати, що забороняється розводити вогнища поблизу посівів, копиць, населених пунктів. Вогнища під час відходу мають бути загашені та присипані землею. Необхідно чітко дотримуватись засобів перестороги під час купання в незнайомих водоймищах, чітко визначивши місце для купання.[6].

Вимоги техніки безпеки під час перебування на маршруті:

1. Вихід на маршрут одному категорично забороняється. В маршрут призначається не менше 2 чоловік.
2. При визначенні темпу руху старший в маршруті має враховувати фізичний стан його учасників. Темп руху вибирається згідно з можливостями найслабшого учасника. Хворих на маршрут брати забороняється.
3. Протяжність не має перевищувати 20 кілометрів Пересування у темну пору доби забороняється.
4. При зливі необхідно триматися на віддалі від предметів, які височіють над рівниною (дерева, стовпи), від металевих щогл, відкласти в бік усі металеві предмети, які є при собі.
5. При виявленні трупів диких тварин не слід торкатися до них «голими руками». Спершу необхідно вдягти гумові рукавички та марлеву пов’язку на обличчя. Справа в тому, що невідомо, з якої причини загинула та чи інша тварина.
6. Щоб позбавитись весняних в’їдливих мошок та комарів, треба запастись спеціальними кремами чи аерозолями.
7. Коли з човна ловлять рибу кілька осіб або якщо на березі рибалки розміщуються поряд, вудкову снасть слід закидати від себе, а спінінгом роблять закид вертикальний.
8. На тонкому або рихлому весняному льоду не слід рибалкам скупчуватись, бо це небезпечно для життя [6, 20].

РОЗДІЛ ІV. ВИДОВИЙ СКЛАД ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ІХТІОФАУНИ СЕРЕДНЬОЇ ТЕЧІЇ р. ЗБРУЧ В МЕЖАХ СІЛ ГУКІВ – П’ТНИЧАНИ

На території Чемеровецького району по всій протяжності річки Збруч, яку для кращого дослідження і порівняння ми розділили на ділянки між населеними пунктами були виявлені 29 видів з 6 родин риб: Щукових (Esocidae) — 1, Коропових (Cyprinidae) — 18, В’юнових (Cobitidae) — 2, Окуневих (Percidae) —5 , Бички (Gobiidae) — 2, Сомових (Siluridae) — 1

Для зручного опрацювання результатів дослідження всю територію на якій проводилося дослідження було розділено на три ділянки. Ділянка 1 – протяжність річки на території села Гуків; Ділянка 2 – протяжність річки на території села П’ятничани; Ділянка 3 – середня частина річки між ділянками 1 та 2. (таблиця 4.1.)

Таблиця 4.1

Видове різноманіття та чисельність іхтіофауни річки Збруч  на  території сіл Гуків – П’ятничани

На ділянці 1 ми виявили таких представників іхтіофауни як: Сом звичайний (Siluris glanis), Судак звичайний (Lucioperca lucioperca),Окунь звичайний (Perca fluviatilis), Плітка (Rutilus rutilus ), Короп (Cyprinus carpio), ця ділянка річки є порівняно глибокою та спокійною також тут водиться Карась сріблястий (Carassius auratus gibelio), Лящ (Abramis brama), Густера (Blicca bjoerkna), Краснопірка (Scardinius erythropthalmus), Верховодка (Alburnus alburnus), Білизна (Aspius aspius) , подекуди на піщаних мілинах Пічкур(Gobio gobio), а серед заростей Підуст (Chondrostoma pasus) Лин (Tinca tinca), В’язь (Leuciscus idus), Щука (Esox lucius ), як свідчать рибалки на замулених ділянках річки тут водиться В’юн (Misgurnus fossilis) (Додаток В, Г).

На ділянці 2 спостерігається тиха течія, замулене дно і зарості, домінантними тут є такі види як: Щука (Esox lucius), В’язь (Leuciscus idus), Підуст (Chondrostoma pasus), Верховодка (Alburnus alburnus), Густера (Blicca bjoerkna), Рибець (Vimbra vimbra), Карась сріблястий (Carassius auratus gibelio), Короп (Cyprinus carpio), на глибоких місцях біля заростей водиться Плітка (Rutilus rutilus), Краснопірка (Scardinius erythropthalmus), Окунь звичайний (Perca fluviatilis), Бичок-кругляк (Neogobius melanostomus), Сом звичайний (Siluris glanis) (Додаток Д,Е).

