Наукова робота. Щоденні турботи воронових птахів в умовах урбанізованої території міста Сарни

Робота учня
5 – Б  класу
Сарненської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 4
Сарненської районної ради Рівненської області
Морозюка Дмитра Володимировича

Керівник:
Морозюк Оксана Євгеніївна
вчитель біології вищої категорії
Сарненської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 4
Сарненської районної ради Рівненської області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Біологія”

ВСТУП

Природа в житті людини, та й зрештою – суспільства вцілому, відіграє надзвичайно важливу роль, перш за все – як середовище існування. Проте активний науково-технічний прогрес та надмірне використання природних ресурсів невпинно змінюють стан природного середовища. І змінюють, переважно, не в кращий бік.

Птахи, завдяки своїй мобільності та відносній помітності, є одними з найкращих індикаторів стану природного середовища. Кожному окремому типу середовища характерний свій видовий склад орнітофауни. Наявність же рідкісних видів свідчить про певний ступінь унікальності та раритетності території. Досліджуючи видовий склад та чисельність певних видів, а також динаміку цих показників впродовж років, можна отримати інформативні дані про якість, стан та трансформацію ландшафту. Вчасність та максимальна достовірність подібних даних дасть змогу адекватно та оперативно відреагувати на небажані екологічні катастрофи та зберегти природу для прийдешніх поколінь.

Урболашдшафти, тобто території населених пунктів, місця з великою щільністю забудов, є найбільш видозміненими екосистемами. Тут відсутні природні компоненти середовища. Проте деякі види володіють значною екологічною пластичністю і розпочали активно займати новостворені ніші. До таких тварин, особливо інтенсивно в останні десятиліття, долучились і птахи з родини воронові.

Встановлено, що чисельність воронових у межах населених пунктів прямо залежить від санітарно-епідеміологічної ситуації, що дає можливість використовувати цих видів в якості своєрідних біоіндикаторів. В даному випадку ці птахи відіграють не останню роль санітарів населених пунктів.

З вороновими птахами, і в першу чергу це стосується зграйних видів – граків та галок, пов’язані також проблеми масових скупчень на місцях ночівлі. Такі місця часто знаходяться в межах парків відпочинку, що створює як естетичні, так і комунальні незручності. Небезпечною також є епізоотична ситуація, рівень виникнення якої вищий у місцях масових скупчень птахів (можливість зараження орнітозами, поширення небезпечних інфекцій від харчових відходів та трупів тварин, якими харчуються граки, а також від самих загиблих воронових, чисельність яких під місцями масових ночівель досягає інколи значних показників). Особливо ці проблеми стають відчутними в зимовий період.

Таким чином, метою даної роботи є з’ясувати екологічні особливості зимівлі та гніздової біології птахів з родини воронові у місті Сарни.

Для досягнення зазначеної мети поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати літературні відомості, що стосуються біології та екології представників родини Воронові, орнітофауни населених пунктів;
2. Ознайомитися з методиками проведення досліджень;
3. Оцінити якісний та кількісний склад воронових птахів міста Сарни;
4. Здійснити попередню оцінку динаміки цих показників за два сезони збору матеріалу;
5. Дослідити гніздову біологію граків в межах міста Сарни;
6. Встановити фенологію, напрям та інтенсивність проходження добових міграцій; виявити розташування основних місць ночівель та зборів в межах міста Сарни.

Об’єкт дослідження: родина воронових птахів міста Сарни.

Предметом дослідження є видовий склад воронових птахів, їх гніздова біологія та просторовий розподіл в різних біотопах в межах міста Сарни

Актуальність теми полягає в тому, що масові скупчення, перш за все – зграйних воронових в населених пунктах набувають забарвлення екологічних проблем міст, які вже потребують обдуманого вирішення. Окрім того ці птахи, при регулярних дослідженнях, можуть бути біологічними індикаторами штучно створеного урбаністичного середовища.

Новизна досліджень полягає у виявленні екологічних особливостей зимівлі та гніздової біології воронових на території з незначним убронавантаженням в умовах Волинського Полісся (на прикладі міста Сарни).

Результати наших досліджень можуть бути корисними для біомоніторингу довкілля, та дати цінні відомості для екологічної оцінки стану міста Сарни.

І. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріал для даної роботи збирався впродовж весняно-літнього та осінньо-зимового періоду 2017-2019 років в межах адміністративної території міста Сарни. Видове різноманіття птахів визначалося за результатами спостережень, які проводили на облікових ділянках у ранкові години (в період з 8 до 10 години) за сприятливих погодних умов (за відсутності сильних вітрів, опадів та морозів). Основні спостереження спрямовані на виявлення масових скупчень та місць годівлі, формування зграй для масових ночівель та гніздування, проводили в післяобідній та передвечірній періоди доби, під час прогулянок.

Для зручності та повноцінного охоплення досліджуваної території, в межах міста було виділено 8 облікових ділянок (Додаток А), на яких реєстрували всі спостереження й скупчення представників родини Воронові. Розмір облікових ділянок намагалися підібрати такий, щоб її можна було обстежити за годину облікового часу. Середня розвідна довжина маршруту облікової ділянки становить 4,2 км. Облікові ділянки мають наступні характеристики:

Облікова ділянка № 1. Розташована у північно-західній частині міста. Представлена забудовами приватного сектору. Межує на півночі з сосновим лісом, на сході – з пустищем та залізничним полотном.

Облікова ділянка № 2. Розташована у західній частині міста. Представлена переважно забудовами приватного сектору, незначною кількістю міської багатоповерхової забудови, проте є парк, пустище та незначні соснові зростання. Межує на заході з сосновим лісом.

Облікова ділянка № 3. Розташована у північній частині міста. Представлена пустищем, полями, технічно-промисловою забудовою та в рівній мірі міською багатоповерховою забудовою, забудовами приватного сектору. Межує з полями та лукою, на заході з залізничним полотном.

