Автор:
Перінга Таїсія Вадимівна
учениця 9-Б класу
КЗ ЗСО І – ІІІ ст. № 2
м. Березівки Одеської області
Керівник:
Щербина Ірина Леонідівна
вчителька географії
КЗ ЗСО І – ІІІ ст. № 2
м. Березівки Одеської області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Географія”
Науковий керівник:
Урсатій Наталія Михайлівна
керівник гуртків ЦДЮТ
ВСТУП
Актуальність дослідження полягає в тому, що Березівський район Одеської області, який є нашою малою Батьківщиною і посідає третє місце за площею території після Білгород-Дністровського та Тарутинського, має малий природно-ресурсний потенціал щодо забезпеченості водними ресурсами (1,4%). Водні об’єкти району представлені малими річками, які мають гідрологічні особливості та екологічні проблеми спільні з малими річками України.
На територіях басейнів малих річок України проживає половина міського та 90% сільського населення. Звідси береться вода для поливу чверті всіх наших зрошуваних земель. У заплавах розташовані культурні пасовища й сінокоси. Малі річки є джерелом водопостачання промислових, комунальних і сільськогосподарських підприємств, поповнення запасів підземних вод. Вони використовуються для риборозведення, відпочинку людей. Нарешті малі річки – це справжня краса землі і незабутній спомин дитинства.
Зростання антропогенного навантаження на навколишнє середовище значно погіршує екологічний стан поверхневих вод, особливо малих річок. Води стають дедалі забрудненими різними господарсько-побутовими стоками, що містять значну кількість органічних та біогенних елементів, пестицидів, важких металів. Русла річок замулюються та міліють також внаслідок ерозії ґрунтів, що призводить до зникнення рідкісних видів риб, птахів.
Виходячи з ситуації, що склалася з малими річками в Україні, дослідження іх екологічного стану є досить актуальним.
Об’єктом дослідження є особливості рослинності, тваринного світу та екологічного стану долини Тилігулу
Предметом дослідження є зв´язок між природно-кліматичними умовами та рослинністю, тваринним світом, екологічним станом Тилігулу
Мета дослідження: з´ясування природних особливостей поверхневих вод, дослідження розмаїття рослинності та тваринного світу долини річки Тилігул, оцінювання екологічного стану водних об’єктів.
Відповідно до мети дослідження передбачається виконання наступних завдань:
– систематизувати літературні дані про природу Березівського району;
– дослідити, як природні чинники вплинули на особливості поверхневих вод району;
– зібрати історико-географічні дані про історичне минуле річки Тилігул та її сучасні природні особливості;
– визначити видовий склад рослинного та тваринного світу Тилігулу та його узбережжя,
– навчитися вести фенологічні спостереження та аналізувати отримані дані,
– визначити екологічне становище річки Тилігул.
– посадити вздовж берега саджанці горіха чорного та доглядати за ними.
РОЗДІЛ 1. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ БЕРЕЗІВСКОГО РАЙОНУ
Березівський район розташований в східній частині Одеської області, займає територію площею 1637 кв. км. Межує на півночі, північному заході з Миколаївським, на заході – з Ширяєвським, на південному заході – з Іванівським, на півдні – з Лиманським районами Одеської області, а на південному сході – з Доманівським, Веселинівським та Березанським районами Миколаївської області.
Район розташований в межах Причорноморської низовини, яка представляє собою слабо нахилену з півночі на південь рівнину з хвилястою та слабо хвилястою поверхнею з абсолютними висотами 100-200 метрів.
Територія Березівського району значно розчленована широкими долинами річок, ярами та балками, зустрічаються степові блюдця.
Територія включає в себе басейн річки Тилігул, яка впадає у Тилігульський лиман (рис.1).
Рис. 1. Картосхема Березівського району
Район розташований в посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні, де в теплий період року спекотні східні вітри часто висушують ґрунт, що спричиняє зниження врожайності сільськогосподарських культур.
Березівський район розташований в межах північно-степової підзони степової зони України. Більша частина району лежить в межах Дніпровсько-Дністровської північно-степової, а південний схід – в межах Причорноморської південно-степової фізико-географічних провінцій.
Районним центром Березівського району є Березівка – місто районного значення, що розташоване від обласного центру на відстані близько 90 км.
