Зернятка дочитали казку „Гидке каченя” і Лапуня мрійливо зітхнула.
— Добре, що є Гидке каченя знайшло свою родину та сенс життя. Мені було його так шкода! Навіть тепер все одно трохи сумно…
— Це тому, що ніхто з колишніх кривдників не побачив каченя у образі лебедя, — сказав Пустунчик. — Тому так і не попросив вибачення! А цікаво, що б усі відчували, коли б дізналися, ким стало Гидке каченя?
— Думаю, їм стало б дуже соромно, — сказав Розумник. — Дуже прикро, що птахи не знали одразу, ким виросте Гидке каченя. Тоді усі вели б себе зовсім інакше.
— Еге ж, якби можна було знати майбутнє! — засміявся Пустунчик. — Тоді б казок не було!
— А я дуже люблю історію про Попелюшку, — сказала Лапуня. — Уявляю, що сталося з мачухою та сестрами, коли Попелюшка стала принцесою!
— Думаю, з ними було те, що називається „стрес” та „шок”, — відповів Розумник. — І вони на це заслуговують!
— Я тут подумав, треба бути дуже обережним із усіма нашими знайомими, особливо у школі, — сказав Пустунчик. — Ми ж не знаємо майбутнього! Обзиваєш когось: „Очкарик-сухарик!”, — а раптом він стане видатним вченим чи мільйонером, всесвітньо відомим артистом або лікарем? Ото буде сюрприз! Уявіть, підходить хтось до знаменитості та каже: „Привіт, пам’ятаєш, ми з тобою в одному класі вчилися?” А той у відповідь: „Аякже, добре пам’ятаю твою науку, як ти мене „очкариком-сухариком” дражнив! Йди собі, знати тебе не хочу!”
— Або дівчинка на яку ніхто не звертав уваги, стане згодом знаменитою красунею, багатою та успішною, — підхопила Лапуня. — А ти її колись за кіски тягав та всіляко ображав, бо в неї ненові чобітки та портфель геть пошарпаний, зовсім немодний. Жодних шансів на те, що красуня в майбутньому приязно тебе зустріне. Скаже: „Вибачте, добродію, ви — той нечемний хлопчик? Я вас абсолютно не пам’ятаю…”
— Страх! Треба бути дуже обережним сьогодні, щоб не потрапити у майбутньому в якусь халепу, — зітхнув Пустунчик. — Але як можна знати напевне, що з кого виросте?
— А ти спробуй ставитися до всіх приязно та уважно, — порадив Розумник. — Тоді жодна халепа в майбутньому тобі не загрожує. Навпаки, буде безліч корисних знайомств! Якби люди розуміли, як небезпечно ображати інших, в світі не було б жодної історії про злих месників! Кожна людина в чомусь не схожа на всіх. Можна з цього сміятися, але ця несхожість дуже важлива. Наука називає її „унікальністю”.
— Якщо у людини величезна бородавка на носі, що корисного в цій унікальності? — спитав Пустунчик. — Самі неприємності!
— А подумай гарненько, — сказав Розумник. — В кожної людини є талан, якого очима не побачиш. Якщо той талан розвинути, людина зможе принести користь усьому світу. Припустимо, в талановитої особистості є дуже яскрава прикмета, нехай навіть бородавка на носі. Що буде? Її обличчя швидко запам’ятають і людина стане знаменитістю!
— Ще й на рекламі заощадить, — додала Лапуня.
— Отакої, — здивувався Пустунчик. — Ні про що не можна впевнено судити, доки добре не подумаєш!
— Я тобі завжди це казав! — нагадав Розумник. І Зернятка весело розсміялися.
ЗАВДАННЯ.
Зашифруй на аркушу всі свої захоплення. Наприклад, малювання – це олівець або пензлик, читання – книжка, вишивання – голка з ниткою, мандрівки – рюкзак або машина і т. д. Що більше захоплень, то цікавіше життя!
