Наукова робота. Ліхеноіндикація екологічного стану повітря с. Опитне

Роботу виконала:
Савченко Альбіна Євгенівна,
учениця 11 класу
Опитненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Бахмутської районної ради Донецької області

Науковий керівник:
Шумай Людмила Петрівна,
учителька хімії і екології
Опитненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Бахмутської районної ради Донецької області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу 
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Хімія”

ВСТУП

Актуальність

У зв’язку із стрімким поширенням впливу антропогенних чинників на навколишнє середовище, постає проблема збереження стану рівноваги в природі та збереження екосистем. Для цього необхідно проводити оцінку стану навколишнього середовища. Останнім часом зростає інтерес, як визначити міру забруднення повітря свого населеного пункту, яким повітрям ми дихаємо, оскільки від цього залежить наше здоров’я. Одним із методів такої оцінки є біоіндикація, а саме ліхеноіндикація – вивчення забруднення повітря за допомогою лишайників як біоіндикаторів. Перевагою ліхеноіндикаційного методу є те, що він з успіхом може доповнити, а іноді і замінити більш точні фізико-хімічні методи дослідження повітря, для яких необхідна дорога апаратура. Метод ліхеноіндикації стану повітряного середовища базований на основі структурно-функціональних особливостей та характеру процесів життєдіяльності лишайників. Лишайники реагують на забруднення не так як вищі рослини. Довготривала дія низьких концентрацій забруднюючих речовин викликає пошкодження лишайника, що не зникають аж до цілковитого його відмирання. Це пов’язано з тим, що лишайники відновлюються дуже повільно, тоді як уражені тканини вищих рослин регенеруються порівняно швидко. З повітрям або дощем у лишайник надходять поживні речовини, а разом з тим і токсичні. Це відбувається тому, що лишайники не мають жодних спеціальних органів для вилучення вологи з субстрату, а поглинають її всім тілом. Тому вони особливо вразливі до забруднення повітря. Крім того, лишайники, на відміну від інших рослин, характеризуються великою стійкістю до таких факторів, як високі і низькі температури, відсутність води, короткий вегетаційний період. Для лишайників характерне широке розповсюдження і довга тривалість життя. Особливості будови лишайників і процеси їх життєдіяльності відзначаються підвищеною чутливістю до різних забруднювачів повітря. Лишайники дуже чутливі до низьких рівнів багатьох забруднювачів атмосфери. Визначення стану повітря своєї місцевості методом ліхеноіндикації є актуальним.

Мета дослідження: з’ясувати видовий склад лишайників нашої місцевості, визначити рівень забруднення повітря методом ліхеноіндикаційних індексів.

Для досягнення мети ми поставили такі завдання:

1. Вивчити поширення екологічних груп лишайників на досліджуваній території.
2. Проаналізувати чутливість лишайників до дії різних факторів середовища.
3. Користуючись методом ліхеноіндикаційних індексів, визначити рівень забруднення повітря досліджуваних ділянок.
4. Зробити порівняльний аналіз видового складу та стану лишайників на ділянках з різним ступенем забруднення.

Об’єкт дослідження: біорізноманіття лишайників

Предмет дослідження: біоіндикація повітря за допомогою лишайників-епіфітів, що зустрічаються в районах з різних рівнем антропогенного навантаження.

Методи дослідження: польові дослідження, ліхеноіндикаційні методи, статистичний, порівняльний.

Наукова новизна та практичне значення

Вияснено видовий склад лишайників, визначено рівень забруднення повітря нашої місцевості методом ліхеноіндикаційних індексів. Матеріали наших досліджень можна використовувати на уроках біології, географії, факультативних та гурткових заняттях.

Структура та об’єм роботи

Робота містить 25 сторінок, 10 таблиць, фотоматеріали.

РОЗДІЛ І. ВИКОРИСТАННЯ БІОТЕХНОЛГІЇ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСТОТИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

1.1 Метод ліхеноіндикації

Ліхеноіндикація – вивчення забруднення повітря за допомогою лишайників.

