Наукова робота. Сезонні фенологічні спостереження в Куп’янському районі 2017-2019 роки

Роботу виконала:
Балим Яна Сергіївна,
учениця 3 класу
Курилівської ЗОШ І-ІІ ст.
Куп’янської районної ради
Харківської області

Керівник дослідницької роботи:
Кукса Зоя Іванівна,
вчитель біології
Курилівської ЗОШ І-ІІ ст.
Куп’янської районної ради
Харківської області,
лауреатка V Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ – 2020”
за версією науково-популярного
природничого журналу „КОЛОСОК”
у номінації „Географія”

ВСТУП

Кожного року в залежності від пори року в природі проходять знайомі всім  явища – зеленіють, зацвітають, в’януть рослини, прилітають та відлітають птахи, з’являються  та зникають комахи. В певні періоди проводяться сільськогосподарські та лісові роботи.

Розвиток живої природи визначається  змінами метеорологічних умов. Кожне явище зв’язано з наявністю певної для нього кількості тепла, вологи, сонячного світла. Природі умови непостійні – вони кожного року змінюються. Весна може бути ранньою, пізньою, затяжною, літо – теплим, холодним, сухим, вологим, осінь – ранньою чи пізньою, теплою чи холодною.

Явища природи, які настають періодично, в залежності від умов природи, називаються сезонними явищами, а спостереження за ними – фенологічними.  Наука, яка вивчає сезонні явища природи, називається фенологією. Термін “фенологія“ був введений бельгійським ботаніком Моргеном в 1840 році. Це слово утворене з двох грецьких слів: феномен – явище і логос – наука (вчення), тобто наука про явища. Фенологічні спостереження мають свою давню історію. Вони послужили основою багатьох прикмет:

• Зимою дерева покрились інеєм – до теплої погоди.
• Частий іній на деревах зимою – врожайне літо.
• Грім зимою – до сильних вітрів.
• Гуси летять високо – води буде багато, низько – мало.
• Багато хрущів весною – до засухи.
• Поява осінню комарів – до легкої зими.
• Якщо у берези листя розпуститься раніше, ніж у вільхи – літо буде тепле й сухе. А якщо першою розпуститься вільха — літо буде дощове й холодне.
• Якщо дуб розпустив бруньки раніше ясена – літо буде вологим.

Фенологічні спостереження застосовують у своїй роботі селекціонери, агрономи, лісівники. Такі спостереження допомагають визначити найсприятливіший час для проведення сезонних сільськогосподарських робіт. Фенологія вивчає, які саме зміни відбуваються в розвитку рослин під впливом середовища, а наслідки вивчення враховуються при виведенні нових сортів культурних рослин. Вона допомагає з’ясувати також, як і чому відбуваються розмноження тих чи інших  шкідників і збудників хвороб.

При фенологічних спостереженнях потрібно слідкувати за ходом сезонних явищ і записувати дати їх початку і масового розвитку. При цьому потрібно дотримуватися певних умов, щоб отримані результати можна було порівняти і вони мали наукову цінність. Загальні фенологічні спостереження за найбільш характерними для району сезонними явищами і фазами розвитку у різних, але найбільш характерних для даної географічної зони чи області видів рослин, сезонними явищами в житті тварин дають можливість складати календар природи цього регіону.

В завдання фенології входять не тільки визначення строків сезонних явищ, але і встановлення взаємозв’язку з метеорологічними умовами і особливостями регіону. Тому спостереження повинні бути комплексними. Вони мають супроводжуватися описанням умов навколишнього середовища (рельєф, ґрунти, гідрологічні умови, характер рослинності тощо).

РОЗДІЛ 1. ЩО ТАКЕ КАЛЕНДАР

Багатовікова історія людської культури нерозривно повязана з календарями, потреба в якому  виникла в давнину, коли людина ще не мала писемності. Спочатку відлік часу був примітивним, та з розвитком культури, зі зростанням практичних потреб людей календарі удосконалювалися.