Облікова ділянка №4. Розташована у центральній частині міста. Представлена міською багатоповерховою забудовою, парковими насадженнями, частково – забудовою приватного сектору та оброблюваними полями.

Облікова ділянка № 5. Розташована у східній частині міста. Представлена забудовами приватного сектору, проте є міська багатоповерхова та промислово-технічна забудови. Межує на сході з чагарниковими заростями берега річки Случ.

Облікова ділянка № 6. Розташована у південно-східній частині міста. Здебільшого представлена забудовами приватного сектору, проте є міська багатоповерхова та промислово-технічна забудови. На заході та півдні межує з агроценозами.

Облікова ділянка № 7. Розташована у південній частині міста. Представлена забудовами промислово-технічного та міського багатоповерхового сектору, пустищами. На сході межує з берегом річки Случ, на півдні – з пасовищем.

Облікова ділянка № 8. Розташована у південній частині міста. Представлена забудовами приватного сектора. На заході межує з агроценозами, на сході – з луками та пасовищем.

Під час вивчення гніздової біології воронових та їх екологічного розподілу основну увагу наших досліджень ми сконцентрували ділянках – №№ 2, 4, 5, 6, які знаходяться у місцях формування зграй, що дало змогу детальніше та систематично їх обстежувати.

Обліки намагались проводити у будь-який можливий момент, що відповідав належним метеорологічним умовам та можливостям дослідника. Всього проведено 47 обліків за період 2017-2018 року, при чому окремі периферійні ділянки були обстежені 1-2 рази, а деякі центральні – до 7 разів. Обліки продовжували протягом 2018 року у весняно-літній та зимовий періоди 2019 року. Так здійснено ще 18 маршрутних обліків. Під час спостережень зацікавилися видами дерев на яких будують гнізда граки.

Виявлення птахів проводили візуально та акустично (особливо при реєстрації місця скупчень та ночівок), для визначення видової приналежності користувалися біноклем «Беркут 10×25» та польовим визначником «Птахи фауни України» [12]. Для зручності ведення обліків птахів були створені облікові картки з нанесеними обліковими ділянками, куди графічно наносились розташування скупчень воронових та занотовувались відповідні кількісні та якісні показники.

ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рівненська область розташована на північному заході України.

Регіон дослідження – місто Сарни, є районним центром на півночі  області, розташоване на березі річки Случ, що є правою притокою р. Горинь, яка належить до басейну правої притоки Дніпра – річки Прип’ять.

Поверхня території Сарненського району – погорбована рівнина, визначається висотами, які в середньому становлять 130-190 м над рівнем моря. Абсолютна висота м. Сарни 153 м. [13]

Клімат області помірно континентальний. Середня багаторічна температура Сарненщини змінюється мало і становить 6,6-6,9°С.

Середня річна кількість опадів на території області за багаторічний період спостережень змінювалася у межах від 600 до 700 мм. В області нерідко бувають зливи і зливові дощі, коли за короткий проміжок часу може випадати понад 100 мм опадів. Такі зливи носять катастрофічний характер і приводять до численних порушень у природі, завдаючи величезних збитків народному господарству [10].

ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Біологічні та екологічні особливості птахів родини Воронові

Родина воронових Corvidae є найпоширенішою родиною з ряду горобцеподібних. Родина складається з понад 120 видів – космополітів, представлених практично на всіх континентах. Важливою тенденцією останніх десятиліть є доволі інтенсивні процеси синантропізації цих птахів,

На території України зафіксовано представників семи видів воронових птахів, а саме: сіра ворона (або ж ґава), крук, грак, галка, сорока, сойка, горіхівка. Горіхівка гніздиться переважно у Карпатах, однак двічі відмічена й на території Полісся та Сумської області [6,16]. Решта видів є широко поширеними, притому три з низ є зграйними: грак, сіра ворона та галка. (Додаток Б)

Усі воронові мають відносно велику голову, сильні лапи та міцний дзьоб із ніздрями, які прикриті жорстким щетинистим пір’ям. Лише у дорослих граків пір’я навколо дзьоба зношується, у результаті чого стає видною шкіра птаха. У багатьох є під’язичний мішечок, у якому вони носять їжу для пташенят. Крила подовжені, досить широкі з пальцеподібними кінцями махових пір’їн, що трохи робить їх схожими на крила хижих птахів. Голоси воронових зазвичай грубі, голосні ‒ каркання, тріск, скрегіт, пронизливі свисти й вигуки (деякі птахи родини воронових, зокрема сорока та сойка, можуть мелодійно співати, а також чудово імітують звуки (в тому числі й людську мову). Живуть у середньому від 20 до 40 років, проте у кожного представника виду життєвий цикл індивідуальний.[9]

Воронові птахи всеїдні, живляться комахами, земноводними, ящірками, дрібними гризунами, птахами, їх яйцями і пташенятами. У населених пунктах на звалищах, скотомогильниках споживають падаль і відходи, овочі, фрукти, зерно, ягоди тощо. У воронових гарно розвинута навичка добування корму ‒ вони можуть відкривати сміттєві контейнери у пошуках їжі, розмочують скоринки хліба в калюжах, тощо. Деякі види, зокрема сойка, ховають поживні запаси.

Зграйні птахи, швидко пристосовуються до навколишніх умов, можуть приходити на допомогу одне одному. У міських представників родини існують постійні місця ночівлі й годування, а також шляхи перельотів між ними.

