Роботу виконала:
Давидова Анастасія,
учениця 10 класу
загальноосвітньої санаторної школи-
інтернату І-ІІІ ступенів
комунального закладу вищої освіти
„Хортицька національна навчально-
реабілітаційна академія”
Запорізької обласної ради
Науковий керівник:
Туманян Тетяна Сергіївна,
викладач біології
загальноосвітньої санаторної школи-
інтернату І-ІІІ ступенів
комунального закладу вищої освіти
„Хортицька національна навчально-
реабілітаційна академія”
Запорізької обласної ради,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Біологія”
ВСТУП
Пізнання себе – один із трендів нашого століття. У психології та соціології і чимало способів «класифікувати» людей: від рівня IQ до темпераменту. Дерматогліфіка – теж один з наукових способів визначення особливостей і схильностей конкретної людини. Радикальна відмінність дерматогліфіки від психологічних тестів полягає в статичності вихідних даних: відбитки пальців не змінюються протягом життя і не залежать від ситуації і настрою.
Шкіряний візерунок наших долонь приховує у собі щось незвідане. На перший погляд це лише сукупність різноманітних ліній та подушечок, але «світ візерунку долонь» вже давно цікавить людину. Інтерес до папілярних ліній і візерунків іде далеко вглиб віків, задовго до їх наукового вивчення. Виявлений в Новій Шотландії (територія поселення індіанців мікмак, південніше Лабрадору) наскальний індіанський петрогліф, що датується кількома сотнями років н.е., служить відміткою початку прояву раннього уваги людини до своїх рук.
Отже, чи можна стверджувати, що особливості шкірного рельєфу відображають індивідуальні особливості організації нервової системи? На сьогоднішній день прямих паралелей між малюнком папілярних ліній і параметрами морфологічної організації нервової системи не простежено. Однак, накопичено чимало непрямих даних, що дозволяють вважати дерматогліфічний підхід адекватним у вивченні морфогенезу людини.
Саме це свідчить про актуальність нашого дослідження та обумовило його тему.
Тема дослідження – «Дерматогліфічне визначення темпераменту у старших підлітків».
Об’єкт : темперамент людини.
Предмет : визначення темпераменту людини за допомогою дерматогліфічного методу.
Мета: дерматогліфічне визначення темпераменту старших підлітків.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що дерматогліфічне визначення темпераменту старших підлітків матиме істотну розбіжність із типом темпераменту індивіда, визначеного психологічним тестуванням .
Згідно з поставленою мети та гіпотези сформульовано такі завдання:
- проаналізувати літературні та наукові джерела з досліджуваного питання;
- оволодіти методикою дерматогліфічного визначення темпераменту;
- провести експериментальне дослідження з визначення темпераменту людини за допомогою психологічних та дерматогліфічних методик, порівняти, узагальнити та систематизувати отримані дані.
Для виконання поставлених завдань використовувались такі методи:
- аналіз та узагальнення висновків науково-літературних джерел;
- онлайн-тестування (визначення темпераменту – тест Айзенка );
- антропологічна методика дерматогліфічних досліджень.
Поставленні завдання виконувалися поетапно:
- на першому етапі було опрацьовано науково-літературні джерела про сутність дерматогліфіки як науки; з’ясоване її значення в медицині, криміналістиці, психології;
- на другому етапі була розроблена і проведена експериментальна частина роботи;
- на третьому етапі – систематизовано та узагальнено дані експериментальної частини.
Наукова новизна дослідження полягає в організації та здійсненні вивчення темпераменту старших підлітків з використанням дактилоскопічних показників.
Практичне значення дослідження полягає у тім, що узагальнені результати дослідження можуть бути використані під час роботи педагогів на уроках біології та практичних психологів.
Структура: робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
1.1. Історичні відомості про дерматогліфічні дослідження
Інтерес до особливостей малюнка на долонях і пальцях людини виник в XVII столітті. Наукові опису шкірних візерунків зустрічаються в роботах анатома і ембріолога Марчелло Мальпігі (1686). У 1823 р один з найбільших біологів свого часу Ян Пуркіньє запропонував класифікацію пальцевих візерунків, яка походить на сучасну. Сам термін «дерматогліфіка» з’явився XX столітті і в перекладі на означає «гравірування шкіри».
