Роботу виконав:
Мовчан Вадим Сергійович,
учень 9 класу
Писарівської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів
Волочиського району
Хмельницької області

Педагогічний керівник:
Пасічник Анатолій Миколайович,
вчитель географії
Писарівської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів
Волочиського району
Хмельницької області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу 
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Географія”

ВСТУП

Увага до розвитку екологічного туризму, активного і пізнавального відпочинку на природі динамічно зростає у всьому світі, також в останні роки набирає популярності в Україні. Велосипедний, водний, пішохідний та інші види активного відпочинку все більше стають модними незалежно від віку та соціального стану. Місць для такого відпочинку в Україні дуже багато. Природоохоронні території є складовою туристичного продукту, для просування і розвитку якого важливим є налагоджена співпраця між організаціями, які займаються туристичною діяльністю і природоохоронними установами. У Волочиському районі такий напрям робити мало вивчений. Тому, виходячи із вищесказаного, обрано тему наукового дослідження – «Перспективи розвитку екологічного туризму у Волочиському районі». Метою дослідження є вивчення сучасного стану та перспектив розвитку екологічного туризму Волочиського району. Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:

• проаналізувати загальні відомості про екологічний туризм України;
• вивчити особливості природоохоронних територій та об’єктів Волочиського району, як передумови розвитку екологічного туризму у Волочиському районі;
• розробити пропозиції щодо напрямків екотуризму Волочиського району.

Об’єктом даного дослідження є територія Волочиського району.

Предмет дослідження – території та об’єкти екологічного туризму Волочиського району.

Методи дослідження: теоретичними методами дослідження є системний підхід, структурний аналіз і синтез, порівняння, класифікація, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, систематизація. Емпіричні методи: спостереження, аналіз результатів діяльності. Також особливої уваги заслуговують власні польові дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Дану роботу можна використати на уроках географії, виховних заходах, які пов’язані із вивченням свого рідного краю.

Дана наукова робота була представлена на конференції у Писарівській ЗОШ І-ІІІ ст., де отримала високу позитивну оцінку. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, додатків.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ

1.1. Наукові основи екотуризму

Розробкою концепції екологічного туризму займаються багато провідних вітчизняних фахівців – географи, економісти, екологи, біологи. Зокрема, найбільш відомі роботи Т. В. Бочкарьової, А. В. Дроздова, Є. Ю. Ледовських, Н.В. Моральова, К. Михайлова, І. Н. Панова, Т. К. Сергєєвої, В. В. Храбовченко, В. П. Чижової.

Останнім часом спостерігається підвищений інтерес до такої форми туристичної діяльності, як екологічний туризм, який має зайняти відповідну нішу в туристичній

індустрії України. Екологічний туризм порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екологічного туризму полягає в невідрегульованості відносин у системі „суспільство – природа”. Сьогодні все більше туристів прагне відпочивати в екологічно комфортних умовах, спілкуватися з природою в процесі туристичних подорожей. Екотуризм – туризм, об’єктами якого можуть бути як природні, так і культурні визначні місця, природні та природно-антропогенні ландшафти, де традиційна культура складає одне ціле з навколишнім середовищем. Екологічний туризм – це не обов’язково подорож пішки для фізично витривалих людей з важким рюкзаком за плечима. Він може бути і досить комфортним, але не будь-якою ціною, особливо якщо мова йде про незайману природу. Такий один з основних постулатів екотуризму. Екологічний туризм можна віднести до пізнавального, так як під час подорожі туристи сподіваються з одного боку, отримати деякі знання , а з другого – відпочити на природі.

Від традиційного туризму екотуризм відрізняється такими ознаками:

– переважання природних об’єктів туризму;

– менша ресурсо- та енергоємність;

– екологічна освіта туристів;

– безпосередня участь у соціально-економічному розвитку територій.