Як і більшість біологічних методів оцінки стану довкілля, метод ліхеноіндикації не дозволяє розрізнити конкретні шкідливі речовини, що забруднюють атмосферне повітря, проте дозволяє виділити території, схильні до дії забрудненого повітря. Для цього іноді буває досить навіть неповного опису різноманітності і великої кількості лишайників на одиниці площі в цьому масиві.

Лишайники набули останнім часом особливої популярності в якості біоіндикаторів забруднення довкілля.

Лишайники – широко поширені організми з досить високою витривалістю до кліматичних чинників і чутливістю до забруднення довкілля.

Чутливість лишайників до забруднення обумовлена декількома причинами:

1. Лишайники є симбіозом гриба і водоростей і будь який , навіть не значний, вплив може змінити баланс взаємодії між симбіонтами, що позначається на їх життєздатності;
2. Лишайники поглинають аерозолі і гази усією поверхнею слані, а також періодично піддаються дегідратації слані(обезводненню), що призводить до зростання концентрації забруднюючих речовин в тілі лишайника до високих рівнів;
3. Водорість требуксія (Trebuxia), що входить до складу 80 видів лишайників, має високу чутливість до підвищених концентрацій сірчистого газу в атмосфері;
4. Чітка залежність лишайників від величини кислотності субстрату (рН середовища), поллютанты можуть змінювати значення рН в тій або інший бік, і ці значення можуть виходити за межі витривалості одних видів і поселенню на цьому субстраті інших

1.2. Особливість будови лишайників

Вегетативне тіло лишайника – слань. За зовнішнім виглядом слані розрізняють три типи лишайників: накипні, листуваті і кущисті.

Слань накипних лишайників являє собою скоринку, що міцно зрослася з субстратом – корою дерева, деревиною, поверхнею каменів. Його неможливо відокремити від субстрату без пошкодження.

Листуваті лишайники мають вигляд лусочок або пластинок, прикріплених до субстрату за допомогою пучків грибних ниток (гіф) – Ризине або окремих тонких гіф – ризоидов. Лише у небагатьох лишайників таллом зростається з субстратом тільки в одному місці за допомогою потужного пучка грибних гіф, званого гомфом.

У кущастих лишайників слань складається з гілок або більш товстих, частіше розгалужених стволиков. Кущистий лишайник з’єднується з субстратом гомфом і росте вертикально або звисає вниз.

Ростуть лишайники дуже повільно, в рік 2-5 мм, проте поширені всюди: їх можна зустріти і на Крайній Півночі, і в спекотливій пустелі. Вони можуть рости на землі, на деревах, у воді, на каменях і скелях. Тому цінність ліхеноіндикації полягає в тому, що вона дозволяє природним чином без завдання шкоди природі оцінювати міру чистоти або забруднення довкілля всюди.

1.3. Вплив забруднення повітря на стан лишайників

Лишайники здатні довгий час перебувати в сухому, майже зневодненому стані, коли їх вологість складає від 2 до 10% сухої маси. При цьому вони не гинуть, а лише призупиняють всі життєві процеси до першого зволоження. Занурившись в такій “анабіоз”, лишайники можуть витримувати сильне сонячне опромінення, сильне нагрівання і охолодження.

У зв’язку з тим, що лишайники поглинають воду всією поверхнею тіла в основному з атмосферних опадів і частково з водяної пари, вологість слані непостійна і залежить від вологості навколишнього середовища. Таким чином, надходження води в лишайники відбувається, на відміну від вищих рослин, за фізичними, а не за фізіологічними законами. Недарма слань лишайників часто порівнюють з фільтрувальним папером.

