Яким незвичним та дивовижним здається навколишній світ! Зелені ліси, блакитні моря та океани, жовті піски пустель, величні сірі гори, які виблискують на сонці своїми білими шапками. Усе це різноманіття природних див людина бачить завдяки своїм очам, які також є справжнім дивом природи. Саме за допомогою зору ми сприймаємо понад 80 % інформації про навколишній світ, ...
Французький астроном і блискучий популяризатор астрономічних знань Каміл Фламмаріон1 (1842–1925) розповідає таку історію. Якось простак запитав у астронома: „Я можу повірити, що вченим вдалося визначити відстані до зір, виміряти їхні розміри і розізнати про них ще багато чого. Але я ніяк не можу збагнути: звідки люди довідалися, як зорі називаються?” Фламмаріон прокоментував цей анекдот дуже просто ...
Зоряне небо заворожує! Особливо красиве воно вдалині від міст, вогні яких створюють світлове забруднення. Але справжні красоти зоряного неба можна побачити лише в телескоп. Серед розсипів та мережива різноколірних зір іноді в поле зору телескопа потрапляють ділянки підвищеної зоряної концентрації різноманітних форм та типів – розсіяні та кульові зоряні скупчення. Розсіяне зоряне скупчення – це ...
За різними оцінками у нашій Галактиці понад 200 млрд зір. Після запуску у грудні 2013 року космічного телескопа GAIA Європейської агенції приблизно 0,5 % з них будуть занесені в каталоги, а інші, безіменні, не матимуть навіть номера. Проте всі яскраві зорі (і навіть деякі слабкі) мають і наукове позначення, і власну назву. Майже всі ці ...
Латиною слово „сузір’я” – сonstellatio, що означає „колекція зір”. Сузір’я – це ділянка небесної сфери з усіма космічними об’єктами, які проектуються на цю ділянку. Тому неправильно говорити „відстань до сузір’я Великої Ведмедиці”, адже зорі, що утворюють візерунок сузір’я, розташовані від нас на різних відстанях. Серед 88 сузір’їв зоряного неба є 48 найдавніших. ...
Усе в природі рано чи пізно відмирає, щоб дати нове життя. Не є виключенням і зорі. Щоправда, живуть вони за нашими мірками дуже довго – мільйони та мільярди років. Деякі з них (червоні карлики) помирають тихо, залишаючи по собі білих карликів, ядра яких складаються з гелію. Інші роздуваються до червоних гігантів, а потім, скинувши оболонку (планетарну туманність), перетворюються на білих карликів з вуглецево-кисневим ядром. Є й такі, життя яких завершується грандіозним вибухом – спалахом наднової. Про них і йтиметься далі. ...
Впродовж багатьох тисячоліть зоряне небо над нами величне і незмінне, чого не можна сказати про його „земний портрет” – атлас зоряного неба. Перший атлас ще у 140 році н. е. склав Клавдій Птолемей. Він описав 48 сузір’їв, і лише 9 з них не дожили до наших днів, а сузір’я Корабель Арго розпалося на три (Кіль, Корма, Вітрила). ...
Хто з нас не милувався білосніжними хмаринками на тлі блакитного неба, які змінювали форму, перетворюючись з чудернацького баранчика на казкову фею, дивовижного звіра, бублик, пташку, парасольку? Напевно, так само стародавні люди вдивлялися у нічне небо, намагаючись зрозуміти, на що схожі обриси деяких груп зір. Що підказувала їхня уява, ми бачимо на стародавніх зоряних атласах: більшість сузір’їв на небесній сфері мають назви тварин. ...
Розшукуючи на небі цікаві об’єкти для спостереження, спостерігачі у ХVIII столітті інколи виявляли маленькі зеленуваті круглі плямки, схожі на диски планет. Однак вони не рухалися відносно зір, а тому вочевидь знаходилися далеко за межами Сонячної системи. Саме тому у 1784 році Вільям Гершель, першовідкривач Урана, виокремив цей клас туманностей і запропонував назвати їх планетарними. Більшість ...
Зимового вечора у південній частині неба ви обов’язково звернете увагу на три доволі яскраві біло-голубі зорі, які вишикувалися вздовж однієї лінії, нахиленої до горизонту. Наші предки називали їх Косарями (зорі сходять вранці в пору сінокосу). Це не все сузір’я, а лише „пояс” найкрасивішого зимового сузір’я Оріон (гр. ŏρίων). Воно дуже давнє і внесене ще в каталог зоряного неба „Альмагест” Клавдія Птолемея. ...
Вдивляючись неозброєним оком у безкраї простори нічного неба, ми добре бачимо величезну кількість зір, які мінливим мереживом височіють над нами, і лише 5–6 об’єктів, схожих на туманні хмаринки. У бінокль та невеликий телескоп таких туманних об’єктів можна налічити вже дві–три сотні. Декілька століть учені намагались розгадати природу таких утворень. Які тільки гіпотези не висували! Наприклад, що туманності – це випаровування трясовини. Серйозні вчені вважали, що туманні плями на тлі зоряного неба – це гігантські міжзоряні газові хмари. Інші, не менш поважні, доводили, що природа туманностей така ж, як і нашої Галактики. Врешті з’ясувалося, що праві і перші, і другі. ...