Наукова робота. Особливості росту та розвитку Zantedeschia Aephiopica L. У залежності від умов вирощування

Роботу виконала:
Шульженко Кароліна Власівна,
учениця 11 класу
Уманського навчально-виховного комплексу
«загальноосвітня школа I-III ступенів
№10 –  медична гімназія»
Уманської міської ради
Черкаської області

Науковий керівник:
Підан Любов Федорівна,
канд. с.-г. наук,
вчитель біології та географії
Уманського навчально-виховного комплексу
«загальноосвітня школа I-III ступенів
№10 –  медична гімназія»
Уманської міської ради
Черкаської області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Біологія”

ВСТУП

Загальновідомо, що дихати чистим повітрям є запорукою здорового способу життя. З розвитком комп’ютеризації нестача кисню в приміщеннях стала глобальною проблемою. Найестетичнішим засобом очищення повітря у кімнаті є наявність рослин із різноманітними фітоценотичними властивостями. Саме їх зелень та свіжість завжди додавали тепло і затишок у будинок, підкреслювали гостинність господарів і приносили яскраву, вишукану живу ноту в будь-який інтер’єр. Оселя без кімнатних рослин часто здається одноманітною, позбавленою живої уяви та індивідуальності.

Велика роль зелених рослин полягає в тому, що в процесі життєдіяльності вони нагромаджують величезні запаси цінної органічної речовини, очищають повітря від вуглекислого газу, збагачують його киснем, підтримуючи рівновагу у співвідношенні вуглекислого газу (0,03%) і кисню (майже 21%) у повітрі. Їх присутність у приміщенні завжди дозволяє контролювати такі показники як вологість та свіжість. Сформована надземна маса істотно залежить від умов вирощування рослини.

Кімнатні рослини не тільки прикрашають будинки, але й очищають повітря від токсинів, які завжди присутні в повітрі житлової зони. Завдяки процесу фотосинтезу рослини сформували всі необхідні умови для життєдіяльності інших організмів, забезпечили їхнє поширення на планеті. Вони захищають нас від бактерій і вірусів, а крім того, безпосередньо, впливають на нервову систему та покращують настрій [1].

Таким чином, озеленення, в тому числі, і квіткове оформлення, стає в нашій оселі невід’ємною частиною організації побуту.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ZANTEDESCHIA AEPHIOPICA L

1.1. Ботанічний опис Z. aethiopica L

Родина ароїдні (araceae) налічує біля 2500 видів, розповсюджених головним чином у тропіках і субтропіках. Трав’янисті багаторічники, часто з потовщеними кореневищами або бульбами, лазячі кущі або напівкущі, ліани, епіфіти. Квітки дрібні, одностатеві, рідше двостатеві в початках з яскравим покривалом. Більшість представників містять нітроглікозиди, алкалоїди, сапоніни, ефірні олії, часто рослини отруйні. Плід – ягода. До важливих харчових культур належать – таро, алокація, ксантозома; розповсюджені кімнатні рослини – антуріум, монстера, філодендрон, каладіум тощо. В Україні на заболочених місцях ростуть образки болотні, лепеха звичайна, а в тінистих лісах – арум плямистий, які застосовуються у медицині, косметиці, парфумерії [2,3].

Рослина калла (лат. Calla) відноситься до класу – однодольні (Liliopsida), порядку – частухоцвіті (alismatales), родини – ароїдні (araceae), підродини ароїдних – (aroideae), роду – зантедескія (zantedeschia), виду – калла ефіопська (Zantedeschia aethiopica L). Росте у вологих місцевостях Південної Америки і в Африці, від Нігерії до Танзанії. Є родичем такій рослині, як білокрильник, або калла болотяна, єдиному представнику свого роду, ареал якого розташований у Північній півкулі. Зантедескію іноді називають каллою ефіопською, або ріхардією. (Вакуленко та ін., 1982; Грудзинская, 1982; Прокопчук, 2006) [4].

Назву «зантедескія» квітка отримала від німецького ботаніка Курта Шпренгеля, який назвав її на честь свого друга – італійського ботаніка Джованні Зантедескі, але найчастіше зантедескію все-таки називають просто каллою. Привабливість цієї рослини для квітникарів не тільки в дуже великому ефектному листі і в незвичайній формі квітки, а й у тому, що вирощувати каллу можна як у саду, так і в горщику. За велику кількість різноманітних відтінків і зовнішній вигляд кали називають тропічними метеликами. Квіти, розташовані на суцвітті – качані у вигляді жезла або булави. Назва ж сімейства, згідно з давньоєврейської легенди, говорить про чудесний жезл Аарона. Цей жезл нібито в одну ніч покрився бруньками, квітками мигдалю і навіть горіхами. Саме велике покривало є головним в оцінці декоративних якостей рослин (калли, антуріуми, спатіфілуми) [5].

