2020 Біологія Науковий керівник Не опубліковано Учитель року

Наукова робота. Стан води річки Дніпро на ділянці водної станції по вулиці Наукове містечко м. Запоріжжя

01.4k Поширити

Роботу виконала:
Маловічко Євгенія Володимирівна,
учениця 8 – А класу
ЗСШІ І-ІІІ ступенів КЗВО
«Хортицька національна
навчально-реабілітаційна
академія» ЗОР

Науковий керівник:
Хоменко Тетяна Юріївна,
вчитель біології
ЗСШІ І-ІІІ ступенів КЗВО
«Хортицька національна
навчально-реабілітаційна
академія» ЗОР
лауреатка V Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ – 2020” за версією
науково-популярного природничого
журналу „КОЛОСОК” у номінації
„Біологія та основи здоров’я”

Вчитель: Туманян Тетяна Сергіївна,
Викладач біології
ЗСШІ І-ІІІ ступенів КЗВО
«Хортицька національна
навчально-реабілітаційна
академія» ЗОР

ВСТУП

Науково-технічний прогрес, зростання масштабів господарської діяльності зумовлюють посилення антропогенного тиску на довкілля, що спричиняє порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі та викликає загострення соціально-економічних проблем.

Місто Запоріжжя розташоване на головній воднотранспортній магістралі України — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з’єднують південь країни зі столицею України, західними та центральними областями, Донбас із Криворіжжям. Це місто, яке використовує воду річки Дніпро як питну. Водночас, Запоріжжя — великий промисловий центр, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші металургійні, машинобудівні,енергетичні, гірничодобувні підприємства та численні науково-дослідні заклади.

З використанням невідновлювальних сировинних та енергетичних запасів збільшується забруднення довкілля, особливо водних ресурсів та атмосферного повітря, зменшуються площі лісів і родючих земель, зникають окремі види рослин, тварин тощо.

За оцінкою експертів, Україна вважається однією з найменш забезпечених у Європі країн за запасами місцевих водних ресурсів – 1 тис.куб. м на 1 жителя. Для порівняння, у Швеції та Німеччині – 2,5 тис., Франції – 3,5 тис., Великобританії – 5 тис.куб. м. Водночас, їх використання є неефективним та нераціональним. Як зазначають спеціалісти Національного інституту стратегічних досліджень, впродовж XX століття з метою збільшення господарського використання води відбулося масштабне зарегулювання ріки Дніпро та інших рік, що обумовило техногенні порушення 70-80% руслового стоку, підпір ґрунтових вод, а також регіональне підтоплення земель. Незважаючи на істотне скорочення обсягів водокористування (у порівнянні з 1990 роком – майже вдвічі) та відповідне зменшення техногенного навантаження на водні об’єкти, екологічний стан поверхневих і підземних джерел водопостачання не покращується. Щороку у поверхневі водні об’єкти міста скидаються великі об’єми недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод, що є наслідком неефективності систем очищення води. Забруднення води викликає деградацію річок, водосховищ, озерних систем та погіршення якості води, що негативно впливає на здоров’я людей. Головною причиною виникнення кризового стану довкілля є низькій пріоритет екологічної політики в Україні.

Саме ці дані обумовили актуальність нашого дослідження та визначили його мету: вивчення стану води річки Дніпро на ділянці водної станції по вул. Наукове містечко.

Предмет досліженння–мікробіологічні показники води річки Дніпро на ділянці водної станції по вул. Наукове містечко.

Об’єкт дослідження – стан води річки Дніпро на ділянці водної станції по вул. Наукове містечко, м. запоріжжя.

Для досягнення мети дослідження визначено наступні завдання:

Вивчити та проаналізувати дані наукових джерел про екологічний стан річки Дніпро .
Дослідити воду річки Дніпро на ділянці водної станції по вул. Наукове містечко.
Узагальнені дані представити на загальношкільній конференції та класних годинах.
На підставі висновків роботи розробити інформаційний буклет .

Методи дослідження :

теоретичні : вивчення та узагальнення досвіду науковців, аналіз документів;
емпіричні : метод фільтрування, мікроскопія.

Структура роботи складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ

1.1. Географічний описрічки Дніпро

Дніпро – одна з найбільших річок Європи, є третьою за величиною після Волги та Дунаю. До спорудження водосховищ довжина Дніпра становила 2285 км, після випрямлення судноплавного фарватеру скоротилася на 84 км і дорівнює 2201 км. Загальна площа басейну – 504 тис. км2 . Басейн річки Дніпро є транскордонною системою: 20% його площі знаходиться в Російській Федерації, 23% – Республіці Білорусь та 57% – у межах України. Бере початок на висоті 252 м над рівнем моря, різниця висоти витоку і гирла становить 220 м, середній похил становить 11 см на 1 км. Річка впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Довжина судноплавної ділянки становить 1018 км.