На ділянці 3 було виявлено 18 видів риб: Сом звичайний (Siluris glanis), Бичок-кругляк (Neogobius melanostomus), Бичок – пісчаник (Neogobius fluviatilis), на ділянці із сповільненою течією водиться Йорж звичайний (Gymnocephalus cernua) (Додаток Б).

Також у цій місцевості домінують Окунь звичайний (Perca fluviatilis), Плітка (Rutilus rutilus ), Короп (Cyprinus carpio), Карась сріблястий (Carassius auratus gibelio), Гірчак (Rhodeus sericeus), Рибець (Vimbra vimbra), Верховодка (Alburnus alburnus),  Пічкур (Gobio gobio), Підуст (Chondrostoma pasus), та Щука (Esox lucius).

З діаграми видно, що найбільш чисельною є родина Коропових (Cyprinidae) (рисунок 4.1.)

Рисунок 4.1. Співвідношення видового складу іхтіофауни р. Збруч

Видовий склад, темп розвитку і чисельність риби залежить від характеру середовища, умов розмноження, стану кормової бази. Місцями існування, розмноження і розвитку риб є як зарості, мілини, замулене дно, так і глибокі місця , ями, ділянки із швидкою течією, кам’янистим або пісчано – гальковим дном інші види полюбляють ділянки із сповільненою течією, тиховоддя, м’яке, вкрите річковою рослинністю дном [9].

Досить часто доводиться спостерігати, як на якомусь певному місці, раз за разом, виловлюють десяток і більше окунів, але вони майже одного розміру, а в іншому місці, подібно до цього, ловляться підусти, чехоні, верховодка або інші види. Це пояснюється тим, що при низькій прозорості води окремим видам риб необхідно згуртовуватись для створення відносно широкого фронту пошуку їжі.

Розміщуються риби у водоймах залежно від характеру їх живлення. Підуст, марена, карась, лящ з нижнім, напівнижнім, або кінцевим ротом, спрямованим донизу, тримаються дна; чехоня, верховодка з верхнім, або кінцевим ротом, спрямованим догори, перебувають під поверхнею або у товщі води. Хижаки – щука, окунь, миньок, сом люблять засідки серед каміння, корчів, рослинності та інших підводних предметів [13].

Оскільки на ділянках 2  та 3 є найбільша різноманітність середовищ існування риб, тому тут і найбільша кількість видів риб, що можна побачити з діаграми ( рисунок 4.2.)

Рисунок 4.2. Частка видів риб у різних середовищах існування

Але кожне із цих середовищ населяють характерні для нього види риб, хоча цей факт не є обов’язковим так, як один і той же вид можна виявити як в тихих заводях, так і в місцях швидкої течії, із кам’яниситим дном.

Наприклад, Щука (Esox lucius) тримається біля берегів серед заростей, веде поодинокий спосіб життя. Але для нересту щуки збираються у табуни, які йдуть у заплави, глибина яких не перевищує 1 метра. Плітка (Rutilus rutilus ) не живе тільки на мілинах та великих ямах. Підуст (Chondrostoma pasus) обирає ділянки вкриті грубозернистим піском, галькою або камінням, значних глибин уникає. Нереститься на мілководних ділянках річки, обираючи місця із чистою водою, для цього здійснює переднерестові міграції. Пічкур (Gobio gobio) великими табунами плаває на мілинах, а на зиму табуни збираються в глибокі ями. Верховодка (Alburnus alburnus) надзвичайно рухлива рибка, тримається переважно в тиховодді, але для живлення може виходити і на швидку течію. Лящ (Abramis brama) тримається на глибоководних плесах з глинястим, злегка замуленим дном. Живиться поблизу заростей очерету, рогози. У період нересту дорослі риби підходять на мілководдя [30].

Із поданого вище матеріалу можна зробити висновки. Річка Збруч має найрізноманітніші варіації середовищ існування для риб, в основному вона є глибоководною, із чисельними великими ямами, глиняним, замуленим дном. Також є ділянки із швидкою течією, пісчано – гальковим або кам’янистим дном. На збільшення кількості річкової рослинності, заростей і заплав мають великий вплив дві гідроелектростанції в селі Жабинці та селі П’ятничани, внаслідок неконтрольованої роботи яких за останні десятиліття помітно піднявся рівень води, затоплено берегові ділянки, як на цьому відрізку річки, так і далі за течією. Нажаль цей факт має досить важливий вплив на формування іхтіофауни на всій протяжності досліджуваної території так, як зменшення популяцій одного виду обов’язково рано чи пізно приведе до зменшення  популяцій інших видів. Тому, що одні види риб є ланкою кормової бази інших риб. Змінюючи середовища існування риб людина впливає на всю іхтіофауну в цілому [16].  