Галуження стебел ароїдних зазвичай симподіальне, рідко моноподіальне. У більшості прямостоячих форм, навіть у гігантських трав, немає надземних вегетативних стебел, які замінені бульбами і кореневищем. Листя ароїдних чергові, в більшості випадків розчленовані на черешок і пластинку, приземні або стеблові, різних розмірів і будови.

Листові пластинки надзвичайно різноманітні, але серед них переважають прості цільні широкі пластинки з сітчастим жилкуванням. У ароїдних лише один тип суцвіття – качан, на якому зазвичай дуже щільно, серіями спіралей розміщені позбавлені приквітків дрібні непоказні квітки, які не завжди можна чітко розмежувати.

Квітки обох статей або одностатеві. Одностатеві квітки зазвичай голі і лише як виняток з оцвітиною. Тичинок 4-6, але їх число може бути 1 або зрости до 8. Тичинки вільні або зростаються в специфічні утворення – сінандріі. Плід майже у всіх ароїдних багатосім’яна ягода, зазвичай яскраво забарвлена. У ароїдних цвітіння проходить в 2 фази. Спочатку функціонує приймочка (жіноча фаза цвітіння), і тільки після втрати ними здатності сприймати пилок розкриваються пильовики (чоловіча фаза цвітіння). Послідовність жіночої та чоловічої фаз цвітіння перешкоджає самозапиленню, проте у ароїдних це досягається далеко не завжди. У жіночу фазу вступають спочатку нижні квітки, і їх зацвітання йде зазвичай по качану строго знизу вгору. Розвиток же і розкриття пиляків, як правило, не має такої послідовності. Нерідко у верхніх квіток або навіть у квіток в середній частині качана фази цвітіння збігаються і стає можливим самозапилення.

Суцвіття ароїдних вражають різноманітністю і за рідкісними винятками виглядають як одиночні квітки. Таке враження створюється головним чином завдяки видозміні покривала суцвіття, нерідко яскраво пофарбованого і приймаючого форму оцвітини [6].

Калли унікальне творіння природи. Вони означають схиляння, захоплення, красу і почуття поваги. Пелюстки з тонким ванільним ароматом має безліч забарвлень, які можна використовувати як у строгих букетах, так і в святкових. У 20 столітті з’явилася традиція: молодий повинен подарувати своїй судженій напередодні весілля букет з калл. Ці квіти вважаються символом добробуту і щастя, багато приписують їм містичні властивості і вважають сильним оберегом. Вважається, якщо у будинку є калли, то в його стінах панує спокій і щастя. Для тих, хто ще не зустрів свою половинку, ці квіти також припадуть до душі, адже вони притягують погляди протилежної статі і допомагають з’єднати самотні серця. Калла не просто призводить протилежні енергії до золотої середини, але і трансформує їх в єдиний потік радості. Енергетика калли протистоїть вібраціям смутності, песимізму, туги, печалі, пригніченості й депресії. Калла підвищує імунітет людини проти емоційного виснаження і стресів, наповнюючи атмосферу будинку радістю і бадьорістю.

За прикметами, присутність рослин калли допомагає досягти взаєморозуміння у сім’ї, тому чудово підходить до спальні. Якщо вірити прикметам, вирощувати вдома калли – дуже корисно для організму, так як ця квітка оберігає від виникнення різних недуг. Вважається, що, в першу чергу, під надійним захистом – серце.

Що ж несуть в собі квіти калли? Значення жіночності, юності і краси. Вони наповнюють навколишній простір приємною атмосферою, насиченою теплом та спокоєм [7].

1.2. Фізіологічні особливості росту і розвитку

Садові калли в наш час стають все більш поширеною для вирощування на своїй ділянці культурою. Найчастіше, для вирощування в саду використовують сорти, отримані на основі Z. aethiopica L. Щоб ці дивовижні квіти стали чудовою прикрасою саду і радували досить тривалим цвітінням, варто забезпечити оптимальні умови.