Річка Дніпро є основною водною артерією України, її водні ресурси становлять понад 80% усіх водних ресурсів країни. ЇЇ Довжина становить 1121 км, площа басейну – 296,317 тис. км2 (48 % території України). Протікаючи з півночі на південь, Дніпро ділить Україну на Правобережну і Лівобережну. Із 17 основних приток 14 впадає в річку в межах України. Українська частина Дніпра починається в Поліссі. У Чернігівський області, довжиною близько 100 км по річці, проходить кордон України й Білорусі. Від кордону з Білоруссю майже до гирла Дніпро перетворився на ланцюг із шести водосховищ. Ширина найбільших водосховищ (Кременчуцьке та Каховське) сягає 25-28 км. Район басейну Дніпра охоплює територію 19 областей України й їх 281 адміністративний район. Він повністю розташований в межах 6 областей України – Житомирської, Чернігівської, Полтавської, Дніпропетровської, Рівненської та Сумської, які разом мають 126 адміністративних районів; частково займає територію 13 областей України – Вінницької, Волинської, Донецької, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької та Черкаської.

Уздовж Дніпра розташована велика кількість населених пунктів, найбільшими з яких є: Київ, Дніпо, Запоріжжя, Черкаси, Херсон та ін. Вони займають значну площу, мають розвинуту інфраструктуру та потужні індустріальні підприємста. Великі території в басейні р. Дніпро використовуються під сільськогосподарське виробництво, а також в рекреаційних цілях. Басейн річки Дніпро розташований в межах двох екорегіонів: Східні рівнини та Понтійська провінція.

1.2.Небезпечні організми у воді

Головна небезпека у воді під час відпустки – це акули. Ви теж так гадаєте? Якщо так, то, цілком ймовірно, ви передивилися жахів типу «Щелепи». Безумовно, акули нападають на людей, коли підпливають близько до берега, але це трапляється досить рідко. Тим часом, вода від річок, озер, морів і океанів до басейнів і джакузі приховує в собі набагато більшпоширену й очевидну небезпеку у вигляді паразитів.

Кріптоспорідіі

Рис. 1. Cryptosporidium muris

Як показує статистика, спалахи зараження криптоспоридіями (Cryptosporidium) за останні пару років почастішали вдвічі. Вони поширюються через фекалії тварин і людини, причому, достатньо всього лише 10 криптопаразитів, щоб захворіти, в той час як заражена людина «виробляє» від 10 до 10 мільйонів криптоспоридій під час одного спорожнення кишечника.

Криптоспоридіі найбільш поширені в рекреаційних водних об’єктах, таких як басейни і аквапарки, оскільки жорстка зовнішня оболонка паразита робить його стійким до хлору.

Псевдомонади

Рис. 2. Pseudomonas aeruginosa

Після попереднього пункту у вас, цілком можливо, виникне бажання кожне відвідування басейну завершувати гарячим душем. Але і тут на нас чекає небезпека. Однією з найбільш поширених «гарячих» інфекцій є псевдомонади (Pseudomonas) – паличкоподібні бактерії, які чіпляються за волосяні фолікули і викликає висип на шкірі. Через кілька днів після зараження ви можете помітити червоні сверблячі плями на вашій шкірі, і особливо в зонах під купальником.

Шигели

Рис. 3. Shigella sp

Шигели (Shigella) – рід паличкоподібних бактерій, що не утворюють спор – включає в себе чотири різних типи бактерій і викликає до 500 000 випадків діареї в рік. Інші симптоми зараження: лихоманка, біль в животі, нудота і блювота. Все це зазвичай починається через пару днів після проковтування невеликої кількості забрудненої води (частіше з озера чи ставка, але це може статися в будь-якій водоймі).

На щастя, зняти симптоматику і відчути себе краще в більшості випадків допоможуть прості дії – ліки, відпочинок і рясне пиття. Втім, серед шигел є штами, стійкі до антибіотиків, які вимагають госпіталізації і втручання фахівців.

Легіонели

Рис. 4. L. pneumophila

На відміну від інших бактерій з цього списку, легіонела (Legionella) вражає дихальні шляхи, а не кишечник. Гарячі ванни – найвірогідніше місце для зараження. Інфекція призводить до однієї з двох хвороб: в 5% випадків – хвороби легіонерів (тяжкого запалення легенів), в 90% випадків – понтіакскої лихоманки (протікає по типу ГРВІ).

У першому випадку мова йде про форму пневмонії, яка частіше за все трапляється у курців, так як їхні легені і імунні системи ослаблені. Її симптоми вкрай серйозні (важкий кашель, лихоманка, задишка) і потребують лікування антибіотиками. Понтіакска лихоманка – м’якіша форма хвороби, яка супроводжується підвищенням температури і болем в м’язах, але все це зникає так само раптово, як і з’являється. Причому, без будь-якого лікування.