Календа́р (від лат. calendaе)- календи, назви першого дня кожного місяця у Стародавньому Римі. Це система лічення великих проміжків часу. Потреба в календарі виникла з початком господарської діяльності людини і пов’язаною з цим необхідністю передбачувати настання періодичних явищ природи. Існує велика різноманітність календарних форм, але всі вони можуть бути прділені на три групи:

• Сонячні календарі – у яких основною одиницею є рік;
• Місячні календарі – де основною одиницею є місяць, проміжок часу між двома однаковими фазами місяця;
• Місячно-сонячні календарі – у яких поєднано особливості календарів двох попередніх груп.

Сучасним міжнародним календарем є сонячний. У всіх народів із прадавніх часів календар вважався священним, адже він був пов’язаний із космосом: небом, сонцем, місяцем та зірками. Потреба вимірювати час виникла багато тисячоліть тому. Критеріями виміру часу служили небесні світила, які за легендами були дані людям саме для цього. Періодичність появи місяця і сонця складає добу (день і ніч). Зміна фаз місяця відбувається за 28 днів (астрономічний місяць 29, 53 доби). Зміна пір року (зима, весна, літо, осінь) становить рік.

На українських землях із православною вірою утвердився вересневий початок Нового року. 15 грудня 1699 року  проголошено, що днем відзначення Нового року слід вважати 1 січня. Саме це свято було в Європі. Старе літочислення – 7208 рік від «створення світу», замінено на нове – 1700 рік від «Різдва Христового», за яким уже близько 800 років жила Західна Європа. З 1918 року наш народ почав відзначати два «нових роки»: 1 січня – Новий рік, 14 січня – «Новий» Старий рік.

Становлення народного календаря відбувалося протягом тривалого часу. Вирощуючи культурні злаки, випасаючи худобу селянин фіксував усі атмосферні зміни з огляду позитивних чи негативних впливів на результаии його праці. Оскільки головним заняттям на Слобожанщині було хліборобство, народний календар називали хліборобським, або аграрним. Поряд із народним побутував світський календар, основною одиницею якого був рік, поділений на дванадцять місяців, а із запровадженням християнства і церковний календар.

Для хліборобів основним був аграрний, який згодом зєднався з церковним календарем. Для селян був поділ року на чотири пори: зима, весна (ярь), літо, осінь (зяб). Менші відрізки часу визначали за проведеними сільськогосподарськими роботами, наприклад: «Як орали», «Як сіяли», «Як жали», «Сінокоси», «Коли худобу відганял на пасовища»…Співвідношення часу з церковними святами було притаманним для всієї території України: «по Різдву»,  «по Великодню декілька тижнів», «на Івана Купала», «на Іллі день», «на Спаса»…Водночас, звикали й до світського календаря, що мав дванадцять місяців і у кожного з них була своя власна назва, прив’язана до хліборобських робіт.

На Слобожанщині рік починався з осені.

Вересень. Означає «Вересовий місяць», тобто час збирання вересового меду та винограду. Інші давньоукраїнські назви: сівець, щебетун, бабине літо.

Жовтень. Місяць жовтого листя. Інші назви: костричник, весільник, зазимник. У цей час м’яли коноплі, льон, справляли весілля.

Листопад. Загальнослов’янська назва пов’язана з опаданням листя з дерев. Ще звався він падолистом, або напівзимником.

Грудень. Названий від мерзлих грудок землі. Інші назви: хмурень, мочавець, андрієць(християнське), сонцеворот.

Січень. Інші назви: тріскун, сніговик, льодовик. У січні вирубували ліс, готували ділянки під поля, мороз січе.

Лютий. Названий від лютих морозів та лютих вовків, які в цей час найбільше голодували. Інші народні назви: зимобор, бокогрій, громник(від свята Стрітення, або Громниця), коли за народним повір’ям зима зустрічається з весною.

Березень. Інші назви: соковик, капельник, протальник. У Слов’ян від берези, яка в цей час дає сік.

Квітень. Це пробудження лісів, гаїв, цвітіння садків. Всі назви походять від спостережливості наших пращурів, їхньої любові до природи: снігогін, лукавець, цвітень.

Травень. В усіх словян цей місяць названий від трави: травник, пісенник, буяння дерев і трав.

Червень. Має назви: червень, кресник (означає літній сонцеворот, походить від кресати вогонь, тобто запалювати купальське вогнище).

Липень. В цей час цвіте липа. Інші назви походять від літніх робіт та погодних явищ: сінокіс, косень, липець, грозовик.