Всі калли віддають перевагу яскравому розсіяному освітленні (не під прямим сонцем), причому не скидають листя, «білі» екземпляри мають потребу в ньому навіть в період спокою. Із-за нестачі світла ці рослини нерідко відмовляються цвісти, їх черешки витягуються, а у «кольорових» видів бліднуть покривала. Утримання калли, виключно під штучним освітленням в період активного росту, має забезпечувати тривалість світлового дня 10 – 12 годин. У той же час, від палючих променів квіти краще притіняти, щоб листя не постраждали, і на них не виникло опіків. Як інші рослини, калли не люблять протягів.

Ґрунт на ділянці, де планується посадка калл, повинен бути родючим і слабокислим. Однак надлишок органічних добрив рослина буде переносити погано, особливо, на квіти великий вміст азоту впливає несприятливо. Глинистий грунт на ділянці можна зробити придатним під посадку калл, якщо додати в нього в рівних частинах торф і пісок. Калли можна висаджувати у відкритий грунт навесні. Найкращий час, коли може проводитися посадка рослин – травень. З цього моменту починається й догляд за квітами. Висаджуючи калли в грунт, не потрібно вдавлювати їх, не ущільнювати ґрунт. Досить буде злегка їх присипати грунтом зверху. Як і більшість екзотичних квітів, даної культури необхідно забезпечити особливий догляд.

Про нестачу поживних речовин можна судити за зовнішнім виглядом калли: листя рослин втрачають блиск і никнуть при нестачі азоту, а при нестачі калію піднімають вгору загострені кінці.

Дуже важливо для правильного розвитку і цвітіння цих рослин проводити своєчасні підживлення. Щоб калли не нарощували м’ясисті листки на шкоду цвітінню, на початку періоду вегетації не рекомендується зловживати азотними добривами. Після появи квітконосів до початку розпуску суцвіть в якості добрива можна використовувати, підкислюючи грунт – сечовину, а з початком цвітіння – настій шкаралупи яєць. Кореневі підгодівлі корисно поєднувати з позакореневою, але при цьому не можна обприскувати покривала суцвіть, інакше вони покриються плямами і швидко втратять декоративність [8].

Попов Г.В. вважає, що Z. aethiopica L слід з обережністю застосовувати в озелененні, так як вона належить до групи рослин найбільш схильних до нападів шкідників [9]. Температурний режим (зантедескій) має значні відмінності, хоча існують і загальні правила: при підвищеній температурі в поєднанні з низькою вологістю всі калли можуть вражатися шкідниками (попелиця, павутинний кліщ, трипси) і принципово не цвітуть при різких її перепадах.

Одним з основних критеріїв (поряд з температурними умовами та освітленням), що визначає можливість розвитку рослин є глибина посадки. Доведено, невдало обрана глибина посадки призводить до загибелі рослин. Залежно від необхідних умов для росту і розвитку водних рослин, розрізняють їх наступні групи:

• прибережні, надводні рослини (наприклад: Калла ефіопська, Лепеха звичайна «Варієгата», Куга гострокінцева, Стрілолист злаковидний, Понтедерія серцелиста, Оронтіум водний, Монохорія Корсакова тощо);
• укорінені водні рослини з плаваючими на поверхні води листками (Латаття гібридне (сортове), Глечики жовті, Плавун щитолистий);
• повністю занурені у воду рослини (тільки в період цвітіння, над водою височіють їхні суцвіття (Рдесники пронизанолистий, блискучій, гребінчастий, кучерявий, Кушир занурений, Водопериця кільчаста);
• вільноплаваючі на поверхні води рослини (Водяний салат, Водяний гіацинт, Сальвінія плаваюча, Ряскові, Жабурник).

Більшість прибережно-водних рослин (гелофітів) добре ростуть на глибині (відстань від поверхні води до рівня ґрунту) від +9 до –18 см, але для покращення декоративного вигляду (особливо, коли рослини ростуть в контейнерах) їх можна висаджувати і на більшу глибину, але в межах рекомендованої нами чи в інших посібниках [10].

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Умови проведення досліджень

Доведено, що Z. аethiopica L можна вирощувати і як гідрофільну культуру. Невеликі відростки, відокремлені від материнської рослини, вирощують у ємкостях, наповнених водою.

Дослідження з вивчення впливу різної глибини посадки рослин Z. аethiopica L. в умовах закритого ґрунту на наростання надземної маси здійснювали в умовах басейну оранжереї Національного Дендрологічного парку «Софіївка». Рівень освітлення протягом дослідження коливався в межах 2200-3000 люкс. Температура води була 20±2 ºС, температура повітря в середньому – 20±4 ºС. Ґрунт у контейнерах – чорнозем.