Дерматогліфіка (гр. дерматос — шкіра., і гр., видовбую, вирізьблюю) — розділ морфології людини, який вивчає шкірний рельєф долонних і підошовних поверхонь, де шкіра вкрита численними папілярними лініями, що утворюють певні візерунки. Наука дерматогліфіка виникла в 1892 році. Вона займається вивченням шкірного рельєфу долонь і стоп. З давньогрецької мови «дерматогліфіка» перекладається як «візерунки на шкірі». Засновник цієї науки – Френсіс Гальтон, двоюрідний брат Чарльза Дарвіна, який написав працю про пальцеві відбитки. Термін «дерматогліфіка» запропонували Каммінс і Мідло на 42-й щорічній сесії американської Асоціації анатомів, що відбулася в квітні 1926 року. [5]
Виявлений в Новій Шотландії (територія поселення індіанців мікмак, південніше Лабрадору) наскальний індіанський петрогліф, що датується кількома сотнями років н.е., слугує відміткою початку прояву ранньої уваги людини до своїх рук. Народи Сходу звернули увагу на пальцеві відбитки значно раніше, ніж європейці. Встановлено, що стародавні китайці, вавилоняни, ассирійці і египтяни замінювали підписи на документах про ділові угоди відбитками пальців в глиняних печатках. У санскритській мові поняття «друк» і «відтиск пальця» виражалися одним словом.[6]
Незвичайне свідоцтво використання відбитка пальця зареєстровано в шістнадцятому столітті в Китаї, де продаж дітей укладався шляхом відтиску відбитків їх руки і стопи. Підписання контрактів, розпис в отриманні заробітку здійснювалися відбитком великого пальця, і не тільки в країнах Сходу, а й в Росії і деяких країнах Європи. А вже в VI столітті н.е. в Китаї використовувалася класифікація пальцевих візерунків, що включає два їх типи: lo – завитки та ki – петлі.[8]
Перша «офіційна» згадка про дослідження відбитків пальців на території Європи відноситься до 1684: доктор Н. Грю представляє Лондонському королівському науковому товариству звіт про свої спостереження за рельєфом пальців і долоней. В 1880 році з’явилися роботи, в яких папілярні лінії розглядалися як своєрідний «штрих код» кожної людини при незмінності характера візерунків протягом життя людини, що дало початок використанню пальцевих відбитків для впізнання особистості. Англійский лікар Генрі Фолдс (1843-1930) першим запропонував використовувати відбитки пальців з місця події для розшуку і встановлення злочинців. Його пропозиції і спостереження в 1880 році були опубліковані в англійському науковому журналі «Природа». В 1882 році Гілберт Томпсон з Геологічної служби США в Нью-Мексико використовував власні відбитки великого пальця на документах з метою уникнення підробок. Це перше відоме використання відбитків пальців в Сполучених Штатах. Принципіальною віхою для всього подальшого розвитку дерматогліфіки стала класична работа сера Ф. Гальтона (1892) «Відбитки пальців», в якій вчений обґрунтував незмінність, індивідуальність візерунків на пальцях як основні позиції дерматогліфіки. Остаточно методологія дерматогліфічних досліджень з потрійною системою ознак Ф. Гальтона в пальцевих візерунках при введенні понять про головні долонні лінії і долонні поля була сформульована у фундаментальній монографії Х. Каммінса і Ч. Мідло (1943). В 1905 році виходить книга Едварда Генрі «Класифікація і використання відбитків пальців». Англійський криміналіст Е. Генрі в 1900 році запропонував найбільш оптимальне рішення по використанню будови папілярних візерунків у створенні системи карткової дактилоскопічної реєстраціі. Значущими є дослідження І.С. Гусєвої (1975, 1981, 1986, 1990 та ін.), присвячені аспектам розвитку і генетики гребенів шкіри, вивченню даних про будову пальцевих візерунків у родичів, близнюків, представників різних рас, при спадкових хворобах і вроджених дефектах розвитку. Особливу увагу в роботах І.С. Гусєвої приділено генетичним закономірностям спадкування папілярного рельєфу. [5]
1.2. Особливості дерматогліфіки
Структурною одиницею шкірного рельєфу пальців, долонь і стоп є папілярний (шкірний) гребінь і міжгребнева (шкірна) борозна. Гребені утворюють різні малюнки, що не змінюються в онтогенезі. Візерунки внутрішньої поверхні пальців рук серед всіх показників гребенів шкіри є найбільш вивченими й інформативними. Враховуючи, що верхній шар шкіри людини виходить з того ж ембріонального зачатка, що і нервова система, припущення про маркерну роль шкірних візерунків для організації мозку можна вважати справедливим. Слід зазначити, що рука людини, як активний орган дотику, забезпечена всіма видами механочутливих, термочутливих закінчень. На поверхні долонь чутливих волокон в 11 разів більше, ніж на передпліччі.