В Україні екологічний туризм перебуває на початковій стадії розвитку. Екотуристичні мандрівки організовуються переважно на самодіяльному рівні, комерційна діяльність у цьому напрямку лише зароджується. Однак уже помітне виділення двох шляхів розвитку екологічного туризму – “американського” та “європейського”. Перший формується у вигляді організації спортивно-туристських подорожей в екстремальних природних умовах, другий – у формі організованого відпочинку у сільській місцевості із залученням до традиційної місцевої культури (в Україні цей вид туризму називають сільським зеленим або агротуризмом). Україна володіє достатніми екотуристичними ресурсами, використання яких закономірно призведе до інтенсифікації розвитку інфраструктури та територіальної організації екотуристичної діяльності. Головними засадами розвитку екологічного туризму в Україні є національна система природоохоронних територій України, що складається з понад 8 тисяч захищених територій загальною площею 3,3 млн. га, або 6,05% національної території. Станом на кінець 2013 року в Україні створено 18 природних заповідників, 4 біосферні заповідники та 42 національні природні парки.

Площа природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків становить понад 1,6 млн. га. Україна має значний потенціал для того, щоб стати важливим осередком екологічного туризму світового рівня. Запорукою ділової й інвестиційної активності розвитку екотуризму є ефективне рекреаційне освоєння та використання значної кількості природоохоронних територій. Це сприятиме інтенсифікації розвитку туристичної інфраструктури та вдосконаленню територіальної організації екотуристичної діяльності.

Виділяють основні завдання програми розвитку екотуризму в Україні:

• законодавче оформлення здійснюваної в межах територій екотуристичної діяльності;
• розробка та облаштування науково-пізнавальних туристських маршрутів та еколого-освітніх екскурсійних стежок відповідно до параметрів внутрішнього та зовнішнього пейзажного різноманіття природних ландшафтів.
• забезпечення національних природних парків рекреаційно-туристичною інфраструктурою відповідно до міжнародних стандартів (умови проживання і харчування туристів, транспортні засоби, спостережні вежі тощо);
• провадження економічного механізму надання платних туристичних послуг, створення на засадах самозабезпечення та самофінансування.

Найголовнішою рисою екологічного туризму є турбота про природне навколишнє середовище, збереження неповторних куточків, що використовуються у туристичних цілях [2], [6].

1.2. Основні види екотуризму

Екотуризм – це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища.

Найважливіші види екологічного туризму.

1) Пізнавальний — ознайомлення туристів з найцікавішими природними територіями, флорою і фауною, унікальними ландшафтами, гармонійно вписаними в навколишню місцевість пам’ятниками матеріальної культури й історії. Навчальні екологічні стежки є головним інструментом ознайомлення туристів з навколишнім середовище. У цій сфері можлива розробка найрізноманітніших за складністю та запропонованою тематикою туристських маршрутів, що передбачені для відпочиваючих різного вікового й освітнього рівнів.

2) Науковий — особлива форма екологічного туризму, пов’язана з отриманням необхідної ділової та наукової інформації (наприклад, про рідкісних представників флори і фауни, які перебувають під загрозою зникнення і занесені до Червоної книги). Цей вид туризму є джерелом інформації про віддалені і маловивчені райони.

3) Рекреаційний екологічний туризм. Об’єктами цього підвиду туризму є об’єкти неживої природи, геоморфологічні, гідрологічні об’єкти , а також гори, печери, озера і річки. Рекреаційний екотуризм включає в себе спортивний туризм, до якого відносять різні види активного і пасивного відпочинку. Спортивний туризм – це піший, велосипедний, кінний туризм, водний сплав, альпінізм, спортивне орієнтування тощо в поєднанні з ознайомленням з лісовими, степовими і гірськими ландшафтами, багатством флори і фауни певної місцевості [5], [18].

Отже, в першому розділі розглянуто загальні відомості про екологічний туризм в Україні, а саме визначено його наукові основи, охарактеризовано основні види екотуризму України.

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ ВОЛОЧИСЬКОГО РАЙОНУ

2.1. Характеристика природоохоронних територій Волочиського району

На території Волочиського району розташовані 15 об’єктів природно-заповідного фонду (див. Додаток А). Вони займають 727,52 га, що складає 0,6% земель району. Такий самий відсоток мають Старосинявський та Віньковецький райони. Менший показник лише у Славутському та Теофіпольському районах ( по 0,5%) [1], [14]. [17].