Це здебільшого моногамні птахи, тримаються територіальними парами, які у частини видів (наприклад – у крука, галок) нерідко зберігаються до загибелі одного з партнерів. Деякі види утворюють щільні гніздові поселення (граки, галки). Гнізда звичайно масивні, недбало складені з гілок, мають м’яку вистилку, іноді лоток вимазаний глиною. Вони відкриті зверху, мають чашоподібну форму або майже плоскі, у частини видів (наприклад, сорок) гнізда кулясті або овальні, з дахом і 1-2 бічними входами. Гнізда птахи влаштовують на високих деревах чи чагарниках, рідше в напівдуплах і дуплах, на виступах скель, у вимоїнах і тріщинах, у нішах під коренями дерев, на заломах очерету, будівлях людини. У кладці від 2-4 до 7-10 яєць, зазвичай зеленуватих або блакитнуватих з червоно-коричневими або темними плямами різної форми і густоти. Тривалість насиджування – 16-22 дні. Пташенята з`являються голими або покритими рідким пухом. Виводок вигодовують обоє партнерів, у перші дні вигодовування корм носить в основному самець, самка обігріває пташенят. Для ряду видів характерна гніздова допомога. [17]

Природних ворогів у воронових небагато – це денні хижі птахи і сови, кладки можуть руйнуватися дрібними ссавцями (наприклад, куницями). Однак завдяки кмітливості, здатності діяти злагодженою групою, воронові нерідко відганяють і навіть убивають своїх ворогів. Воронові відіграють неоднозначну роль у природних і трансформованих екосистемах, оскільки розорюють гнізда інших птахів, місцями шкодять сільському господарству, знищуючи врожаї зернових, овочевих і плодових культур. Вони забруднюють архітектурні пам’ятники, служать переносниками захворювань, їхнє гніздування на стовпах і щоглах ЛЕП викликає короткі замикання й аварійні відключення електромереж. Через високу щільність популяцій воронових у містах знижується чисельність і видовий склад інших птахів. Проблема регуляції чисельності синантропних воронових пов’язана зі зменшенням доступних для них смітників, звалищ, тобто скороченням кормової бази. [12]

3.2. Історія дослідження орнітофауни на території Волинського Полісся

Територія Рівненської області, і особливо – північна її частина, історично знаходиться осторонь основних наукових центрів. Складності додавало й важкодоступність та значна заболоченість Поліських просторів. Таким чином тут фауністичні дослідження зазвичай мали фрагментарний характер та проводились оглядово проїжджими природодослідниками.

На території теперішньої Рівненської області першодослідниками орнітофауни були переважно зарубіжні науковці. З початку ХХ століття починається етап більш активного вивчення птахів досліджуваного регіону. З’являються роботи М.О. Бурчака-Абрамовича, І.О. Цемша, низка праць М.В. Шарлеманя. У другі половині ХХ століття побачили світ роботи: О.Б. Кістяківського, Ф.І. Страутмана, В.П. Жежеріна, М.А. Воїнственського та В.В. Лісничого.

За останні десятиліття території півночі Рівненської області стосувалися роботи І.М. Горбаня із співавторами, В.О. Новака та О.В. Савчука “Про рідкісних гніздових птахів Рівненської області” (1990) та “Рідкісні хижі птахи Рівненської області” (1994) та інші. Сучасні дослідження представлені роботами М.В. Химина, зокрема “Сучасний стан сивкоподібних Волинського Полісся” (2004), “Сучасний стан соколоподібних Волинського Полісся” (2005), “Результати інвентаризації фауни хребетних Рівненського природного заповідника” (2005) та “Фауна хребетних Рівненського природного заповідника” (2006). Всі ці дослідження мають важливе значення для накопичення відомостей про орнітофауну як території Західної України загалом, так і досліджуваного регіону зокрема. В останнє десятиріччя зросла кількість публікацій про птахів Рівненщини, що регулярно висвітлюються у працях Західноукраїнського товариства. [3,4,12]

3.3. Вивчення орнітофауни населених пунктів

Птахи як компоненти екосистеми виконують велику роль в структурі природних угруповань. Птахи чітко реагують на зміни навколишнього середовища, перш за все антропогенного походження, де середовище є менш стійким. Реакція виявляється в скороченні чисельності окремих видів або цілих комплексів, перебудові структури населення. Більш пластичним видам властивий процес синантропізації або часткового його прояву – урбанізації фауни. Урбанізація птахів – це процес входження і закріплення, тварин в міських поселеннях людини. При цьому птахи проявляють широкий спектр адаптивних рис живлення, гніздування, унаслідок їх широкої екологічної пластичності утворюють тимчасові зв’язки з елементами антропогенного ландшафту.

Різні дослідники у межах досліджуваного міста або району виділяють від 3 [2] до 22 [8] біотопів. Найчастіше їх від 4 до 8. Не зважаючи на ряд можливих розбіжностей, більшість дослідників виділяють в межах населених пунктів озеленені ділянки паркових насаджень та ділянки міської забудови, яка, в свою чергу, поділяється на багатоповерхову, віллову (або приватний сектор) та промислову забудови. Окремо виділяють пустища та ділянки інших природних біотопів (ставки, береги річок, поля). Подібними поділом ми й будемо користуватися при подальших дослідженнях.

IV. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Особливості видового складу воронових міста Сарни в період 2017-2019 року

Впродовж досліджуваного періоду проведено 47 обліків за період 2017-2018 року, при чому окремі периферійні ділянки були обстежені 1-2 рази, а деякі центральні – до 7 разів. Такі ж спостереження проводили протягом досліджуваного періоду 2018-2019 року, де здійснили 18 обліків.

Під час вивчення видового складу та просторового розподілу воронових основну увагу наших досліджень ми сконцентрували на ділянках – №№ 2, 4, 5, 6, які знаходяться у місцях формування скупчень та місць годівлі воронових в різні періоди року, що дало змогу детальніше та систематично їх обстежувати.

Обліки намагались проводити у будь-який можливий момент, що відповідав належним метеорологічним умовам та можливостям дослідника. Для зручності ведення обліків птахів були створені облікові картки з нанесеними обліковими ділянками, куди графічно наносились розташування скупчень воронових та занотовувались відповідні кількісні та якісні показники. (Додаток Є )

З огляду на особливості клімату регіону проведення досліджень, а також на сезонні ритми, притаманні саме вороновим птахам на території міста, у рамках річного циклу виділили періоди: осінньо-зимовий (період осінніх міграцій, зимовий (1 вересня – 15 лютого)) та весняно-літній (передгніздовий (16 лютого – 30 березня), гніздовий (1 квітня – 30 червня), період літніх кочівель або післягніздовий період (1 липня – 31 серпня)).