Ціанобактерії

Рис. 5. Cyanobacteria

Це ті самі синьо-зелені бактерії, здатні до фотосинтезу, які покривають озера і річки густою зеленою кашею. Найчастіше ціанобактерії (Cyanobacteria) безпечні, однак продукти життєдіяльності цих клітин можуть містити токсини, здатні подразнювати шкіру, очі і горло плавців. Якщо ви проковтнете таку воду, то може з’явитися головний біль, блювота і, в найважчих випадках, пошкодження печінки. В даний час не існує конкретних методів лікування зараження ціанобактеріями, але лікарі ліквідують симптоми класичними процедурами відновлення.

Неглерія Фоулера

Рис. 6. Naegleria fowleri

Цей паразит, також відомий як «мозкова амеба», названий на честь першовідкривача захворювання Малькольма Фаулера. Представники Неглерія Фоулера (Naegleria fowleri) живуть в природних і штучних прісних водоймах при температурі 25-30 градусів Цельсія і заражають вас, коли вода потрапляє в ніс. Поступово паразит переміщується в мозок і викликає смертельну відповідь приблизно через п’ять днів після впливу. Результат: нестерпний головний біль, лихоманка, судоми, галюцинації і кома.На жаль, більше 97% інфікованих помирають.

1.3. Статистичні дані мікробіологічного аналізу питної води

Дивлячись на безбарвну прозору краплю води, важко собі уявити який загадковий світ відкриється, якщо помістити цю краплю під мікроскоп. Мікроскопічний світ не схожий на світ людей, однак, існує разом з нами, і всередині нас.

Які організми живуть всередині краплини води?

Прісноводна гідра – це рід Кишковопорожнинних, з класу Гідроїдних. За сприятливих умов вона може вирости до 10мм. Особливістю гідри є здатність регенерувати при пошкодженнях;
Інфузорія туфелька – безбарвна одноклітинна істота довжиною до 0,5 мм. Має веретеноподібну будову тіла, органели руху – війки;
Сонячний актінофріс – одноклітинна амеба сферичної форми з голкоподібними променями;
Війчастий плаский червпланарія, який прекрасно себе почуває і в річковій воді і в організмі людини;
Дрібні одноклітинні організми зелених жгутіконосців – Евглена зелена;
Нематоди – їх чисельність може перевищувати 1 мільйон осіб на 1 см. куб.води.

Опис всіх форм життя, які одночасно живуть у краплі води, займе багато часу, та й розглянути і побачити кожну можна тільки при сильному збільшенні світлового мікроскопу, проте за сприятливих умов можна спостерігати життя мікроорганізмів, їх харчування, спілкування, розподіл і утворення колоній.

1.4. Нормативні вимоги щодо стану питної води

Невідповідність води мікробіологічним нормам робить її непридатною для пиття. Якщо джерело водопостачання не захищене від прямого впливу навколишнього середовища, комунальні системи застаріли або давно не чистилися, то зробити мікробіологічний аналіз води просто необхідно, адже від цього залежить здоров’я і безпека населення.

Мікробіологічний аналіз води допомагає визначитися з імовірністю забруднення води патогенними мікроорганізмами. Відділ бактеріології і поживних середовищ регулярно проводить дослідження води з різних джерел водопостачання. Лабораторні дослідження дозволяють оцінити потенційне мікробне забруднення води, виявляють не тільки самі патогенні мікроорганізми, а й ті, які можуть вказати на їх присутність. В результаті можна отримати уявлення про якість води в джерелі і її відповідність санітарним нормам.

Стандартний мікробіологічний аналіз питної води включає визначення трьох показників: загальне мікробне число, кількість загальних коліформних бактерій і термотолерантних коліформних бактерій. Розширений мікробіологічний аналіз води включає аналіз п’яти показників: загальне мікробне число, кількість загальних коліформних бактерій, кількість термотолерантних коліформних бактерій, титр коліфагів і зміст суперечка сульфітредукуючих бактерій.

Мікробіологічні нормативи для питної води регламентовані СанПіН 2.1.4.1074-01 «Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості. Гігієнічні вимоги до забезпечення безпеки систем гарячого водопостачання».

1.5. Річка Дніпро як джерело питної води м. Запоріжжя

У зв’язку із зосередженням в місті промислових об’єктів, які щороку скидають у поверхневі води великі об’єми недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод та неефективною системою очищення води, зростає вірогідність забруднення питної артерії, і, як наслідок, розвиток у ній патогенної флори та акумуляція небезпечних речовин.

Вживання води, забрудненої патогенними мікроорганізмами, може викликати різні інфекційні захворювання, в тому числі масові. В обов’язковому порядку необхідно проводити оцінку безпеки води медичним, дитячим і оздоровчим закладам, а також виробникам бутильованої води.