Роль нервової системи у формуванні, а потім і в регуляції життя будь-якого організму величезна. Тому можна без перебільшення вважати, що ледь не за кожною ознакою нашого тіла стоїть «тінь» нервової системи.[4]
Основні характеристики дерматогліфіки:
– забезпечення простого вимірювання якісних і кількісних біологічних ознак, що відображають розмір і форму волярних подушок плоду;
– сформовані ознаки дерматогліфіки не змінюються при подальшому зростанні і розвитку плода, дитини і дорослої людини;
– дерматогліфіка включає в себе найбільш успадковані характеристики і одночасно відображає ефекти статі, раси, генних мутацій, хромосомних дефектів і тератогенних впливів;
– ознаки дерматогліфіки можуть бути використані у вивченні впливів зовнішнього середовища в пренатальному розвитку шляхом вивчення відмінностей малюнка у монозиготних, дизиготних близнюків і сібсових пар однієї статі;
– дерматогліфіка може відображати порушення в пренатальному розвитку при відсутності інших клінічних симптомів цього порушення;
– дерматогліфіка забезпечує вимірювання соматичної симетрії або гемідістрофіі ранніх стадій розвитку ембріона і плоду.
Отже, чи можна стверджувати, що особливості шкірного рельєфу відображають індивідуальні особливості організації нервової системи? На сьогоднішній день прямих паралелей між малюнком папілярних ліній і параметрами морфологічної організації нервової системи не простежено. Однак, накопичено чимало непрямих даних, що дозволяють вважати дерматогліфічний підхід адекватним у вивченні морфогенезу людини.[6]
1.3. Сфери застосування дерматогліфічних досліджень
У XX столітті серія досліджень в різних наукових областях довела, що відбитки пальців пов’язані з особливостями фізіології, психіки і статури людини.
Унікальність відбитків використовується в криміналістиці. У 1880 році англійці Фулдс і Гершель опублікували в журналі «Nature» свої думки про можливості ідентифікації особи за пальцевим відбитками – так з’явилася дактилоскопія. Згодом накопичений досвід і бази відбитків пальців допомогли вченим простежити зв’язок між типами візерунків і поведінкою людей. Тепер дерматогліфіка застосовується не тільки для встановлення особи, але і для діагностики психологічних особливостей та поведінкового портрета людини.
За допомогою дерматогліфічного аналізу найбільш вивчені хромосомні хвороби – своєрідна група спадкових захворювань, що характеризуються змінами в каріотипі. Дослідження дерматогліфіки батьків допомагає встановити ступінь ризику народження дитини з вадами розвитку.
Вивчення візерунків на пальцях застосовується і в медицині. Уже в 1930-х рр. велися дослідження по використанню відбитків пальців для постановки діагнозів. Наприклад, дерматогліфіка може служити маркером схильності до шизофренії та епілепсії. Також лікарі за допомогою дерматоглифики проводили дослідження з визначення схильностей до онкологічних захворювань: лейкозу і раку молочної залози. Вчені встановили, що дерматогліфіка може бути використана і при вивченні індивідуальних особливостей будови центральної нервової системи.
Ще одна область застосування – спорт. У лабораторії спортивної антропології Всеросійського інституту фізичної культури вже 40 років вивчають Дерматогліфіка спортсменів вищої кваліфікації. Як з’ясувалося, представники різних видів спорту відрізняються за відбитками пальців. За складністю пальцевих візерунків можна виявити схильність до певного рівня фізичної витривалості людини, того чи іншого типу енергозабезпечення організму, швидкості реакції і багато іншого. Крім того, дерматогліфіка дозволяє оцінити схильність людини до командних або одиночним видам спорту.