На території міста виявлено шість видів воронових птахів: ворона сіра, або ґава (Corvus cornix), грак (Corvus frugilegus ), галка (Corvus monedula), крук (Corvus corax) , сорока (Pica рica) та сойка (Garrulus glandarius)  (Додаток В)

Проаналізувавши кількісні показники воронових на території міста, можна вважати домінантним видом галку й грака; ворона сіра, круки, сороки та сойки зустрічаються на околицях міста і є не чисельними видами (Додаток Е)

4.2. Особливості просторового розподілу воронових у межах адміністративної території м. Сарни

В кінці вересня – на початку жовтня граки Corvus frugilegus з галками Corvus monedula утворюють змішані зграї. На території міста виявлено скупчення воронових зграй у чотирьох місцях:

• на вулиці Широкій, в центрі міста (300 – 400 особин у зграї);
• поруч вул. Соснової, що межує з пустищем та залізничним полотном у зоні приватної забудови. Орієнтовна кількість особин становила 450 птахів;
• в південній частині міста, поруч річки Случ у зоні багатоповерхової забудови, неподалік є територія м’ясокомбінату (300 – 350 особин);
• у західній частині міста, що межує з агроценозами, поруч вулиць Волинської, Спортивної, Лісової (до 500 особин).

Підрахунок особин здійснювали візуально та за фотознімками. (Додаток Г)

В осінньо-зимовий сезон спостерігали птахів на території міста періодично великими зграями, або невеликими групами.

Галку Corvus monedula на території міста слід вважати багаточисленним домінуючим видом. Трапляється скрізь. Вдень тримаються невеликими групками від 2-5 особин до 30. Щовечора збираються на ночівлю, яку влаштовують на деревах по вулиці Широкій в центрі міста. Частина галок ночує також у парку «Залізничник». Птахів дуже багато, під час сідання на ночівлю вдалося нарахувати приблизно 1000 особин. Часто серед галок тримаються граки.

Грак Corvus frugilegus теж багаточисленний звичайний вид. Трапляється скрізь. Переважно тримаються разом з галками під час пошуку їжі та на ночівлях. Під час сідання на ночівлю вдалося приблизно нарахувати 150-200 граків.

Ворона сіра Corvus cornix та сорока Pica pica дуже нечисленний вид, переважно уникають міського середовища. Ворона відмічена лише на південній околиці міста у приватному секторі неподалік малої річки Радізька та річки Случ. Сороку в межах міста спостерігали на облікових ділянках №1, 6, 8 парами або поодинці. Це біотопи представлені  чагарниковими заростями вздовж меліоративних каналів, що чергуються з відкритими просторами і являють собою сприятливі умови для гніздування сороки, а близьке розташування людського житла спрощує пошуки їжі.

Крук Corvus corax нечисленний  вид для нашого міста, часто спостерігаються птахи, що пролітають над містом (переважно тримаються попарно). Одного разу спостерігали 16 круків одночасно, які сиділи на телевізійній вежі в центрі міста.

Сойка Garrulus glandarius теж нечисленний вид. Кілька раз відмічена у зоні приватного сектору облікових ділянок №1,5 та на околицях міста (особливо де були листяні деревні зростання). Під час всіх спостережень птахи трималися групками по 2-3 особини.

У весняно-літній період основні спостереження проводили за гніздами воронових.

4.3. Особливості гніздової біології та екології грака – Corvus frugilegus L.

Грак, більший за галку, але менший від ворони сірої, гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Перехід грака до частково осілого способу життя пов’язано з успішною адаптацією виду до життя в антропогенному середовищі. Основними факторами, що визначають розміщення і структуру поселень грака, є: наявність харчових ресурсів (об’єм, якість та доступність їжі, віддаленість від колонії основних місць харчування); наявність водойм та відкритих просторів; наявність відповідних субстратів для розміщення гнізд; особливості соціальних взаємовідносин в популяції, в тому числі внутрішньовидову конкуренцію; наявність та рівень факторів турбування (Корбут, 1992; Бабенко, Фадеева, 1999).

На місцях гніздування з’являється в другій половині березня – на початку квітня, залежно від ходу весни. Основна висота розміщення гнізд від 12 до 20 м, проте трапляються й вище, до 23-26 м (Татаринов, 1973; Скільський, 1990, 1995; Шевцов, 2001). Гнізда розміщуються переважно в розвилці гілок, проте можуть бути й при стовбурі, й на кінцях гілок (Савицкий, 2003). Гніздування грака відмічено на 21 породі дерев (Бундзяк и др., 1992).

В місті Сарни за чисельністю серед воронових птахів грак посідає друге місце після галки. Відносна чисельність зимуючих граків, що тримаються у м. Сарни та на його околицях зимою 2017-18 років, становила 230 осіб, а зимою 2018-19 років – 270 осіб відповідно. Варто зазначити, що 18 жовтня 2017 року на полі, що розташоване за 2 км на схід від м. Сарни, було обліковано понад 500 осіб грака. Ймовірно, що це були місцеві граки з молодими птахами цього року виведення, які на зимівлю відкочували південніше.

В межах Сарн граки трапляються скрізь, дещо частіше у центральній та північній частині міста. В кормові зграї збираються переважно на околицях міста та на полях. В межах Сарн тримаються невеликими групами від 2 до 22 осіб. Часто утворюють кормові зграї спільно з галками.

Харчуються, здобуваючи корм в підстилці (особливо інтенсивно в міському парку «Залізничник», паркових насадженнях Героїв Небесної сотні, серед інтенсивніших деревних зростань біля хлібозаводу та пожежної частини, на кладовищах), вздовж меліоративних каналів, в незасніжений період – на оброблюваних полях (північно-західна, південно-східна та південні частини Сарн), а також на смітниках та стихійних сміттєзвалищах.

