Жива та нежива природа
Абетка вчителя
ЖИВИЙ ЧИ НЕЖИВИЙ
Усі природні тіла поділяють на живі та неживі. Усі штучні тіла – неживі. Наприклад, скеля, річка, Сонце – неживі, натомість кішка, ворона, ялинка, ромашка, мухомор – живі.
Ознаки, які відрізняють живе від неживого:
- Будова живих організмів значно складніша, ніж неживих природних об’єктів.
- Усе живе живиться, тобто отримує енергію із зовнішнього середовища. Живим організмам потрібні повітря для дихання, різноманітні речовини для того, щоб будувати своє тіло, і енергія (наприклад, сонячне світло) для всіх життєвих процесів.
- Усе живе активно реагує на навколишній світ. Дерева скидають листя восени, соняшник повертає „голову” за сонцем, коріння тягнеться до води. Що й казати про тварин, які можуть бігати за здобиччю або ховатися від небезпеки!
- Усе живе розвивається. Не просто росте (рости може й кучугура снігу), а змінюється. Насіння, яке потрапило у ґрунт, скидає оболонку і випускає коріння. З’являється стебло, гілки, листя. Людина впродовж життя теж змінюється.
- Усе живе розмножується. Кожен живий організм намагається залишити потомство. Якби не це, життя на Землі давно б щезло. Адже все живе рано чи пізно помирає.
- У кожному організмі записана інформація про те, яким повинно бути його потомство. З жолудя може вирости лише дуб, і ніколи – береза або ромашка.
- Щоб вижити, усе живе пристосовується до навколишнього середовища і бореться за своє життя. Так, наприклад, тварини холодних країв мають теплу шерсть, а пустельна рослина саксаул – десятиметрове коріння, яке добуває воду. Страус дуже важкий, щоб літати, зате має сильні лапи і швидко бігає. А у людини розвинувся головний мозок, який допомагає їй знаходити вихід із найскладніших ситуацій і пристосовуватися до навколишніх умов.
Наукова казка
КАЗКА ПРО ВЕДМЕДЯ I СТАРИЙ ДУБ
Зупинився якось Ведмідь біля Старого Дуба та й став об кору свої кігті гострити. На стовбурі дерева залишалися глибокі рівчаки. Настрій Ведмідь мав гарний, тому він виліз на дерево – і давай на ньому гойдатися. Дерево почало рипіти. Здавалося, зараз зламається.
– Ох! – раптом почулося.
– Ти що або хто? – запитав Ведмідь.
– Я Дуб, – відповіло дерево.
– Дубе, чому ти зітхаєш? – здивувався Ведмідь. – Хіба тобі боляче? Ти ж неживий.
– Чому ти вирішив, що я неживий? – настала черга здивуватися Дубу.
– Не рухаєшся, стоїш на одному місці, мов камінь, – відповів Ведмідь.
– Так, я не блукаю лісом, як ти, і не літаю, як птах, але, на відміну від каменя, я рухаюся. Я постійно повертаю свої листочки та гілочки до сонячного світла. Цей рух непомітний. Так рухаються усі рослини, – пояснило дерево.
– Усі живі дихають, – не здавався Ведмідь. – Я для цього маю ніс, а у тебе його немає, тому ти неживий.
– Хоч я не маю носа, але я дихаю крізь маленькі отвори, які є на поверхні моїх листочків, – пояснив Дуб.
– Живі живляться, – нервував Ведмідь. – Я, наприклад, їм ягоди, корінчики, личинки, черв’яків, мишей. А ти? Скільки пташок на тебе сідають – хоч когось ти з’їв?
– Своїм коренем я вбираю з ґрунту воду і мінеральні солі – це називають мінеральним живленням. Решту потрібних речовин я утворюю самостійно під впливом світла, – терпляче відповів Дуб.
– Усі живі ростуть та розмножуються. Колись я був маленьким, а тепер поглянь, яким велетнем став – скоро своїх ведмежат буду мати. А ти хіба здатний розмножуватися? Рослини не-жи-ві, – зробив висновок волохатий.
– Років сто тому я був паростком, який ти міг би розчавити, наступивши лапою, а тепер я вищий за тебе, а кожну осінь на моїх гілках дозрівають жолуді. Там, куди вони падають, виростають молоді дубочки – це мої діточки. Я такий самий живий, як і ти.
– Я вважав, що живими є тільки тварини і люди, – виправдовувався Ведмідь.
– Живими також є рослини, гриби і бактерії. Вони всі дихають, рухаються, ростуть, розмножуються. Неживими є камінь, вода, повітря, пісок, Сонце, Місяць, планети, – підсумував суперечку Старий Дуб.
Замислився Ведмідь, зліз із дерева і сказав:
– Не варто тебе без потреби ламати. Усе живе має право жити.
Після бесіди із розумним деревом клишоногий повільно пішов лісом. Тепер він знав, чим відрізняються живі тіла природи від неживих, і уважно спостерігав за всіма живими істотами, що траплялися на його шляху.
Марина Яремійчук
ЗАПИТАННЯ ВІД ЛАПУНІ
- Чи правильний вислів: усе, що рухається, – живе?
- Маленька бурулька на даху за добу виросла і стала великою. Чи можна сказати: бурулька росте, тому вона жива?
- Які рухи здійснюють рослини? А хто допомагає рухатися їхньому насіннячку?
Матеріали до уроку
- „КОЛОСОЧОК” № 17/2012 „Живий чи не живий?”;
- „КОЛОСОЧОК” № 2/2017 „Мандрівки рослин: віднесені вітром”.