Одне з традиційних напрямків дерматоглифики – етнічна антропологія. Наука має безліч відомостей про частоті тих чи інших дерматогліфічних ознак у різних народів. Так, шкірні візерунки на долонях і пальцях ускладнюються в міру віддалення від Європи ускладнюються на схід і спрощуються на південь. Це багато в чому визначає і особливості характеру представників тієї чи іншої раси. Дерматогліфічні дані відіграють важливу роль при визначенні генетично обумовленої схильності людини до того чи іншого захворювання. Прикладом можуть служити зміни пальцевих і долонних малюнків у дітей із розщепленням губи та піднебіння. Первинне небо розвивається на 7-му тижні ембріонального розвитку, вторинне небо – на 12-му тижні, тобто одночасно з гребенеутворенням.
Були спроби вивчити прояв таких захворювань, як епілепсія, шизофренія, алкоголізм, гіпотонічна хвороба, на основі дерматогліфічних показників. При дослідженні відбитків долонь увага зверталася на їх форму, характер кожного малюнка, зміна форми відбитків, що, мабуть, відображає порушення м’язового тонусу і живлення шкіри у хворих цими захворюваннями.
Було відзначено, що присутність візерунків типу «завиток» на пальцях рук вказує на сприйнятливість до захворювання на лепру, а наявність пальцевих візерунків типу «дуга» – на відносну несприйнятливість до цього захворювання.
При дослідженні хворих на туберкульоз легенів було відзначено, що у них рідше визначаються дуги і радіальні петлі, а також змінюються і деякі інші дерматогліфічні показники. Таким чином, проведені дослідження дозволяють говорити, що туберкульоз легенів, а також деякі інші захворювання виникають в осіб із зміненими дерматогліфічними ознаками. Подальші дослідження в цьому напрямку допоможуть краще діагностувати, а також попереджати багато захворювань. Настане час, коли все про людину, починаючи з захворювань, наявних у нього, до його психологічних та інтелектуальних якостей, можна буде розповісти, тільки-но глянувши на долоню.
Поняття норми і патології гребеневих ділянок шкіри дозволяють лікарям з упевненістю прогнозувати:
► ймовірність спадкових захворювань майбутнього потомства;
► можливі відхилення у розвитку;
► різні генні мутації;
► вроджені дефекти розвитку (як окремий випадок – дефекти кінцівок);
► гендерні аномалії (визначення статі);
► летальні випадки;
► хромосомні захворювання (в т.ч. патології головного мозку) та ін.
Вельми показовою є практика виявлення за допомогою дерматогліфічних методів хвороби Дауна. Згідно з багаторічними дослідженнями, ймовірність визначення даної патології досягає 95% -го кордону.
Дерматогліфічний метод, разом з іншими методами генетики – генеалогічними, цитогенетичними, біохімічними, – використовується в медико-генетичному консультуванні. Подібної допомоги потребують ті люди, які вже мають або родичів, або дітей зі спадковою патологією. Лікар-генетик уточнює діагноз, встановлює ступінь генетичного ризику, робить прогнози потомства на майбутнє і допомагає прийняти батькам правильне рішення про народження дитини.
Дерматогліфічні дослідження часто використовують у своїй практиці психологи. Саме завдяки дерматогліфіці можна визначити темперамент людини.
Достеменно відомо, що число завитків на кінчиках пальців жителів Крайньої Півночі набагато вище, ніж у населення середньої смуги. І якщо наш земляк збирається працювати в екстремальних умовах вічної мерзлоти, а у нього на пальцях переважають дуги, то можна йому порадити туди не їхати – ймовірність втратити здоров’я вище, ніж у інших людей. [7]
Існує думка, що відбитки пальців і долонь повинні збиратися у всіх громадян будь-якої країни, поміщатися в спеціальні банки даних і мати вагу документів. Такий досвід існував в США, де відбитки знімали у всіх приїжджих. Ідентифікація людини за відбитками долонь і пальців – мета дактилоскопистів і криміналістів. А дерматогліфіка все-таки переслідує мету іншу: за відбитками вивчити саму людину і її особливості, тобто побачити «наше друге обличчя».