Неподалік міського сміттєзвалища знаходиться й основне місце ночівлі граків – на краю соснового лісу та дотичної лісосмуги, представленою тополею чорною (Populus nigra). Через таку близькість розташування місць основних харчування та ночівлі добові міграції виражені слабо – птахи наприкінці дня збираються на довколишніх деревах, потім, покружлявши 15 – 20 хвилин, сідають на ночівлю. Під час кружляння до них долучаються інші граки, які харчувалися в місті Сарни та на його околицях.

На території Сарн виявлене також місце попереднього вечірнього збору граків, що розташоване в паркових насадженнях в центрально-північній частині міста. Інколи над центральною частиною міста помічали зграю граків, яка прямувала у північно-східному напрямку на висоті приблизно 300 м. При цьому число особин коливалось від 30 до 100.

Спільних ночівель з галками у Сарнах нам виявити не вдалось.

В досліджуваний період ми також обліковували місця гніздових колоній та кількість гнізд у них. Так, у місті Сарни, існують 4 гніздових поселення, які розташовані у центральній та південній частині міста (Додаток Є).

Гніздова колонія граків на вул. Бєлгородській. Розташована на смузі зростання робінії звичайної (Robinia pseudoacacia) вздовж проїжджої частини вулиці. Гнізда знаходяться на 6 деревах, з яких останнє зростає через 200 м від основного ряду з 5 дерев. 4 дерева, на яких знаходиться по одному гнізду є невисокими (12 – 14 м) і зі слабим боковим галуженням стовбура. Решта дерев є значно вищими (18 – 20 м) та зі значним галуженням основного стовбура.(Додаток Ж)

Гніздова колонія граків біля автовокзалу. Розташована за 430 м від попередньої колонії та складається з трьох окремо розташованих дерев. Одне з них – тополя пірамідальна  (Populus pyramidalis), загальною висотою 19 м, зростає безпосередньо біля проїжджої частини вулиці Бєлгородської. Два інші – тополя чорна (P. nigra), висотою 15-17 м, розміщені за 80 м від попереднього та від дороги. Всього в колонії обліковано 15 гнізд грака (Додаток Ж ), кількість яких, порівняно з попереднім зимовим періодом, залишилась незмінною.

Гніздова колонія граків в Сарненському міському парку «Залізничник». Є основним та найбільшим гніздовим поселенням у м. Сарни, що знаходиться у центральній частині міста поряд із залізничним вокзалом.

Першого зимового сезону обліковано 46 гнізд, кількість заселених дерев 18. Характер загального розташування – 29 гнізд при стовбурі та 17 в розгалуженнях бічних гілок). Розподіл гнізд наведений у додатку Ж.

Гніздова колонія граків біля ЗОШ № 4. Розташована за 300 м від парку (через залізничні колії). Представлена трьома тополями чорними, серед яких центральна є найвищою (21 м) та зі значним галуженням як бічних гілок так і основного стовбура. Два менших дерева (17 та 15 м відповідно) зростають з боків центрального на відстані 3 та 5 м обабіч дороги. На території шкільного скверу розміщено ще 3 гнізда на 2 тополях. (Додаток Ж)

Загалом, за досліджуваний період виявлено 89 гнізд граків у м. Сарни, що може пояснюватись високою успішністю гніздування. Цією ж причиною можна пояснити і збільшення кількості зимуючих птахів. За характером розташування більшість гнізд (49)  збудована при стовбурі, а 40 гнізд– в розгалуженнях гілок. Що до чисельності гнізд на одному дереві, то більшу частку становлять дерева з одним гніздом, найменшу – із 7 гніздами. Варто відзначити, що лише кілька дерев (по одному – два в кожній колонії) характеризується високою зручністю для розташування гнізд. Таким чином в середньому на дереві розташовується 1 – 3 гнізда, а на деревах з високими гніздовими характеристиками – 7, 8 і навіть 16 гнізд. До таких характеристик, в першу чергу, належить значне число розгалужень, особливо при основному стовбурі.

4.4. Особливості екології галки  Corvus monеdula  в місті Сарни

Взимку у Сарнах тримаються місцева міська популяція галок. Чисельність галок є найвищою серед усіх воронових, і становила приблизно 770 та 950 особин відповідно у перший та другий зимові сезони досліджуваного періоду.

В межах міста галки трапляються переважно серед міської забудови (центральна, центрально-західна, центрально-східна та північна частина міста), а також полях та околицях міста (переважно на північ та на схід від міста). Харчуються як рослинною та тваринною їжею, так і рештками, які охоче підбирають зі смітників. На полях та на околицях часто тримаються разом з граками.

Для галок в м. Сарни характерний добре виражений хід добових міграцій. В Сарнах існує одне основне місце ночівлі, яке птахи використовують з року в рік – в центрі міста на вул. Широкій. Основна деревна порода – каштан кінський (Aesculus hippocastanum). Ночують галки групами по 40 – 70 особин на дерево, займаючи таким чином 12-14 дерев.

Окрім основного місця ночівлі у зимовий період 2017-2018 років галки користувались альтернативним, що розташоване у міському парку серед гніздової колонії граків. Можливо сюди птахи перебрались через значний фактор турбування з боку людини.

В центрі міста галки мають три основних місця передвечірнього збору, куди вони злітаються перед польотом на місце ночівлі. Всі ці місця розташовані неподалік одна від одної (за 400 – 700 м), та використовуються приблизно рівномірно. Перше – дах центрального поштового відділення, друге – дахи житлових будинків на куті вул. Широкої та вул. Бєлгородської, третє – дві високі та розлогі тополі чорні і прилеглі дахи будинків. Перше місце використовується галками дещо частіше, на це впливає розташування тут ретрансляційної антени, на розпорах якої полюбляють сидіти птахи, і куди, може поміститися велика їх кількість.