Березівка розкинулася в центральній частині Березівського району, на берегах річок Тилігул і Тартакай. На південному сході місто межує із селом Вікторівка, на півночі із селом Роздол та на піденному заході із селом Зброжківка.
Територія сьогоднішньої Березівки, як і всього Березівського району, судячи з археологічних знахідок, була заселена ще наприкінці XI століття до н. е. Про це свідчать численні кургани, розташовані на території Березівського району. Ці кургани насипані над могилами наших далеких предків, що жили на нашій землі в II та I століттях до н. е.
На берегах річки Тилигул в середині I тисячоліття до н. е. були розташовані старогрецькі та скіфські багатонаселені поселення, що проіснували до VI століття до н. е.
РОЗДІЛ 2. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД РАЙОНУ
2.1. Особливості геологічної будови та розвиток території
Територія Березівського району розташована на південній окраїні Східно-Європейської платформи в межах північно-західного схилу Причорноморської западини. Загальною тектонічною ознакою цієї ділянки западини є наявність докембрійського кристалічного фундаменту, що занурюється на південь, перекритого чохлом осадових порід різного віку – від палеозойських до четвертинних. На поверхню докембрійські кристалічні породи не виходять.
Осадовий чохол платформи в межах Причорноморської западини представлений відкладами палеозою, перекритих потужними нашаруваннями юрського, крейдового, палеогенового та неогенового віку. Це, в основному, різного виду піски, пісковики, глини та мергелі із залишками фауни. Їх потужність сягає близько 150 метрів. Значні відклади черепашних вапняків, мергелів та мергелистих глин, пісковиків та черепашних пісків виходять на поверхню в долині Тилігулу.
Сучасні антропогенові відклади покривають вододіли, схили долин, складають низькі тераси і лимани.
2.2. Рельєф та геоморфологічна будова території
Територія Березівського району розташова на Дністровсько-Тилігульській акумулятивній рівнині, що є частиною Причорноморської низовини. Загальний уклін рівнини – на південь, в сторону Чорного моря. Характерною особливістю рівнини є наявність обширних плоских вододілів протяжністю до 3-5 км. Рівнина має хвилясту поверхню, розчленовану річковими долинами, балками та ярами. На лівобережжі Тилігулу балки Тартакай, Яшкин Яр, Федькін Яр, тощо, йдуть паралельно одна одній на близькій відстані. Русла балок мають глибокі донні розмиви.
Рельєф району сформувався під дією ендогенних та екзогенних чинників. Ендогенні чинники сформували великі форми рельєфу, а саме Причорноморську низовину. А екзогенні, намагаючись вирівняти поверхню, процесами денудації та акумуляції, спричинили утворення форм мезо- та мікрорельєфу, а саме, флювіальних, утворених русловими стоками, гравітаційних, еолових, суфозійних, біогенних.
В межах району найбільш поширені флювіальні форми – річкові долини і ерозійно-акумулятивні – балки.
Річкові долини Тилігулу та його притоків орієнтовані, в основному, з північного заходу на південний схід. Долини річок і балок відрізняються значною шириною, коритоподібним профілем та асиметричністю. Із-за коливальних тектонічних рухів глибинна ерозія неодноразово змінювалась акумуляцією, що призвело до утворення двох-трьох терас.
Основа сучасного ерозійного рельєфу сформувалась в антропогені. Значне заглиблення давніх долин і балок відбулися в пізньому антропогені, із-за чого рівень води Чорного моря піднявся на 40-50 км. Річка Тилігул продовжувалась в той час на місці нинішнього шельфу, де впадала в Пра-Дніпро. Води наступних трансгресій затопили шельф та в пониззі долини вони утворили Тилігульський лиман, який поступово відділився від моря пересипом.
Лівий схил долини Тилігулу має потужний вапняковий пласт, перекритий червоно-бурою глиною та лесом. В післяпонтійський час Дністровсько-Тилігульська рівнина піднялась в межах Березівського району від 50 до 100 м й була розсічена глибокими балками й ярами. Понтійський вапняк затримує розмивання схилів долини й призводить до прогнутості схилів й наявності структурної тераси (рис.2).
У Тилігула біля міста Березівка та села Гуляївка простежуються фрагменти І, ІІ та ІІІ надзаплавних терас.
