Наукова робота. Вплив тютюнового диму на проростки пшениці

Виконавець:
Іащенко Діана,
учениця 9Б класу
Білозерської ЗОШ I-III ст. № 18
Добропільської міської ради
Донецької області

Керівник:
Лозинська Олена Юріївна,
учитель біології
Білозерської ЗОШ I-III ст. № 18
Добропільської міської ради
Донецької області,
лауреатка IV Всеукраїнського Інтернет-конкурсу
„УЧИТЕЛЬ РОКУ–2019” за версією
науково-популярного природничого журналу
„КОЛОСОК” у номінації „Біологія”

ВСТУП

Дуже часто можна спостерігати, як люди курять, у тому числі і діти. Чи корисно це? Я хочу дізнатися, як куріння впливає на зростаючі організми.

Актуальність теми профілактики тютюнокуріння зумовлена тим, що за останні роки в Україні й зокрема в нашому місті, зростає частка курців серед жінок та дітей і залишається високою розповсюдженість куріння серед чоловіків. Так, серед жінок зо останні 20 років розповсюдженість тютюнокуріння збільшилась в 4 рази і становить близько 20% від жінок працездатного віку наприкінці 2014 року, на відміну від 2000 року. Серед підлітків 12-17 років тютюн – друга за розповсюдженістю психоактивна речовина (після алкоголю). Приблизно третина 18-25-річних – постійні курці, більш як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці 12 років [1].

Оскільки я не мужу експериментально перевірити це на дітях, тому я вирішила провести експеримент, який показує шкідливий вплив тютюнового диму на проростки пшениці.

Метою моєї роботи є експериментально довести негативний вплив тютюнового диму на зростаючий організм (проростки пшениці)

Мої завдання:

– вивчити теоретичний матеріал по проблемі куріння;

– встановити причини початку куріння людей за допомогою анкетування;

– провести дослід, що доводить негативний вплив тютюнового диму на ріст і розвиток живого організму (проростки пшениці);

– представити результати експерименту в таблицях і графіках.

1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Історія тютюнопаління

12 жовтня 1492 року іспанська флотилія, яку очолював Христофор Колумб, приплила до невідомого острову, який вони вважали східним берегом Індії. Коли матроси висадилися на сушу, їх зустріли місцеві жителі.

Європейців вразив вигляд аборигенів, які випускали з рота дим, після того як втягували його з рулонів скрученого тютюнового листя. Ці рулони іспанці називали „сигаро”. Куріння було невід’ємною частиною релігійних церемоній аборигенів. Вони вдихали дим і випускали його через ніздрі до тих пір, поки з ними не починав спілкуватися „Великий Дух”.

Коли експедиція повернулась додому, то серед багатьох дивовижних подарунків, привезених з Нової Землі, було і листя тютюну.

Європа в різний час по-різному ставилася до тютюну і куріння. Спочатку цій рослині приписували дивовижні цілющі властивості. Наприклад, французький посол Жан Ніко (від його імені походить слово „нікотин”) приписав нюхання тютюну французькій королеві, як засіб від головного болю. В Англії, під час епідемії чуми, тютюн заставляли курити для профілактики.

У 1571 році іспанський лікар Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі властивості тютюну, в якій описав 36 хвороб, від яких лікує тютюн. Через 17 років, житель Вірджинії Томас Харрієт почав пропагувати щоденне паління тютюну як шлях до загального оздоровлення організму. Проте він сам помер від раку.

Проте йшов час, і люди стали помічати негативну дію тютюну, особливо те, що він викликає залежність. В різних країнах почалися заборони на куріння.

Наприклад, в 1680 році король Франції Людовік ХІІІ видав наказ, згідно з яким торгівля тютюном дозволялася виключно аптекарям. В цьому ж році в Туреччині вийшов закон султана Мурада IV про смертну кару за куріння. Там за цей злочин саджали на кілок.