Добова зимова активність галок в м. Сарни виглядає наступним чином. Зранку, приблизно за 15 – 20 хвилин до сходу сонця, птахи зграєю знімаються з місця ночівлі та починають кружляти, поступово набираючи висоту, та, зазвичай, зміщуються у якийсь з напрямків. Згодом, через хвилин 10 – 15, галки розбиваються на групи, кожна з яких стрімголов сідає на дахи та дерева прилеглих до центру околиць. Далі птахи спускаються на землю, де активно починають шукати собі поживу. Зазвичай окрема група галок відділяється від зграї та прямує у північно-східному напрямку до полів та околиць міста. Таким чином птахи більш-менш рівномірно займають кормову територію міста та його околиць.

В обідню пору галки поступово зміщуються в бік північної та північно-східної частини міста, де ймовірно відпочивають та годуються на полях. Приблизно за три години до заходу сонця починають повертатися до центру та гуртуватися на одному з місць передвечірніх зборів. За пів години до вильоту на ночівлю назбирується основна частина зимової зграї галок. В цей час птахи починають вести себе неспокійно, галасують, постійно злітають та знову сідають. Це можливо слугує сигналом для решти галок, що ще не приєдналися до зграї. З підльотом останньої групи птахів галки практично відразу здіймаються та прямують до місця ночівлі. При цьому вони набирають висоту та починають кружляти, знижуючись вже до дерев. Варто також зазначити, що у 2018 році зимові ночівлі тривали до 23 лютого, після якого птахи почали займати власні гніздові території та перестали збиратися зграєю на ночівлю.

ВИСНОВКИ

Воронових птахів К. Благосклонов [2] визначає як види, яким властива високо розвинута вища нервова діяльність, і які володіють найбільш складною поведінкою. Завдяки цим характеристикам у заселенні урбанізованих ландшафтів вони мають певну перевагу стосовно інших видів навіть за умов, що ці птахи не користуються у людей любов’ю і їх ніхто не охороняє.

Природний відбір особин створює популяцію птахів з ослабленою реакцією боязні до людей та різної техніки. Сприйняття зовнішнього стимулу — фактору турбування — поступово знижується, відбувається звикання. Це є корисним пристосуванням воронових птахів для життя у місті, що дозволяє заселяти трансформовані території та ефективніше добувати корм.

У місті  Сарни, що є відносно молодим населеним пунктом з низьким ступенем багатоповерхової забудови та оточене природними поліськими ландшафтами у результаті досліджень впродовж 2017-2019 років нами було виявлено 6 видів птахів, що відносяться до родини воронових Corvidae: ворона сіра, або ґава (Corvus cornix), грак (Corvus frugilegus ), галка (Corvus monedula), крук (Corvus corax) , сорока (Pica рica) та сойка (Garrulus glandarius). Лише для трьох з них – галки, грака та сороки, нами виявлене гніздування в адміністративних межах міста. Решта трапляються тут лише під час пошуку корму.

На території міста домінантним видом є галка й грак; ворона сіра, круки, сороки та сойки зустрічаються на околицях міста і є нечисленними видами.

Галка Corvus monedula  є найбільш типовим міським видом з усіх воронових птахів. Чисельність галки у місті висока 700-800 особин. Формує змішані зграї з граком. Використовують корми антропогенного походження. Вони годуються на газонах та смітниках, особливо у зимовий період. Для галок в м. Сарни характерний добре виражений хід добових міграцій. Існує одне основне місце ночівлі, яке птахи використовують з року в рік – в центрі міста на вул. Широкій. Основна деревна порода – каштан кінський (Aesculus hippocastanum). Ночують галки групами по 40 – 70 особин на дерево, займаючи таким чином 12-14 дерев. У зимовий період 2017-2018 років галки користувались альтернативним місцем ночівлі, що розташоване у міському парку серед гніздової колонії граків. Можливо сюди птахи перебрались через значний фактор турбування з боку людини.

Граки Corvus frugilegus  селяться колоніями на високих деревах у парках, у центрі міста. Кількість гніздових пар – 45-50, встановлена на основі підрахунків заселених гнізд. Годуються вони в околицях міста: на полях та городах, а також на міських звалищах, біля смітників, на вулицях. Значна кількість граків концентрується у місті на зимовій ночівлі. Загалом, за досліджуваний період виявлено 89 гнізд граків у м. Сарни, що розміщені у чотирьох колоніях. За характером розташування більшість гнізд (49) збудована при стовбурі, а 40 гнізд– в розгалуженнях гілок. Найбільшу частку становлять дерева з одним гніздом, в середньому на дереві розташовується 1 – 3 гнізда, а на деревах з високими гніздовими характеристиками – 7, 8 і навіть 16 гнізд. До таких характеристик, в першу чергу, належить значне число розгалужень, особливо при основному стовбурі. Найбільша колонія розташована у парку «Залізничник» – 46 гнізд.

Ворона сіра Corvus cornix, сорока Pica pica  та сойка Garrulus glandarius дуже нечисленні види. В межах міста відмічені в зоні приватної забудови поблизу природних біотопів. Крук Corvus corax теж нечисленний вид для нашого міста, часто спостерігаються птахи, що пролітають над містом (переважно тримаються попарно), або сидять на високих поодиноких деревах.

На території міста виявлено скупчення воронових зграй у чотирьох місцях: на вулиці Широкій, в центрі міста, поруч вул. Соснової, що межує з пустищем та залізничним полотном у зоні приватної забудови, в південній частині міста, поруч річки Случ у зоні багатоповерхової забудови, неподалік території м’ясокомбінату та у західній частині міста, що межує з агроценозами, поруч вулиць Волинської, Спортивної, Лісової.