У роки проведення досліджень (2014–2016 рр.) температурні умови характеризувались певними особливостями та були сприятливі для вирощування Z. аethiopica L.

Для з’ясування росту і розвитку Z. аethiopica L за різної глибини посадки нами було закладено дослід за такою схемою:

2.2. Матеріали і методи проведення досліджень

Експериментальну частину роботи виконано впродовж 2014-2016 років в умовах водної оранжереї Національного Дендрологічного парку «Софіївка» НАН України.

Дослідження впливу глибини посадки на наростання надземної маси виконували на рослинах Z. aethiopica L.

При розмноженні Z. aethiopica L рослини було висаджено у контейнери розміром 16×16×16 см. У жовтні контейнери з рослинами було перенесено в умови закритого ґрунту (у басейн оранжереї). Глибина посадки рослин становила (+9 см вище рівня води); (-12 см нижче рівня води); (-18 см нижче рівня води), яка вимірювалася від місця відростання рослин.

Двічі на місяць проводились вимірювання по варіантах середніх показників висоти рослин, розмірів найбільших листків та черешків. Вимірювання проводилися міліметровими лінійками завдовжки 50 та 100 см. В дослідженнях використовувалися середні найбільші розміри 3-х рослин по кожному варіанту.

Основні дослідження та спостереження в дослідах проводили згідно наступних методик:

• визначення зміни морфометричних параметрів рослин здійснювали згідно методики К. М. Векірчика [11];

Методи дослідження: вегетаційний (закладання дослідів у суворо контрольованих умовах); теоретичний (аналіз, порівняння, систематизація).

РОЗДІЛ 3. ФІЗІОЛОГІЧНІ І МОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ В РОСЛИНАХ

3.1. Залежність висоти рослин Z. aethiopica L від глибини посадки

Ростові процеси культурного фітоценозу, розвиток вегетативних і репродуктивних органів значною мірою визначаються забезпеченістю культури вологою та поживними речовинами, фізичними властивостями ґрунту, грунтово-кліматичними умовами вегетаційного періоду й багатьма іншими факторами.

Результати наших досліджень засвідчили залежність ростових процесів, від глибини посадки рослин. Нами відмічено, що найінтенсивніше ростові процеси проходили між фазами початок відростання – фаза активного росту. Саме цей період вегетації називається періодом активного росту. Ріст рослин у наступні міжфазні періоди був практично на тому ж рівні.

Так, 15.11 на глибині посадки рослин (+9 см вище рівня води) в середньому висота рослин становила 13 см, тоді як при глибині (–12 см нижче рівня води) висота рослин виявилась на 13 см вищою і становила 26 см. Уразі посадки рослин на (-18 см нижче рівня води) висота становила 19 см (рис. 3.1). Як показали результати досліджень висота рослин змінювалась від глибини посадки.

Варіанти досліду
Рис 3.1. Висота рослин Zantedeschia aethiopica в залежності від глибини посадки (середнє за 2014-2016 рр.)
(+9 см вище рівня води – синій); (-12 см нижче рівня води – червоний); (-18 см нижче рівня води – зелений).

Так, узагальнюючи отримані результати досліджень нами встановлено що найбільш активно ростові процеси проходили у варіантах досліду, із оптимальною глибиною посадки рослин (-12 см) (Додаток Б, фото. 1).

3.2. Особливості розвитку листків в залежності від глибини посадки

Черешок орієнтує пластинку відносно сонячних променів, проводить воду з мінеральними солями та продукти фотосинтезу і прикріплює листок до стебла. Черешки відіграють важливу роль у розташуванні листків на пагоні, за якого вони не затіняють один одного. Для оцінки мінливості і взаємозв’язків морфологічних ознак листків нами вивчено такі параметри: довжина черешка, довжина і ширина листків.

Встановлено, що довжина черешка залежала від глибини посадки рослин. Так, (01. 12) при глибині (+9 см вище рівня води) довжина черешка становила 14 см, тоді як при глибині (- 12 см нижче рівня води) – 31 см (Додаток В, фото.2). Ймовірно, при більш глибшій посадці рослини Z. aethiopica L знаходилися у сприятливих умовах, що і вплинуло на збільшення довжини черешка і висоти рослин відповідно (рис. 3.2). За глибини (-18 см нижче рівня води) довжина черешка виявилась меншою тому, що рослини, перебуваючи у воді, не отримували достатньої кількості всіх необхідних умов для росту і розвитку, мали схильність до ураження хворобами.