Завдяки дослідженням з різних сфер науки накопичився великий обсяг експериментальних даних про взаємозв’язок відбитків пальців з психологічними і фізичними якостями людини. Зібрані разом наукові дослідження дозволили створити програму для біометричного тестування Genetic-test.
Genetic-test використовує досвід дерматоглифики для визначення особливостей характеру і психотипу людини. Звіт Genetic-test – інформація, яка допомагає зрозуміти себе, розкрити свій потенціал, виявити талант і розставити пріоритети в розвитку, обрати професію, вид спорту або хобі. Тест не ставить діагноз, але відображає сильні і слабкі сторони людини, знання яких може відкрити нові горизонти для зростання і освіти.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ТА МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Візуальна експреспсиходіагностика особистості по папілярних лініях вказівних пальців
Папіллярні гребені на різних ділянках гребенів шкіри утворюють візерунки різного типу і орієнтації. Візерунки вивчають по відбитках, зроблених на папері, після нанесення на шкіру друкарської фарби. На пальцевих подушечках є візерунки трьох типів: дуги (А – arch), петлі (L – loop) і завитки (W – whorl) (рис.1).
Для більшості візерунків характерна дельта (трирадіус) – місце сходження трьох різноспрямованих папілярних ліній. Дуга являє собою відкритий, бездельтовий візерунок; петля – замкнутий з одного боку, однодельтовий візерунок; завиток – повністю замкнутий, двухдельтовий візерунок. Іноді зустрічаються комбіновані складні візерунки. Кількісним показником візерунку являється гребневий рахунок – число папілярних ліній між дельтою і центром візерунка. Гребневий рахунок дугового візерунка дорівнює нулю. Візерунки, аналогічні пальцевим, є і на долонях – в області тенора і гіпотенора і на II, III, IV і V міжпальцевих проміжках.[2]
Дерматогліфічне визначення темпераменту проводили за допомогою антропологічної методики, суть якої полягає в наступному:
використовуємо результати дактилоскопії лівого та правого вказівних пальців, отримані самостійно за допомогою губної помади;
визначаємо тип візерунку папілярних ліній на цих пальцях (рисунок 1);
визначаємо тип темпераменту (таблиця 1).
Таблиця 1.
Взаємозв’язок основних візерунків папілярних ліній з типом темпераменту
Тип візерунку папіллярних ліній на: |
Тип темпераменту |
|
лівому вказівному пальці |
правому вказівному пальці |
|
петля |
петля |
сангвінік |
петля |
завиток |
сангвінік/флегматик |
дуга |
дуга |
холерик |
дуга |
петля |
холерик/сангвінік |
дуга |
завиток |
холерик/флегматик |
завиток |
завиток |
флегматик |
петля |
дуга |
(R1) меланхолик (сангвиник/холерик) |
завиток |
петля |
(R2) меланхолік (флегматик/сангвінік) |
завиток |
дуга |
(R3) меланхолік (флегматик/холерик) |
«Чистий» варіант сангвініка на обох вказівних пальцях має візерунок типу: петля-петля. «Змішаний» варіант: петля-завиток, «ретроградний» варіант: петля-дуга.
«Чистий» варіант холерика на обох вказівних пальцях має візерунок типу: дуга-дуга. «Змішаний» варіант: дуга-петля, дуга-завиток, «ретроградний» варіант в даному випадку – не існує, тому що це є найпростіший тип серед візерунків папілярних ліній.
«Чистий» варіант флегматика на обох вказівних пальцях має візерунок типу: завиток-завиток. «Змішаний» варіант – не існує, тому що це найскладніший тип візерунку папілярних ліній. «Ретроградний» варіант: завиток-петля, завиток-дуга.
«Чистий» та «змішаний» варіант меланхоліка не існує, тому що це «збірний образ», який утворений ретроградними варіантами сангвініка и флегматика.[2]
За даними антропологів, які проводили дослідження візерунку папілярних ліній наявною має бути одна «дуга», або більше, що відповідає ретроградним варіантам сангвініка (петля-дуга) і флегматика (завиток-петля; завиток-дуга).
