Чорногора – найвищий гірський масив Українських Карпат, розташований у межах Закарпатської та Івано-Франківської областей. Простягається на 40 км із північного заходу на південний схід від вершини Петрос (2020 м) через Говерлу (2061), Брескул (1911), Пожижевську (1822), Туркул (1935), Ребра (2007), Гутин-Томнатик (2016), Бребенескул (2036), Менчул (1998) до Попа Івана Чорногірського (2028). Чорногірський хребет вклинився між долинами рік Чорної та Білої Тиси із Закарпатського боку та Прута, Бистреця, Дземброні та Чорного Черемошу від Івано-Франківщини.
Чорногора складається переважно з карпатського флішу, подекуди залягають потужні пласти пісковика, трапляються виходи на поверхню вулканічних порід. Схили глибоко розчленовані численними потоками, вершинна поверхня – типовий альпійський рельєф. Тут збереглися сліди останнього льодовикового періоду: цирки, трогові долини, моренні вали, кари, в яких утворилися невеликі озерця-блюдечка, найбільші з яких – Бребенескул, Несамовите, Марічейка.
Озеро Несамовите і гора Туркул
Клімат району помірний, помірно континентальний, але у високогір’ї значно суворіший. Літо тут коротке і прохолодне, середні температури липня +12 °, зима довга і холодна, перший сніг випадає вже у вересні, сніговий покрив утворюється у жовтні – на початку листопада, середня температура січня –8 °.
У рослинному покриві чітко прослідковується висотна поясність, причому зі значними відмінностями на схилах південної та північної експозиції. До висоти 800 м (північні схили) і 1300 м (південні схили) ростуть листяні ліси, представлені в основному буком, вище – мішані і ще вище хвойні ліси, представлені в основному ялиною, зрідка трапляються ялиця, модрина, кедр. Верхня межа лісу проходить на висоті 1550–1600 м на південних схилах і 1450–1500 м на північних, причому на схилах південної експозиції часто виклинюється пояс хвойних або й мішаних лісів, і букові деревостани переходять зразу в субальпійські або й альпійські луки. На північних схилах завжди присутній пояс субальпійської рослинності, де зростають чагарники: рододендрон східнокарпатський (червона рута), ялівець, вільха зелена, сланка сосна (жереп), чорниця, брусниця. Вершинна поверхня хребта – царство альпійських лук (полонин), де поширені ситники, дзвоники альпійські та карпатські, фіалка відхилена та триколірна, рідше трапляються тирличі, ломикаменеві, айстра альпійська, родіола рожева (золотий корінь), сольданела угорська, білотка альпійська (шовкова косиця, або едельвейс) та інші, більшість з яких занесені до Червоної книги України.
Тваринний світ багатий: від комах і плазунів до ссавців, багато видів, занесених до Червоної книги (саламандра, полоз лісовий, бурозубка альпійська, кіт лісовий, рись та інші).
Гора Говерла – найвища вершина України, висота – 2061 м. Знаходиться на хребті Чорногора на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Вершина конусоподібна, її північні та південні схили круті, східні та західні – пологіші.
Говерла
На північному схилі Говерли знаходиться витік річки Прут – Прутець Заросляцький. Стікаючи крутим схилом Говерли, він утворює мальовничий каскад водоспадів.
Петрос – перша двохтисячна вершина Чорногірського хребта (якщо рухатися від залізничної колії Львів – Рахів), цікава для туристів складністю сходження на її круті схили. Та й сама назва чого варта: в перекладі з румунської Петрос – це камінь.
Петрос
Брескул – десята з найвищих вершин України (1911 м), розташована зразу за Говерлою, куполоподібної форми (з гуцульської говірки „брецкати” – набухати, набрякати). Неподалік від Брескула, на захід, є невелике однойменне карове озеро.
Пожижевська і Данцир не особливо виділяються рельєфом, проте на полонині Пожижевській, на північний схід від вершини, на висоті 1550 м розташована найвисокогірніша сніголавинна та метеорологічна станція України.
Туркул (1933 м) – пірамідальна скеляста вершина, розташована приблизно посередині Чорногірського хребта, з вершини якої відкриваються прекрасні панорами і на Говерлу, і на Попа Івана Чорногірського.
На схід від вершини Туркула, на днищі неглибокої циркової долини, на висоті 1750 м розкинулося Несамовите озеро (довжина 88 м, ширина 45 м, глибина до 1,5 м). Північні його береги обмежені невисоким моренним валом. Живиться Несамовите атмосферними опадами і ґрунтовими водами. Західна частина озера заросла сплавиною.
На протилежному від Туркула боці, на схід від Несамовитого озера, простягається відрог від головного хребта – Шпиці (1863 м), з унікальними скельними утворами, які кількома паралельними рядами націлилися в небо.