Мінеральні речовини у вигляді водних розчинів надходять у слань лишайника з ґрунту, гірських порід, кори дерев. Однак набагато більшу кількість хімічних елементів лишайники отримують з атмосфери з опадами і пилом. Поглинання елементів з дощової води йде дуже швидко і супроводжується їх концентруванням. При підвищенні концентрації сполук металів в повітрі різко зростає їх вміст у слані лишайника, причому в накопиченні металів вони далеко випереджають судинні рослини. У лісі, де опади проходять крізь крони дерев і стікають зі стовбурів, лишайники набагато більше містять мінеральних і органічних речовин, ніж на відкритих місцях. Особливо багато мінеральних і органічних речовин потрапляє в тіло епіфітних лишайників, що ростуть на стовбурах дерев. Ці рослини використовуються для спостереження за поширенням в атмосфері більш 30 елементів – літію, натрію, калію, магнію, кальцію, стронцію, алюмінію, титану, ванадію, хрому, марганцю, заліза, нікелю, міді, цинку, галію, кадмію, свинцю, ртуті , ітрію, урану, фтору, йоду, сірки, миш’яку, селену і д.р.

Численні дослідження в районах промислових об’єктів, на заводських і прилеглих до них територіях показують пряму залежність між забрудненням атмосфери і скороченням чисельності певних видів лишайників. Особлива чутливість лишайників пояснюється тим, що вони не можуть виділяти в середовище поглинені токсичні речовини, які викликають фізіологічні порушення та морфологічні зміни.

У міру наближення до джерела забруднення слані лишайників стають товстими, компактними і майже зовсім втрачають плодові тіла. Подальше забруднення атмосфери призводить до того, що лопаті лишайників забарвлюються в білуватий, коричневий або фіолетовий, колір, їх талом зморщується і вони гинуть. Вивчення лишайникової флори в населених пунктах показує, що стан навколишнього середовища впливає на розвиток лишайників. За їх видовим складом та знаходженням можна судити про ступінь забруднення повітря.

Найбільш різко лишайники реагують на діоксид сірки. Концентрація діоксиду сірки 0,5 мг / м³ згубна для всіх видів лишайників. На територіях, де середня концентрація SO₂ перевищує 0,3 мг / м³, лишайники практично відсутні. У районах з середніми концентраціями діоксиду сірки від 0,3 до 0,05 мг/м³ з видаленням від джерела забруднення спочатку з’являються накипні лишайники, потім листуваті (фісция, ксанторія). При концентрації менше 0,05 мг / м³ з’являються кущисті лишайники ( уснея, алекторія, анаптіхія,) і деякі листові (лобарія, пармелия).

На частоту знаходження лишайників впливає кислотність субстрату. На корі, що має нейтральну реакцію, лишайника відчувають себе краще, ніж на кислому субстраті. Цим пояснюється різний склад ліхенофлори на різних породах дерев.

Таким чином, оцінка забрудненості атмосфери по знаходженню лишайників ґрунтується на наступних закономірностях:

1. Чим сильніше забруднено повітря, тим менше зустрічається в даному місці видів лишайників.
2. Чим сильніше забруднено повітря, тим меншу площу покривають лишайники на стволах дерев.
3. При підвищенні забрудненості повітря зникають першими кущисті лишайники, за ними – листуваті, останніми – накипні.

На підставі цих закономірностей можна кількісно оцінити чистоту повітря в конкретному місці.

РОЗДІЛ ІІ. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Територія дослідження

Дослідження проводили на території с. Опитне Бахмутського району Донецької області в продовж вересня-листопада 2017 року. Бахмутський район розташований в північно-східній частині Донецької області, адміністративний центр району розташований в м. Бахмут. Територія селища розташована в межах Донецького кряжу, середня висота над рівнем моря 128 м. Географічні координати селища 48°33′15″ пн. ш.38°01′01″ сх. д.. Територією селища протікає річка Бахмутка. В кліматичному відношенні Бахмутський район відноситься до теплого недостатньо-зволоженого району Донецької області.
Клімат помірно-континентальний. Самі холодні місяці року – січень і лютий (середня температура – 6 -8° С). Максимальна глибина промерзання ґрунту 80 см, мінімальна 27 см. Самий теплий місяць – липень (+20, +25°С). Середньорічна кількість атмосферних опадів рівна 500 мм. З них більша частина випадає в теплий період. Селище Опитне знаходиться на околиці міста Бахмута в південному напрямі, уздовж автомобільної траси Бахмут – Горлівка. Бахмут вважається одним з найбільш озеленених міст Донеччини, с. Опитне найбільш озеленена частина Бахмуту Екологічна ситуація в селищі досить сприятлива, хоча існують і певні проблеми. Основним забруднювачем повітря є автомобільний транспорт. Останнім часом збільшилась інтенсивність руху на автошляху Бахмут – Горлівка. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря збільшилися, тому необхідно проводити оцінку чистоти повітря методом ліхеноіндікаціі, вивчати різноманітність лишайників та стан їх покриву.