Маначинський гідрологічний заказник загальнодержавного значення входить до складу при­родно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів, що пе­ребувають під особливою охороною. Він створе­ний з метою охорони гідрологічного режиму річки Південний Буг і Щедрівського водосховища, типової лучно-болотної рослинності правобережного лісостепу і місця гніздування водоплавної птиці у відповідності з постановою Ради Міністрів УРСР від 25 лютого 1980 року №132 «Про доповнення переліку державних заказників Української РСР». Загальна площа його становить 206 га, з них сіножаття становлять 48,8 га, пасовища 19,1 га, болота 137,9 га, води 0,2 га. Заказник розташований в заплаві річки Грабарки, між селами Гонорівка і Маначин Волочиського району. Територія його належить землекористувачам: села Рябіївка – 115 га, села Маначин – 21 га, облрибокомбінату – 65 га. Територія заказника не вилучається з землекористування вказаних землеко­користувачів, які здійснюють на ній об­межену господарську діяльність у відповідності з даним Положенням, іншими нормативними документами та несуть відповідальність за дотриманням заповідного режиму. В заказнику поширені такі рослини: вільха, верба, осока, хвощ, очерет. Серед тварин зустрічаються болотяна черепаха, вальдшнеп, різноманітні види куликів, пластинчатодзьобі, голінасті, пастушки, очеретянки, луні, ондатри, водяні землерийки, річкові видри [3], [4], [13].

В межах Волочиського району розташовані два лісових заказники: Бубнівський ліс та урочище «Зайчики». Урочище «Зайчики» розміщене поблизу с. Зайчики. Заказник створений рішенням сесії обласної ради народних депутатів від 25 грудня 1992 року. Має площу 110 га. Це мальовничий лісовий масив, який підтримує гідрологічний режим р. Збруч. Основні породи дерев: дуб, граб, сосна, береза, ясен. Середній вік дубових насаджень становить 88 років, вони займають площу близько

17 гектарів, середній вік грабів – 73 роки, займають площу – 54 гектари. Серед лісової рослинності чільне місце займають підсніжники, бруслина карликова, лікарські рослини тощо. Відіграє важливе протиерозійне та ґрунтозахисне значення, підтримує водоохоронний і гідрологічний режим річки Збруч. Основу заказників утворюють грабово-дубові ліси, або груди, що є найбільш поширеними лісовими формаціями на Хмельниччині. Деревостани лісів двоярусні не порушені. Перший ярус складає дуб звичайний за участю ясена зви­чайного, клена гостролистого, явора. Основу другого ярусу становить граб звичайний. До нього домішуються липа звичайна, клен польовий, берест, менше — осика, черешня, на узліссях зрідка трапляються гру­ша звичайна, яблуня лісова. Але найчастіше деревостани цієї форма­ції вторинні, одноярусні, з неподільним пануванням у них граба зви­чайного (грабові ліси). У підліску — бруслини бородавчаста та європейська, свидина, лі­щина, глід одноматочковий, клокичка периста, дерен; рідше — клен та­тарський, вовчі ягоди звичайні, жимолость пухната, шипшина собача та щитконосна, жостер, бузина чорна, черемха звичайна, свидина кро­в’яна. Трав’яний покрив досить густий (покриття в середньо­му 20—30%). Основу його складають осока волосиста, яглиця звичай­на, безщитник жіночий, перлівка поникла, зірочник лісовий, копитняк європейський, маренка запашна, зеленчук жовтий, грястиця збірна, підлісник європейський, що виступають у відповідних асоціаціях тру­дів як домінанти та кондомінанти. У грабняках умови мало сприят­ливі для існування фауни наземних хребетних. Тому вона за видовим складом і в кількісному відношенні бідна. Типові такі тварини: трав’яна та гостроморда жаби, квакша, червоночерева кумка, звичайна та зелена ропухи, рябий ховрах, звичайний хом’як, зви­чайна полівка, зайці-русаки, ли­сиці, козулі, лосі, кабани, куниці, шпаки, зо­зулі, горлиці, зяблики, дрозди, синиці, чижі, сойки та інші.