4.1. Родина Щукових (Esocidae)

Родина Щукових (Esocidae), як відомо, представлена в Європі одним видом Щука (Esox lucius L). Тіло видовжене, голова велика плоска. половину голови займає рот, утворений довгими щелепами. Широка паща озброєна сильними зубами. Тіло вкрите дрібною лускою. Спинний плавець міститься на задній третині тіла, над анальним отвором, завдяки чому щуки здатні робити різкі й швидкі рухи (Додаток Д).

Плодючість самок дуже різна. Навіть в особин, в яких однакові довжина, маса й вік, вона відрізняється. Максимальна плодючість – 260 тисяч ікринок, а мінімальна — 1,6 тисяч ікринок. Ікра досить велика, близько трьох міліметрів у діаметрі, проте в молодших самок вона трохи менша. Досягнувши понад 5 сантиметрів, споживає спочатку личинок риб, потім їхніх мальків, а згодом — і молодь. Свою здобич вона ловить із засідки [35].

 Серед прісноводних риб щука звичайна – найвідоміший хижак. Її часто називають прісноводною акулою. Довжина тіла цієї риби нерідко перевищує 1,5 метра,  маса досягає 30 кілограмів, а інколи й більше. Живе понад 20 років. За матеріалами зібраними в серпні місяці на ділянці 1, коефіцієнт середньої вгодованості щуки, дорівнює 1,25. Темпи росту трирічних особин щуки, встановлені шляхом зворотного відліку  по лусці, порівняно вікові та лінійні дані в сантиметрах (таблиця 4.2).

Таблиця 4.2.

Темпи росту щуки

4.2. Родина Коропових (Cyprinidae)

Представлена в Збручі найбільш чисельно та різноманітно. Живуть переважно у прісних водоймах, де відбувається нерест. Деякі з них живуть тільки в холодних, добре насичених киснем водах, але багато риб віддають перевагу теплим водам з надзвичайно малим вмістом кисню. Серед коропових багато видів, які не досягають значних розмірів, тому не мають промислового значення. [36].

4.3 Родина В’юнових (Cobitidae) представлена в Збручі однин видом –  В’юн (Misgurnus fossilis) довжина його тіла сягає близько 25 сантиметрів. Було виявлено його на ділянці 2 у замуленій річковій заплаві. Цьому сприяє те, що на відміну від інших риб, в’юн може дихати не тільки за допомогою зябер, але й з допомогою шкіри та кишечника. Тварина заковтує повітря, пропускає його через кишковий канал, а потім випускає його через анальний отвір. Цим і пояснюється писк в’юнів, коли їх витягують з води.  Звідси походить ще одна назва – пискун. Він живе на дні часто заривається в мул, де є кормові об’єкти: черв’яки, личинки комах та інші дрібні тваринки. Надзвичайно чутливий до атмосферного тиску . Приблизно за добу до негоди, поводиться неспокійно, піднімається до поверхні води. За це в’юна називають живим барометром [28].

4.4.Родина Окуневих (Percidae)

Доволі добре представлена в складі іхтіофауни річки Збруч, але під час досліджень були виявлені наступні види:

Окунь звичайний (Perca fluviatilis) — найвідоміший представник родини окуневих. Росте повільно, але найінтенсивніше на першому році життя досягаючи 4-6 сантиметрів. У наступні роки темпи росту сповільнюються. Трирічні риби мають довжину 14-16 сантиметрів, масу понад 50-110 грамів.  

Чоп великий (Zingel zingel ) Місця перебування –  глибоководні ділянки річок з швидкою течією і твердим дном з піску, гальки або глини. Чисельність   незначна. Причини зміни чисельності зарегулювання стоку річок, забруднення води.

Судак звичайний (Lucioperca lucioperca) Зовнішній вигляд його свідчить про те, що риба веде хижацький спосіб життя. Тіло видовжене, сплюснуте з боків і знизу, вкрите дрібною лускою, яка міцно сидить у шкірі. Цікаво, що для збільшення маси  на 1 кілограм судак повинен з’їсти  в середньому 3,3 кілограми риби.