Для дослідження були вибрані ділянки в трьох зонах селища:

1. зона зелених насаджень з липи, тополі, акації, ялини, берези та ін., яка розташована на межі селища з м.Бахмут, неподалік автомобільної траси Бахмут – Горлівка;
2. зона зелених насаджень з липи та тополі обабіч вулиці селища в мікрорайоні провулка Дачного;
3. зона зелених насаджень з липи, тополі, клену, яблуні, акації – біля будівлі школи.

На них досліджували поодинокі добре освітлені та непошкоджені дерева (до 10 дерев на кожній дослідній ділянці – 7 лип та 3 тополі). Дерева обстежували від основи їх стовбура до 2 м над рівнем ґрунту.

2.2 Методики дослідження

При виконанні дослідницької роботи нами були використані наступні методики:

Методика визначення міри забруднення повітря за простою шкалою (додаток № 1);

Методика визначення міри забруднення повітря по видовому складу лишайників (додаток № 2) :

Методика оцінки чистоти повітря по частоті і ступеню проектованого покриття лишайниками

Шкала вітальності

Візуальна оцінка

2.2.1 Методики оцінки чистоти повітря по частоті і ступеня проектованого покриття лишайниками

У ліхеноіндікаційних дослідженнях як субстрат використовуються різні дерева. Для оцінки забруднення атмосфери міста, районного центру, селища вибирається вид дерева, який найбільш поширений на досліджуваній території. Наприклад, в якості субстрату може бути використана липа дрібнолиста. Місто чи селище ділять на квадрати, в кожному з яких підраховується загальна кількість досліджуваних дерев і дерев, покритих лишайниками. Для оцінки забруднення атмосфери конкретної магістралі, вулиці або парку описують лишайники, які ростуть на деревах обабіч вулиці або алеї парку на кожному третьому, п’ятому або десятому дереві. Пробна площадка обмежується на стовбурі дерев’яною рамкою, наприклад, розміром 10 х 10 см, яка розділена всередині тонкими дротиками на квадратики по 1 см2. Відзначають, які види лишайників зустрілися на майданчику, який відсоток загальної площі рамки займає кожен зростаючий там вид. Крім того, вказують життєздатність кожного зразка: чи є у нього плодові тіла, здоровка або чахла слань. На кожному дереві описують мінімум чотири пробні майданчики: дві біля основи стовбура (з різних його сторін) і дві на висоті 1,4- 1,6 м. Обстеження можна провести по наявності якогось одного виду лишайників на даній території, або зібрати інформацію про її різноманітті в різних точках, або підрахувати кількість всіх видів лишайників, що виростають в районі дослідження. Окрім виявлення видового складу, визначають розміри розеток лишайників і ступінь покриття у відсотках. Оцінка частоти знаходження і покриття дається за 5-бальною шкалою.

Таблиця оцінки частоти зустрічаємості і ступеня покриття за п’ятибальною шкалою

Таким чином, для кожної площадки опису і для кожного типу росту лишайників – кущастих, листуватих і накипних – виставляються бали зустрічальності і покриття.

Після проведення досліджень на кількох десятках дерев робиться розрахунок середніх балів зустрічальності і покриття для кожного типу росту лишайників – накипних (Н), листуватих (Л) і кущастих (К).

Знаючи бали середньої зустрічальності і покриття Н, Л, К, легко розрахувати показник відносної чистоти атмосфери (ОЧА) за формулою:

ОЧА = (Н + 2 х Л +3 х К) / 30

Чим вище показник оча (ближче до одиниці), тим чистіше повітря місцеперебування. Є прямий зв’язок між оча і середньою концентрацією діоксиду сірки в атмосфері. Результати вносяться в таблицю.