Серпень. Назви місяців пов’язані зі жнивами: жнивень, копень, хлібочол, спасівець, припасиха.

Перш за все слід пам’ятати, що сезонні зміни в природі настають щороку в різний час, тривалість сезонів року буває різною. Відбуваються коливання щодо кількості атмосферних опадів, ясних і хмарних днів, у переважанні низьких та високих температур тощо. Ці природні явища не одинакові щороку навіть для кожного дня. Навчитися уважно стежити за цими коливаннями і систематично фіксувати їх, уміти аналізувати спостереження, явища, знаходити зв’язок  між погодними умовами і початком фаз розвитку живих організмів – основне завдання юного фенолога. Одночасно з веденням спостережень проводиться занотовування в спеціальний зошит окремих фаз розвитку рослин чи тварин. Необхідно, щоб записи велися за розділами, окремо про рослини і тварини.

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДА І КЛІМАТИЧНІ УМОВИ КУП’ЯНЩИНИ

Моя Харківщина розташована на північному сході України, зокрема Куп’янський район у східній степовій зоні. Рельєф області рівнинно-хвилястий. У його формуванні значну роль відіграли вода, вітер, сонячна енергія та інші чинники.

Клімат Куп’янщини помірно континентальний. Головна роль у його формуванні належить сонянчій радіації. Опадів випадає не дуже багато, морози чергуються з відлигами, дощовий місяць – червень. Найбільша річка нашої місцевості – Оскіл. Загальна довжина річки – 436 км, а по Харківщині – 180 км.

Тривалий і дуже сильний аннтропогенний тиск особлив вплинув на наземний рослинний покрив і водні біоценози у долинах річок. Флора вищих рослин Куп’янщини доволі багата, більше 1 000 видів. Зареєстровано 200 видів рідкісних рослин, 140  – зникаючі та 60 тих, що скорочується їх ареал. Дикі тварини – важлива частина природних ресурсів, вони дуже чутливо реагують на зміни природного середовища. Перебудова ландшафтів області людиною викликала значні зміни місць перебування тварин. Знизилася чисельність птахів, ссавців та плазунів. Загибель багатьох комах-опилювачів (диких бджіл та джмелів) спричинили дефіцит насіння люцерни і конюшини.

Харківщина – це самобутній край. Багата земля на луки, ліси, поля, водоймища. Родовища корисних копалин забезпечують розвиток різних галузей промисловості. Родючі землі тішать людей своїми щедрими дарами. Кліматичні умови мого краю забезпечують все необхідне для плідної праці і відпочинку людини.

З давніх-давен люди спостерігали за природою, щоб поліпшити умови праці та життя. Так виникали календарі, які на сучасній мові називаються – фенологічними. Я люблю спостерігати за природою і створювати свій власний фенологічний календар.

РОЗДІЛ 3. ФЕНОЛОГІЧНИЙ КАЛЕНДАР ПРИРОДИ

Осінь.

На Куп’янщині вона триває з 5 вересня по 15 листопада і ділиться на періоди.

• Жовтенник ~ з 5 вересня по 30 вересня.

Листя на деревах жовтіє та червоніє, перелітні птахи відлітають на південь, а до нас перекочовують з півночі, які будуть зимувати. Температура повітря знижується, опадів мало в цей період, бувають ранкові тумани на річкових заплавах.

• Листопадник ~ з 1 жовтня до 25 жовтня.

В цей період масово перелітають дикі гуси та качки. Починаються перші морози, середня температура знижується до +5°С. Люди збирають кукурудзу на зерно, капусту, моркву. По полю літає павутина і ці дні називають «бабиним літом». У житті звірів (лисиці, зайці, вовки) відбувається линька хутра.

• Передзимок ~ з 25 жовтня до 15 листопада.

Ось і скинчився листопад, тільки дуб ще не скинув свого листя. Температура повітря знижується до 0°С, інколи бувають і морозні дні, під час яких  ставки покриваються тонким льодом. У полях все зібрано, часто мрячать дощі. Відлітають останніми зяблики, а з півночі перекочовують снігурі, чечітки, омелюхи, зорянки, дикі голуби. Наступає зима.

Зима.