Рис. 2. Структурна тераса на лівому схилі долини Тилігулу (в нижній течії)
Правий схил Тилігулу порізаний глибокими вимоїнами й ярами шириною більше 1 м, глибиною до 20 м, протяжністю до 1 км. Великих балок тут значно менше, ніж на лівобережжі, й тягнуться вони на північ від села Демидове.
Густота яружно-балкової сітки зростає в районі з півдня на північ. Абсолютна висота найвищих точок району складає 120 м.
2.3. Кліматичні умови
Березівський район знаходиться в помірно-континентальній області помірного теплового поясу. Район розташований на значній відстані від Атлантичного океану, тому на клімат значний вплив мають континентальні повітряні маси.
В зимовий період року дують переважно холодні й сухі східні та північно-східні вітри, тому зима малосніжна. В літній період переважають вітри південних та південно-західних напрямків. Цим пояснюється висока абсолютна вологість повітря і максимальна кількість опадів в літній період.
Навесні та влітку можуть іноді проявлятися сильні і сухі вітри східних та південно-східних напрямків, які можуть виносити верхній шар ґрунту.
Середні температури січня змінюються від -4,0°С на півночі району
до -3,0°С на півдні, середня температура липня однакова для території всього району і становить +21,0°С. Абсолютний максимум температури в межах району становить +39°С, абсолютний мінімум -29°С.
Інтенсивні опади пов’язані з циклональною діяльністю, бувають на дуже обмежених територіях. Під час інтенсивних злив на плоских вододільних плато накопичується значна кількість води, а на схилах утворюються стрімкі й руйнівні тимчасові водотоки. Мінімум опадів зазвичай припадає на березень і жовтень, на які доводиться лише 5-7% річної суми опадів.
Природне випаровування з відкритої водної поверхні в середньому за рік становить 600-800 мм, в той час як середня річна кількість опадів коливається в межах 450-475 мм. Дефіцит вологості дуже гостро відчувається під час посух. Відносна вологість повітря досягає мінімальних показників в серпні і становить 45%. Континентальність і посушливість клімату найбільше проявляється на сході району.
РОЗДІЛ 3. ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ БЕРЕЗІВСЬКОГО РАЙОНУ
Поверхневі води Березівського району представлені річками та закритим Тилігульським лиманом (Додаток А). Донедавна на території району були розташовані 26 штучних водойм – ставки, що використовувалися для розведення риби, водопою домашніх тварин та вирощення водоплавних тварин. Проте, у зв’язку із кліматичними змінами та господарською діяльністю більшість з них повністю пересохли.
3.1. Річкова сітка
Річкова сітка Березівського району представлена річками, які належать до типу малих річок Східно-Європейської рівнини і відносяться до басейну Чорного моря. Загальна протяжність малих річок в межах району складає 143,7 км. Загальна площа басейну малих річок складає 6778 кв. км. Режим цих річок повністю визначається місцевими фізико-географічними умовами. Вони мають незначну протяжність вузьких басейнів, витягнутих в меридіональному напрямку, широкі та глибокі долини, схили яких зазвичай порізані ярами та балками, слабо виражені та замулені русла, а також старі русла. Всі річки маловодні, схили їх незначні (від 0,8 до 1,6 м/км), швидкість води невелика, живлення переважно снігове. До річок Березівського району належать:
– Тилігул з головною притокою Тартакай,
– Балай, яка починається південніше села Ставкового і впадає в Тилігульський лиман біля села Каїри Лиманського району. Загальна довжина річки 52 км, площа басейну становить 586 км, Похил річки 1,9 м/км. Долина має трапецієподібну форму шириною 1-2 км. Русло слабо звивисте шириною 8-15 м.
– Царега, верхів´я якої знаходяться на території Веселинівського району Миколаївської області, середня течія проходить через села Ряснопіль та Петрівка Березівського району, впадає в Тилігульський лиман біля села Ташино Березанського району Миколаївської області. Загальна протяжність річки становить 46 км, площа водозбірного басейну 657 кв.км. Похил річки складає 1,7 м/км. Долина має трапецієподібну форму завширшки до 2 км завглибшки 20-40 м. Заплава неширока, схили долини розчленовані ярами та балками. Річище слабо звивисте, пересихає більшу частину року.
Названі річки пересихають, їх річища отримують воду на короткий час лише після інтенсивних опадів.