2.2.2 Шкала вітальності

Для оцінки стану індикаторних талломних видів використовується шкала вітальности. Для кожного пробного дерева визначається клас вітальності індикаторного виду.

Класи вітальности епіфітних лишайників :

1. Нормальні
2. Злегка пошкоджені
3. Середньо пошкоджені
4. Сильно пошкоджені
5. Мертві.

В якості індикаторних видів вибираються види різної чутливості до забруднення, причому такі, ушкодження яких добре видно (різні види роду Parmelia, Hypogymnia, Physcia та ін.). Ушкодження зазвичай проявляються у вигляді некротичних плям.

2.2.3 Візуальна оцінка

Покриття кожного виду на стволі дерева може бути так само представлене в якості візуальної оцінки. Це можна зробити за допомогою невеликих пробних майданчиків, розташованих на стволі дерева на певній висоті. Для визначення проектного покриття використовується бальна шкала Браун-Бланке, що об’єднує покриття і велику кількість :

+ – зустрічається рідко, міра покриття нікчемна.

1 – індивідуумів багато, міра покриття мала або особини розріджені, але площа покриття велика.

• – індивідуумів багато, міра проектного покриття не менше 10% не більше 25%
• – будь-яка кількість індивідуумів, міра покриття 25-50%
• – будь-яка кількість індивідуумів, міра покриття 50-75%
• – міра покриття більше 75% число особин будь-яке.

Метод візуальної оцінки використовується переважно при біоіндикаціях

РОЗДІЛ ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1. Визначення міри забруднення повітря за простою шкалою

Для визначення міри забруднення повітря ми заклали три пробні майданчики На кожному досліджуваному майданчику зібрали зразки лишайників, описали їх і визначили їх за допомогою визначника лишайників. Використовуючи просту шкалу визначення міри забруднення повітря, склали таблицю, в яку занесли отримані результати.

Таблиця ” Міра забруднення повітря за простою шкалою”

Визначення міри забруднення повітря за простою шкалою свідчить про середнє забруднення в зоні, яка знаходиться на межі селища з м. Бахмут, неподалік автомобільної траси Бахмут – Горлівка. Зони в мікрорайоні провулка Дачного та школи мають слабке забруднення.

3.2. Визначення міри забруднення повітря по різноманіттю лишайників

Наступним етапом нашої роботи було виявлення ділянки, де представлена найбільша різноманітність лишайників. Результати роботи ми також занесли в таблицю

Таблиця “Міра забруднення по різноманіттю видового складу лишайників”

Найбільш забрудненою є зона, яка знаходиться на межі селища з м. Бахмут, неподалік автомобільної траси Бахмут – Горлівка. Зони в мікрорайоні провулка Дачного та школи мають середню забрудненість.

3.3 Визначення за шкалою вітальності

На першій ділянці в зоні зелених на межі селища з м. Бахмут, неподалік автомобільної траси Бахмут – Горлівка зустрічаються лишайники з низькою життєздатністю, з чахлою сланню, на тополі виявлені змертвіли

часточки слані. Життєздатність лишайників на другій ділянці помірна, але зустрічаються лишайники з високим ступенем життєздатності і здоровою сланню. На третій ділянці виявлено досить добре розвинуті лишайники із розгалуженою, міцною нормального забарвлення сланню, без некротичних плям. Проаналізувавши стан сланей лишайників, ступінь їх розвитку ми побачили, що ці організми є прекрасними індикаторами стану навколишнього середовища, зокрема, стану повітря, тому, що у несприятливих, забруднених умовах середовища слань лишайників є погано розвинутою, хворобливою, з невиразним забарвленням та, не рідко, з некротичними плямами

ВИСНОВКИ

Лишайники невибагливі до умов середовища і характеризуються високою стійкістю до несприятливих факторів. Вони по-різному реагують на забрудненість повітря. Одні ростуть тільки в природних, не займаних культурою ландшафтах, інші переносять помірний вплив цивілізації, зберігаючись в невеликих селищах та селах, а треті здатні рости і у великих містах. Принаймні, на їх околицях. Вивчаючи цю властивість лишайників, можна проаналізувати ступінь забруднення навколишнього середовища, особливо атмосферного повітря.

