Наукова робота. Жовте, червоне, зелене – яке корисніше?

Автор:
Алексик Адель Сергіївна,
учениця 9 класу
Семенівського опорного закладу
загальної середньої освіти
Каховської районної ради
Херсонської області

Керівник роботи:
Пуляєва Юлія Анатоліївна,
спеціаліст першої категорії,
вчитель біології
Семенівського опорного закладу
загальної середньої освіти
Каховської районної ради
Херсонської області,
лауреатка V Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ – 2020” за версією
науково-популярного природничого
журналу „КОЛОСОК” у номінації
„Біологія та основи здоров’я”

ВСТУП

У здоровому раціоні людини обов’язково повинні бути різноманітні овочі та фрукти. В них містяться необхідні для організму вітаміни та мікроелементи. Найпопулярнішим фруктом в усьому світі можна назвати яблука. Адже у звичайному яблуці — повний набір вітамінів, мікроелементів, воно містить пектин, антиоксиданти, клітковину. Втім, яблука бувають різні — червоні, жовті, зелені. Яка між ними різниця? Які корисніші?

Популярні статті в мережі Інтернет стверджують, що найкорисніші яблука – зелені, адже вони містять багато заліза і мало цукру, червоні багаті на антиоксиданти, а жовті найкраще допомагають схуднути. Провівши опитування серед учнів нашого закладу освіти я з’ясувала, що переважна більшість моїх однолітків вважає, що:

• Яблука корисні для зубів
• Вони допомагають схуднути
• Яблука містять велику кількість вітамінів
• Є джерелом заліза для організму
• Кислі сорти корисніші за солодкі

Виходячи з вищевказаного, постає питання, чи правильними є судження багатьох людей про користь яблук? Чи впливає колір шкірки яблук на вміст у ньому корисних речовин?

Мета роботи: Порівняти харчову і валеологічну цінність яблук різних сортів.

Завдання роботи: Визначити вміст вітаміну С, йонів Феруму, глюкози, пектинових речовин,загальну та титровану кислотність, в плодах яблук трьох сортів, що відрізняються кольором шкірки.

ОСНОВНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1. Історія культури яблуні в Україні.

Яблуня з давніх-давен є основною плодовою культурою в нашій країні. Це зумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для її вирощування в більшості регіонів, а також традиціями місцевого населення. В. Л. Симиренко підкреслював, що ця культура є єдиною серед плодових, яку можна вирощувати майже на всій території України. [2]

Вирощування плодових порід на території сучасної України сягає у глибоку давнину, але перші офіційні відомості про нього зустрічаємо в XI столітті. Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо прославляється яблуневий сад при Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі.

  У XVIII ст. почалося промислове виробництво, а вже у другій половині XIX ст. воно набуло широкого розмаху. На початок двадцятого сторіччя загальна площа плодових насаджень складала майже 230 тис. га, з них промислові – близько 40%, а яблуневі – приблизно 135 тис. [2]. До середини минулого століття загальна площа садів зросла більше, ніж у два рази і досягла 609 тис.га, з них промислових – 57%, у тому числі яблуні – відповідно 343,6 тис.га і 74%.Максимального обсягу виробництва плодів було досягнуто у 1984-1990 рр. – майже 3 млн.т.

На сьогодні загальна площа садів яблуні в країні становить 106,1 тис. га [6]. Майже 41% насаджень розташовано у західному Лісостепу та Придністров’ї, у Закарпатті – 5,5, західному та центральному Степу – 9,4, на Донбасі – 5,0 і в північно-східному Лісостепу – 4,0%. у правобережній частині західного Лісостепу – 9,0, південному Степу – 7,7, Криму – 6,2 та у східному Лісостепу – 7,7%.[6]

Широке розповсюдження яблуні пояснюється й різноманітністю її господарськи цінних якостей. Яблука — продукт споживання смачний, дієтичний, лікувальний.

1.2. Хімічний склад плодів яблуні.

