МОВА ПРИРОДИ
(частина 2)
Пам’ятаєте, як ми з’ясували, що досліджуємо світ за допомогою органів чуття. А тепер спробуйте порахувати, скільки ворсинок на цьому клаптику тканини (дістаньте підготовану тканину) або почути, що я кажу (дуже тихенько щось прошепочіть). Не вдалося? Зернята ось знають, чому і як цьому зарадити.
Ми не все можемо побачити чи почути. Наші органи чуття недосконалі. Інколи їх треба „озброїти” приладами. Наблизити предмети допоможе бінокль, а у телескоп можна побачити навіть далекі планети. Дрібні деталі предметів можна роздивитися за допомогою лупи, а дуже маленькі тіла можна побачити під мікроскопом. Ехолокатори, ультразвукові прилади чують те, що не вловить наше вухо. А ще є книги, з яких можна довідатися про все на світі, і наша улюблена газета „КОЛОСОЧОК”! І не забуваймо про головний інструмент – наш мозок. Без нього, скільки не спостерігай, нічого не зможеш ані запам’ятати, ані зрозуміти!
– А в мене є лупа! – Пустунчик вже вивчав тріщини у корі дуба, де ховалися комахи.
Лапуня слухала, як на калині співає зяблик. Вона намагалася запам’ятати його дзвінку трель з розчерком, щоб відрізнити від співу інших пташок. Раптом пісня зяблика змінилася. Тривожне тріскотіння – це сигнал, що у природі надходять зміни. Мурахи сховалися серед дня і закрили входи у мурашник, кульбабка склала пелюстки. Наближається дощ! Зернята хутко верталися додому. Корисно розуміти мову природи!
Олена Крижановська
Гра 1 (для груп). „Дослідники природи” (КЛ11, 1–8).
Діяльність:
- Поділіть дітей на дві групи.
- Кожна група отримує аркуші КЛ11 (1–6) і окремі картки КЛ11 (7, 8).
- На чисте поле аркуша поруч з об’єктом діти кладуть картку з приладом (органом чуття), за допомогою якого цей об’єкт можна досліджувати (спостерігати).
- Діти підбирають картки і обговорюють, чому цей об’єкт варто спостерігати або досліджувати саме так.
Підказка: Місяць – телескоп; пташка, що співає – вухо; кропива – рукавиці; хвора дівчинка – термометр; бузок – ніс; полуниця – язик; бактерія – мікроскоп; Сонце – темні окуляри; кора дерева – рука; сніжинка – лупа; змія – око; гніздо пташки – бінокль.
Гра потребує достатньо часу. Поясніть дітям, що усі картки треба розкласти на аркушах 1–6. Спостерігайте за роботою дітей, спілкуйтеся з ними, обговорюйте їхні варіанти. По завершенні роботи групи міняються місцями і порівнюють свої результати.
Порада: можна також скористатися технікою „Підглядалки”. Один учасник кожної групи (група обирає його самостійно) може підходити і спостерігати за роботою іншої групи, а потім повертатися назад і розповідати, який саме варіант вибрала інша група.
Гра 2. „Ланцюжок досліджень”.
Обладнання: бінокль, мікроскоп, збільшувальне скло, ліхтарик, темні окуляри, рукавички, лінійка (справжні або намальовані на картках).
Діяльність: діти сідають групами за парти або у колі на килимку. У центрі кола – прилади для досліджень або їхні зображення на картках. Учень вибирає прилад і звертається до сусіда зліва: „Що ти дослідиш за допомогою… (наприклад, бінокля)?” Сусід відповідає: „Я можу дослідити…” Потім бере інший інструмент і звертається до наступного учасника: „Що ти дослідиш за допомогою…?” Гра триває, доки не запитають першого учасника.
Інша версія цієї гри: „Як ти дослідиш?”
У цій версії гри слід використати картки із малюнками природних об’єктів та інструменти для дослідження або їх зображення. Учасники у колі або у групі по черзі обирають природний об’єкт і запитують у сусіда: „Як ти дослідиш…?” Наступний учасник відповідає, обирає інструмент для досліджень та звертається до наступного учасника. Гра триває, поки своє запитання не отримає перший учасник.
Завдання „Як ми пізнаємо світ?” (КЛ12, 1–3).
Діяльність:
- Поділіть дітей на три групи.
- Діти по черзі розповідають про рослин і тварин, зображених на малюнках (про них йшлося у казці „Мова природи”).
- За допомогою лупи діти читають у хороводі літер: а) назви приладів і предметів, які допомагають досліднику та нашим очам; б) назви органів чуття; в) назву газети, у якій є відповіді на запитання про природу; г) головний інструмент дослідника.