3.2. Тилігул
Головна водна артерія Березівського району – річка Тилігул.
3.2.1.Історична довідка
В далекі часи річка Тилігул була повноводною, з густо порослими очеретом берегами де водились дикі кабани і безліч різних птахів. Багатоводний тоді Тилігул годував поселенців рибою, щедра земля – хлібом, добре плодилася худоба.
Колись, перед штурмом Ізмаїла, Бендерським шляхом (що тепер проходить Березівкою) їхав приймати командування над російською армією О. В. Суворов. Він писав до столиці: «Перешли реку Тилигул аки бурную».
3.2.2. Природні особливості Тилігулу
Тилігул бере свій початок на півдні Подільської височини поблизу села Олександрівка Подільського району і тече переважно з північного заходу на південний схід. Поверхнею височини тече вузькою (1,0 — 1,5 км) та глибокою (до 80 м) долиною, а нижче за течією, на Причорноморській низовині, долина розширюється до 3 км (ширина русла 10-20 м) (Додаток 2).
В межах Березівського району долина Тилігулу добре вироблена (160-170 м на півночі басейна, 40-50 – на півдні). Долина переважно асиметрична, правий берег більш крутий, лівий – більш пологий, терасований. Схили долини розчленовані ярами і балками. Заплава місцями заболочена, завширшки 300–600 м. Похил річки становить 0,9 м/км. В басейні зустрічаються заболочені ділянки, в межах річкової долини – джерела ґрунтових вод. Ерозійні процеси в басейні Тилігулу носять інтенсивний характер, внаслідок чого русло річки значною мірою замулено (рис.3).
Рис. 3. Басейн річки Тилігул і Тилігульського лиману
Середньорічна мутність для більшої частини водозбору складає 250-500 г/куб.м і лише в нижній течії – 100-250 г/куб.м. Середні витрати води в 29 км от гирла становлять 0,74 м³/с.
Основне живлення снігове.
Режим рівня води річки характеризується весняною повінню, низькою літньою меженню, що може перериватися короткочасними дощовими паводками, частковим промерзанням весною. Внаслідок високих літніх температур повітря та малій кількості опадів Тилігул частково пересихає на 5-7 месяців.
Тилігул впадає до Тилігульського лиману, що належить басейну Чорного моря, на схід від села Донська Балка. Гирло Тилігулу відноситься до лиманного типу з плавнями в пригирловій частині.
По всій довжині Тилігул має 6 основних приток загальною довжиною 179 км (на території Березівського району – 2 притоки, Тартакай та Дубова) – Тартакай, Сліпуха, б.Меланка (ліві), Дубова, Журавка, б.Липецька (праві) (за даними Одеського облводгоспу).
3.2.3. Тартакай – притока Тилігулу
Тартакай бере початок на північному сході від села Новогригорівки Веселинівського району Миколаївської області. Тече спершу на південний схід, у середній та нижній течії — на південь. Впадає до Тилігулу біля південної околиці Березівки і протікає через місто.
Загальна довжина річки близько 21 км, в межах Березівського району Одеської області вона становить 9,7 км. Долина вузька, глибока, порізана балками та ярами, річище – слабозвивисте, влітку Тартакай пересихає. На річці споруджено кілька ставків.
РОЗДІЛ 4. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
4.1. Матеріал і методи дослідження
Дослідження проводились на ділянці річки Тилігул на південній околиці міста Березівка протяжністю 2 км восени 2018 року.
Матеріалом досліджень даної роботи були рослинний та тваринний світ річки Тилігул та її берегів. Під час екскурсій на річку вели польовий щоденник, в якому фіксували всі види, які нам зустрічалися.
Під час визначення рослинного світу річки та її прибережної смуги користувалися визначниками «Определитель высших растений Украины», «Рослини луків і боліт».
Збір водних тварин проводили методом збору спеціальним сачком. При визначенні риб зверталися по допомогу до місцевих рибалок та єгеря .
При проведенні кількісного та якісного підрахунку видового складу птахів на піддослідній території використовували маршрутний облік. Він зводився до того, що спостерігачі йдуть заздалегідь обраним шляхом і підраховують усіх птахів, що зустрілися в полі обліку. Спостереження проводили за допомогою бінокля та підзорної труби, при визначенні птахів користувалися визначником «Птахи фауни України».