В нас на Куп’янщині вважають почаком зими, коли вся земля покривається снігом, коли стійкі морози і верхній шар землі промерзає, а на ставках земля замерзає. Зима починається з 16 листопада і закінчується 10-20 березня і ділиться на періоди.

• Зазимок починається з 16 листопада і триває до 15 грудня.

Характерні явища: туман, ожеледь, незамерзлі річки поряд з вкритими льодом озерами. Зайці в цей період харчуються озиминою, щирицею, лободою, листям кульбаби і сухим листям з дерев.

• Основний зимовий період з 16 грудня триває до 5 лютого.

Дні похмурі, сірі, холодні, з неба сипле снігом, річки позамерзали, температура  досягає позначки – 25°С, іноді бувають хуртовини. Птахів майже не помітно, лише синички, вівсянки-жовтобрюшки, горобці, дятли «працюють» у садках.

• Капельник – це період великих морозів та зимових відлиг, який триває ~з 6 лютого по 1 березня.

Все навкруги вкрито снігом, скуто морозом, але з’являється льодова кірка на снігу, а на ставках темнішає лід і місцями покривається калюжами талої води. Галки збираються парами для гніздування. На дахах з’являються бурульки. Зайці завдають шкоди фруктовим садам, харчуючись корою і гіллям дерев і кущів, тому що люди восени випалюють сухі трави та бадилля городини і кукурузиння.

• Граківник – з 1 березня до 20 березня.

Температура поступово підвищується від 0 до +5°С. Назва цього періоду в нашому краї пов’язана з прильотом граків, які починають будувати гнізда, обламуючи тонкі гілки дерев, приблизно після 10 березня. Ліс потемнів, з’являються проталини на горбах і по краях дороги. В кінці періоду починається льодохід і повінь на річках. Прилітають перші весняні птахи: гуси, крохалі, лісові жайворонки.

Весна.

Про прихід весни на Куп’янщині сповіщають пісні жайворонка та приліт шпаків. Весна триває з 21 березня до 25 травня.

• Перший весняний період у нас називають «Вербником». З 21 березня по 15 квітня.

Скрізь повіває теплом, починається льодохід на річці Оскіл. На полях зеленіють озимі посіви, чорніє рілля, на лісових просторах Куп’янщини синіють проліски, жовтіють квіти анемони та фіолетово-рожевий ряст. Зацвітають дерева: ліщина, вільха сіра, верба, а на схилок балок на ярків з’являються квіти мати-й-мачухи та фіалки. Ночі морозні, а дні сонячні і теплі. На болотистих місцинах видно зарості квітучої калюжниці. Прилітають нові пернаті: кулики, плиски, одуди, ластівки. Поодинокі берези, верби та вільхи починають розгортати листя, зацвітають тополі. Закінчується цей період цвітінням терну. Тають останні снігові замети на узліссях в затінках.

• Наступний період «Зеленець», який триває з 15 квітня до 8 травня.

Температура повітря підвищується до +10°С, зацвітають: береза, чорна смородина, чистотіл, кульбаба, черемха, зеленіють кущі агрусу та бузку. В очеретах оселяються качки і починають гніздування, на берегах річок з’являються берегові ластівки, масово вилітають травневі хрущі. У лісі та чагарниках лунають пісні птахів, на чолі з головним співаком – соловейком.

• Період цвітіння садів у нас називають «Квітник», який триває з 8 травня по 25 травня.

На полях селяни уже засіяли яровими культурами: пшениця і ярмінь. Температура повітря піднімається вище +15°С. Цвітуть дикі конвалії, суниці, горобина, черемха, каштани. Найпрекрасніше явище цього періоду – цвітіння садів: квітнуть вишні, сливи, яблуні, груші. Розпускається лист на гледичії, шовковиці, акації білій, на дубах. Закінчується весна масовим цвітінням бузку, воронців, та сон трави.

Літо.

Температура повітря в цей період від +15°С до +40°С и вище. Характерні грозові дощі, це пора розквіту життя рослин і тварин. У нас в народі літо поділяют на періоди.

• Перший період літа називають «Сінокосом» ~ з 20 – 25 травня до 15-20 червня.