В Англії в XVI столітті курцям відрубували голови і виставляли їх на площі з люльками в роті. В Персії — виривали ніздрі.

В Італії вживання тютюну вважалося диявольською звичкою і курців відлучали від Церкви. А одного разу був випадок, коли п’ятьох монахів, яких звинуватили у курінні, замурували живцем у стіну, як урок для нащадків. У Царській Росії до тютюнопаління ставилися також негативно. Особливо після того як у 1634 році, внаслідок паління, згоріла дерев’яна Москва.

Цар Олексій Романов наказав катувати тих, у кого буде найдений тютюн, бити батогом на „козі” до тих пір, поки не скажуть, де взяли бісівське зілля. В інший період історії курцям відрізали носи і відсилали на каторгу до Сибіру.

Амністію для тютюну ввів цар Петро I, після поїздки до Голландії. Від тоді справа вирощування тютюну стала державною і оскарженню не підлягала.

В Україні до тютюну відношення було також лояльне. Лише згадайте слова з пісні: „А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться”. Навряд чи користь від тютюну в поході або на війні була великою, але життя не одного козака він загубив [2].

1.2 Хімічний склад тютюнового диму

Тютюновий дим – це вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря.

Паління серед дітей і молоді здебільшого зумовлене намаганням стати схожим на дорослих чи кіно героїв, що палять. А тим часом на Заході паління стає немодним. Згідно з законом, прийнятим у Нью-Йорку в 1988 р., різко обмежується куріння в громадських місцях. Фірми, що мають понад 15 співробітників, ресторани, розраховані на 50 і більше місць, зобов’язані мати окремі приміщення для тих, хто палить, і тих, хто не палить. Порушення цих правил загрожує фірмі колосальними штрафами. З огляду на такий закон і додаткові витрати, які фірми несуть у зв’язку з оплатою лікування захворювань курців, багато з них перестали брати на роботу людей, що палять. При курінні відбувається суха дистиляція і неповне згоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і в трубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40% мікроскопічних дьогтевих крапель (аерозолі). В газовій фракції диму міститься, крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю (II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїн та інші речовини. Аерозольна фракція диму включає воду (1,4%), гліцерин та спирти (0,1%), альдегіди і кетони (0,1%), вуглеводні (0,1%), феноли (0,003%), нікотин (0,002%) та ін.

Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, об’єднані в 4 групи:

1) канцерогенні речовини;

2) подразнюючі речовини;

3) отруйні гази;

4) отруйні алкалоїди.

Канцерогенні речовини: ароматичні вуглеводні, бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуідин та ін.), неорганічні сполуки миш’яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово та вісмут – 210. Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь (акролеїн), оксид вуглецю (II). Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень, ціаністий водень та ін. Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин, нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.). Нікотин являється одним із самих сильних з відомих нам отрут. При згорянні сигарети він руйнується тільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті. В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря в приміщенні, де курять [3-5].