Бубнівський ліс розташований на відстані 1,5 км. на північ від смт. Наркевичі. Його площа становить 130 га. Створений рішенням обласної ради від 1.11.1996 року №2 та розширеним рішенням обласної ради від 25.12.1997 року № 5. Ліс сформований на торф’янистих ґрунтах. Основна формація граба звичайного за участю дуба звичайного. Асоціації: дубово-грабова, ялицево-осокова, грабова зірочниково-осокова, грабова підмаренниково-осокова. У верхньому ярусі є дуб, граб, клен, явір; із кущів – калина гордо­вина, бруслина європейська, бруслина бородавчата, ліщина, жостір. У трав’янистому ярусі переважають типові види, що формують асоціації. Виявлено також поодинокі екземпляри екзотичних дерев горіха сірого і чорного, сосни Веймутова. В трав’яному ярусі ростуть лілія лісова, коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, булатка великоквіткова – види занесені до Червоної книги України. Зустрічаються тут лікарські рослини: конвалія травнева, купина лікарська. Ліс є місцем поселення для борсуків та різнома­нітних птахів: малинівка, дятел звичайний, зеленяк, вівчарик-ковалик, дрізд чорний, дрізд співочий. Флористичний і фауністичний комплекс потребує охорони. Але в запропонованій території необхідно провести санітарні рубки і слідкувати за відновленням рідкісних видів [3], [4], [10], [19], [21].

Волочиський район має шість гідрологічних заказників місцевого значення: Бубнівський, Юхимовецький, Грабарківський, Іванівський, Авратинський, урочище “Ожигівське”. Авратинський заказник знаходиться поблизу села Збручівка на кордоні з Тернопільською областю. Із загальної площі заказника, що становить 36,0 га — 22,0 га займають колишні торф’яні кар’єри. Це торф’яне болото в заплаві р. Збруч, заросле очеретом та іншою болотною рослинністю. Виконує роль регулятора водного режиму річки Збруч. Утворений рішенням облвиконкому від 18 жовтня 1982 №306. Урочище “Ожигівське”- заказник, який розташований на відстані 1,5 км. від села Ожигівці, в межах заболоченої заплави та русла лівої притоки річки Збруч від дамби ставка на західній околиці села Петрівщина до траси Волочиськ – Авратин. Його площа становить 8,6 га. Створений рішенням обласної ради від 1.11.1996 №2. Урочище є заболоченою ділянкою, на якій зростає типова водно-болотна рослинність, а також рідкісні види рослин: бобівник трилистий, пальчатокорінник травневий та інші. Юхимовецький заказник – низинне болото і ставок, що розташовані в долині однієї з приток річки Мшанець на відстані одного кілометра від с. Юхимівці. Має площу 45,0 га. Створений рішенням сесії обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 №3. Це низинне болото багате на лікарську рослинність, там гніздиться багато водоплавної птиці. Бубнівський заказник розміщений між селами Бубнівка та Гайдайки, має площу 40,0 га. Це також торф’яне болото, що лежить в заплаві річки Мшанець і має велике водорегулююче значення. Заказник створений рішенням облвиконкому від 18.10.1982 №306. Іванівський заказник з площею 52 га створений з метою збереження в природному стані низинного болота в заплаві Грабарки, де зростає велика кількість лікарських рослин і яке є місцем гніздування водоплавних птахів між селами Бальківці та Іванівці. Створений від 11 липня 2007 р №23-9. Грабарківський заказник розміщений в заплаві річки Грабарка, має площу 110 га. Утворений рішенням сесії обласної ради народних депутатів від 28.10.1994 №7. [8], [19].