2.2. Методологічний апарат дослідження
Дослідження проводилися в жовтні 2018 року на базі загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Хортицької національної академії. В ньому взяли участь 33 особи, серед яких 16 хлопців та 17 дівчат віком 15-17 років. На першому етапі дослідження ми визначали тип темпераменту (ДОДАТОК А) респондентів за допомогою психологічного онлайн-тесту Айзенка (http://www.b-t.com.ua/test_ayzenk.php). Учасники дослідження мали відповісти на 101 запитання, обираючи відповідь «так» чи «ні».
На другому етапі ми за допомогою візуальної експрес методики психодіагностики Власова А.В. визначали тип темпераменту, вивчаючи відтиски вказівних пальців лівої та правої руки тестованих осіб.
На третьому етапі порівняли результати психологічного тесту та дерматологічних досліджень, узагальнили отримані дані.
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Результати визначення темпераменту респондентів за допомогою тесту Айзенка в онлайн-режимі узагальнено в таблиці 2:
Таблиця 2
Типи темпераменту за результатами онлайн-тестування
№ |
Тип темпераменту |
|
1 |
холерик-сангвінік |
|
2 |
холерик |
|
3 |
холерик-сангвінік |
|
4 |
сангвінік |
|
5 |
меланхолік |
|
6 |
холерик-меланхолік |
|
7 |
холерик |
|
8 |
холерик |
|
9 |
сангвінік-флегматик |
|
10 |
холерик-сангвінік |
|
11 |
холерик-сангвінік |
|
12 |
флегматик |
|
13 |
меланхолік-холерик |
|
14 |
холерик-сангвінік |
|
15 |
сангвінік |
|
16 |
холерик-сангвінік |
|
17 |
меланхолік-флегматик |
|
18 |
холерик-меланхолік |
|
19 |
флегматик |
|
20 |
сангвінік-меланхолік |
|
21 |
холерик-меланхолік |
|
22 |
меланхолік |
|
23 |
холерик-сангвінік |
|
24 |
меланхолік-холерик |
|
25 |
меланхолік |
|
26 |
меланхолік |
|
27 |
меланхолік-холерик |
|
28 |
холерик |
|
29 |
холерик |
|
30 |
меланхолік-холерик |
|
31 |
холерик-меланхолік |
|
32 |
сангвінік |
|
33 |
сангвінік |
За допомогою дерматогліфічних досліджень ми визначали темперамент тих самих учнів за візерунками папілярних ліній на вказівних пальцях (ДОДАТОК Б). Отримані результати представлено в таблиці 3.
Таблиця 3
Типи темпераменту за результатами дерматогліфічного дослідження
№ |
Тип темпераменту |
|
1 |
сангвінік |
|
2 |
холерик |
|
3 |
сангвінік |
|
4 |
меланхолік-сангвінік |
|
5 |
холерик-меланхолік |
|
6 |
холерик-меланхолік |
|
7 |
холерик |
|
8 |
холерик |
|
9 |
сангвінік-флегматик |
|
10 |
холерик-сангвінік |
|
11 |
меланхолік-холерик |
|
12 |
флегматик |
|
13 |
меланхолік-холерик |
|
14 |
холерик-меланхолік |
|
15 |
сангвінік-меланхолік |
|
16 |
холерик-сангвінік |
|
17 |
меланхолік-флегматик |
|
18 |
холерик-меланхолік |
|
19 |
флегматик |
|
20 |
сангвінік |
|
21 |
флегматик |
|
22 |
меланхолік |
|
23 |
холерик-сангвінік |
|
24 |
меланхолік-холерик |
|
25 |
холерик-флегматик |
|
26 |
меланхолік |
|
27 |
меланхолік-холерик |
|
28 |
флегматик |
|
29 |
холерик |
|
30 |
меланхолік-холерик |
|
31 |
холерик-флегматик |
|
32 |
холерик-сангвінік |
|
33 |
сангвінік-меланхолік |
Останнім кроком стало порівняння результатів психологічного тесту та дерматогліфічних досліджень, яке узагальнено в таблиці 4 та в діаграмі 1.