Хімічний склад яблук непостійний і залежить від великої кількості факторів: сорту плодів, ступеня їх зрілості, умов вирощування, тривалості і режиму зберігання. Основною складовою частиною яблук є цукор, на частку якого припадає в середньому 9%. З цукрів переважає фруктоза. Вміст органічних кислот, які в основному представлені яблучною і в меншій кількості лимонною, становить 0,7%. Важливе значення для організму людини має в яблуках хлорогенова кислота, крім того, знаходять урсоловую кислоту – регулятор обміну речовин.[7]

Наукові дані, які були отримані Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією показують, що в будь-якому яблуці є вітаміни В1, В2, С, РР, К, Е, каротин (А), Р. Однак, переважна більшість цих вітамінів міститься в яблуках в невеликих кількостях. Наприклад, вітамін Е: в 100 – грамовому яблуці міститься всього 0,1 – 0,2 мг вітаміну Е, тоді як добова норма для дорослої людини становить 15 – 20 мг. Звідси, щоб отримати добову дозу людині потрібно щодня з’їдати по 10 кг яблук, а це просто не реально. Аналогічне становище і з вітамінами В1, В2, РР, К. Але ось вітаміном Р яблука дійсно багаті. Навіть найбідніші ним яблука містять 30 – 50 мг вітаміну Р на 100 г плодів.[4,8]. Добова ж норма – 5 100 мг. Щоб визначити які сорти яблук містять більше цього вітаміну досить надкусити м’якушь яблука. Якщо після відкушування м’якушь залишається білим, то вітаміну Р в яблуці мало, а якщо він буріє, і при цьому ще відрізняється терпким смаком, значить потрапили в саму «точку». Сорти таких яблук добре впливають на здоров’я людей, які страждають на артеріальну гіпертонію. Крім того, яблука з підвищеним вмістом Р вітамінних сполук корисні людям з підвищеною крихкістю кровоносних судин (склероз).

Вітаміну С в різних сортах яблук міститься різна кількість. Наприклад, такі сорти як Ренет Симеренка, Голден, Антонівка, Боровинка, Осіннє смугасте, Слов’янка Мічуріна, – багаті вітаміном С, а яблука сортів: Уелс, Мелба, Джонатан, Ренет жовтий містять його мало.[4]

Також до складу яблук входить велика кількість мікроелементів: калій, фосфор, магній, натрій, сульфур, алюміній, бор, ванадій, ферум йод, мідь, молібден, нікол, флуор, хром і цинк. Шкірка плодів містить флавоноїди. У складі плодів міститься 84-90% води.[8]

1.3. Вплив яблук на здоров’я людини.

Дослідниками встановлено, що вживання двох яблук в день знижує рівень холестерину на 16%, а вживання стількох же яблук, поряд з маленькою або середньої головкою цибулі і 4 чашками зеленого чаю, знижує ризик виникнення серцевого нападу на 32%.

Також яблуко сприяє нормалізації травлення. Волокна, як було згадано вище, запобігають запори. Пектин лікує діарею. Традиційно яблука вважаються хорошим природним засобом проти розладу шлунка. На це є свої причини: не забувайте, в яблуці містяться яблучна і винна кислоти, що сприяють травленню.

У 2001 році американське лабораторне дослідження виявило, що яблука зупиняють ріст ракових клітин простати, а ризик захворюванням раком травної системи знижується на 30-40%. Завдяки протизапальним властивостям кверцетину, яблука покращують роботу легенів і полегшують перебіг астми. Британська медична школа Св. Джорджа довела, що вживання 5 яблук на тиждень збільшує ємність легень на 3%.

Наявність вищезгаданого пектину в яблуках робить їх продуктом з низьким глікемічним індексом (ГІ). Індекс оцінює продукти відповідно до їх впливу на рівень цукру в крові. Якщо продукту дається низький глікемічний індекс, це означає, що при його вживанні рівень цукру в крові піднімається повільно. У глюкози ГІ дорівнює 100, а у всіх інших продуктів він змінюється від 0 до 100 в залежності від того, як швидко вони перетравлюються і всмоктуються. Наприклад, у яблучного соку ГІ вище, ніж у свіжого яблука, так як піднімає цукор в крові швидше. У яблуці ж міститься клітковина, яка не дає йому швидко перетравлюватися. Дослідники вважають, що пектин здатний зв’язувати в організм шкідливі речовини, такі як свинець і миш’як, і виводити їх з організму. Нерозчинні волокна в яблуках запобігають запорам і виводять шкідливі речовини з організму, тим самим знижуючи ймовірність розвитку раку товстої кишки.