На заплавах річок, на заливних луках зацвітають: конюшина, деревій, кульбаба, чина, ромашка, кінський щавель, жовті іриси, тимофіївка та інші злакові.на межах полів квітнуть волошки, будяки, бузина, а в лісах з’являються гриби. Можливий останній мороз, коли саджають помідори та капусту.

• «Липовець» – триває ~з 18 червня по 5 липня.

У цей час цвіте липа, температура повітря вище +20°С. Стихають пташині пісні, так як батьки доглядають своїх пташенят. На схилах балок зацвітають пахучі квіти коров’яка та синяка. Це період найбільшого медозбору.Зріють плоди: вишень, черешень, ранніх абрикос, шовковиці.  У звірів (лисиць і вовків) молодь виходить на перші полювання.

• «Жнивник» ~ з 5 по 30 липня.

Температура зростає і бувають суховії. Це середина літа.  Цвітуть : пижмо, ромашка красильна, цикорій, амброзія. З’являються ягоди: малини, суниці, смородини, агрусу, яблук, груш, персиків. На луках відростає отава. Зернові вже скошені, частину стерні переорано. На городах люди копають молоду картоплю. Шпаки великими зграями злітаються на поля і роблять обльоти перед вирієм.

• Останній період літа називають «Озимником» з 1 серпня по 5 вересня.

В цей час сіють озиму пшеницю та жито. Люди роблять запаси на зиму. Цікаве явище природи – «горобині ночі», це нетільки гроза й обложний дощ на цілу ніч, а блискавки спалахують раз у раз на все небо. Холоднішає вода в річках, на смородині з’являються зимуючі бруньки, перше жовте листя на деревах, перші відліти птахів (стрижів, сорокопуда,солов’я та кулика). Характерні ранкові тумани й похолодання, а іноді й заморозки на грунті. Скоро осінь.

ВИСНОВКИ

Такі дослідження передбачають аналіз спостережень явищ природи, пов’язаних з періодичними (сезонними) змінами кліматичних умов протягом року. Спостерігаються ознаки весни, літа, осені, зими, випадання першого снігу, пробудження рослин, почату цвітіння, дозрівання плодів і ягід, приліт і відліт птахів тощо. Спостереження над рослинами називають фітофенологічними, а над тваринами — зоофенологічними.

Фенологічні спостереження прості, не потребують складного обладнання і цілком доступні кожному, їх можна вести як в одноденних, так і в багатоденних походах. Та найцінніші результати фенологічних спостережень тоді, коли є можливість тривалий час спостерігати за одними й тими самими об’єктами протягом року. Зібрані в таких походах і на екскурсіях відомості разом з даними про метеорологічні явища дають змогу судити про особливості місцевого клімату й погоди.

Результати спостережень заносять до спеціального фенологічного журналу (щоденника) в такому порядку: дата настання сезонних явищ у житті рослин або тварин, місце спостереження, метеорологічні відомості (погода, температура повітря, опади та інші атмосферні явища), гідрологічні умови (розлив, замерзання і скресання річки), характер і температура грунту, фенологічні явища (поява бруньок на деревах, заморозки на грунті, пожовтіння листя, приліт і відліт птахів тощо); зазначають прізвище, ім’я та по батькові спостерігача.

У короткій характеристиці в щоденнику вказують:

• географічне положення ділянки, що спостерігається (широта, довгота, висота над рівнем моря та інші відомості, які допоможуть точно визначити її місцезнаходження);
• рельєф місця спостереження;
• загальний характер навколишньої місцевості (гориста, горбиста, порізана ярами, рівна, заболочена тощо);
• характер грунтів ділянки, що спостерігається, та їх зволоження;
• характер підстилаючої поверхні;
• захищеність місця спостереження від вітру;
• характер рослинності;
• вплив діяльності людини.

Рекомендується спостерігати невелику кількість характерних для однієї місцевості рослин і тварин, але ; обов’язково стежити за їхнім розвитком протягом весни, літа та осені. Уривчасті, епізодичні спостереження навіть за великою кількістю природних об’єктів мають меншу цінність.Фенологічні спостереження доцільно вести якомога частіше, особливо навесні, коли пробуджується і оживає природа, найкраще в першій половині дня, в час, коли розцвітає більшість рослин, а тварини найбільш життєдіяльні та активні. У рослин і тварин цікаво спостерігати явища, які чітко виділяються за порами року окремими періодами та фазами. Так, у рослин це фази розпускання бруньок, першого листя, поява бутонів суцвіть, цвітіння, дозрівання насіння, плодів, початок осіннього забарвлення листя, початок і кінець листопаду; у птахів — приліт, відкладання яєць, поява пташенят та залишення ними гнізда, відліт тощо.

