Сергій Малинич. Хронометр для археологів. Частина 2
1896 року випадковим чином відбулося відкриття, яке докорінно змінило розвиток людської цивілізації та спричинило появу атомної бомби та атомних електростанцій. Французький вчений Анрі Беккерель тривалий час працював із солями урану і ненароком загорнув свої зразки разом із фотографічними пластинами¹. Яким же був його подив, коли він зауважив, що пластини виявилися засвіченими, хоча доступу до світла вони не мали! Вчений припустив, що солі урану випускають невидиме оку випромінювання. Подальші дослідження не лише підтвердили його здогадку, але й показали, що це випромінювання пов’язане саме з елементом Ураном, а не зі сполуками, у які він входить. Так було відкрите явище природної радіоактивності, за яке А. Беккерелю присудили Нобелівську премію з фізики. ...
Сергій Малинич. Хронометр для археологів. Частина 1
Великий Кобзар не просто любив археологію, але й сам був учасником багатьох археологічних експедицій, у яких збирав етнографічний матеріал, записував розповіді та ретельно замальовував побачене. У ті часи (ХІХ століття) археологія зводилася до пошуку старожитностей і скарбів без систематичного наукового аналізу. Тож справді геніальними видаються слова Кобзаря про археологію, а його титанічна праця в експедиціях стала підмурівком вітчизняної археологічної науки. ...
Сергій Малинич. Незвичайний мікроскоп
Заплющіть очі та попросіть кого-небудь подати вам невеликий предмет. Визначіть на дотик його форму та опишіть її іншим учасникам гри. Нехай вони з вашого опису здогадаються, який саме предмет був у ваших руках. Ускладнимо гру. Із заплющеними очима проведіть рукою уздовж поверхні стола (підлоги, стіни тощо). Домовмося, що рука спочатку рухається з лівого верхнього кутка поверхні вправо на певну відстань, потім донизу і на ту ж саму відстань ліворуч, далі знову трохи донизу й праворуч, як показано на малюнку 1. Науковці та інженери називають такий рух скануванням. Проводячи рукою вздовж поверхні, намагайтеся уявити собі, як вона виглядає. Гладка вона, чи шорстка? Які деталі на ній є? Можете позмагатися, хто краще та докладніше опише досліджувану поверхню. ...
Сергій Малинич. Зоряні рани на тілі Землі. Частина 1
“Зірка впала”, – так здавна казали у народі, коли темну безодню нічного неба, всіяного міріадами зірок, раптово пронизував яскравий спалах. Але насправді зірки не падають, а такий спалах називається метеором. З’являється метеор на небі тоді, коли з відкритого космосу до Землі з величезною швидкістю наближається космічне тіло розмірами від малесенької піщинки до одного-двох метрів. Уже давно відомо, що міжзоряний простір не є порожнім. У ньому блукають дрібні пилинки, що складаються лише з кількох молекул; різні утворення, які розміром і формою нагадують піщинки; а також уламки астероїдів, кометні залишки тощо. Вчені називають такі тіла метеорними або метеороїдами. Навіть штучні супутники Землі та їх частини при падінні на Землю можуть викликати явище метеора. Проте у вас може виникнути запитання: а чому метеори світяться? Давайте розберемося у цьому. ...
Сергій Малинич. Чому у метеликів такі барвисті крила
Здавалося б, нічого особливого у цьому запитанні немає. Просто крильця у метеликів розфарбовані яскравими барвниками, та й усе. Але виявляється, що відповідь є значно складнішою й глибшою. Адже барвники не дадуть таких райдужних та мінливих кольорів, що виграють, коли крильця розглядати під різними кутами. Спробуємо розібратися у цій загадці. Для цього нам потрібно буде дізнатися ...