У яблуках міститься величезна кількість калію – мінералу, який допомагає регулювати рівень рідини в організмі. Достатній прийом калію може допомогти знизити кров’яний тиск у людей з гіпертонією. Крім того, в яблуках міститься бор – мінерал, який допомагає уникнути остеопорозу.

Яблуках містять хлорогенова кислота, яка має жовчогінну та сечогінну дію, тим самим нормалізує діяльність печінки і нирок.

Вплив яблук на красу і здоров’я людини дуже різноманітний. Чи не тому англійці – великі цінителі цих фруктів – кажуть: «У день по яблуку – і лікар не потрібен»?

Крім благотворного впливу на здоров’я, яблука мають вишуканий смаком і аромат, тому з них готують різноманітні страви і напої.

Цей звичний та улюблений для нас фрукт є символом здорового способу життя. Тому, багато хто впевнений, що яблука мають цілющі властивості.

1.4. Матеріали та методика.

1.4.1. Сорти

Для дослідження були відібрані плоди яблуні вирощені в умовах південного Степу на чорноземі південному малогумусному.

Сорт Ренет Симиренка. Плоди середнього або вище середнього і навіть великого розміру, за формою від сплощеної округло-конічної до плоско-округлої, де асиметричні; поверхня рівна, гладка. Основне забарвлення при зніманні світло-зелене або яскраво-зелене, з білуватою мінливістю і численними світлими округлими великими підшкірними крапками. Особливою ознакою сорту є наявність бородавчастих утворень до 7 мм в діаметрі з оржавленістю по поверхні, іноді до 2-3 на одному плоді. У південних садах для сорту характерна наявність тьмяно-малинового на сонячному боці рум’янцю, особливо при пізньому зніманні. М’якуш білий, з зеленуватим відтінком, посеред періоду зберігання — світло-кремовий, щільний, дуже соковитий, ароматний, відмінного гармонійного смаку, винно-солодкий, з приємним пряним присмаком. 

Сорт Голден Делішес. Плоди середнього та більше за середній розміру (120–190 г), середньої одномірності, видовжено-округло-конічні, зеленувато-жовті, з великими опробковілими світло-коричневими сочевичками, іноді з незначним оранжевим рум’янком та іржавою сіткою. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, гладенька, суха. М’якуш жовтувато-кремовий, щільний, дрібнозернистий, соковитий, ароматний відмінного кислувато-солодкого смаку

Сорт Айдаред. Плоди крупні, приплюснуті, слабкоребристі, правильної форми. Шкірка тонка, дещо масляниста, блискуча. Основне забарвлення – яскраво-червоне на більшій частині поверхні. М’якоть зеленувата, щільна, дрібнозерниста. Смак кисло–солодкий, дещо в’яжучий із слабким ароматом.

1.4.2.Визначення вмісту глюкози.

А) Приготування витяжки глюкози.

З чотирьох яблук кожного сорту вирізаємо сегменти, подрібнюємо, зважуємо по 50 грамів і заливаємо 25 мл. дистильованої води, перемішуємо даємо настоятися 10 хвилин. Утворену масу фільтруємо.

Б)Реакція Троммера

У пробірку до 5мл. фільтрату доливаємо кілька крапель розчину купрум(ІІ) сульфату і1 мл. розчину лугу. Розчин забарвлюється в яскраво-синій колір. Нагріємо розчин. Колір розчину починає змінюватися.При наявності глюкози у фільтраті спочатку утворюється жовтий осад Cu₂O , який з плином часу утворює більші кристали CuO червоного кольору. Глюкоза при цьому окиснюється до глюконової кислоти.

СН₂ОН – (СНОН)₄ – СОН + Сu(ОН)₂ → СН₂ОН – (СНОН)₄ – СООН + Сu₂О↓ + Н₂О

Відносний вміст глюкози визначаємо за інтенсивністю забарвлення.

1.4.3. Визначення вітаміну С.