У тютюні і тютюновому димі виявлені численні сполуки, найважливішим серед яких є нікотин, виділений ще в 1809 році з листів тютюну. Компоненти тютюнового диму виникають шляхом сублімації летучих і напівлетучих речовин з тютюнових листів і розчіплення їх під дією високої температури. Коли курящий затягується він інгалірує головний потік диму. Аерозоль, що виділяється конусом сигарети, що горить, в інтервалі між затягуваннями – побічний потік диму. Частина диму, що затримується за допомогою фільтра, складається з часток, а частина диму, що проходить через фільтр, – газова фаза. Аерозоль диму – це висококонцентровані зважені в повітрі рідкі частки, які складають смолу. Кожна частка складається з множини органічних і неорганічних сполук, розсіяних у газоподібному середовищі. Головний потік диму, вдихуваний курящим, складає при палінні цигарок без фільтру -32%, а з фільтром-23% загальної кількості диму. Велика частина диму виділяється в навколишнє середовище, де його вдихує некурящий – так звані пасивні курці. Температура тліючого тютюну складає 300⁰C, а під час затягування вона досягає 900-1100⁰C. Температура тютюнового диму приблизно 40-60⁰C. Відповідно численним даним, цигарка, що горить є як би унікальною хімічною фабрикою, що виробляє більш 4 тис. різноманітних сполук. Відомо, що 300 компонентів тютюнового диму є біологічними отрутами, а 40 є канцерогенами. Всю продукцію цієї фабрики можна розділити на дві фази: газову і що містить тверді частки. До газових компонентівналежать: оксид і діоксид вуглецю, ціаністий водень, амоній, ізопрен, ацетальдегідакролеїн, нітробензол, ацетон, сірководень, синильну кислоту та ін.Фаза тютюнового диму, що містить тверді частки, включає в основному нікотин, воду, смолу – тютюновий дьоготь. До складу смоли входять ароматні вуглеводні, що визивают рак, у тому числі нітрозаміни, ароматні аміни, ізопреноїд, пірен, бензпірен, антрацен і інші.Крім того смола містить прості і складні феноли, крезоли, феноли, крезоли, нафтоли, нафтолени й ін. До складу твердої фази входять метали K, Na, Zn, Pb, Al, Cu, Cd, Ni, Mn, Fe, Mg, Hg, As, Sb, Te, Bi і інші, а також радіоактивні сполуки K, Pb, Po, Sr та інші. При викурюванні 20 гр тютюну утворюється більш 1 гривня тютюнового дьогтя. З урахуванням того, що навіть самі досконалі фільтри затримують не більш 20% речовин, що утримуються в димі, кожний курець може легко визначити, яку кількість тютюнового дьогтя з усіма його компонентами введено до його органів дихання. Підраховано, що викурюючи 20 цигарок середньої міцності вагою 0,5 гривня, курець вводить у свій організм 0,09 гривня нікотину, 0,006 гривня синільної кислоти, 369 мл окису вуглецю. При цьому курець дихає повітрям, забруднення якого в 580-1100 разів перевищує санітарні норми. Виразність токсичного ефекту тютюнового диму залежить від ряду чинників: кількості цигарок, що викурюються і стажу паління, сорту тютюну, засобу його переробки, грам тютюнового диму, глибини затягування і, нарешті, класу цигарок.  Тютюнові вироби, що випускаються на території України належать до числа “високосмолистих” і “дуже високосмолистих”, cпідвищеною канцерогенною небезпекою. У зв’язку з тим, що в тютюновому димі утримується велика кількість різноманітних компонентів, фармакологічний ефект паління пов’язаний не тільки з нікотином, хоча він є головною речовиною, що чинять дію на організм людини. Велика частина абсорбврованого нікотину швидко розпадається в організмі, частково виводиться нирками. Основним органом, що забезпечує дезинтоксикацію, є печінка, де відбувається перетворення нікотину в його менше активний метаболіт – котинін. Ще в 1916 році Н.П.Кравков вказував, що нікотин впливає на зв’язок між прегангліонарними і постгангліонарними нейронами вегетативної нервової системи у дві фази: у першу фазу викликає порушення, у другу – явища паралічу, що веде до розірвання зв’язку між нейронами. Причому, нікотин впливає як на симпатичну, так і на парасимпатичну нервову систему. Внаслідок стимуляції нікотином симпатичних гангліїв, мозкової тканини наднирників і звільнення катехоламінів, спостерігається прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску, розширення коронарних судин. Фармакологічному ефекту нікотину тютюнового диму передує абсорбція останнього. Частково поглинання відбувається в порожнині рота, більш 90% вдихуваного нікотину абсорбується легенями. Від 82 до 90% інших складових частин тютюнового диму також абсорбується. Важливим чинником в абсорбції нікотину є кількість тютюнового диму. При цьому відіграють роль час контакту тютюнового диму з мембранами слизуватих оболонок, їхніх мембран, рідин тіла, глибина і ступінь інгаляції, частота затягувань та інші. Тютюновий дим є інгібітором ферментних систем, включаючи дегідрогенази й оксигенази, викликає швидку адреналінову реакцію.