Сергій Малинич. Зоряні рани на тілі Землі. Частина 2
Сприятливим для консервації метеоритних кратерів виявився Український кристалічний щит, який простягнувся з північного заходу на південний схід майже на 1 000 км вздовж правого берега Дніпра. Сьогодні на його поверхні відомо сім астроблем (див. табл. 1). Та не поспішайте кидати всі справи і їхати дивитися на кратери. Річ у тім, що всі вони сховані під землею, лише Іллінецька астроблема так і залишилася глибокою вирвою, хоча й вона засипана ґрунтом, у якому ростуть кущі та дерева ...
Сергій Малинич. Обсерваторія на вулкані
Асфальтове покриття скінчилося. Далі дорога повертає круто вгору та стрімким серпантином кружляє схилами згаслого вулкана. Навкруги лише каміння та вулканічний попіл; часом зі схилу наче виростають конічні насипи. Це залишки старих кратерів, крізь які колись витікала лава. Віддалік височіє широкий конус сусіднього вулкана, а далеко внизу синіють води найбільшого океану Землі. Ми знаходимося на Великому Острові, що входить до архіпелагу Гавайських островів. Тут, на вершині вулкана Мауна Кеа, на висоті 4205 метрів над рівнем моря розмістилася астрономічна столиця світу. ...
Сергій Малинич. Про науку оптику та плащ-невидимку
Килим-літак, чоботи-скороходи, плащ-невидимка... Споконвіку люди складали казки про ці чарівні речі та ніколи й гадки не мали створити їх насправді. А як було б добре накинути на себе плащ і зробитися невидимим, подібно до героя роману Г. Уелса або Гаррі Поттера! Виявляється, що казки не такі вже неймовірні, а над створенням плаща-невидимки зараз працюють серйозні вчені у багатьох лабораторіях світу. Спробуємо й ми розібратися у цьому, та спочатку потрібно буде поговорити про закони поширення світлових променів і науку, що їх вивчає – оптику. ...
Сергій Малинич. Зірки очі планети
Далекого 1608 року освічену Європу захопила звістка про винайдення пристрою, що збільшував видимі розміри віддалених предметів. Сталося це у Голландії, і пристрій часом навіть називали „голландською трубою”. Складався він усього з двох закріплених у трубі лінз. Достеменно невідомо, хто перший виготовив таку трубу, але в історії залишилися імена трьох майстрів – Ганса Ліпперсгея, Захаріаса Янсена та Якоба Метіуса. ...
Сергій Малинич. Таємниця кольорового скла або чи може зелене бути червоним?
У колекції Британського музею зберігається дивовижний витвір мистецтва – скляний ке-лих, виготовлений у IV столітті нашої ери в Стародавньому Римі. Об’ємні фігури на зовнішніх стінках келиха зображають боротьбу міфічного царя Лікурга та прибічників бога виноробс-тва Діоніса. Цей келех – надзвичайно цінний експонат. Не тому, що у ті часи скло було дово-лі рідкісним та дорогим матеріалом. І навіть не тому, що келих разом із напрочуд реалістич-ними фігурами викресаний із суцільної скляної брили та довершений кропітким поліруван-ням. Справжнім дивом є колір цього келиха! Якщо його розглядати при звичайному денно-му світлі, скло виблискує оливково-зеленим відтінком. Якщо ж дивитися на світло крізь ке-лих або розмістити джерело світла всередині келиха, то він набуває червоного забарвлення. Перш ніж спробувати зрозуміти таке цікаве явище, давайте просто помилуємося Лікурго-вим келихом та віддамо належне мистецтву стародавніх майстрів (мал. 3). ...
Сергій Малинич. Мандрівка до Ліліпутії, або що таке „нано”?
Ви вже, мабуть, здогадались, що мова йтиме про щось дуже маленьке? Мініатюрні механізми, пристрої, які не можна розглянути неозброєним оком, а може, й новітні комп’ютери завбільшки як бактерія… Але все по-порядку. Повітря, яким ми дихаємо, вода, яку п’ємо, навколишні предмети та й ми самі створені з маленьких частинок – молекул, які складаються зі ще менших ...