Проводили фенологічні спостереження та аналізували отриманні нами дані.
4.2. Рослинність, тваринний світ долини річки Тилігул
У долині Тилігулу знаходяться заплавні луки, які розміщені на зволожених лучних ґрунтах. У травостої переважають такі злаки – тонконіг лучний, пирій повзучий, китник лучний, мітлиця велетенська (Додаток 3).
На відкритих місцях, на вогких луках в долині річки зростають морква дика, подорожник великий, цикорій, пижмо звичайний, кульбаба лікарська, конюшина повзуча, жовтець повзучий, жовтець їдкий, китник лучний, лядвенець український, гірчак зміїний.
На схилах долин панують суходільні луки. Різнотрав’я на схилах представлене такими видами як деревій звичайний, шавлія поникла, степова та перстач гусячий, залізняк колючий, синяка звичайного, полин.
Серед кущів, що зростають у ярах та балках зустрічаються вишня степова, шипшина собача, глід криваво-червоний, терен.
На прируслових грядах зростають верба ламка, верба біла, вільха чорна.
Вздовж правого берега річки Тилігул розміщується урочище “Березівка” – лісовий масив штучного походження. Видовий склад – в’яз гладкий, береза повисла, клени, жостір проносний, крушина ламка, ясен звичайний, маслинка вузьколиста, тополя біла.
У водах Тилігулу водиться 9 видів риб – карась, в’юн, краснопірка, короп, мала південна колюшка, лин, верховодка, окунь, щука. В долині річки можна зустріти 5 видів земноводних – квакшу звичайну, ропуху зелену, кумку, жабу озерну, жабу ставкову. Плазунів тут мешкає 4 види – ящірка прудка, вуж звичайний, вуж водяний, черепаха болотяна.
У нижній частині течії, ближче до Тилігульського лиману (в районі села Марьянівка) на мілководді можна бачити кулика-довгонога, побережника, курочку водяну, кульона середнього, гуску сіру, лебідя-шипуна, галагаза, мартина малого та звичайного, лелеку білого, рибалочку та ластівку берегову.
В заростях очерету зустрічаються такі види як бугайчик, чепура велика та мала, чирянка велика, крижень, чернь червонодзьоба, лисуха, очеретянка велика та ставкова.
Орнітофауна представлена не тільки птахами луків, боліт і водойм, але можна побачити і птахів степів і полів, птахів-синантропів і навіть птахів лісу, які мешкають у прилеглих лісах та лісосмугах, зокрема урочищах “Березівка” та “Заводівка” Березівського держлісгоспу.
В басейні Тилігулу водяться такі ссавці – маленька та польова миші, пацюки водяний та сірий, бурозубка звичайна та мала, нічниця водяна, білозубка мала, полівка звичайна, тхір степовий, горностай, куниця кам’яна та інші.
На тих ділянках долини Тилігулу, де знаходяться зарості терену, глоду, жостера вдається побачити зайця-русака, їжака звичайного, лисицю.
4.3. Сучасний екологічний стан Тилігулу
Результати проведення візуальної оцінки системи параметрів річки Тилігул та її заплави показали, що окремі природні утвори русла змінені внаслідок діяльності людини, шар мулу 15-40 см, переважно щільний, Прибережні захисні смуги природні, піддаються розмиванню. У воді зустрічаються окремі предмети неприродного походження – пластик, метал, скло, на берегах звалища побутового сміття та гною. В річці активно розвиваються деградаційні процеси.
Факторами, які впливають на екологічний стан р.Тилігул на території Березівського району є систематичний випас худоби, розорювання окремих ділянок заплави, випалювання очерету.
ВИСНОВКИ
В результаті проведеної роботи ми:
- Зібрали інформацію про малу річку Тилігул – основну водну артерію Березівського району.
- Ознайомилися з сучасними природними особливостями річки Тилігул та її історичним минулим .
- Визначили 31 вид фауни, а саме 10 видів безхребетних, 8 видів рептилій, 4 види риб та 9 видів птахів. Серед яких два види: п’явка медична та лебідь-шипун занесені до Червоної книги України.
- Флора річки Тилігул представлена 42 видами рослин, серед них 2 види дерев, 2 види кущів , 38 видів трав’янистих та водно-болотних рослин.