1.2.1 Нікотин

Основним діючим початком тютюну є нікотин. Його зміст у листах тютюну коливається звичайно від 1 до 1.5%, але в деяких сортах досягає 6-

8%. В одній сигареті масою 1 м утримується звичайно 10-15 мг нікотину, а в сигарі масою 10 м — до 150 мг цієї речовини.

У чистому виді нікотин являє собою прозору маслянисту рідину з пекучим смаком. У фільтрі сигарети накопичується така кількість нікотину, який досить, щоб убити миша. Фактично нікотин токсичний у тім же ступені, що і синильна кислота.

Систематичне вивчення дії нікотину на живий організм дало підставу вченим припустити двухфазність реакцій на його введення. Спочатку випливає підвищена подразливість і збудливість усіляких систем і органів, а потім цей стан змінюється гнобленням.

Дим, що втягується курящої, виганяє нікотин з листів тютюну. Він швидко розчиняється у воді, тому легко всмоктується в організмі.

Нерідко говорять, що крапля нікотину убиває коня. Це дійсно так. Чому ж людина переносить у процесі хронічного вживання тютюну величезні його дози? По-перше, тому, що в кожній окремій сигареті доза нікотину далека від смертельної, і тільки при викурюванні декількох сигарет підряд може наступити шоковий стан, що приводить до смерті. По-друге до нікотинової отрути виникає швидке звикання. До того ж він незабаром виводиться бруньками з організму.

Навіть одна сигарета необразлива для живого організму. Підраховано, що смертельна доза нікотину для людини складає 1 мг на 1 кг маси тіла, тобто близько 50-70 мг для підлітка. Але при цьому треба врахувати, що зростаючий організм приблизно в два рази дошкульніше до нікотину, чим дорослий. Отже, смерть може наступити, якщо підліток одночасно викурить півпачки сигарет, тому що в цілій пачці саме й утримується одна смертельна доза нікотину. Правда, при швидкому поглинанні тютюнового диму, як правило, настає почуття відрази, нудоти, і це веде до припинення паління. Але проте відомі випадки смерті від викурювання двох-трьох сигарет: смерть настає в результаті рефлекторної зупинки роботи серця й органів подиху (унаслідок токсичного «удару» на відповідні нервові центри).

Нікотин впливає на передачу імпульсу з нерва на м’яз. Великі дози нікотину діють подібно відомій отруті — кураре, що паралізує м’язову систему. Але більше всього страждають від нікотину надпочечники. Ці парні гормональні органи нашого тіла відповідальні за безліч досить важливих функцій. Саме надпочечники виділяють у кров такі діючі засоби життєзабезпечення, як адреналін і норадреналін (катехоламіни). Вони переносяться кров’ю в різні частини тіла і впливають на нервовий апарат внутрішніх органів. Іншими словами, це не місцеві, а загальні регулятори діяльності нервової системи. Нікотин у малих дозах сприяє посиленню, у великих — скороченню викиду катехоламінів. У результаті, наприклад, невеликі дози нікотину ведуть до підвищення кров’яного артеріального тиску, а великі — до гноблення діяльності серцево-судинної системи. Саме цим і порозумівається різке падіння тиску в судинах при гострому отруєнні нікотином, що приводить до запаморочення, утраті свідомості і навіть смерті.