Варіанти досліду
Рис 3.2. Довжина черешка рослин Z. aethiopica L в залежності від глибини посадки (середнє за 2014-2016 рр.)
(+9 см вище рівня води – синій); (-12 см нижче рівня води – червоний); (-18 см нижче рівня води – зелений).

Листок, як будь-який орган рослин, виконує багато функцій, основними з яких є фотосинтез, транспірація та газообмін. Будова листкової пластинки, особливості листкорозміщення на рослині, розміри листків і їх сукупність забезпечують процес фотосинтезу, тому дослідження асиміляційного апарату має важливе значення при вивченні габітусу рослин та фотосинтетичного потенціалу.

Нами відмічено, що площа листкової поверхні змінювалась в залежності від глибини посадки (рис. 3.3). Так, найактивніше наростання площі відбувалось у варіантах, де рослини зростали на глибині посадки (-12 см) нижче рівня води, де площа листкової поверхні становила 15.11 – 62 см². За впливу (-18 см нижче рівня води) площа листкової поверхні становила 51 см² (Додаток Г, фото. 3).

Продовжуючи дослідження через 14 днів, спостерігалась аналогічна залежність наростання листкової поверхні від глибини посадки.

Рис 3.3. Площа листкової поверхні Z. aethiopica L в залежності від глибини посадки (середнє за 2014-2016 рр.)
(+9 см вище рівня води – синій); (-12 см нижче рівня води – червоний); (-18 см нижче рівня води – зелений).

Отже, процес збільшення надземної біомаси являється вираженням життєдіяльності рослинного організму на протязі всього онтогенезу. Це інтегрувальний показник всіх фізіологічних і біохімічних процесів, які проходять у рослинному організмі. Надземна маса рослини має надзвичайно велике значення в житті культурних рослин, адже вони мобілізують з неї речовини для утворення врожаю. Тому нагромадження вегетативної маси рослин, починаючи з перших фаз розвитку, є важливою умовою формування продуктивності культурного фітоценозу.

3.3. Особливості розмноження Z. аephiopica L в умовах закритого грунту

1. Z. aethiopica L в умовах культури у Правобережному Лісостепу України розмножується лише вегетативно, оскільки насіння не утворюється.

Загальноприйнятим способом розмноження Z. aethiopica L є поділ куща– відокремлюють дочірні рослини, які утворюються навколо материнської рослини нижче кореневої шийки. Дочірні рослини утворюють власну кореневу систему (від 1 до близько 20 шт. коренів). Розмноження можливо проводити круглий рік (взимку у оранжереї). (Додаток Д, фото. 4, 5).

При поділі куща навесні, рослини (що відростали взимку в оранжереї) краще приживаються, 30 % до завершення вегетації навіть утворюють суцвіття і 11-17 листків з черешками до 50 см. Якщо розмножувати рослини на початку липня, то старі листки після пересадки відмирають, а до жовтня відростають 3-4 нових із черешками завдовжки біля 25 см (без суцвіть). Загалом, на другий рік з однієї рослини можна отримати понад 20 дочірніх рослин, але краще розвиваються рослини з 5-ма і більше корінцями. Тому дуже маленькі краще не відокремлювати, а висаджувати разом з материнською рослиною.

Для того щоб рослини цвіли і розмножувалися, необхідно відділяти дочірні рослини раз на 1-3 роки в залежності від площі живлення рослини. Якщо цього не робити, то з часом утворюється багато дрібних пагонів, які не дають суцвіть.

Сам процес розмноження ми рекомендуємо проводити наступним чином. Якщо рослина у контейнері, то обережно його перевертаємо і виймаємо рослину з контейнера. Вийняту рослину з ґрунтом опускаємо у відро з водою і намагаючись не пошкодити кореневу систему частково відмиваємо ґрунт. Потім легенько розділяємо материнську і дочірні рослини. Відділені дочірні рослини висаджуємо в окремі контейнери, або у болотистий субстрат, щоб місце відростання листків було на рівні ґрунту. Якщо ж розділяємо кущ, що росте в субстраті, то спочатку обкопуємо його по колу на відстані 5-10 см від дочірніх рослин. Потім лопатою чи руками обережно виймаємо кущ, розмочуємо у воді та розділяємо, як описано вище (Додаток Д, фото 6, 7) [12].