- Виявили значний антропогенний вплив на екологічний стан Тилігулу.
- Виступили перед учнями нашої школи та гуртківцями ЦДЮТ з розповідями про видовий склад рослинного та тваринного світу річки Тилігул та її долини.
- Підготували матеріали для кабінету географії ЗОШ І-ІІІ ст. №2 М. Березівки для використання на уроках географії в 8 класі при вивченні розділу V «Природа й населення свого адміністративного району» та на уроках курсу за вибором «Рідний край – Одещина» в 5 класі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Все про прибережні захисні смуги: Збірник науково-популярних статей/ за ред. Р. Бабко, Т.Г. Чорної/ М. Артюх, Р. Бабко, О. Рубель, Т. Чорна, М. Яковлєв – Одеса, 2007. – 112 с.
- Гержик І.П., Дятлов С.Є., Чорна Т.Г., Артюх М.М., Яковлєв М.В. Тилігульський птахосвіт. – Одеса: Молодіжний екологічний центр ім. В.І.Вернадського, 2005.
- Єлін Ю.Я., Івченко С.І., Оляницька Л.Г. Шкільний визначник рослин. – К.: Рад. шк., 1978.
- Єлін Ю.Я.,Грисюк М.И. Рослини луків і боліт. – К.: Рад. Шк., – 1991. – 224 с.
- Єрмоленко В.М., Ключко З.Ф. Визначник комах. – К.: Рад. школа, 1971.
- Ніточко І.І. Березівський район: історія, люди, події. – Одеса: Чорномор’я, 2006.
- Одеський регіон: населення, господарство: Навч. пос./ О.Г.Топчієв, І.І.Кондратюк, О.І.Полоса та ін.; За заг. Ред. О.Г. Топчієва. – Одеса: Астропринт, 2003.
- Організація польових досліджень стану малих водних об’єктів та прибережних захисних смуг за участю учнівської молоді: збірник науково-популярних статей. Редактори: к.г.н. ОДЕКУ М.Є. Даус, Т.Г. Чорна. – Одеса: ПТ «Видавницький центр «DELUXE», 2010, 132 с.
- Определитель высших растений Украины/Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – Киев : Наук. думка, 1987.
- Поліщук І. Мости Шаленої ріки // Степовий маяк. – 2006. – №51. – С.3.
- Природа Одесской области. Ресурсы, их рациональное использование и охрана / Под ред Г.Н. Швебса, Ю.А. Амброз. – Киев – Одесса: Выща школа, 1979.
- Реєстр природно-заповідного фонду Одеської області // Південний науковий центр НАН і МОН України. – Одеса: 2006. – 112 с.
- Сисін Ю.М. Тилігул – ріка козацька. – Ананьїв, 2002. – 111 с.
- Топчієв О.Г. Одеський регіон. – Одесса: Астропринт, 2003.
- Топчієв О.Г., Толкаченко Л.П. Мій рідний край – Одещина. Підруч. для 5 класу. – Одеса: Ярослав, 2004.
- Участь громадськості у збереженні малих річок України: матеріали тренінг-курсу. – К.: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2005. – 380 с., 8 кол. Іл.
- Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. – К., 2002. – 416 с.: іл. 1430 (іл. табл. 195).
ДОДАТКИ
Додаток А
Схематична карта поверхневих вод Одеського регіону
Додаток Б
Паспорт річки Тилігул
- Назва річки – Тилігул,
- Область – Одеська, район – Березівський,
- Бере початок на півдні Подільської височини, в Подільському районі Одеської області,
- Довжина річки – 162 км, в межах району – 47,7 км,
- Площа водозбірного басейну – 3369 кв.км,
- Ширина річища – 20 м, максимальна – 70 м,
- Характер русла – русло звивисте,
- Гирло – лиманного типу, річка впадає в Тилігульський лиман,
- Притоки – по всій довжині річка має 6 приток (Тартакай, Сліпуха, б.Меланка (ліві), Дубова, Журавка, б.Липецька (праві). На території міста Березівки – річка Тартакай,
- Швидкість течії – 10 см/сек,
- Гідрофізичні властивості води
колір – жовтувато-буруватий,
температура – близька до температури повітря,
прозорість – слабо мутна,
смак – практично без присмаку,
запах – практично без запаху,
середні значення рН – 7,0 – 8,0
- Прилегла місцевість
рельєф – рівнинний,
характер берегів – лівий берег – пологий, правий берег – крутий,
ґрунти – лучно-чорноземні,
рослинність – трав’яниста рослинність, дрібні чагарники, дерева,
- Типові представники тваринного і рослинного світу (див. додаток 2)
- Господарське використання – окремі ділянки розорюються, луки викошуються неповністю, систематично випасається худоба, прокладені дороги, є окремі будівлі
Додаток В
ФЛОРА І ФАУНА РІЧКИ ТИЛІГУЛ.