РОЗДІЛ 2 . ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Методика відбору проб води для мікробіологічного дослідження

Проби води відбирають у будь-яку чисту посудину з корком (для бактеріологічного аналізу склянка або пляшка мають бути простерілізовані та мати притертий корок). З поверхневих водоймищ відбір проб здійснюється у місцях передбаченого водозабору, у криницях — з дна. Перед забором воду у криниці слід скаламутити, опускаючи декілька разів відро з водою на дно, потім необхідно підняти відро на поверхню, вилити воду знов у криницю та знов опустити відро у криницю і зачерпнути воду, яка вже попередньо перемішана та призначається для подальшого лабораторного дослідження.

З неглибоких свердловин і криниць відбір проб води здійснюють з використанням батометру або пляшки на мотузці з корком та прив’язаним до неї грузилом. До корку батометра або пляшки повинна бути прикріплена мотузка для висмикування корка на необхідній глибині. В разі необхідності забору проби з придонного шару воду слід скаламутити, піднімаючи батометр та опускаючи його на дно декілька разів, і лише потім відкрити корок. Перед тим, як закрити батометр, верхній шар води слід злити таким чином, щоб під корком залишався невеликий шар повітря.

Для аналізу необхідно відібрати 0,5 л води.

У супроводжуючому документі вказується:

назва джерела води і місце його розташування;
дата забору проби (рік, місяць, число, час);
місце і точка, де взята проба (для відкритих водоймищ — відстань від берегів та глибина, з якої взята проба, від поверхні);
дані органолептичної оцінки води (прозорість, колірність, запах);
для свердловин і криниць — відмітка гирла і дна, статичного і динамічного рівнів, тривалості та інтенсивності відкачки;
санітарно-технічне обладнання вододжерела;
особливі умови, які можуть вплинути на якість води у джерелі;
призвіще, ім’я та по-батькові. посада особи, яка здійснила відбір проби води.
відібрані проби води повинні бути терміново доставлені в лабораторію.

2.2. Метод фільтрування

Фільтрування – один з найпоширеніших методів відділення твердих частинок від рідини. При цьому з розчину можуть бути виділені не тільки дисперговані частинки, але й колоїди. У цьому істотна відмінність методу фільтрування від раніше розглянутих.

Суть методу полягає в пропущенні рідини, що містить домішки, через фільтруючий матеріал, проникний для рідини і непроникний для твердих частинок. При цьому процес супроводжується значними витратами енергії, що визначає місце фільтрувальних споруд в технологічній схемі, тобто в більшості випадків фільтрування є останнім етапом освітлення води і виробляється після її попереднього освітлення у відстійниках або освітлювачах.

2.3. Методи мікроскопії для виявлення мікрорганізмів

Мікроскопічні методи дослідження – способи вивчення дуже дрібних, ті що важко визначити неозброєним оком, об’єктів за допомогою мікроскопів. Широко застосовуються в бактеріологічних, гістологічних, цитологічних, гематологічних і інших дослідженнях.

Звичайна світлова мікроскопія призначена для вивчення пофарбованих препаратів на предметному склі. За допомогою світлової мікроскопії можна досліджувати рухливість мікроорганізмів. Для цього застосовують метод висячої краплі. Невелику краплю мікробної суспензії наносять на середину покривного скла. Предметне скло з поглибленням (“лункою”), краї якого змазані вазеліном, обережно накладають на покривне скло так, щоб крапля досліджуваної рідини виявилася в центрі поглиблення, щільно притискають до скла і швидко перевертають догори. Для дослідження препарату використовують іммерсійний об’єктив, який занурюють у імерсійну олію на покривному склі.

2.4. Кип’ятіння як метод очищення

Кип’ятіння – процес доведення переходу рідини в пару. При цьому у рідині утворюються парові бульбашки, які при певних обставинах зливаються у парові плівки або струмені. Утворення пари може відбуватися на обмежуючих рідину стінках (поверхневе К.) або на відстані від них в усьому об’ємі рідини (об’ємне К.). В останньому разі рідина суттєво перегріта відносно температури насичення при певному тиску. Такий перегрів досягається при зниженні тиску нижче за тиск насичення пари при заданій температурі або при нагріванні рідини, обмеженої центрами пароутворення. При поверхневому кипінні центрами пароутворення стають мікрозападини поверхні нагріву. Чиста рідина у посудині з гладкими стінками може бути нагріта без кипіння до температури, значно вищої за температуру насичення при заданому тиску. Поблизу поверхні нагріву є граничний шар рідини, перегрітої порівняно з температурою насичення. Внаслідок випаровування цієї рідини відбувається зростання парових бульбашок. Швидкість пароутворення при поверхневому кипінні визначається тепловіддачею поверхні нагрівання, на якій при кипінні можливі два основні режими – бульбашковий (пара утворюється у вигляді ланцюжка бульбашок на окремих центрах кипіння) та плівковий (рідина відділяється від поверхні нагріву суцільною паровою плівкою). Перехід від бульбашкового кипіння до плівкового (перша криза кипіння) відбувається при першій критичній щільності теплового потоку, зворотний перехід (друга криза кипіння) — при другій критичній щільності, яка значно менша за першу при вільній конвенції рідини. При низькому тиску може виникати режим безпосереднього переходу однофазної конвенції рідини у плівкове кипіння (третя криза). Бульбашкове кипіння — один з інтенсивних процесів теплообміну. У цьому разі коефіцієнт тепловіддачі α [в Вт/м2·К] є пропорційним щільності теплового потоку у ступені ≈2,3. Для плівкового кипіння, як правило, характерні більш низькі значення α внаслідок меншої теплопровідності пари порівняно з рідиною.