Болота гідрологічних заказників належить до евтрофних (низинних). Це болота високого мінерального живлення. Вони формують­ся у зниженнях (улоговинах, заплавах, днищах балок) серед відносно багатих грунтів, з яких через підземні і наземні води до боліт поступає багато мінера­льних речовин. На трав’яних евтрофних болотах найчастіше домінують оче­рет та різні види осок (гостровидна, зближена, омська, пухирчаста). Найбільш звичайними видами є плакун верболистий, підмаренник болотний, незабудка болотна, калюжниця болотна, хвощ річковий, жовтець повзучий. На більш обводнених ділянках ростуть теліптерис болотний, плавушник болотний, пухирник звичайний, півники болотні. Із червоно- книжних видів на евтрофних болотах Хмельниччини відмічені шолудивник королівський, пальчатокорінник, коручка болотна. Поширені такі тварини, як земноводні, особливо численні у весняно-літ­ній час, коли озерні та ставкові жаби, червоночеревні кумки досягають максимальної чисельності. Також багато звичайних і гребенястих тритонів, та інших видів безхвостих амфібій (жаб, ропух, квакш). Плазуни боліт тепер дуже рідкісні. Подекуди можна спостерігати болотяну черепаху, звичайного та водя­ного вужів. Серед птахів поширені річкові качки: крижень, чирки — тріскунок та свистунок, поганки – чомги, кулики , чайки, болотні луні. До характерних підводних ссавців належать звичайна кутора, річкова видра, водяна по­лівка, ондатра [3], [4], [7], [12], [20].

На Волочищині є шість пам’яток природи, чотири з них розташовані в Бубнівці (ботанічні), по одній – у Волочиську (ботанічна) та Сарнові (гідрологічна). В центрі Волочиська на території парку ростуть 44 дерева туї пірамідальної, віком 35 років. Їх площа 0,02 га. Пам’ятка створена рішенням сесії обласної ради народних депутатів від 25.12.1992 №7. Висота кожного дерева 8-9 м. Туя – вид вічнозелених хвойних дерев і кущів родини кипарисових. Вона морозостійка, добре витримує задимлення і стриження; деревина легка, стійка проти гниття. Чотири дерева (липа європейська, липа манжурська, каштан кінський, ялина колюча) – ботанічні пам’ятки природи, що ростуть на території колишнього парку с. Бубнівки. Пам’ятки створені розпорядженням виконкому обласної ради депутатів трудящих від 7.12.1972 № 462-р [8], [9], [20].

Сірчано-водневе джерело в Сарнові розташоване поблизу озера в долині лівої притоки річки Бовенець за 1 км від автодороги Сатанів-Теофіполь. Створена пам’ятка рішенням облвиконкому від 18.10.1982 №306. Сірчано-воднева вода має ступінь мінералізації 25,5 мг/л. Утворення джерела пов’язане з розчиненням у воді сірки. Води джерела також містять азот, метан та вуглекислоту. Джерело облаштоване для набирання води та купання, адже його вода має велике значення в бальнеології. Сірчано-водневі води мають пом’якшувальну дію на шкіру, їх можна використовувати для лікування хвороб серця, загоювання ран та лікування ревматизму [ 9], [ 14], [ 20].

2.2. Перспективи розвитку екологічного туризму

Для успішного розвитку екотуризму на заповідних територіях треба розв’язати такі проблеми:

— провести облік наявних рекреаційних ресурсів на природних територіях та розглянути можливості їх туристичного використання;

— оформити в законодавчому і нормативно-правовому плані екотуристичну діяльність;

— в межах об’єктів природно-заповідного фонду розробити комплекс різноманітних тематичних маршрутів та екологічних стежин;

— розробити економічний механізм надання платних рекреаційних послуг;

— визначити надійні способи розрахунку допустимих навантажень на природно-рекреаційні території;

— в лісництвах та на заповідних територіях провести заходи щодо пристосування цих ділянок до туризму та відпочинку;

— розробити ряд різноманітних та ефективних засобів пропаганди охорони природи, екологічної освіти туристів та контролю за їх поведінкою в природі;

— організувати наукове дослідження економічних, географічних, соціальних та екологічних аспектів розвитку екологічного туризму, а також професійну освіту працівників галузі.

На жаль, на території України не існує чіткої нормативно-правової бази і концепції розвитку екологічного туризму. В свою чергу, відсутність важелів державного впливу на регулювання екологічного туризму призводить до руйнування важливих складових навколишнього середовища. Так як у деяких туристичних місцях нормативні акти діють слабо або взагалі ігноруються, що і призводить до переважання недоліків екологічного туризму над перевагами [11], [12], [21].

