Якось Зернятка вирішили пограти в індіанців.
— Підемо в яр! — запропонував Пустунчик. — Там такі зарості — справжні джунглі!
— В яру гарно, але ж це далеко, — заперечила Лапуня. — Хтозна кого можна там зустріти? До того ж, там така кропива — не пролізеш!
— Що тепер, лише на дитячому майданчику гратися? — засмутився Пустунчик. — Це ж нецікаво! Місця мало і все надто „цивілізовано”, які вже там індіанці?
— Воїни нашого племені повинні самі визначати, де безпечні місця для ігор, де — ні, — сказав Розумник. — Непогано було б вислати розвідників у стан блідолицих!
— Я — слідопит Пильне Око, найкращій розвідник! — застрибав Пустунчик.
— А я — великий мисливець Рись М’яколапка! — вигадала Лапуня.
— Тоді я… — почав Розумник.
— Ти — вождь Розумна Голова! — сказав Пустунчик. — Тільки ти зможеш визначити, хто з нас кращий розвідник.
— Добре, чекаю вас на лавці біля кущів. Там – наш табір. Пройдіть весь стан блідолицих, відмічайте всі небезпеки, що чатують на нас, та доповідайте мені. Гайда!
Пустунчик першим з бойовим кличем вилетів надвір. Лапуня йшла тихо-тихо, як годиться справжньому воїну з племені Рисі. Друзі розійшлися в різні боки.
Розумник сидів на лавці, спостерігав, як грається малеча у пісочниці, рахував, скільки „блідолицих” гуляє у дворі. Згодом до вождя приєдналися його воїни.
Пильне Око прибіг першим і доповів, що скрізь все безпечно. Лише у віддаленому кутку двору він помітив знайомого бездомного собаку Джека. Він мирний. З тими, хто його підгодовує, Джек товаришує, на інших теж не нападає, лише гавкає. А ще з краю двору є зарості жовтої акації та кропиви — кусаються дуже боляче!
Рись М’яколапка прийшла пізніше, поза кущами. Друзі помітили її, лише коли Лапуня торкнулася до них.
— Доповідай, що ти бачила, велика мисливице! — тоном вождя звелів Розумник.
— У пісочниці, де граються малі блідолиці, я знайшла величезне скельце від пляшки, — почала М’яколапка. — Біля гаражів стирчить з-під землі велика іржава залізяка з гострим краєм. Треба її викопати, щоб хтось не перечепився! Машин у дворі мало, їдуть повільно, з цього боку небезпеки немає. Але я бачила здалеку тіні трьох бездомних „койотів”. Треба триматися від них подалі, хтозна, що в них на думці! Біля сараїв хтось кинув драбину — оце справжня небезпека! Я чула, як двоє блідолицих хотіли влізти на дах та стрибнути звідти, а там досить високо та й драбина дуже хитка. Поблизу третього парадного з вікна вилетіла пластикова пляшка, могла впасти прямісінько комусь на голову!
— Деякі блідолиці такі неохайні! — зітхнув Пустунчик. — Аж соромно за них!
— Скільки ти помітив небезпек, Пильне Око? — спитав вождь Розумна Голова.
— Дві… Три, якщо кропиву та шипи акації рахувати окремо.
— А ти, М’яколапко?
— Шість!
—Пильне Око, ти прийшов першим, але багато чого пропустив. Лапуня виграла. Зазвичай, дівчата обережніші, але схильні перебільшувати небезпеку. У хлопців, навпаки, хоробрість межує із легковажністю. Всім нам є чому повчитися, мої хоробрі червоношкірі воїни! Пам’ятайте, небезпека, яку ти вчасно помітив і зрозумів, вже не така страшна. Її значно легше оминути.
— О, Розумна Голово, ти — великий вождь! — сказали воїни племені.
Зернятка викопали страшну залізяку, щоб хтось з неуважних блідолицих не поранився нею. Потім друзі вигадали ще багато бойових завдань. Гратися в індіанців було дуже весело.
ЗАВДАННЯ.
Полічи, скільки небезпечних місць знайшли Зернята. А які небезпеки можуть спіткати тебе по дорозі у школу? Як їх уникнути?