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗРАЗКІВ ВОДИ РІЧКИ ДНІПРО З ДІЛЯНКИ ВОДНОЇ СТАНЦІЇ ПО ВУЛ.НАУКОВЕ МІСТЕЧКО, М. ЗАПОРІЖЖЯ

3.1. Дослідження зразків води з річки Дніпро на ділянці водної станції м. Запоріжжя

Для реалізації мети дослідження та реалізації його завдань ми відібрали пробу води з річки Дніпро на ділянці водної станції по вулиці Наукове містечко м. Запоріжжя.

Фото 1-2 Забір води на ділянці водної станції

Розглянули відібрані зразки під мікроскопом, визначили, які мікроорганізми існують у відібраних зразках та який вплив вони можуть здійснювати на організм людини. Наступним етапом дослідження було кіпятіння відібраних зразків води з метою перевірки, чи можна кип’ятінням очистити воду від мікроорганізмів.

Фото 3- 4. Фільтрування води за допомогою фільтрувального паперу

Фото 5-8. Мікроскопія осаду

Таким чином у воді з Дніпра велика кількість мікроогранізмів, які можуть згубно вплинути на організм людини. Після кип’ятіння відібраних зразків ми бачимо, що не всі мікроорганізми загинули. Таку воду пити не можна.

3.2. Дослідження зразків води з водогону

Відібрали зразки води з водогону. Визначили наявність мікроорганізмів методом мікроскопії. Профільтрували за допомогою фільтрувального паперу та розглянули осад під мікроскопом.

Фото 9-10. Мікроскопія осаду

У досліджуваних зразках візуально спостерігаються мікроорганізми, які дуже добре почуваються у воді.

Отже, вода з водогону потребує додаткового очищення

3.3. Результати дослідження води з р. Дніпро після кіпятіння (без мікроскопії осаду)

Прокип’ятили зразки води. Остудили. Розглянули під мікроскопом

Фото 11. Кип’ячена вода

Вода стала чистішою, але все ж частина бактерій збереглася при кип’ятінні. Такий спосіб очищення води малоефективний.

ВИСНОВКИ

Головною причиною виникнення кризового стану довкілля є низькій пріоритет екологічної політики в Україні.

На підставі проведеного нами мікробіологічного дослідження, ми можемо з упевненістю сказати, що;

– в воді з Дніпра є велика кількість бактерій, які можуть згубно впливати на організм людини.

– воді з під кранунеобхідне додаткове очищення, тому що в ній містяться бактерії, які шкідливі для здоров’я.

– фільтрована водавиявилася чистою, практично в ній не залишилося бактерій.

– кип’ячена водастала чистішою, але все ж частина бактерій збереглася при кип’ятінні,такий спосіб очищення води малоефективний.

Необхідна додаткова очистка питної води. Це питання кожен вирішує для себе сам. Воду можна заморожувати, фільтрувати за допомогою фільтрів, додавати сорбенти або використовувати шунгіт.

ПРОПОЗИЦІЇ, ЯК ОЧИСТИТИ ВОДУ ВДОМА

НА ОСНОВІ ТЕМПЕРАТУРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

Рис. 1. Кип’ятіння

Першим, і найбільш популярним методом боротьби із водними забрудниками, є кип’ятіння. Звісно, зі збільшенням температури більшість бактерій та вірусів гинуть, але для бажаного результату процедура має тривати хоча б 5-10 хвилин. Хоча для повного знищення вірус Гепатиту А треба тримати у кип’ятку близько пів години, а сибірську язву взагалі 60 хвилин.

В цей час із води випаровується кисень, осідають тимчасові солі твердості (у вигляді накипу) і загалом збільшується концентрація інших неорганічних субстанцій. Якщо ж у воді був присутній хлор, то він під дією температури перетвориться у хлороформ, що є канцерогеном і викликає ракові захворювання. Наближена до агрегатного переходу температура води спричиняє втрату смакових властивостей, дехто взагалі називає таку воду «мертвою» на кшталт дистильованої (там охолоджують водяний пар, тому відбувається подвійний агрегатний перехід).

Такий метод згодиться скоріше під час походу, коли скінчились запаси питної води, а у якості джерела ви не впевнені. Тоді налита у будь-яку посудину рідина і протримана на вогні потрібний час позбавить багатьох проблем, особливо від кишечних бактерій та інших шкідливих збудників. Цигани, як історично кочовий народ, дотепер вживають лише кип’ячену воду – тут немає підстав їм недовіряти.