Вітамін C (аскорбінова кислота), належить до водорозчинних вітамінів. Він розчиняється у воді і легко реагує з розчином йоду за рівнянням:

 С6Н8О6 + I2 = C6H6O6 + 2HI

Вітамін С зв’язує йод. Цю властивість ми використали для визначення вмісту аскорбінової кислоти в плодах.

а) Приготування водної витяжки з яблук.

Виготовляємо як у попередньому досліді

б) Приготування розчину крохмалю:

1 г крохмалю розводимо в невеликій кількості холодної води, потім виливаємо в склянку окропу і прокип’ятимо 1 хвилину.

Наливаємо 30 мл водної витяжки в титрувальную колбу. Додємо 5 мл. розчину крохмалю. Крохмаль в присутності йоду синіє, це буде індикатор.

Тепер по краплях додаємо розчин йоду (розчин готувала наступним чином: одноразовим шприцом відбирали 1 мл 5% -ної йодної настоянки, переносила в мірний циліндр і водою доводила до 40 мл) в розчин, отриманий після фільтрування. Зручніше користуватися не піпеткою, а медичним шприцом без голки . Йод буде реагувати з вітаміном С до тих пір, поки весь вітамін С не прореагує. Як тільки вітамін С скінчиться, йод почне зв’язуватися з крохмалем, і крохмаль забарвить розчин в синій колір. Таким чином, поява стійкого синього забарвлення означає кінець титрування.

Чим більше в розчині вітаміну С, тим більше крапель розчину йоду треба капнути, щоб з’явилося стійке синє забарвлення. Кількість крапель розчину йоду підраховуємо і записуємо в таблицю.

1 мл 0,125% -ного розчину йоду відповідає 0,875 мг аскорбінової кислоти. Математичні розрахунки проводилися за пропорціями.

Розрахунки:

 Як дізнатися, скільки витратили йодної настоянки? Краплі – це не одиниці виміру. Ми скористаємося цілком точним, методом, хоча і більш довгим. За допомогою тієї ж піпетки порахуємо, скільки крапель міститься в 1 мл (в 1 мл міститься 28 крапель йоду). Знаючи об’єм однієї краплі, можна досить точно визначити об’єм розчину йоду, витраченого на титрування аскорбінової кислоти. Концентрація розчину йоду нам відома:

1 мл його 0,125% -ного розчину відповідає 0,875 мг аскорбінової кислоти,

 1 мл розчину йоду – 28 крапель розчину йоду,

 Х мл розчину йоду – 238 крапель розчину йоду.

 Розрахунки проводилися наступним чином:

1 мл 0,125% -го розчину йоду відповідає 0,875 мг вітаміну C

8,5 мл 0,125% -го розчину йоду відповідає x мг вітаміну C

 Для кожного сорту дослідження проводили в трьох повторностях.

1.4.4. Визначення вмісту заліза (йонів Феруму)

Відомо, що Ферум це елемент зі змінною валентністю. Він може виявляти валентність рівну двом і трьом. Реактивом на йони двовалентного Феруму є червона кров’яна сіль, K₃[Fe(CN)₆] калій гексаціаноферат(III), а на йони тривалентного Феруму жовта кров’яна сіль. K₄[Fe(CN)6] калій гексаціаноферат(II).

У шкільній лабораторіі наявний лише 2% розчин K₃[Fe(CN)₆] калій гексаціаноферату (ІІІ). K3[Fe (CN)6]- реактив на Fe²⁺, в результаті реакції утворюється речовина синього кольору «турнбулева синь».

4Fe2+ + 3[Fe(CN)6]3− → FeIII4[FeII(CN)6]3↓

До 10 мл. соку кожного сорту яблук додавали по 1мл. реактиву.

1.4.5. Визначення загальної (титрована) кислотності .

Хід аналізу з приготуванням водної витяжки:

1. Середню пробу 3 чотирьох яблук кожного сорту масою 50 г подрібнювали на тертці до кашки і переносили в порцелянову чашку.

У стаканчик із середньої проби відібирали 20,00 г навіски, розводили дистильованою водою і без втрат переносили в мірну колбу на 200 – 250 мл, стаканчик кілька разів обполіскували дистильованою водою і виливали в колбу.

Нагрівали колбу протягом 15 хв при температурі 80 ° С.