1.2.2 Оксид Вуглецю

Оксид вуглецю – це газ без кольору і запаху. Температура кипіння – 191,5⁰С, замерзання – 204⁰ С, тобто ця речовина в різних кліматичних умовах на землі може існувати тільки у вигляді газу. Щільність за повітрям складає – 0,97 (легше за повітря). У воді та плазмі крові розчинюється погано (біля 2% по об’єму). Погано сорбується активованим вугіллям та пористими поверхнями, що робить неможливим використання загальновійськового протигазу для захисту. Оксид вуглецю є хорошим відновником і може вступати у різні реакції окислення.Оксид вуглецю горить синім полум’ям з утворенням двоокису вуглецю. Ця реакція проходить при нагріванні або при участі каталізатора (гопкалітового патрону, який містить 40% CuO та 60% MnO2): Тобто, при попаданні на поверхню гопкаліту виходить окислення СО до СО2, перетворення сполуки супертоксичної до сполуки із меншим рівнем токсичності. Цю властивість використовують для знешкодження оксиду вуглецю при застосуванні гопкалітового патрону, як спеціального засобу захисту органів дихання. При хлоруванні у присутності світла утворюється фосген (бойова отруйна речовина). Про ці хімічні властивості не слід забувати тоді, коли горять деякі хлормісткі полімери, тобто при їх горінні можливе утворення цієї високотоксичної сполуки. Із солями ртуті, срібла чи паладію у водних розчинах оксид вуглецю відновлює ці метали, які випадають в осад, так наприклад, Цю реакцію можна використовувати при індикації оксиду вуглецю [6-7].

Також при індикації можна використовувати реакцію із п’ятиокисом йоду. Оксид вуглецю, який за своєю хімічною природою є відновником, добре вступає в реакцію із двовалентним залізом гемоглобіну (HbFe²⁺), утворюючи карбоксигемоглобін, який не в змозі переносити кисень. Ця реакція пояснює механізм токсичної дії отрути. Окрім цього, оксид вуглецю може утворювати комплексні сполуки із солями металів чи вільними металами (такі сполуки отримали назву “карбоніли”), фторорганічними сполуками. Найбільш токсичними із групи карбонілів є пентакарбоніл заліза [Fe(CO)₅] та тетракарбоніл нікеля [Ni(CO)₄]. Це рідини із високим ступенем токсичності можуть проникнути у вигляді пари через легені, а також в капельно-рідинному стані через шкіру. Ці сполуки є сильними відновниками і вони можуть викликати важкі ураження слизових оболонок дихальних шляхів і привести до розвитку набряку легенів, Причому, набряк легенів може розвиватись і при резорбційному шляху проникнення. Смертельна концентрація карбонілів 0,01 г/м3. Цю групу сполук можна розглядати, як перспективну із точки зору удосконалення розвитку хімічної зброї. Із групи фторкарбонієвих сполук найбільш токсичними є метилфторацетат, бета-фторетиловий ефір фтороцтової кислоти та етиленфторгідрин. Це токсичні рідини нервово-паралітичної дії. Вони можуть застосовуватись із диверсійними цілями завдяки тому, що дуже стійкі і погано гідролізуються. Специфічних антидотів для цих сполук поки ще не розроблено. Оксид вуглецю потрапляє до організму тільки через органи дихання. При вдиханні концентрації 0,11-0,34 г/м³ протягом декількох годин розвиваються симптоми легкого ступеню ураження, при концентрації 1,1-2,5 г/м³ та вдиханні протягом 1-0,5 годин – отруєння середнього ступеня важкості, а при концентрації 2,5-4,0 г/м³ і тій же експозиції – важке отруєння. Вдихання отруєного повітря при концентрації 4,6-5,7 г/м³ приводить до смертельного ураження, якщо людина дихала оксидом вуглецю на протязі 5-30 хвилин. У виробничих приміщеннях допущеною концентрацією є 0,03 г/м³.