Сергій Малинич. Мандрівні світила
Що ще є таким незмінним впродовж людського життя, як зоряне небо над нами? Роками, десятиліттями щоночі сузір’я велично простують небосхилом, але взаємне розташування зір при цьому не змінюється. Проте ще в античні часи люди помітили, що деякі світила порушують цей одвічний порядок. Давні греки назвали їх планетами („πλανητής αστήρ” – „зоря, що блукає”). У ті ...
Сергій Малинич. Дивовижний фулерен, або Про філософію, архітектуру, футбол та Нобелівські премії
Віддавна людей вабила краса й досконалість простих геометричних форм. В них люди вбачали глибокий, подекуди містичний, зміст. Їх наділяли особливими властивостями та пов'язували із ними надії на пізнання таємниць природи. Ще у Стародавній Греції, понад два тисячоліття тому, люди знали про існування п'ятьох опуклих правильних многогранників. Правильними їх назвали тому, що їхні грані утворені однаковими правильними многокутниками, а вершини рівновіддалені від деякої точки, яку називають центром. Найменшу кількість граней має тетраедр, гранями якого є чотири рівносторонні трикутники. Далі йде куб із шістьма квадратними гранями. Октаедр має вісім трикутних граней, а дванадцять поєднаних між собою п'ятикутників називають додекаедром. Найбільше граней – двадцять рівносторонніх трикутників – має ікосаедр. Краї многокутників називають ребрами многогранника, а точки, у яких збігається кілька ребер, – його вершинами. ...
Сергій Малинич. Земнi хвилювання, людськi турботи, або Над чим працюють сейсмологи. Частина 2
Землетруси вивчають не просто заради задоволення власної допитливості, а для того, щоб запобігти багатьом жертвам та руйнуванням. Щоб знати наперед, де і коли має статися землетрус, потрібно ретельно дослідити всі чинники, що супроводжують це явище. Відчути землетрус можна не лише поблизу епіцентра. Підземні поштовхи передаються на великі відстані, хоча поступово слабнуть. Для виявлення та запису поштовхів учені використовують спеціальний пристрій – сейсмограф (від давньогрецьких слів „σεισμός” – „землетрус” та „γράφω” – „пишу”). Пристрій винайшов шотландський фізик Джеймс Девід Форбс у 1842 році, а назву запропонував інший шотландець – адвокат та геолог Девід Мілн. З того часу сейсмологія перестала бути суто описовою наукою і зайняла гідне місце серед природничих і точних наук. ...
Сергій Малинич. Світло у нашій оселі. Частина 4. Енергоощадність, екологічність, ефективність.
Змінювалися часи й епохи, і водночас змінювалися й зростали потреби людства в енергії та сировині. Саме це зростання й поставило перед нами нагальні проблеми: ощадливе використання природних ресурсів та збереження довкілля. Але чи так багато енергії витрачається на освітлення? Спробуймо оцінити це на прикладі нашої столиці – Києва. За офіційними даними, у Києві проживає понад мільйон сімей. Нехай кожна сім’я щоденно вмикає одну лампу розжарення потужністю 100 Вт протягом 8 годин. Лампа споживатиме за один місяць 0,1 кВт × 8 год. × 30 днів = 24 кВт•год електроенергії. Місячне споживання мільйона таких ламп становитиме 24 млн кВт•год. Водночас місячне виробництво електроенергії усіма агрегатами ДніпроГЕС становить приблизно 330 млн. кВт•год. Тож витрати на освітлення лише у Києві сягають десятої частки енергії ДніпроГЕС! Насправді кожна сім’я користується більше, ніж однією електролампою, а ще є лампи в офісах та школах, на заводах та фабриках. Тому пошук нових ефективних джерел світла є необхідною умовою подальшого існування людської цивілізації. Так само, як розумна економія. ...