ОЧИЩЕННЯ ВОДИ ЗАМОРОЖУВАННЯМ

Рис. 2. Заморожування

Другим, і по факту протилежним способом, є заморожування. Тут за основу взято іншу властивість води – прагнення будувати ідеальну кристалічну решітку при переході до твердого стану. Саме тому навіть морський лід є прісним, а на поверхні найбруднішої калюжі утворюється прозора кірка під час замерзання.

Скористатись такою особливістю води доволі просто: наливаєте у каструлю води, але не до самого верху і ставите у морозильну камеру на дерев’яну чи картонну підставку. Через певний проміжок часу (орієнтовно кілька годин, залежно від об’єму та потужності морозильної камери), коли приблизно половина води перетвориться в тверду субстанцію, пробиваєте лід зверху і виливаєте «брудний залишок». Розморожену воду бажано випити протягом 10 годин, інакше вона втрачає структуровані корисні властивості.

Даний підхід навряд можна розглядати як постійний метод отримання чистої води, адже він, як мінімум, затратний з точки зору часу – потрібно знати і слідкувати за процесом заморожування. Якщо проґавити момент, фактично усі морозильні камери здатні заморозити воду з усіма її домішками повністю. Та й домашні охолоджувальні установки зазвичай і так під зав’язку завантажені.

ОЧИСТКА ВОДИ, ЗНАЮЧИ ЇЇ ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Рис. 3. Сорбенти

Адсорбувати із води деякі органічні сполуки, окисники, неприємний запах та присмак може звичайне активоване вугілля у таблетках. Його краще подрібнити (аби збільшити активну площу) та замотати у марлю чи навіть вату, аби чорний пил не просочився в очищену воду. Занурений у воду «мішечок» краще залишити на цілу ніч для кращого ефекту.

Рис. 4. Фільтр-глечик

Аналогічний принцип дії застосовано у фільтрах (фільтр-глечик або ж картридж складнішої системи), адже це найдешевший спосіб звільнити воду централізованого постачання від хлору. Але роблячи таке у домашніх умовах слід пам’ятати, що часточки пилу вугілля все одно просочяться у очищену рідину і в такому разі її не слід кип’ятити – це призводить до утворення канцерогенних сполук і сприяє розвитку ракових клітин.

На практиці такий метод скоріше використовується у походах – вугілля прямо із вогнища засипають у лійку/пляшку із травою та піском і фільтрують доступну в природі воду через такий бар’єр. В домашніх умовах це зовсім не надійний помічник (хоча і кращий за пусте місце) і потребує неабиякого хисту при застосуванні.

Рис. 5. Фільтрування за допомогою перманганату калію.

Лікарські антибактеріальні засоби, на кшталт розчину йоду та марганцівки, в правильних пропорціях здатні вбити органічних та бактеріальних шкідників і не зашкодити організму. Йоду достатньо 3-5 крапель на літр води, безпечна концентрація перманганату калію взагалі коливається в межах 0,1%. Такі методи варто використовувати знаючим людям, або ж лише у крайньому випадку – легке передозування даними засобами призводить до опіків, отруєння та інших важких симптомів.

Найменш затратний з фінансової точки зору – метод відстоювання. Можна налити воду у велику посудину, бажано із чим більшою поверхневою площею. За кілька годин (краще пів доби) на дно осядуть важкі метали та механічні домішки, а газоподібні утворення типу хлору «вивітряться» і значно знизять свою концентрацію. Обережно зливаючи воду із поверхні можна отримати чистішу рідину.

Якщо Вам здалось, що ось же він – ідеальний з точки зору ціна/якість метод – то ви помилились. Мул глиняного походження навряд осяде навіть при тривалому відстоюванні, якщо у воді присутня органіка – чекайте її розмноження, а нітрати чи надмірні солі нікуди не подінуться.

ОЧИСТКА ВОДИ ПРИРОДНИМИ ЗАСОБАМИ

Усі методи даної групи мають однакову антибактеріальну дію, але різний час «спрацювання» і місце географічного розповсюдження. Так десь використовували ягоди горобини, десь у воду кидали листя черемхи, інші очищали воду корою верби чи гілками ялівцю, лушпиння цибулі також знаходило своїх поціновувачів. Але, як фактично і усі методи фільтрації, даний підхід бореться лише із групкою проблем, що викликані шкідливими мікробами – жодних інших очисних функцій природні засоби виконати не у змозі.

ОЧИСТКА ВОДИ МЕТАЛАМИ

Про іони срібла, як очисника води, не чув хіба лишень глухий. Можна у пляшку чи банку із водою вкинути срібну монету і через пів доби мати обеззаражену H₂O. Заможні громадяни можуть дозволити собі навіть посуду для зберігання із арґентуму, який за своїми характеристиками не поступається хлору та іншим «професійним» дезінфекторам.