При цьому, для успішного розвитку екологічного туризму й найбільш повного використання екотуристичного потенціалу природо-заповідного фонду необхідне забезпечення наступних умов:

• потік туристів на території природо-заповідного фонду повинен обмежуватися й ретельно регулюватися. Це припускає вибір оптимальних категорій відвідувачів.
• для розвитку екотуризму повинні, насамперед, використовуватися охоронні зони заповідних територій. Більша частина екотуристичних маршрутів може пролягати на суміжних із заповідними територіях і включати головні місцеві природні визначні пам’ятки.
• створення екотуристичних маршрутів необхідно так спланувати, щоб їх облаштованість і режим використання забезпечив збереження природних комплексів і контроль над їхнім станом.
• розміщення екотуристів слід організовувати не на охоронюваних територіях, а в навколишніх населених пунктах. Усі ці заходи до того ж дозволять звести до мінімуму негативний вплив екотуризму на охоронювані території [15], [18], [21].

Природно-заповідний фонд Волочищини, що складається з 15 об’єктів є основою розвитку екологічного туризму в нашому районі. Пропонуються такі маршрути: (див. Додатки Б, В).

Маршрут 1

Нитка маршруту – похід проводиться за маршрутом: Зелена (витік р. Грабарка) – Холодець (витік р. Південний Буг) – Маначин (Маначинський гідрологічний заказник загальнодержавного значення, Грабарківський та Іванівський гідрологічні заказники місцевого значення).

Довжина маршруту – 27 км.

Тривалість подорожі – 1 день.

Мета подорожі: ознайомлення туристів з природою рідного краю, гідрологічними заказниками Волочиського району; формування практичних та інтелектуальних вмінь, виховання почуттів патріотизму, любові до рідної землі, бережного ставлення до природи, популяризація туризму, заохочення інтересу до вивчення природи краю, зміцнення фізичних сил учнів.

Додаткові відомості про подорож:

1. Район походу – Волочиський район Хмельницької області.
2. Вид подорожі – велосипедний похід, авто екскурсії (можливий пішохідний).
3. Тип маршруту – лінійний, перший ступінь складності. .
4. Протяжність маршруту – активна частина – 30 км.
5. Тривалість подорожі – 1 день.
6. Аварійний варіант виходу з маршруту – маршрут проходить поблизу населених пунктів, тому аварійним виходом з маршруту може бути вхід у найближчий населений пункт.

Маршрут 2

Нитка маршруту – похід проводиться за маршрутом: Бубнівка – Юхимівці (Юхимовецький та Бубнівський гідрологічний заказники, лісовий «Бубнівський ліс», ботанічні пам’ятки: липа європейська, липа манжурська, каштан кінський, ялина колюча).

Довжина маршруту – 32 км.

Тривалість подорожі – 1 день.

Мета подорожі: ознайомлення туристів з природою рідного краю, гідрологічними та лісовими заказниками, пам’ятками природи Волочиського району, прищеплення дітям уміння дивитись на світ очима дослідника; виховання почуття патріотизму, любові до рідної землі та її минулого, бережного ставлення до природи, популяризація туризму, заохочення інтересу до вивчення природи краю, зміцнення фізичних сил учнів.

Додаткові відомості про подорож:

1. Район походу – Волочиський район Хмельницької області.
2. Вид подорожі – велосипедний похід, авто екскурсії (можливий пішохідний).
3. Тип маршруту – лінійний, перший ступінь складності.
4. Протяжність маршруту – активна частина – 35 км.
5. Тривалість подорожі – 1 день.
6. Аварійний варіант виходу з маршруту – маршрут проходить поблизу населених пунктів, тому аварійним виходом з маршруту може бути вхід у найближчий населений пункт.

Маршрут 3

Нитка маршруту – похід проводиться за маршрутом: Сарнів – Зайчики (лісовий заказник урочище “Зайчики”, гідрологічна пам’ятка сірчано-водневе джерело в Сарнові).

Довжина маршруту – 30 км. (в одну сторону).

Тривалість подорожі – 1 день.

Мета подорожі: ознайомлення туристів з природою рідного краю, лісовим заказником та гідрологічною пам’яткою Волочиського району; формування практичних та інтелектуальних вмінь, виховання почуттів патріотизму, любові до рідної землі, бережного ставлення до природи, популяризація туризму, заохочення інтересу до вивчення природи краю, зміцнення фізичних сил учнів.