4.5. Родина Бички (Gobiidae) в Україні налічує понад 25 видів. Вони живуть у прісних, осолонених і морських водах. Дослідженнями виявлено не всіх представників цієї родини:

Бичок-піщаник (Neogobius fluviatilis) поширений лише на верхній ділянці досліджуваної території від села Гусятин до села Шидлівці. Під час вилову виявлені особини не старше 4 років, темпи росту яких видно з таблиці 4.9., по вікових і лінійних даних в сантиметрах:

Таблиця 4.9.

Темпи росту бичка – пісчаника

Бичок-кругляк (Neogobius melanostomus) дослідженнями виявлений на ділянці русла річки Збруч від села Гусятин до села Жабинці де він являється звичним компонентом іхтіофауни. Бичок – кругляк належить до риб з коротким життєвим циклом, але залежно від інтенсивності промислу та інших особливостей тривалість його життя в різних водоймах неоднакова .

4.6. Родина Сомових (Siluridae)

Єдиний представником родини у водоймах України — це Сом звичайний (Siluris glanis ) Тіло його видовжене, голова велика особливо на ній помітна паща, оточена трьома парами вусиків Спинний плавець малий, анальний – довгий, майже зливається з хвостовим. Голова і тіло вкриті м’якою шкірою, яка виділяє багато слизу. Забарвлення тіла дуже змінюється. Найчастіше спина чорна або коричнева із синюватим чи зеленуватим відтінком, на боках плями такого самого кольору, черево біле (Додаток З).

РОЗДІЛ V. РОЛЬ ТА МІСЦЕ РИБ В СИСТЕМІ ЖИВОЇ ПРИРОДИ, ЇХ ОХОРОНА

Правильного рибальства на Збручі не існує. В основному воно носить варварський характер, рибу отруюють, глушать електричним струмом або вибухівкою. Великої шкоди рибним запасам завдає браконєрство. На іхтіофауну річки має також величезний вплив екологічний стан. У річці реєструється наднормативний вміст амонію сольового, нітратів, солей міді.  Чи не найголовнішим фактором , що зумовлює стан малих річок, є дедалі зростаюча хімізація сільськогосподарського виробництва. Непомірне використання мінеральних добрив і отрутохімікатів, порушення правил їх зберігання та застосування призводять до забруднення поверхневих і підземних вод. Річка – індикатор екологічного благополуччя взагалі і культури суспільства зокрема. На думку спеціалістів, повернути річкам колишню чистоту ми вже не в змозі. Але обмежити вплив антропогенних факторів ще спроможні [18, 15].

На території Чемеровецького району створена і ефективно існує організація «Товариство мисливців та рибалок». Основними завданнями товариства є:

1.  Здійснення у закріплених товариством мисливських угіддях біотехнічних заходів по збереженню і відтворенню мисливських звірів і птахів;
2. Охорона і збільшення рибних багатств у закріплених за товариством водоймах;
3. Проведення навчально-спортивної роботи, виїздів на рибну ловлю, організація змагань з стрілецько-мисливського і рибальського спорту;
4. Проводить облік і реєстрацію мисливських рушниць, рибальського спорядження.

Для охорони рибних запасів члени товариства виконують такі роботи як:

• виїзд для охорони нерестовищ;
• рятування мальків риби з випуском у водойму;
• прорубування ополонок;
• складання протоколу на браконьєра по рибній ловлі;
• вилучення заборонених рибних знарядь зі здачею їх в рибінспекцію;

Першочерговими заходами відтворення і регулювання запасів риб у водоймах є заборона їх вилову під час розмноження, створення заказників, заселення цінними кормовими організмами, заборона вилову цінних рідкісних видів.

Об’єктом особливої уваги є рідкісні види, яким загрожує зникнення: Сом звичайний (Siluris glanis), Йорж – носар (Gymnocephalus acerinus), Чоп великий (Zingel zingel), Щипавка звичайна (Cobitis taenia), Гірчак (Rhodeus sericeus), Пічкур білоперий Дністровський (Romanogobio kesslerii), Ялець звичайний (Leuciscus leuciscus), Білизна(Aspius aspius). Внаслідок зарегулювання стоку Збруча рідше стали зустрічатись марена, підуст, рибець, чехоня, миньок. Тому їх можна віднести до зникаючих [7].

В школах, дошкільних закладах, вищих навчальних закладах проводити просвітницько-виховні заходи охорони природи. Донести до населення знання про роль риб у природі, збільшити знання про певні види риб та їх шляхи охорони створюючи різноманітні буклети, листівки про рідкісні види [14,15].