Рослинний світ річки Тилігул та її долини.
- В’язіль барвистий – Coronilla var
- Верба біла – Salix alba
- Герань лучна – Geranium pratense
- Гірчак перцевий – Polygonum hydropiper
- Гірчак зміїний – Poligonum bistorta
- Глід криваво-червоний – Crataegus sanguinea
- Грястиця збірна – Dactylis glomerata
- Деревій звичайний – Achillea submillefolium
- Елодея канадська – Elodea canadensis
- Жовтець їдкий – Ranunculus acris
- Жовтець повзучий – Ranunculus repens
- Калюжниця болотна – Caltha palustris
- Китник лучний – Alopecurus pratensis
- Комиш укорінливий – Scirpus radicans
- Конюшина повзуча – Trifolium repe
- Кушир темнозелений – Ceratophyllum demersum
- Кульбаба лікарська – Taraxacum officinale
- Лепеха звичайна – Acorus calamus
- Лядвенець український – Lotus ucrainicus
- М’ята водяна – Mentha aquatica
- Маслинка вузьколиста – Elaeagnus angustifolia
- Мітлиця повзуча – Agrostis stolonifera
- Мітлиця велетенська – Agrostis gigantea
- Морква дика – Daucus carota
- Осока – Carex
- Очерет звичайний – Phragmites australis
- Перстач гусячий – Potentilla anserina
- Пижмо звичайне – Tanacetum vulgare
- Пирій повзучий – Elytrigia repens
- Півники болотні – Iris pseudacorus
- Подорожник великий – Plantago mayor
- Полин гіркий – Artemisia absinthium
- Пухирник звичайний – Utricularia vulgaris
- Рогіз вузьколистий – Typha angustifolia
- Ряска горбата – Lemna gibba
- Синяк звичайний – Echium vulgare
- Ситник розлогий – Yuncus effusus
- Сусак зонтичний – Butomus umbellatus
- Тонконіг болотний – Poa palustris
- Тонконіг лучний – Poa pratensi
- Частуха подорожникова – Alisma plantago-aquatica
- Шипшина собача – Rosa canina
Тваринний світ.
Клас П’явки.
- П’явка медична – Hirudo medicinalis
- П’явка велика псевдокінська – Haemopis sanguisuda
Клас Черевоногі.
- Ставковик звичайний – Lymnaea stagnalis
- Ставковик малий – Lymnaea truncatula
- Котушка – Planorbis
Клас Комахи.
- Bодомірка – Gerris lacustris
- Плавунець облямований – Dytiscus marginalis
- Полоскун – Acilius sulcatus
- Стрілка красива – Coenagrion pulchellum
- Коромисло велике – Aeschna grandis
Клас Земноводні.
- Квакша звичайна – Hyla arborea
- Ропуха зелена – Bufo viridis
- Кумка – Bombina bombina
- Жаба озерна – Rana ridibunda
- Жаба ставкова – Rana lessonae
Клас Плазуни.
- Черепаха болотяна – Emys orbicularis
- Вуж звичайний – Natrix natrix
- Ящірка прудка – Lacerta agilis
Клас Риби.
- Карась сріблястий – Carassius gibelio
- Мала південна колюшка – Pungitius platigaster
- В’юн – Misgurnus fossilis
- Краснопірка – Scardinius erythrophtalmus
Клас Птахи.
- Бугай – Botaurus stellari
- Курочка водяна – Gallinula chloropus
- Лебідь-шипун – Cygnus olor
- Лелека білий – Ciconia ciconia
- Лиска – Tulica atra
- Мала біла чапля – Egretta garzetta
- Очеретянка велика – Acrocephalus
- Плиска біла – Motacilla alba
- Плиска жовта – Motacilla flava
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!