Вивчивши поширення видів лишайників в нашій місцевості встановили, що досліджувані території не багаті видами лишайників, зовсім не має кущистих лишайників. Найпоширенішими видами є накипні лишайники рода Леканора, листуваті – Ксанторія та Пармелія. Існує залежність чисельності видового складу лишайників від забруднення атмосфери. Так, на території школи та микрорайону провулка Дачного поширені екологічні групи лишайників накипних та листуватих, а на ділянці неподалік автомобільної траси переважають накипні види лишайників. Також на забрудненій ділянці (біля автомобільної траси) слань лишайників є товстішою, компактною, твердою і зморшкуватою, зустрічаються особини у яких слань лишайників є погано розвинутою, хворобливою, з невиразним забарвленням та, не рідко, з некротичними плямами, або змертвілими часточками слані.

Наявність видів накипних та листуватих лишайників на території селища свідчить про середню концентраціями діоксиду сірки від 0,3 до 0,05 мг/м3

Найбільш забрудненою є зона, яка знаходиться на межі селища з м. Бахмут, неподалік автомобільної траси Бахмут – Горлівка. Зони в мікрорайоні провулка Дачного та школи мають середню забрудненість. Вивчення забруднення повітря в селище Опитне за допомогою лишайників необхідно продовжити. Провести дослідження з використанням методики оцінки чистоти повітря по частоті і ступеня проектованого покриття лишайниками. Проводити оцінку чистоти повітря методом ліхеноіндікаціі двічі на рік, вивчати різноманітність лишайників та стан їх покриву. Організувати цілеспрямовану і планомірну роботу по оновленню зеленого фонду селища.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 455с.
2. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 336 с.
3. Биоиндикация загрязнений наземных экосистем. Пер. с нем. /Под ред. Р. Шуберта. – М.: Мир, 1988. – 348с.
4. Викторов С.В., Ремезова Г.Л. Индикационная геоботаника. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 167с.
5. Джигирей В.С. Екологія то охорона навколишнього середовища: Навч. посібник: Для студ. вузів. – К.: Знання, 2000. – 203с.
6. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Навчальний посібник. – С.: Університетська книга, 2003. – 414с.
7. Экология города: учебник для студ. вузов под ред. Ф.В. Стольберга. – К.: Либра, 2000. – 464с.
8. Козлов Ю.С. и др. Экологическая безопасность автомобильного транспорта. – М.: “АГАР”, 2000. – 176с.
9. Кормиков И.И. Адаптация растений к условиям техногенно загрязненной среды. – К.: Наукова думка, 1996. – 238с.
10. Крапивин В.Ф. Проблемы мониторинга. – М.: Знание, 1991. – 64с.
11. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.
12. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Л.: Світ, 1999. – 346с.
13. Международная программа по биоиндикации антропогенного загрязнения природной среды /Е.В.Соколов, Д.А. Криволуцкий и др. //Экология, – 1990. – № 2. – 90-94с.
14. Мэнинг У. Дж., Фелер У.А. Биомониторинг загрязнения атмосферы с помощью растений. – М.: Гидрометеоиздат, 1985. – 143с.
15. http://www.ecosystema.ru/07referats/pchelkin/poplich13.htm
16. http://ashipunov.info/shipunov/school/books/muchnik2011_uchebn_opred_lishajn_sredn_rossii.pdf

ДОДАТКИ

Додаток 1

Методика визначення міри забруднення повітря за простою шкалою

Проста шкала для визначення міри забруднення повітря.

Додаток 2

Методика визначення міри забруднення повітря за видовим складом лишайників

Лишайники на досліджуваних територіях

Територія школи

Ксанторія

Сіро-зелений накипний лишайник Lecanora

Сіро-зелений накипний лишайник Lecanora

Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!