Велика чисельність, висока рухливість та всеїдність птахів сприяють тому, що воронові є важливою ланкою в екосистемах антропогенного ландшафту, і водночас суттєвим фактором, що впливає на багато аспектів господарської діяльності людини та потребує більш глибокого вивчення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анохина Ю.Р., Голованова Э.Н. О роли грачей в агроценозе степной зоны // Эколология. – 1980. – № 4. – С. 86-88.
2. Благосклонов К.Н. Врановые птицы в городах Восточной Европы // Экология, биоценотическое и хозяйственное значение врановых птиц. – М.: Наука, 1984. – С. 64-67.
3. Бокотей А. А., Потапенко В. А. О гнездовании сорок в металлических гнездах в черте г.Львова // Орнитология, – – Вып.24.– С. 123.
4. Гренюх П.В. До питання про розповсюдження і чисельність воронових на Малому Поліссі // Орнітофауна західних областей України та проблеми її охорони / Мат-ли доповідей V наради орн. та аматорів орн. руху Зах. України. – Луцьк, – 1990. – С. 95-97.
5. Гузій А.І. Особливості динаміки чисельності і екології крука в Українських Карпатах // Проблеми вивчення та охорони птахів / Матеріали VI наради орнвтологів Західної України. – Льві-Чернівці, – 1995. – С. 45-47.
6. Давиденко І.В. Короткий нарис історії вивчення птахів водно-болотного комплексу на території Полісся та Лісостепу України // Біологія ХХІ століття: теорія, практика, викладання / Мат-ли міжнар. конф. – Київ-Черкаси-Канів, 2007. – С. 198-200.
7. Делеган І.В., Делеган І.І., Делеган І.І. Біологія лісових птахів та звірів. – Львів: Поллі. – 2005. – 600 с.
8. Зміни дистанції злякування воронових птахів у зв’язку з їхньою урбанізацією/ А. Зимароєва/ Вісник Львівського університету. Серія біологічна 2011. Випуск 57. С.139-144.
9. Коваленко А.Ф., Фесенко Г.В. Взаимоотношения между врановыми и рябинником в период гнездования на юге Волынской области // Экологические проблемы врановых птиц / Мат-лы III совещания. – Ставрополь, – – С. 106-107.
10. Коротун І.М., Коротун Л.К. Географія Рівненської області. – Рівне: ТОВ «Принт-Хауз», – 1996. – 274 с.
11. Міщенко М.О. До питання зимівлі ворнових в умовах великого міста // Проблеми вивчення та охорони птахів / Матеріали VI наради орнвтологів Західної України. – Льві-Чернівці, – 1995. – С. 96-97.
12. Птахи фауни України: польовий визначник / Фесенко Г. В., Бокотей А. А. – К., 2002. – 416 с.
13. Сеник М.А. Особливості харчування зимуючих граків у місті Львові // Наукові основи біотичної різноманітності / Тематичний збірник Інституту екології НАНУ. – Вип.. 3. – Львів, – – С. 116-120.
14. Тітечко С.Є., Шепель Т.С. Рідний край (Сарненський район). – Сарни, – 2001. – 50 с.
15. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. – Київ-Львів, – 2007. – 111 с.
16. Химин М. Атлас зимуючих птахів Луцького району. – Луцьк, – 1993. – 136 с.
17. Яніш Є.Ю., Лопарьов С.О. Зимівля воронових птахів на території Києва в сучасних умовах // Вестник зоологии. – 2007. – Т. 42, Вып. 2. – С. 143-152.

 www.wikipedia.org

Додаток А

Облікові ділянки урболандшафтів м.Сарни

Додаток Б

Сіра ворона, або ґава (Corvus cornix). Довжина тіла – до 45 см. Розмах крил – 100 см. Вага – до 700 г. Дорослі птахи мають чорну голову, горло, передню частину грудей, крила і хвіст. Спина і нижня частина тіла — сірі з чорними рисками. Молоді птахи мають буруватий відтінок на чорному оперенні.

Поширені майже в усіх країнах Північної півкулі, крім Крайньої Півночі і деяких країн тропічної Азії. На Україні — гніздові осілі, почасти кочові птахи в усіх областях. Живуть у лісах та інших зелених насадженнях: полезахисних лісосмугах, заплавних лісах, зелених зонах, парках і садах населених пунктів.

Живляться комахами, земноводними, ящірками, дрібними гризунами, птахами, їх яйцями і пташенятами. У населених пунктах на звалищах, скотомогильниках споживають падаль і відходи, овочі, фрукти, зерно, ягоди тощо. Гніздяться окремими парами. Гнізда роблять завжди на деревах, іноді на кущах. Після сезону розмноження ведуть мандрівний спосіб життя. Спочатку тримаються сімейними групами, потім збиваються у зграї разом з іншими вороновими.

Грак, або гайворон Corvus Frugilegus має чорне блискуче забарвлення, Довжина тіла – 44 – 46 см. Розмах крил – 81 – 99 см. Вага – 330 – 600 г. Дзьоб грака великий і міцний, в основі у старих птахів голий.

Поширені у більшості країн Європи (крім Крайньої Півночі), в Передній і Середній Азії, в Забайкаллі і на Далекому Сході. Частково перелітні, частково кочові птахи (на півдні Європи). На Україні поширені скрізь. Тримаються завжди групами або чималими зграями. Живляться навесні та влітку комахами й іншими безхребетними, земноводними, ящірками, пташенятами та яйцями дрібних  птахів, восени і взимку – різним зерном, ягодами, фруктами, великими зграями збираються поблизу населених пунктів. Гніздяться колоніями. Після гніздового періоду граки збираються у великі зграї і ведуть мандрівне життя у пошуках їжі.

Галка Corvus monedula має оперення чорне; потилиця, покривні пера вух, задня частина і боки шиї сірі, іноді білувато-сірі; крила і хвіст з металічним полиском, від зеленого до пурпурово-синього; дзьоб і ноги чорні; райдужна оболонка ока світло-блакитна. У молодого птаха металічний полиск відсутній; райдужна оболонка ока темно-сіра. Довжина тіла – 33 – 34 см. Розмах крил – 67 – 74 см. Вага – 175 – 280 г. Поширені галки в помірній і південній частинах Європи і Азії, до Далекого Сходу і Японії, а також у Північно-Західній Африці. На Україні — гніздові осілі і кочові птахи всіх областей.