МОРСЬКА ЗІРКА І НЕБЕСНА ЗОРЯ
Морська зірка – справжня хижачка! Вона поїдає всіх дрібних тварин, на яких натрапить. Живе у теплих морях. У нашому Чорному морі трапляється вкрай рідко, бо воно менш солоне і не таке тепле, як Червоне. У морської зірки сотні малесеньких ніжок, за допомогою яких вона пересувається дном. Вона рухається, живиться, а ще – розмножується і росте.
А тепер поглянемо на нічне небо. Як багато на ньому зір! Одну з них ми бачимо навіть вдень. Вона найближча до нас – зоря Сонце. Без світла і тепла, яке випромінює Сонце, не було б життя на Землі. Але Сонце та інші зорі у Всесвіті не ростуть, не харчуються і не дають потомство.
Ігри та завдання
Гра 1. „Завітай у казку”.
Пасивна гра, але активне слухання казки.
Скажіть дітям, що будете читати „Казку про Ведмедя і Старий Дуб”.
Наголосіть, що герої казки – ведмідь (тварина) і дуб (рослина). Між ними виникла суперечка: Ведмідь вирішив, що дерево – неживе, а воно – живе!
Завдання дітей – уважно слухати казку і рахувати докази того, що дерево живе (загинати пальці). Налаштуйте дітей: після того, як прочитаєте казку, усі заплющують очі і піднімають догори руки з розчепіреними пальчиками. Пальчиків стільки, скільки було доказів дуба про те, що він живий. Потім діти пригадують докази.
Порада: на кожен доказ ви можете підготувати і показувати картинку, яка його ілюструє.
Гра 2. „Круг у долоньках”.
Обладнання: кружечок із картону (r = 2 cм), на якому з одного боку написано „жива природа”, з іншого – „нежива природа”. Замість написів можна використати кольори, наприклад, жива природа – зелений, нежива природа – жовтий.
Діяльність:
- Діти сідають у коло.
- Затисніть у долонях кружечок і передайте його у долоньки учаснику гри, який сидить поруч.
- Учасник розкриває долоні і читає, що написано (або впізнає за кольором).
- Якщо випав напис „жива природа” (зелений колір), то учасник називає тіло (об’єкт) живої природи, якщо випав напис „нежива природа” (жовтий колір) – тіло (об’єкт) неживої природи. Кожен учасник висловлює думку про свій об’єкт: „Собака дихає, живиться, росте, рухається, дає потомство, помирає. Отже, собака належить до живої природи”, або: „Камінь не дихає, не рухається, не живиться, він руйнується, кришиться. Камінь належить до неживої природи”.
- Учасник передає круг, і гра триває.
Гра 3. „Показуха”.
Обладнання: картки із зображенням тіл живої та неживої природи.
Діяльність:
- Учасник гри отримує картку, думає, що може робити істота або як використовують об’єкт.
- Кожен учасник шукає пару і розповідає (не показуючи картку) про свої міркування.
- Інший учасник відгадує об’єкт за описом, і учасники міняються ролями.
- Пара розходиться, і кожен шукає іншого співрозмовника. Гра триває, доки кожен учасник не зустрінеться зі всіма.
Порада: якщо хтось залишився без пари, візьміть участь у грі.
Гра 4. „Знайди когось, хто бачив” (КЛ8, 1–4).
Діяльність:
- Кожен учасник отримує одну картку з аркушів додатка КЛ8.
- Вільно рухаючись по класу, діти спілкуються і шукають того, хто бачив об’єкт, зображений на малюнку.
- Учасник запам’ятовує або записує на картці, хто бачив його об’єкт. Треба знайти хоча б одну особу до свого об’єкта. Але що більше – то краще.
- По завершенні гри кожен учасник називає імена однокласників, які бачили об’єкт (явище), зображений на його картці.
Порада: обговоріть, які об’єкти належать до живої природи, а які – до неживої, і чому. Цю гру можна використати для знайомства дітей у класі. Якщо ви хочете, щоб діти записували імена однокласників на картках, зробіть ксерокопію.
Гра 5. „Склади речення”.
Обладнання: два кубики різних кольорів, на гранях першого назви тіл живої природи, на гранях другого – неживої (або відповідні картинки).
Діяльність:
- Діти сідають у коло.
- Учасник підкидає одночасно два кубики і називає, що випало.
- Складає одне речення з цими двома словами.
- Кубики підкидає наступний учасник, і гра триває.
Порада: щоб збільшити кількість названих тіл живої та неживої природи, можна додатково зробити чотири кубики (по два кожного кольору). Дитина вибирає кубики двох різних кольорів.
Гра 6. „Передай іншому”.
Обладнання: м’яч.
Діяльність: учасники по колу передають м’яч, називаючи тіла живої природи. У якусь мить учасник називає тіло неживої природи, і відразу рух м’яча змінюється (саме цей учасник передає м’яч у протилежному напрямку). Тепер усі називають тіла неживої природи.
Порада: цю вправу зручно проводити із половиною класу. Стежте, щоб учні правильно називали тіла живої та неживої природи. Якщо хтось припустився помилки, гру варто зупинити і пояснити, у чому помилка.
Завдання. Прочитай опис морської зірки і небесної зорі (МУ). Яка з них – жива, а яка – ні? Чому?
Поширити
Схожі публікації
КОЛОСОК ДЛЯ ЗСУ 9-11 клас
Запрошуємо до участі у конкурсі усіх великих і малих ))), і не думайте що якщо Ви великі, то вам буде легко )
КОЛОСОК ДЛЯ ЗСУ 7-8 клас
Запрошуємо до участі у конкурсі усіх великих і малих ))), і не думайте що якщо Ви великі, то вам буде легко )
КОЛОСОК ДЛЯ ЗСУ 5-6 клас
Запрошуємо до участі у конкурсі усіх великих і малих ))), і не думайте що якщо Ви великі, то вам буде легко )