Подейкують, що водному із своїх походів Олександр Македонський втратив майже половину війська із-за поганої води. Лишень офіцерський склад залишився без втрат, так як пив воду зі срібних бокалів. Підтвердженим фактом є те, що очищена таким чином вода може дуже довго зберігатись і не псуватись. Хоча таку воду можна ще називати і «посвяченою».

Ще одним металом із дезінфікуючими властивостями є мідь. Після чотирьох годин у контакті із металом вода позбувається заражених частинок. Однак присутність міді в рідинах робить із таких ядовиту речовину, тому ЗБЕРІГАТИ воду в мідному посуді КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО!

«Металічні» методи очищення води актуальні лише у випадку її зараження бактеріями та вірусами. Жорсткість води, інші метали, механічні домішки та пестициди дані методи не усунуть. Очищувати хлоровану воду такими методами також безглуздо, оскільки напрям обох процедур ідентичний, а результат не стане вдвічі кращим. Але в поході на довгий термін срібна ложка може стати в пригоді не лише за прямим призначенням.

ОЧИСТКА ВОДИ КАМІНЦЯМИ

Рис. 7. Шунгіт

Хороші антибактеріальні властивості проявляє кремінь, який можна придбати навіть в аптеці. Промитий у теплій воді камінець кладуть на дно посудини із водою, процес знезараження триває кілька днів. Потім потрібно злити верхній шар рідини для вживання, а нижній з осадом (3-5 см) обов’язково відправити у дренаж.

Шунгіт також вважається хорошим помічником при очищенні води, володіє адсорбуючими та антибактеріальними властивостями. Там де його добувають в промислових масштабах, використовують навіть в очисних станціях як матеріал швидкого очищення, хоча ніяких екстраординарних властивостей він не має.

Вдома шматочки шунгіту також занурюють у воду, залишають на пів доби і пожинають плоди – вода стає очищена від хлору та бактеріальних забруднень. Блукаючи просторами Інтернету можна зустріти статті про надзвичайні властивості цього матеріалу, щось на кшталт «заряджає воду» чи «очищає від усіх забруднень», але це науково не підтверджені факти.

Очищення камінцями вода має фактично такі ж особливості, як і використання металів, тільки деякі можуть мати ще й адсорбційні властивості. Солі жорсткості, механічні та колоїдні домішки, нітрати та фосфати у воді таки залишаться. Якщо такі матеріали вам десь трапляться, то ними можна скористатись, але цілеспрямовано їх купувати та сподіватись на бездоганний результат – необачно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Атлас світу. — К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, ДНВП «Картографія». — 2002 р. — 192 с.
Вишневський В. І.Річки і водойми України: стан і використання. — К. : Віпол, 2000. — 376 с.
Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник/ За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К. : Інтерпрес, 2014. — 164 с. — ISBN 978-965-098-2.
Географічна енциклопедія України/ Відп. ред. О. М. Маринич. — К. : УРЕ, 1989. — Т. 1. — 114 с.
Дегодюк Е. Г., Дегодюк С. Е.Еколого-техногенна безпека України. — К. : ЕКМО, 2006. — 306 с. — 1500 прим. — ISBN 966-8555-45-7.
Дніпро // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2. — С. 492.
Дніпро // Енциклопедія Українознавства/ Гол.ред. В. Кубійович. — Париж–Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Т. 2. — С. 573-574. — (Репринтне перевидання в Україні. — К., 1994)
Микробиология / А. А. Воробьев, А. С. Быков, Е. П. Пашков, А. М. Рыбакова. — М.: Медицина, 1998. — 336 с.
До історії розвитку мікробіології в Україні / Під ред. В. П. Широбокова. — К.: Нац. мед.ун-т ім. О. О. Богомольця. — 200 с.
Коротяев А. И., Бабичев С. А. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология: Учебник. — СПб.: Спец. литература, 1998. — 592 с.
Кохан І. Імунологія: Підручник. — К.: Торонто: Кобза, 1994. — 442 с.
Медицинская микробиология / Под ред. В. И. Покровского, О. К. Поздеева. — М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1998. — 1200 с.
Медицинская микробиология, вирусология, иммунология / Под ред. Л. Б. Борисова, А. М. Смирнова. — М.: Медицина, 1994. — 528 c.
Месробяну Л., Пэунеску Э. Физиология бактерий. — Бухарест: Меридиане, 1963. — 808 с. 293
Общая микробиология / Под ред. А. Е. Вершигоры. — К.: Вища шк., 1988. — 343 с.
Прозоровский С. В., Покровский В. И., Тартаковский И. С.Болезнь легионеров (легионеллёз). — М.: Медицина, 1984. — 208 с. — 8500 экз.
П’яткін К. Д., Кривошеїн Ю. С. Мікробіологія. — К.: Вища шк., 1992. — 432 c.
Пяткин К. Д., Кривошеин Ю. С. Микробиология. — К.: Вища шк., 1981. — 512 c.
Тимаков В. Д., Левашев В. С., Борисов Л. Б. Микробиология. — М.: Медицина, 1983. — 312 c.
Темежникова Н. Д., Тартаковский И. С. Легионеллёзная инфекция. — М.: Медицина, 2007. — 264 с. — 1000 экз. — ISBN 5-225-03374-1. (в пер.)