Додаткові відомості про подорож:

1. Район походу – Волочиський район Хмельницької області.
2. Вид подорожі – велосипедний похід, авто екскурсії.
3. Тип маршруту – лінійний, другий ступінь складності. .
4. Протяжність маршруту – активна частина – 33км.
5. Тривалість подорожі – 1 день.
6. Аварійний варіант виходу з маршруту – маршрут проходить поблизу та в межах населених пунктів, тому аварійним виходом з маршруту може бути вхід у найближчий населений пункт.

Маршрут 4

Нитка маршруту – похід проводиться за маршрутом: Користова – Волочиськ – Ожигівці –Авратин (Авратинський та урочище “Ожигівське” гідрологічні заказники, ботанічна пам’ятка: туя пірамідальна, м. Волочиськ).

Довжина маршруту – 35 км. (в одну сторону).

Тривалість подорожі – 1 день.

Мета подорожі: ознайомлення туристів з природою рідного краю, гідрологічними заказниками та ботанічною пам’яткою Волочиського району, прищеплення дітям уміння дивитись на світ очима дослідника; формування практичних та інтелектуальних вмінь, виховання почуття патріотизму, бережного ставлення до природи, заохочення інтересу до вивчення природи краю, зміцнення фізичних сил учнів.

Додаткові відомості про подорож:

1. Район походу – Волочиський район Хмельницької області.
2. Вид подорожі – велосипедний похід, авто екскурсії.
3. Тип маршруту – лінійний, другий ступінь складності. .
4. Протяжність маршруту – активна частина – 38 км.
5. Тривалість подорожі – 1 день.
6. Аварійний варіант виходу з маршруту – Маршрут проходить поблизу та в межах населених пунктів, тому аварійним виходом з маршруту може бути вхід у найближчий населений пункт.

Отже, в другому розділі розглянуто сучасний стан природно-заповідного фонду Волочиського району. Подано характеристику природно-заповідних об’єктів та територій. В межах Волочиського району розміщено 15 об’єктів та територій, що охороняються. Також визначено перспективи розвитку екологічного туризму, подано пропозиції щодо розробки тематичних маршрутів за чотирма напрямками з метою ознайомлення із природними особливостями природоохоронних територій.

ВИСНОВКИ

Туризм – одна із галузей світової економіки, що найбільш динамічно розвивається. Суспільний інтерес до питань охорони довкілля та збалансованого природокористування став поштовхом для розвитку нового напрямку туризму. В епоху екологічної кризи особливої актуальності набуває розвиток саме екологічного туризму. Враховуючи високий рівень забруднення довкілля, питання про вибір екологічно чистого місця відпочинку стає більш актуальним і набуває все більшого поширення. Одним з основних завдань екологічного туризму – навчити людей любити і поважати природу, розуміти її закони, ставитись до неї дбайливо. В зв’язку з цим було проведено дослідження сучасного стану та перспектив розвитку екологічного туризму Волочиського району. В процесі написання роботи опрацьовано 21 джерело та використано результати польових спостережень. Із змісту даної роботи зроблено наступні висновки:

– в Україні екологічний туризм перебуває на початковій стадії розвитку. Головними засадами розвитку екологічного туризму є національна система природоохоронних територій України. Найважливіші види екологічного туризму: пізнавальний, науковий, рекреаційний;

– на території Волочиського району розташовані 15 об’єктів природно-заповідного фонду. Вони займають 727,52га. Один гідрологічний заказник загальнодержавного

значення (Маначинський), 6 гідрологічних заказників місцевого значення: Бубнівський, Юхимовецький, Грабарківський, Іванівський, Авратинський, урочище “Ожигівське”, 2 лісових заказники: Бубнівський ліс, урочище «Зайчики», 6 пам’яток природи: 5 ботанічних (Бубнівка, Волочиськ) та 1 гідрологічна (Сарнів);

– на території Волочиського району в межах об’єктів та територій природно-заповідного фонду пропонуються тематичні маршрути за чотирма напрямками з метою ознайомлення із природними особливостями природоохоронних територій.