Частота фенологічних спостережень залежить від пори року, характеру місцевості, стану погоди. Якщо, наприклад, на рівнинній місцевості досить провести спостереження раз на день, то в горах, де кліматичні умови різко змінюються з висотою, рекомендується проводити спостереження кілька разів на день.

Об’єктами фенологічних спостережень можуть бути тільки здорові, сформовані екземпляри рослин, що не зазнали впливу з боку людини і тварин.Фенологічні явища залежать від стану погоди, а тому бажано поєднувати фенологічні спостережені з метеорологічними.

Проводячи фенологічні спостереження за сезонним розвитком природи, юні дослідники одержують об’єктивний матеріал для пізнання відмінностей у природних умовах різних місць. Спостереження за фазам розвитку рослинності дають багатий краєзнавчий матеріал, адже строки періодичних явищ природи добре відображають відмінності в типах місцевості.

Для оцінки природних умов свого краю важливе значення має записаний зі слів місцевих жителів календар природи і сільськогосподарських робіт, який правильно відображає характерні особливості природи та господарську діяльність людини. Ось чому юних дослідників не можуть не цікавити такі факти, як утворення перших таловин, сходження снігового покриву, зникнення останніх снігових заметів, снігопади і приморозки після сходження снігового покриву, осінні приморозки, перші снігопади, встановлення снігового покриву. Юні дослідники цікавляться також строками сільськогосподарських робіт, оранкою, посівною кампанією, косовицею, доглядом за рослинами в період їх росту, збиранням сільськогосподарських культур, умовами їх збирання та збереження, відгоном худоби на гірські пасовища та ін. Такі спостереження мають практичне значення. Наприклад, на їх основі визначають оптимальні строки проведення тих чи інших сільськогосподарських робіт, посадок лісу, збирання насіння, грибів, ягід, рибної ловлі, мисливського промислу а також запобігають масовому розвитку шкідників.

Програма з географії передбачає, головним чином, осінні та весняні спостереження за явищами природи. Спостереження взимку проводяться рідше, хоча й вони мають велике значення. Особливо сприятливі можливості для спостереження явищ природи в зимовий час відкривають лижні екскурсії та походи. Вони допомагають учням переконатися в тому, що життя органічного світу не припиняється і з настанням зими.

Під час походів, основним завданням яких є вивчення фенологічних явищ, перед юними дослідниками розкривається вся картина природи. Проводячи походи в природу, вчитель дає своїм вихованцям чіткі уявлення про життя рідного краю протягом року.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді , затверджена наказом МОН України від 16.06. 2015 р. № 641
2. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р . – К . :Пресса України , 1997 . – 80 с.
3. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. – Твори: У 7-ми т. – К., 1954. – Т. 5. – С. 9–109.
4. Україна. Президент. (1999, Кучма Л.Д.) Національна доктрина розвитку освіти: Затверджено Указом від 17 квітня 2002 р. №347/2002//Дивослово. – 2002. – №9. – с. 49.
5. Україна. Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 //Освіта.–1993. – №41. – с.2 – 44.
6. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта. – 1998. – №34. – с.3-4.
7. Курик М.В., Сокирко В.Т. Через екологiю дитини – шлях до виховання людини//Трибуна. – 1997. – №1/2. – C.29-31.
8. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: «Вища школа», 1993.
9. Вербицький. В.В. «Еколого-натуралістична освіта в Україні» (історія, проблеми, перспективи) – Вид. Київ, 2003.
10. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. //Освіта України. – № 1-2. – 20 січня 2004. – с.1-13.
11. Литовченко О.В. «Соціальна адаптація дітей у позашкільній виховній роботі в Україні». – Вид. Київ, 2007.
12. Манорик Л.П., Клименко С.А. «Довідник юнната» НЕНЦ. – Вид. Київ,1995.