Живуть у лісах в дуплах дерев, в щілинах і норах скелястих та глинястих урвищ на півдні, а також у населених пунктах, де гніздяться в коминах і димарях, в отворах і щілинах будинків тощо, але завжди у закритих приміщеннях. У гніздовий період тримаються поодинокими парами або невеликими групами у кілька пар.

Живляться переважно комахами та іншими безхребетними, взимку зерном, ягодами, різними залишками харчових продуктів на звалищах. Після гніздового періоду спочатку тримаються невеликими групами, а восени збираються у великі спільні зграї з граками і воронами.

Крук (Corvus corax) – найбільший представник родини воронових. Характерна особливість птаха — великий і міцний дзьоб. Забарвлення дорослих птахів (і самців, і самок) — чорне, блискуче. Молоді птахи без блиску, з буруватим відтінком. Довжина тіла – 64-65 см. Розмах крил – 130-150 см. Вага – до 1,3 кг

Поширені круки майже в усіх країнах Північної півкулі. На Україні нечисленні, осілі, частково кочові птахи всіх природних зон. Найбільш типовим ландшафтом для круків є лісові насадження, зелені зони і парки населених пунктів. Восени і взимку птахи іноді цілими зграями тримаються в районах звалищ і скотомогильників. В умовах України круки роблять гнізда на високих деревах, на висоті 15—20 м і більше від землі. Найчастіше взимку їдять мертвих тварин та різні харчові відходи на звалищах, навесні і влітку – великих комах, земноводних, ящірок і дрібних гризунів.

Сорока (Pica Pica). Довжина тіла – 44-46 см. Розмах крил – 58-60 см. Вага – 150-240 г. Маса 230—250 г. Забарвлення самців і самок майже однакове: голова, шия, воло і верхня частина грудей чорні, з металевим зеленуватим полиском, чорний і блискучий хвіст, задня частина грудей, черево, поперек, плечові пера — білі. У молодих птахів чорне оперення без блиску, хвіст коротший, ніж у дорослих.

Поширені майже по всій Північній півкулі, крім Крайньої Півночі і Східного Сибіру. Птахи осілі. На Україні — гніздові осілі птахи всіх областей. Характерні місця гніздування — молодняки, зарості чагарників, заплавні ліси, лісосмуги, яри, балки, зелені насадження населених пунктів.

Живиться переважно комахами та іншими безхребетними, а також дрібними хребетними тваринами, падаллю, покидьками, які збирає на звалищах у населених пунктах. Споживає також зерно й інші рослинні харчові продукти. Гніздування починається рано. Характерні великі гнізда з «дашком».

Сойка (Garrulus Glandarius). Довжина тіла – 31-35 см. Розмах крил – 52-58 см. Вага – 170 г. Забарвлення яскраве, строкате в самців і самок. Голова бруднувато-біла, з темними поздовжніми рисками і темним невеликим чубчиком, по боках шиї від кута рота відходять чорні смужки, боки — коричневі з рожевим відтінком, брудно-біле горло і підхвістя. Крила строкаті – чергуються чорні, білі та яскраво-блакитні смужки. Поширені в лісових масивах Європи, помірної смуги Сибіру, в Передній і Південно-Східній Азії до узбережжя Тихого океану. Птахи осілі, почасти кочові. На Україні — гніздові осілі і кочові птахи лісових масивів.

Характерні місця — листяні і мішані ліси, споживають ягоди, комах, пташині яйця і пташенят, дрібних гризунів, плазунів, земноводних. Іноді роблять собі зимові запаси з жолудів, горіхів бука, ліщини. Гнізда будує на деревах, іноді низько над землею.

Додаток В

Ворона сіра, або ґава (Corvus cornix)

Грак (Corvus frugilegus)

Галка (Corvus monedula)

Крук (Corvus corax)

Сорока (Pica рica)

Сойка (Garrulus glandarius)

Додаток Г

Зграї воронових у польоті

Галки, що збираються перед ночівлею

Під час пошуку корму

Додаток Д

Гніздова колонія грака у парку «Залізничник»

Гніздова колонія  на вул. Бєлгородська-Варшавська

Гнізда грака біля Сарненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4

Весняні клопоти граків у місті Сарни

Додаток Е

Кількісний розподіл воронових птахів на території  м. Сарни у 2017-2018 році

Додаток Є

Розташування гнізд та гніздових колоній воронових птахів у м. Сарни (трикутником відмічено розташування гнізда крука, крапками – гнізд сороки; овалом – гніздових колоній грака: 1 – біля ЗОШ № 4; 2 – в міському парку; 3 – біля автовокзалу; 4 – на вул. Бєлгородській)

Додаток Ж

Розподіл гнізд грака у колонії на вул. Бєлгородській станом на 2018 рік

Розподіл гнізд грака у колонії біля автовокзалу станом на 2018 рік

Розподіл гнізд грака у колоній в міському парку станом на 2018 рік

Розподіл гнізд грака у колонії неподалік ЗОШ № 4 станом на 2018 рік

Додаток З

Розташування зграй галок і граків для масових ночівель

Чисельність воронових птахів на обліковій ділянці №2 м. Сарни, встановлених впродовж 2017-2018 р (проведено 3 обстежень у весняно-літній(ВЛП) та 4 обстеження у осінньо-зимовий період (ОЗП))

Чисельність воронових птахів на обліковій ділянці №3 м. Сарни, встановлених впродовж 2017-2018р (проведено 2 обстежень у весняно-літній(ВЛП) та 6 обстеження у осінньо-зимовий період (ОЗП))

Чисельність воронових птахів на обліковій ділянці №4 м. Сарни, встановлених впродовж 2017-2018р (проведено 5 обстежень у весняно-літній(ВЛП) та 4 обстеження у осінньо-зимовий період (ОЗП))