Таблиця 3.1

Особливості розмноження Z. aethiopica L в залежності від глибини посадки, 2016 р

Аналізуючи результати дослідження, встановлено, що вплив глибини посадки істотно впливав на відростання дочірніх рослин. Так, найактивніше відростання спостерігалось у варіанті (-12 см нижче рівня води), де кількість дочірніх особин становила 9 шт. (табл. 3.1).

ВИСНОВКИ

Таким чином, в результаті досліджень морфологічних особливостей Z. aethiopica L встановлено, що глибина посадки рослин істотно впливає на формування морфометричних параметрів.

1. Встановлено, що висота рослини залежала від глибини посадки рослин. Найкращі результати отримано у варіанті (-12 см нижче рівня води) протягом всього онтогенезу.
2. Виявлено, що найвищі особливості розвитку листків простежувались у варіантах (-12 см нижче рівня води) у фазі активного росту, де довжина черешка збільшувалась на 4-8 см, а площа листкової поверхні – 11-30 см².
3. Досліджено, що вирощування рослин Z. aethiopica L на різній глибині посадки, впливає на особливості розмноження рослин. Разом з тим, глибина (-12 см нижче рівня води) забезпечила активне відростання дочірніх рослин, проти інших варіантів досліду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Чіков І. В.Особливості використання в озелененні водних представників родини AraceaeJuss. в умовах Правобережного Лісостепу України / І. В. Чіков., А. А. Куземко // Актуальні питання садово-паркового господарства: матер. наук.-практ. інтернет-конф. (до 10-річчя з Дня заснування кафедри садово-паркового господарства, 6 червня 2017 року) – Умань: Уманський НУС, 2017. – С. 10-13.
2. Сербін А. Г. Фармацевтична ботаніка. Підручник / А. Г. Сербін., Л. М. Сіра., Т. О. Слободянюк // Вінниця, НОВА КНИГА, 2007. – 488 с. Іл.
3. Тахтаджян А. Л. Жизнь растений / Под редакцией академика АН СССР А. Л. Тахтаджяна – Москва: Просвещение, 1982. – с. 543.
4. Прокопчук В. М. Декоративне садівництво і квітникарство. Методичні вказівки з вивчення дисципліни та завдання. – Вінниця: ВДАУ, 2006. – 11 с.
5. [Електронний ресурс]: https://floristics.info
6. [Електронний ресурс]: my-flowers.com.ua
7. [Електронний ресурс]: com/kimnatni-roslini/kalla-doglyad.html
8. [Електронний ресурс]: https://agronomist.in.ua
9. Попов Г.В. О консортивных связях между растениями и их вредителями в защищенном грунте / Г.В. Попов // Промышленная ботаника. – – Вип. 10. – С. 204-212.
10. Чіков І. В. Представники родини AraceaeJuss. У колеції Національного парку «Софіївка» НАНУ / І. В. Чіков // Матеріали V міжнародної наукової конференції «Відновлення порушених природних екосистем» (м. Донецьк, 12–15 травня 2014 р.). – Донецьк, 2014. – С. 242–243.
11. Векірчик К. М. Фізіологія рослин. Практикум / К. М. Векірчик // К.: Вища шк. – 1984. – 240 с.
12. Чіков І. В. Методичні рекомендації з вирощування декоративних водних та прибережно-водних рослин у Правобережному Лісостепу України.: Чіков І.В. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2016. – 69 с.:іл.

ДОДАТКИ

Фаза «Відростання рослин Z. aethiopica L»

Дата 15.10

Дата 01.11

 Фаза «Активного росту Z. aethiopica L»

Дата 15.11

Дата 01.12

Фаза «Відростання рослин Z. aethiopica L»

Дата 15.10

Дата 01.11

Фаза «Активного росту Z. aethiopica L» Дата 15.11

Дата 01.12

Фаза «Активного росту Z. aethiopica L» Дата 15.11

Фаза «Активного росту Z. aethiopica L» Дата 01.12

Додаток Б

Фото 1. Вимірювання висоти рослин Z. aethiopica L

Додаток В

Фото 2. Вимірювання довжини черешка рослин Z. aethiopica L

Додаток Г

Фото 3. Визначення площі листкової поверхні рослин Z. aethiopica L

Додаток Д

Фото 4. Відростання дочірніх рослин між коренями Z. aethiopica L.

Фото 5. Дочірні рослини Z. aethiopica L

Фото 6. Кущ Z. aethiopica L. перед діленням

Фото 7. Саджанці Z. aethiopica L отримані шляхом поділу куща