Таблиця 4
Порівняння результатів психологічного тестування
та дерматогліфічного дослідження
Номер респондента |
Темперамент (психологічний тест) |
Темперамент (дерматогліфічне дослідження) |
1. |
холерик-сангвінік |
сангвінік |
2. |
холерик |
холерик |
3. |
холерик-сангвінік |
сангвінік |
4. |
сангвінік-меланхолік |
меланхолік-сангвінік |
5. |
меланхолік-холерик |
холерик-меланхолік |
6. |
холерик-меланхолік |
меланхолік-холерик |
7. |
холерик |
холерик |
8. |
сангвінік-флегматик |
сангвінік-флегматик |
9. |
холерик-сангвінік |
меланхолік-холерик |
10. |
флегматик |
флегматик |
11. |
холерик-меланхолік |
холерик-меланхолік |
12. |
холерик-сангвінік |
меланхолік-холерик |
13. |
сангвінік |
сангвінік-меланхолік |
14. |
холерик-сангвінік |
сангвінік-холерик |
15. |
меланхолік-флегматик |
меланхолік-флегматик |
16. |
холерик-меланхолік |
холерик-меланхолік |
17. |
флегматик |
флегматик |
18. |
сангвінік |
сангвінік |
19. |
холерик-меланхолік |
флегматик |
20. |
меланхолік |
меланхолік |
21. |
холерик-сангвінік |
холерик-сангвінік |
22. |
меланхолік-холерик |
меланхолік-холерик |
23. |
меланхолік |
холерик-флегматик |
24. |
меланхолік |
меланхолік |
25. |
меланхолік-холерик |
холерик-меланхолік |
26. |
холерик |
флегматик |
27. |
холерик |
холерик |
28. |
холерик-меланхолік |
холерик-меланхолік |
29. |
холерик-меланхолік |
холерик-флегматик |
30. |
сангвінік |
холерик-сангвінік |
31. |
меланхолік-сангвінік |
меланхолік-сангвінік |
32. |
холерик-сангвінік |
холерик-сангвінік |
33. |
сангвінік-меланхолік |
сангвінік-меланхолік |
Аналіз результатів показав, що відсоток розбіжностей між даними психологічного та дерматогліфічного досліджень становить 30 %. Отже, наша гіпотеза підтвердилася частково, розбіжність результатів незначна.
ВИСНОВКИ
Аналіз літературних джерел показав, що:
1.Ще здавна люди знали, що всі мають індивідуальні відбитки пальців та використовували це. Відбитки пальців ставали підтвердженням особистості, що часто використовувалося для укладення договорів, купівлі-продажу та інше.
Дерматогліфіка як наука знайшла своє призначення у таких галузях: спорт, медицина, генетика, біологія, криміналістика та психологія.
Відбитки пальців є індивідуальними для кожної людини. Візерунки папілярних ліній поділяються на завитки, дуги та петлі, завдяки чому й можливе визначення темпераменту (антропологічна методика).
Відомими вченими, що займалися дерматогліфікою стали: Ф. Гальтон, Х. Каммінс, Ч. Мідло, Н. Грю, Г. Фолдс, Г. Томпсон, Е. Генрі, І. Гусєва.
В ході експериментального дослідження з’ясували, що:
2.Особливості нервової системи людини, тип її темпераменту та інші індивідуально-психологічні якості можна визначити не лише традиційними психологічними методами, але й візуальними засобами, зокрема дерматогліфічними – за папілярним візерунком долонь.
3.Після вивчення, аналізу та узагальнення результатів, отриманих після проведення дерматогліфічних досліджень, ми виявили, що дані психологічного тесту та відомостей, отриманих за допомогою дактилоскопічного методу збігаються на 70%.
Настане час, коли все про людину, починаючи з захворювань, наявних у нього, до його психологічних та інтелектуальних якостей, можна буде розповісти, тільки-но глянувши на долоню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Бочков Н.П. Клінічна генетика: посібник / Н.П. Бочков, В.П. Пузирев, С.А. Смірніхіна. – М.: ГЕОТАР-МЕДІА, 2011. – 592 с.