Шевчук В. Я., Васенко О. Г.Екологічний стан басейну річки Дніпро за результатами першої українсько-канадської експедиції. — Харків : УкрНДІЕП, 1999. — 52 с.
Шлегель Г. Общая микробиология: Пер. с нем. — М.: Мир, 1987. — 567 с.
Яцик А. В.Екологічна безпека в Україні. — К. : Генеза, 2000. — 216 с.
Яцик А. В.Малі річки України: Довідник. — К. : Урожай, 1991. — 294 с.

ВИКОРИСТАНІ ІНТЕРНЕТ ДЖЕРЕЛА

John G Holt (1994). Bergey’s Manual of Determinative Bacteriology (вид. 9th). ISBN 978-0683006032.
↑Kathiresan K (2003). Polythene and plastic-degrading microbes in an Indian mangrove soil. Revista de Biología Tropical 51 (3—4): 629–633. PMID 15162769.
↑WCI student isolates microbe that lunches on plastic bags. The Record. 22 травня 2008.
Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии : Учебное пособие для студентов медицинских вузов / Под ред. А. А. Воробьева, А. С. Быкова. — М. : Медицинское информационное агентство, 2003. — С. 155. — ISBN 5-89481-136-8.
↑ Перейтиобратно:¹ ² ³ John R. Barta, R. C. Andrew Thompson What is Cryptosporidium? Reappraising its biology and phylogenetic affinities // Trends in Parasitology, Volume 22, Issue 10, 463—468. DOI:1016/j.pt.2006.08.001.
↑ Перейтиобратно:¹ ² ³ Tsvetan R. Bachvaroff, Sara M. Handy, Allen R. Place and Charles F. Delwiche. Alveolate Phylogeny Inferred using Concatenated Ribosomal Proteins // J. Eukaryot. Microbiol., 58(3), 2011 pp. 223—233. DOI:1111/j.1550-7408.2011.00555.x.
↑ Перейтиобратно:¹ ² ³ Shigeharu Sato. The apicomplexan plastid and its evolution // Cell. Mol. Life Sci. (2011) 68:1285—1296. DOI:1007/s00018-011-0646-1.
↑ Перейтиобратно:¹ ² Cryptosporidiosis. Centers for Disease Control and Prevention (5 февраля 2009).
↑Maha Bouzid, Paul R. Hunter, Rachel M. Chalmers, Kevin M. Tyler Cryptosporidium Pathogenicity and Virulence. // Clin Microbiol Rev. Jan 2013; 26(1): 115—134. DOI:1128/CMR.00076-12.

↑ Перейти обратно:¹ ² ³ Крылов М. В., Фролов А. О. Тип Sporozoa — Споровики // Протисты = Protista : руководство по зоологии / гл. ред. А. Ф. Алимов. — СПб.: Рос.акад. наук, Зоол. ин-т, 2007. — Т. 2. — С. 5—370.
↑Abrahamsen, M. S.; Templeton, TJ; Enomoto, S; Abrahante, JE; Zhu, G; Lancto, CA; Deng, M; Liu, C; Widmer, G; Tzipori, S; Buck, G. A.; Xu, P; Bankier, A. T.; Dear, P. H.; Konfortov, B. A.; Spriggs, H. F.; Iyer, L; Anantharaman, V; Aravind, L; Kapur, V.Complete Genome Sequence of the Apicomplexan, Cryptosporidium parvum (англ.) // Science : journal. — Science/AAAS, 2004. — 304, no. 5669. — P. 441—445. — DOI:10.1126/science.1094786. — PMID 15044751.
↑Jan Šlapeta. Cryptosporidiosis and Cryptosporidium species in animals and humans: A thirty colour rainbow? // Int J Parasitol. 2013 Nov; 43(12—13): 957—970. DOI:1016/j.ijpara.2013.07.005.

Аналіз води. Необхідність і правила проведення лабораторного аналізу питної води. https://healthday.in.ua/korisno-znati/khimichnyi-analiz-pytnoi- vody

Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації. Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності активного гіперпосилання на e-kolosok.org, а також на сам матеріал!

Поширити

Наукова робота. Жовте, червоне, зелене – яке корисніше? Попередня стаття

Наукова робота. Дослідження забруднення атмосферного повітря на території села Гуків методом ліхеноіндикації Наступна стаття

Наукова робота. Стан води річки Дніпро на ділянці водної станції по вулиці Наукове містечко м. Запоріжжя

ВСТУП