З поданого матеріалу можна зробити висновки, що риби, ефективно можна охороняти. Перш за все потрібно скласти списки видів у певних ділянках річки та проводити моніторинг видів. Проведення фауністичних досліджень допоможе оптимізувати роботу природоохоронної системи, зберегти їх природне різноманіття шляхом заходів, які спрямовані на зменшення антропогенного впливу на природу.

На жаль, внаслідок жорстокої, безгосподарської діяльності людини, багато тварин зникли або знаходяться на межі знищення.

Червона книга України — основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

У водоймах Хмельницької області мешкають представники іхтіофауни, що внесені до охоронних списків різних рівнів, якi діють на території України. Так, згідно Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП, Union internationale pour la conservation de la nature, IUCN) охоронний статус надано Стерляді прісноводній Acipenser ruthenus. Вид віднесено до категорії „вразливих”, відмічено скорочення популяції за період 10 років до 50% від загальної чисельності, скорочення площі ареалу та погіршення якості середовища існування.

Згідно Європейського червоного списку охоронну категорію як вразливий вид, що може в майбутньому перейти в категорію „зникаючих”, якщо дія несприятливих факторів не припиниться, присвоєно Чопу великому –Zingel zingel .

Згідно додатку 3 до „Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі” (Бернської конвенції) Вирезубу причорноморському (Rutilus frisii frisii), Гірчаку звичайному (Rhodeus sericeus), Білизні європейській (Aspius aspius), Щипавці звичайній (Cobitis taenia), Чопу великому (Zingel zingel), Сому звичайному (Silurus glanis) та Стерляді прісноводній (Acipenser ruthenus) також присвоєно охоронний статус, як видам, що підлягають охороні. Цей авторитетний міжнародний природоохоронний документ та ст.21 Закону України “Про Червону книгу України” є основою для заповідання вищезгаданих видів. Чоп великий (Zingel zingel), Вирезуб причорноморський (Rutilus frisii frisii) та Стерлядь прісноводна (Acipenser ruthenus) занесено до найавторитетнішого вітчизняного природоохоронного документу Червоної книги України.

До додатку 2 „Вашингтонської конвенції про міжнародну торгівлю видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення” занесено Стерлядь прісноводну (Acipenser ruthenus). Згідно цього документу використання виду повинно строго регулюватися в цілях недопущення дій, що несумісні з його виживанням (таблиця 5.1.)

Таблиця 5.1.

Види риб середньої течії річки Збруч на території Чемеровецького району Хмельницької області, що знаходяться під охороною згідно найголовніших природоохоронних документів

Примітка:

ЧК МСОП – Червона Книга Міжнародного Союзу Охорони Природи;

ЄЧС – Європейський Червоний Список;

БК – Бернська Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі;

ЧКУ – Червона Книга України;

ВК – Вашингтонська Конвенція про міжнародну торгівлю видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення.

ВИСНОВКИ

На основі опрацьованих нами літературних джерел та проведених польових досліджень іхтіофауни річки Збруч на території Чемеровецького району можна зробити такі висновки:

1. На основі літературних даних і власних виловів під час польових досліджень було проведено встановлення видового складу іхтіофауни на досліджуваній ділянці річки. Збір матеріалу проводився під час маршрутних і стаціонарних досліджень. Визначення видів риб проводилося на основі морфологічних і морфофізіологічних ознак за визначниками.
2. В Збручі на території досліджуваного району виявлено значне видове різноманіття іхтіофауни. На території дослідження були виявлені 29 видів з 6 родин риб: Щуки (Esocidae) – 1, Коропових (Cyprinidae) – 15, В’юнових (Cobitidae) – 1, Окуневих (Percidae) – 3, Бички (Gobiidae) – 2, Сомових (Siluridae)  -1. Найбільша кількість видів риб зустрічається у ділянках де тихі зарості, тихотечія, замулене дно, тиховоддя. Кожен вид риб має характерні для нього місця проживання, розвитку і розмноження;
3. Виявили вплив основних абіотичних факторів (температура води та повітря, опадів) на сучасний стан рибного населення Збруча. Провівши аналіз впливу основних антропогенних факторів (аматорського та спортивного рибальства, браконьєрства, забруднення стоками) на річкову іхтіофауну району з’ясували негативні чинники: робота гідроелектростанції у селі П’ятничани, меліорація річкових долин та їх замулення. Рідкісні та зникаючі види риб потрібно охороняти шляхом збереження їх природних місць існування, розвитку та розмноження. Для проведення певних природоохоронних заходів визначили видовий склад іхтіофауни, необхідно проводити постійний моніторинг за станом річкової екосистеми на досліджуваній території;
4. Потрібно проводити просвітницьку роботу серед учнів, студентів, населення шляхом створення буклетів, листівок про рідкісні види риб, а також правила і методи аматорського рибальства, негативний вплив браконьєрства, шляхи боротьби з ним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Щербуха А.Я. Риби наших водойм. — Київ: Радянська школа, 1987. — 156 с.
2. Шкварук М.М., Тупчієнко С.О. Грунт — дивовижний витвір природи. — Київ:   Радянська школа, 1987. — 80 с.
3. Агрокліматичний довідник по Хмельницькій області. — К: Держлісгоспвидав УРСР, 1979. — 136 с.
4. Брадіс Е.М., Бачуріна Г.Ф. Рослинність УРСР. Болота. — К.: Наукова думка,1989. — С. 25-64.
5. Геренчук К.І. Природа Хмельницької області. — Вища школа, 1980.-151 с.
6. Корнєєв О.П. Довідник мисливця і рибалки. — Урожай, 1976. — С.169-236.
7. Ільїнська О.В., Матвєєв М.Д, Карван С.Л. Природа Хмельниччини: потенціал, охорона, проблеми. Матеріали науково-практичної конференції. — Нетішин, 2002. — С. 3-98.
8. Вендров С.Л. Жизнь наших рек. — Л.: Гидрометеоиздат, 1986. — 112с.
9. Воробьев Б.В., Косолапов Л.А. Водотоки и водоемы: взаимосвязь экологии и экономики. — Л.: Гидрометеоиздат, 1987. — С. 23-43.
10. Пастернак П.С., Приходько М.М. Ліс і охорона вод від забруднення. — Ужгород: Карпати, 1988. — 96 с.
11. Перехрест В.С., Чекушкіна Т.А. Малим річкам — чистоту і повноводність. — К.: Урожай, 1984. — С. 12-24.
12. СоколовА.А. Вода: проблеми на рубеже ХХІ века. — Л.: Гидрометеоиздат, 1986. — С. 56-75.
13. Справочник по водным ресурсам/ Под ред. Б.И. Стрельца. — К.: Урожай, 1995. — С. 54-59.
14. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». – Відомості ВР 1991, 41.546 (№1264 – XII 06. 1991) – Введено в дію Постановою ВР № 1268 – XII від 26. 06. 1991.
15. Закон України «Про тваринний світ» – Відомості ВР 1993, 18.191 (№3041 – XII03.1993).
16. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік). — К., 1998. — С. 27-29.
17. Определитель высшых растений Украины. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Продукин Ю. Н. и др. — 1 изд. Киев: Наукова думка, 1987. — 548 с.
18. Редкие и исчезающие растения и животные Украины. Справ. (отв. ред. К. М. Сытник). — К.: Наукова думка, 1980. — С. 245-256.
19. Сивий М. Мінеральні ресурси Поділля: колективно-географічний аналіз і синтез. Монографія. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — С. 321-342.
20. Тваринний світ України / Р. В. Шаламов, О. Л. Литовченко. — Х.: ВД «Школа», 2006. — С. 58.
21. Негробов О. П., Черненко Ю. И. Определитель семейств рыб — Воронеж: ВГУ, 1990. — С. 34-135.
22. Корнелио М.П. Школьный атлас-определитель рыб: Кн. для учащихся. — М.: Просвещение, 1986. — С. 23-
23. Мамаев Б. М. Определитель рыб: Пособие для учителей. — М.: Просвещение, 1972. — С. 132-145.
24. Мамаев Б.М. Школьный атлас-определитель рыб: Кн. для учащихся. — М.: Просвещение, 1985. — С. 21-59.
25. Кундис М.В. Чемеровеччина — перлина Поділля. — Кам’янець-Подільський.: ФОП Сисин О.В., 2009. — 64 с.
26. Акимушкин И.И. Мир животных. — 1974. — С. 43-56.
27. Астахова В.Г. Клады на болотах. — М.: Лесн. пром-сть, 1976. — 80 с.
28. Кузнєцов Б.О. Визначник хребетних тварин фауни СРСР. — М.: Просвещение, 1974. — С. 34-152.

ДОДАТКИ

Додаток А

Річка Збруч поблизу с. Гуків

Додаток Б

Річка Збруч у с. Гуків

Додаток В

Річка Збруч у  с. П’ятничани

Додаток Г

П’ятничанська гідроелектростанція