Моєму котику лише 8 місяців. Ми знайшли його маленьким на вулиці за нашим будинком ще у травні. Кошеня було дуже голодне й недоглянуте. Я попросив тата забрати його додому. Цього ж дня ми його викупали та добряче нагодували. Мама прийшла ввечері додому і була дуже здивована, навіть обурена. Але наступного дня вона сама почала лікувати котика від паразитів. Зараз Тіша (так я його назвав) – мамин улюбленець і мій найкращий друг!
Поширити
0