Охолоджену витяжку фільтровали в сухий стакан через 4-х шарову марлю.

Відбирали 20 мл витяжки в конічну колбу для титрування і додавали 2-3 краплі фенолфталеїну як індикатор

Титрували витяжку, додаючи по краплях з бюретки розчин лугу з одночасним збовтуванням колби. Момент закінчення титрування визначали по появі блідо-рожевого забарвлення, яке не зникає при спокійному стоянні колби протягом 1-2 хв. Титрування проводили у трьох повторностях.

В бюретці відрахували (в мл) кількість витраченого на титрування розчину NaOH і розраховувли загальну кислотність (в%) за формулою:

Де: – титрована кислотність,%

а – кількість витраченого на титрування розчину NaOH, мл;

Т – поправка до титру 0,1 Н – розчину NaOH;

с – загальний об’єм витяжки, мл;

н – навіска яблук, г;

е – об’єм витяжки, взятий для титрування, мл;

до – коефіцієнт перерахунку 0,1 Н розчину NaOH на переважну кислоту:

для яблучної-0,0067 (зерняткові і кісточкові плоди);

1.4.6.Визначення активної (рН) кислотності.

2 краплі свіжовичавленого соку або наносили на індикаторний папір і забарвлення, що з’явилося порівнювали зі кольоровою шкалою, що додається до індикатора і визначали приблизну величину рН.

1.4.7. Визначення вмісту пектинових речовин за спиртовою пробою.

До 5мл. вичавленого з плодової маси соку наливаюли у пробірку і додавали до нього 0,5 мл. 70% етанолу. На наявність пектину вказує утворення згустка. Якщо згусток у пробірці створює одну суцільну масу, то вміст пектину в соку становить понад 1 %. Чим щільніший згусток, тим вищий вміст пектинових речовин.

1.4.8. Визначення вмісту сухих речовин.

Наважку свіжих плодів масою 100г. нарізали на тонкі шматочки і висушували у побутовому дегідраторі до ламкості. Висушену сировину зважували і обчислювали відсоток сухої речовини.

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

2.1. Вміст глюкози.

Таблиця 2.1.1.

Відносний вміст глюкози у плодах

Висновок: у плодах усіх досліджуваних сортів яблук міститься глюкоза. Візуально найбільша кількість спостерігається у сорту Голден Делішес. Суб’єктивно, за смаковими властивостями, найбільш виражений солодкий смак мали яблука з жовтою шкіркою – Голден Делішес.

2.2. Вміст вітаміну С.

Таблиця 2.2.1.

Вміст аскорбінової кислоти у плодах.

Найбільшу кількість вітаміну С містять плоди сорту Айдаред, дещо поступається йому сорт Ренет Симиренка, найменше аскорбінової кислоти містить сорт Голден Делішес.

2.3. Визначення титрованої і загальної кислотності

Таблиця 2.3.1.

Кислотність плодів яблуні.

З а результатами дослідження встановлено, що найвищу кислотність мають плоди сорту Ренет Симиренка, а найнижчу – Голден Делішес.

2.4. Визначення вмісту йонів Fe²⁺

У жодній з пробірок не спостерігали появи синього забарвлення. Отже йони Fe²⁺ відсутні у даних пробах.

2.5. Визначення пектинових речовин.

За результатами дослідження встановлено, що найщільніший згусток утворився в пробірці з соком яблук з зеленою шкіркою – Ренет Симиренка, дещо прозоріший згусток утворився з соком яблук із червоною шкіркою – Айдаред, сік жовтого яблука Голден Делішез утворив дуже прозорий згусток. Отже у плодах цього сорту міститься найменше пектинових речовин.

2.6. Маса сухої речовини.

Після висушування сировини до ламкості, провели обчислення вмісту сухих речовин у плодах трьох сортів. Було встановлено, що найменшу кількість води, а отже найбільшу кількість сухих речовин містять плоди сорту Голден Делішес- 22,0%, а найменшу сорт Айдаред – 16,6%, сорт Ренет Симиренка має проміжне значення – 18,9%.

ВИСНОВКИ

Провівши власні дослідження можемо скласти порівняльну таблицю та визначити рейтингове місце сорту за кожним з показників.