Далі головним Чорногірським хребтом простягається розлога вершина Ребра, висоту якої вказують то 2001 м, то 2007 м. На жаль, таких розбіжностей у вимірі висот вершин Українських Карпат дуже багато. Це пояснюється тим, що в різні часи їх вимірювали різними методами. Мабуть, назріла потреба переміряти їх за допомогою сучасних космічних методів.
Скелі Шпиці, вдалині – гора Ребра (2007 м)
Гутин-Томнатик (2016 м) – наступна вершина Чорногірського хребта, лежить трохи збоку, на південь від головного хребта. Між вершинами Гутин-Томнатик і Бребенескул (2036 м) у каровій заглибині на висоті 1801 м розкинулось озеро льодовикового походження Бребенескул – найвисокогірніше озеро України (довжина – 134 м, ширина – 28–44 м, глибина – до 2,8 м). Озеро живиться ґрунтовими водами та атмосферними опадами, з нього витікає однойменна річка.
Бербенескул – найвисокогірнше озеро
Гора Бребенескул (2036 м) – усього на 25 м нижча, ніж Говерла, і друга за висотою вершина України. Як це не дивно, про неї мало хто знає, а другою за висотою вважають або Попа Івана Чорногірського (2022 м), або Петрос (2020 м). Може, через її віддаленість, загубленість серед інших вершин.
Вершині Мунчел не поталанило – на старих австрійських чи польських картах вказана її висота 2001 м, а на сучасних – 1998 м, і вона перестала бути сьомим двохтисячником України. Кажуть, ентузіасти хотіли наростити вершину на 2 м, але щось їм це не вийшло.
Далі на доволі протяжному шляху до Попа Івана високих вершин нема, виділяється хіба Дземброня (1877 м). Із цирку зі східного боку від вершини витікає однойменна річка.
Остання вершина Чорногори – Піп Іван (2022 м).
Піп Іван Чорногірський (2022 м)
Піп Іван – гора-легенда, точніше, легенди. У давніші часи називалася гора Чорною, від неї й пішла назва всього хребта – Чорногора, адже вважалося, що Чорна гора – найвища на хребті. Тільки порівняно недавні виміри показали, що найвища – Говерла.
Чорна гора була язичницьким капищем ще з прадавніх часів, на неї йшли на свято Івана Купала задобрювати всіляку чорну силу (Чорнобога), аби не нашкодила людям. У гуцулів ще й дотепер жива традиція йти на гору на свято Івана Купала: хто – шукати чарівну квітку папороті, хто – за цілющим зіллям, яке треба збирати саме в цю ніч і саме на цій горі.
Інша назва гори, поширена серед гуцулів, – Попівай, тобто поспівай (оскільки на вершині постійно дмуть сильні вітри, які виспівують поміж скелями), трансформована пізніше на Попіван, а з поширенням християнства – на Піп Іван.
Ще одна, вже порівняно сучасна назва – Білий Слон – походить від руїн обсерваторії, обудованої тут поляками у 1938 р., але закинутої після Другої світової війни. Узимку вітер так обліплює стіни-руїни снігом, що вони справді нагадують фігуру слона. До речі, від 2014 року польським і українським урядами розпочато відновлення обсерваторії. Чи буде воно вдалим цього разу?
На південний схід від гори Піп Іван, на схилі гори Шурин, на висоті 1510 м розташоване озеро льодовикового походження Марічейка (довжина – 88 м, ширина – 45 м, глибина – до 0,8 м). Живиться озеро підземними водами та атмосферними опадами. Береги низькі, оточені ялиновими лісами та зарослями гірської сосни (жерепу), заболочені, порослі осокою.
Поблизу вершини Попа Івана Чорногірського є ще дві нижчі вершини – Смотрич (1898 м) і Вухатий Камінь (1864 м), цікаві своїми скельними утворами, які в народі називають церквами.
На спуску з Вухатого Каменя, в ущелині, якою протікає потік Мунчель (притока річки Дземброні), є Дзембронські, або Смотрицькі водоспади, найвищий із яких має висоту тільки 10 м, але цей каскад створює дуже красиву картину.
Панорама Чорногори (зліва направо): Туркул (1935 м), Данцир (1855 м), Пожижевська (1822 м), вдалині Петрос (2020 м), Брескул (1911 м), Говерла (2061 м)
Вирушайте у подорож на Чорногору, щоб побачити її красоти на власні очі. А ще – почути легенди гуцульською говіркою біля ватри, скуштувати чаю на духмяних травах та грибну карпатську юшку. Що може бути романтичніше?
Подейкують, якщо зі стежки, яка проходить гірським хребтом над озером Несамовитим, докинути каменем до озера, то накличеш грозу. Гуцули розповідають, що в озері збираються душі грішників-убивць, які не люблять, щоб їх хтось турбував. Тому-то воно й Несамовите…
Розповідають, що в озері Бребенескул водиться чудовисько, схоже на Лох-Неське (у Шотландії), тільки називається не Нессі, а Бребенессі. Може, комусь удасться його побачити?
Фото Олега Крисюка