- Власов А. В. Візуальний експрес метод психодіагностики особистості запо візерунками папілярних ліній вказівних пальців / А. В. Власов // Молодий вчений. — 2012. — №2. — С. 219-221.
- Гусєва И.С. Дерматогліфіка як конституціональний маркер за мультифакторної патології / И.С. Гусєва, Т.Т. Сорокіна // Пит. антропол. – 1998. – Вып. 89. –С. 99-111.
- Манойленко І.Л. Динаміка стану здоров’я народу України та регіональні особливості Аналітичностатистичний посібник / Т.С. Манойленко, І.Л. Ревенько; За ред. проф. Коваленка В.М., Корнацького В.М. – К.: МВЦ “Медінформ”, 2012. – 211 с.
- Никитюк Б.А. Пальцеві дерматогліфи в якості маркерів темпів пренатального росту похідних ектодерми: матеріали 4-го Всесоюзного симпозіуму [«Генетические маркеры в антропогенетике и медицине»]: Тезіси доповідей. – Хмельницький, 1988. – С. 133-140.
- Патент на винахід 42650 Україна, МПК A61B5/02. Спосіб індивідуальної оцінки спадкової схильності чоловіків до ішемічної хвороби серця / О.А. Ковальська, М.Ю. Антомонов, В.М. Жебель, Г.Б. Онікієнко (UA). – № 2001053097; Заявл. 06.05.2001; Опубл. 15.10.2001, Бюл. № 9.
- Погоріла І.В. Нові підходи до вивчення темпераменту за допомогою індивідуальних пальцевих візерунків / І.В. Погоріла, В.М. Жебель // Biomedical and Biosocial Anthropology. – 2006. – №6. – С.14-17.
- Сучасний стан та перспективи досліджень дерматогліфіки в практиці медико-психологічного обстеження студентів та молоді / П. М. Полушкин, Е. В. Асібай, Е. В. Неровна [та ін.] // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Біологія, медицина. – 2012. – № 3-1. – С. 91-97.
- Тегако Л. И. Наукова хіромантія. М. «Эксмо» 2008. 176с.
- Хочкіян Х.С. Редісні дерматоглифічні ознаки в родинній дерматогліфіці / Хочкіян Х. С. Марєєв В. В. // Молодий вчений. — 2011. — № 4. Т.2. — С. 148—149.
- Molecular dermatoglyphics: in health and disease -a review / G. M. Bhat, M. A. Mukhdoomi, B. A. Shah [et al.] // Int. J. Res. Med. Sci. – 2014. – Vol. 2. – P. 31-37.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
- Інформаційний студентський ресурс [електронний ресурс]. Режим доступу:http://studopedia.net/5_17815_metodi-vivchennya-genetiki-lyudini.html
- Метод дерматогліфіки. Презентація. [електронний ресурс]. Режим доступу:http://svitppt.com.ua/biologiya/metod-dermatoglifiki.html
- Дерматогліфіка. Стаття: [електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.miledi.net/dermatoglifika.html
ДОДАТОК А
Типи темпераменту
Сангвінік-екстраверт: стабільна особистість, в соціумі почувається комфортно, спрямований до зовнішнього світу, товариський, дещо балакучий, безтурботний, веселий, полюбляє бути лідером, має велику кількість друзів, життєрадісний.
Холерик-екстраверт: нестабільна особистість, вразливий, збуджений, не стриманий, агресивний, імпульсивний, оптимістичний, активний, але працездатність та настрій нестабільні, циклічні. У стресовій ситуації можливі істерико-психопатичні реакції.
Флегматик-інтраверт: стабільна особистість, повільний, спокійний, пасивний, не обурливий, обережний, задумливий, мирний, стриманий, надійний, спокійний у відношеннях, має здатність витримати довготривалі негаразди без зривів здоров’я та настрою.
Меланхолік-інтраверт: нестабільна особистість, тривожний, песимістичний , дуже стриманий зовні, але чутливий та емоціональний всередині , інтелектуальний, схильний до роздумів. В ситуації стресу — схильність до внутрішньої тривоги, депресії, зриву або погіршення результатів діяльності (стрес кролика).
ДОДАТОК Б
ДОДАТОК В
Перевірка тексту на унікальність
https://text.ru/antiplagiat/5c34dae66c152
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!