1.2.3 Синильна кислота

Синільна кислота – безкольорова, летка рідина із запахом гіркого мигдалю. Температура кипіння + 260 ⁰С, замерзання – 140 ⁰С, питома вага – 0,7, щільність пари у повітрі – 0,94, леткість при 200 ⁰С – 873 г/м³, з водою змішується в усіх відношеннях, добре сорбується пористими речовинами, в т. ч. і обмундируванням, добре розчиняється у жирах. При взаємодії із лугами синільна кислота дає ціаніди, тобто сполуки більш стійкі і також токсичні. Взаємодія із хлором приводить до утворення хлорціану, який теж має велику токсичність: З цього виходить, що проведення дегазації синільної кислоти цими речовинами недоцільно. Із солями двох – і тривалентного заліза утворює берлінську лазур – ціаністу сіль заліза синього кольору, яка малорозчинна у воді. Реакція може використовуватись для індикації отруйної речовини. Окислювачі синільну кислоту переводять в малотоксичну ціанову кислоту. Цю властивість можна використовувати для хімічної обробки ран. Із сірковмісткими речовинами (тіосульфат натрію), альдегідами(глюкоза) і кетонами утворює малотоксичні сполуки: відповідно роданіди та циангідрини. Детоксикаційні властивості цих сполук закладені в основу виготовлення антидотів. Ціаніди легко вступають до реакції комплексоутворення із солями важких металів, наприклад, із сульфатами заліза і міді, що використовується при виготовленні хімічного поглинача в сучасних фільтруючих протигазах. Фізичні властивості синильної кислоти обумовлюють шляхи проникнення отрути до організму. Головний шлях – це інгаляційний, тобто у випадку застосування синільної кислоти можливі ураження, якщо не застосувати протигаз. Небезпечними для людини є пари синільної кислоти в концентрації 0,1-0,12 г/м³, які при експозиції 15-20 хв. викликають важке ураження. Смертельними вважаються концентрації 0,2-0,3 г/м³ при експозиції 5-10 хв.; 0,4-0,8 г/м³ – при експозиції 2-5 хв. викликають швидку смерть. При отруєнні через рот смертельними дозами для людини є: синільної кислоти 1 мг/кг; ціаніду калію – 2,5 мг/кг; ціаніду натрію – 1,8 мг/кг.

1.2.4 Аміак

Аміак — безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря. При —33,35°С і звичайному тиску аміак скраплюється в безбарвну рідину, а при —77,75°С замерзає, перетворюючись у безбарвну кристалічну масу. Його зберігають і транспортують у рідкому стані в стальних балонах під тиском 6—7 атм. У воді аміак розчиняється дуже добре: при 0°С і звичайному тиску в 1 об’ємі води розчиняється близько 1200 об’ємів NH3, а при 20°С — 700 об’ємів. Концентрований розчин містить 25% NH3 і має густину 0,91 г/см3. Розчин аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить 10%: NH3. Різниця між нашатирним спритом та аміачною водою полягає у тому, що у нашатирному спирті відсоток аміаку 3-10%, а в амічній воді від 10% і більше. При нагріванні розчину аміак легко випаровується.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Проведення експеременту, що доводить негативний вплив тютюнового диму на проростки пшениці

2.1.1 Об’єкти дослідження.

Як об’єкт дослідження була обрана яра пшениця м’яких сортів (мал. 1). Сімейство – Злаки Gramineae (Poaceae). Рід Пшениця – Тriticum. Сорт Терція

Мал. 1: Яра пшениця м’яких сортів

Яра пшениця – однорічна трав’яниста рослина. Коренева система мичкова. Стебло – порожниста соломина, розділена по довжині стебловими вузлами на окремі міжвузля. Листя довгі вузькі з паралельним жилкуванням. У місці переходу листкової пластинки в піхву є тонка безбарвна плівка, звана язичком, з боків вона закінчується вушками. Суцвіття – колос. Плід – односемянная зерновка.

Пшениця належить до групи голозерних хлібів. Яра пшениця, як і всі зернові, проходить наступні стадії росту:

1. Сходи. При проростанні першими починають рости зародкові корінці, яких у ярої пшениці три. Поява сходів відзначають, коли над поверхнею ґрунту утворюється перший розгорнутий лист.
2. Кущіння. Це підземне розгалуження з зближених вузлів. Починається воно слідом за освітою у сходів зазвичай трьох листків.
3. Вихід в трубку і утворення стебел – вихід стебла з піхви назовні.
4. Колосіння – висування колоса з листового піхви.
5. Цвітіння – настає слідом за колосіння. У пшениці переважає самозапилення.
6. Дозрівання. Слідом за заплідненням починається розвиток зерна, його зародка і ендосперму. Розрізняють молочну, воскову і повну стиглість [8].