Таблиця 1

Рейтингова оцінка плодів

 Так сорт Айдаред (червона шкірка) отримав найвищий бал за вмістом вітаміну С, у ньому достатньо пектинів та глюкози. Сорт Голден Делішес (жовте) найбагатший на цукри та сухі речовини. Ренет Симиренка (зелена шкірка) найкисліший та містить велику кількість пектинових речовин. Тож корисне яблуко кожен обирає для себе індивідуально. Після аналізу даних можемо проаналізувати поширеніші твердження наших респондентів:

1. Яблука корисні для зубів.

Оскільки яблука містять доволі багато цукрів, це може спричинити підвищення кислотності у ротовій порожнині, а також створює поживне середовище для бактерій. Органічні кислоти можуть розм’якшувати зубну емаль. Однак тверді яблука добре масують ясна.

2. Яблука допомагають схуднути.

Яблука — досить солодкі фрукти, а це означає, що з ними в організм людини може надходити чимала кількість вуглеводів, тому дієтологи рекомендують обмежувати вживання будь-яких фруктів, включаючи яблука. Для ефективного дієтичного харчування фахівці радять з’їдати яблуко в якості другого сніданку.

3.Яблука містять велику кількість вітамінів

Яблука надзвичайно корисні фрукти, оскільки містять велику кількість вітамінів та інших речовин, мікро- та макроелементів, необхідних нашому організму. У них є вітаміни А, В1В2, В3, В5, В6, В9, В12, Е, а також кальцій, магній, калій та фосфор

4.Є джерелом заліза для організму

Через кілька хвилин після розрізання яблуко починає темніти. Багато людей впевнені, що коричневий відтінок пояснюється окисленням заліза, яке міститься в яблуці, і чим інтенсивніша така «іржа», тим більше заліза в плоді. А це, своєю чергою, робить яблуко вкрай корисним для кровотворення і підвищення гемоглобіну в крові. Проте насправді заліза в яблуках зовсім небагато.

5.Кислі сорти корисніші за солодкі

Якщо користю вважати меншу кількість калорій, то так. У цілому, і солодкі, і кислі яблука корисні однаково, крім того, солодкі рідше викликають печію і загострення захворювань підшлункової залози

6. Зелені яблука корисніші ніж червоні.

За результатами дослідження ми не можемо стверджувати, що корисність яблук залежить від кольору шкірки. Найкориснішими будуть яблука вирощені в екологічно чистих регіонах із застосуванням біологічних методів боротьби з шкідниками та хворобами. Кожна людина може вибрати саме той сорт, який найповніше відповідає її потребам та уподобанням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандуренко Г. М. Лабораторний практикум для студентів напряму підготовки 6.051701 “Харчові технології та інженерія”//К.: НУХТ. – 2016 – 45с.
2. Бублик М.О., Гриник І.В., Барабаш Л.О., Фризюк Л.А., Болдижева Л.Д., Гаврилюк В.Г., Культура яблуні в Україні/ М.О. Бублик, Л.О. Барабаш, Л.А. Фризюк, Г.А. Чорна //Овощи и фрукты. – 2009.– Декабрь.– С. 34-37.
3. Литовченко О.М. Кращі сорти плодових, ягідних і горіхоплідних культур української селекції / О.М. Литовченко, В.В. Павлюк, І.К. Омельченко // К.: Преса України, 2011.– 143 с.
4. Мельничук О.А. Біохімічний склад плодів яблуні – К.: Преса України, 2012. – 117 с.
5. Помологія. Яблуня / Під загальною редакцією П.В. Кондратенка і Т.Є. Кондратенко. – Вінниця: ТОВ «НіланЛТД», 2013. – С. 594-615.
6. Рослинництво України – 2014 рік: статистичний збірник. – К.: Державна служба статистики України, 2015. – 180 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
7. Содержание экстрактивных веществ в плодах крупноплодных сортов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ru/mirrors/press/chemwood/volume2/n2/stat_5.html/
8. Яблоко. Какие витамины содержатся в яблоках. Содержание микроэлементов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wwwru/beauty/health-body/apple.html/

ДОДАТКИ

Додаток А

Етапи роботи.