Світовий досвід засвідчує, що ефективність екологічного туризму найвища на міс-

цевому і регіональному рівнях. Тому природоохоронні території можуть стати джерелом робочих місць і доходів у місцевий бюджет.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Географічна енциклопедія України: в 3 т. / [редкол.: Маринич О. М. (відп. ред.) та ін.] .– К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1989-1993 – . – Т 1: . – 1989. –
2. Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність / В. І. Гетьман // Рідна природа. – 2002. –№ 3. – С. 24-29.
3. Говорун В. Д. Птахи Хмельниччини / Говорун В. Д., Тимощук О. О., Антонюк Н. І. – Хмельницький: Поліграфія, 2009. -192 с.
4. Говорун В. Д. Риби, земноводні, плазуни і звірі Хмельниччини: [навч. посібник для педагогів, учнів. і студ. молоді] / Говорун В. Д., Тимощук О. О., Антонюк Н. І. –Хмельницький: Поліграфія, 2007. -136 с.
5. Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм у системі суспільно-економічних відносин /
6. О. Ю. Дмитрук // Економічна та соціальна географія. – К., 2001. – С. 89–95.
7. Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу : навч. посібник / О. Ю. Дмитрук. – К. : Альтерпрес, 2004. – 192 с.
8. Жадан В. І. Як вивчити свій край / Жадан В. І., Печугін Б. В., Федченко Ю. І. -К.: Радянська школа, 1981.- 145 с.
9. Заповідна справа в Україні: [навчальний посібник / за ред. М. Д. Гроздинського. М. П. Стеценка ]. К.: 2003. -306 с.
10. Заповідні перлини Хмельниччини / [під заг. ред. Т. Л. Андрієнко.]. – Хмельницький, 2008. – 248 с.
11. Казімірова Л. Червона книга України: рослини Хмельниччини / Людмила Павлівна Казімірова. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський, 2010. -52 с. (Видання 2, виправлене та доповнене)
12. Костриця М.М. Сільський туризм: теорія, методологія, практика: Монографія / М.М. Костриця; За наук. керівництвом і заг. ред. проф. Є.І. Ходаківського, проф. Ю.С. Цал-Цалка. – Житомир: ЖДТУ, 2006. – 196 с.
13. Костриця М. Ю. Шкільна краєзнавчо-туристична робота: [ навч. посібник] / М. Ю. Костриця, В. В. Обозний. – К.: Вища школа, 1995.
14. Природа Хмельницької області / [ за ред. К. І. Геренчука ]. – Львів: Вища школа, 1980. – 152 с
15. Природа Хмельниччини: потенціал, охорона, проблеми: матеріали науково-практичної конференції ( Нетішин 2-5 жовтня 2002 р.). –Нетішин: 2002. -216 с.
16. Екологія. Охорона природи: словник-довідник. / [М. М. Мусієнко, В. В. Серебряков]. –К.: Знання, 2007. -624 с.
17. Хмельницька область: географічний атлас: моя мала Батьківщина.- 2-ге вид., виправлене і доповнене – К: Мапа, 2004. – 20 с.
18. Хмельницька область: топографічна карта. –К.: Київська військова топографічна фабрика, 2006.
19. Храбовченко В.В. Екологічний туризм. – М.: Фінанси та статистика, 2003. – С. 14-23.
20. Червона книга України. Рослинний світ / [ за ред. Я. П. Дідуха ]. – К.: Глобал-Консалтинг, 2009. – 900 с.
21. Чорна І. Б. Волочиський край / Ірина Богданівна Чорна. – Хмельницький, 2008. – 64 с.
22. Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії : навч. посіб. / Н.В. Чорненька.– К.: Атіка, 2008. – 392 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Природно-заповідний фонд Волочиського району

Рис. А.1. Карта природно-заповідного фонду Волочиського району

Додаток Б

Напрямки екологічного туризму Волочиського району

Рис. Б. 1. Схема маршрутів екологічного туризму Волочиського району

Додаток В

Тематичні маршрути екологічного туризму Волочиського району

Рис. В. 1. Маршрут 1

Рис. В. 2. Маршрут 2

Рис. В. 3. Маршрут 3

Рис. В. 4. Маршрут 4

Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!