2.1.2 Методика пророщування пшениці

Перше, що необхідно зробити – це вибрати зерна пшениці для пророщування. Потрібно пам’ятати, що беруться насіння виключно високої якості.

Для досліду було відібрано 3 групи насіння пшениці по 55 насінин в кожній групі. Для пророщування насіння на дно піддону поклали вологу серветку, розташували на ній насіння в один слой та закривали скляним ковпаком зверху для підтримки постійної температури (мал. 2). Важливо уважно стежити за тим, щоб насіння не пересохли і були постійно вологими [9].

Через годину в усіх групах спостерігалося набухання насіння, а через 1 добу все насіння проросло 9 (мал.3).

Мал.2: Досліджувальні зразки пшениці

Мал. 3: Проросше насіння пшениці через добу після початку досліду

2.1.3 Обкурювання проростків пшениці

Обкурювання проводили 5 разів, 1 раз на добу з інтервалом – 3 дні. Об’єм диму, що використовували для обкурювання – 100 мл. 1 групу обкурюємо сигаретами без фільтру, 2 групу обкурюємо сигаретами з фільтром, 3група – контроль.

Для обкурювання були обран сигарети «Прима» без фільтру, в яких вміст смол складає 24 мг/сиг,а ніктину – 1,3 мг/сиг. Серед сигарет з фільтром були обрані сигарети Winston lights, в яких вміст смол складає 9,1 мг/сиг,а ніктину – 0,7 мг/сиг.

Прилад для обкурювання складається з флакона та гумової трубки. Дим за допомогою медичного шприцу через трубку вводили під скляний купол (мал.4).

Мал. 4: Обкурювання зразків ярої пшениці

2.2 Виявлення причини куріння у дорослих

На початку роботи, шляхом анкетування я з’ясувала у чому полягає причина початку куріння у дорослих людей.

Було опитано 200 чоловік, серед яких 50 – це жінки.

АНКЕТА

1.Скільки вам років?

______________ років.

2.Чи вважаєте ви що куріння це проблема?

а. так

б. ні

4. На вашу думку, чи впливає куріння на ваше здоров’я?

а. так

б. ні

5.В якому віці ви почали курити?

а. до 13 років

б. з 14 років

в. інша відповідь

 __________________________

6.Вам подобається курити?

а. так

б. ні

7.Що є причиною того, що ви почали курити?

• цікаво
• для самовираження
• це модно
• наслідую приклад батьків та дорослих
• під впливом друзів.

8.Що ви відчуваєте під час куріння?

а. задоволення

б. відразу

в. полегшення

г. інша відповідь

 ___________________________

9.На вашу думку, кинути курити це важко?

а. так

б. ні

в. інше

 ___________________________

3. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

3.1 Результати анкетування

Діаграма 1

Було проанкетовано 200 чоловік, серед яких 50 – це жінки.

Результат анкетування показав, що в 2% людей почали палити тому, що це їм було цікаво, 41% – для самовираження, 32% – тому, що це модно, 1% – наслідують приклад батьків та дорослих, 19% – під впливом друзів.

3.2 Вплив тютюнового диму на проростки пшениці

Протягом експерменту спостерігали які зміни відбуваються у групах проросків, які обкурбвали тютюновим димом, в поріівнянні з контрольною групою. По закінченню експерименту проводили ряд вимірювання: кількість проростків, що вижили, довжина стебла, площа листків, довжина та кількість додаткових коренів. Результати спостережень представлені в таблицях 1 та 2.

В таблиці 1 ми бачимо, що після обкурювання спостерігається загибель проростків: при обкурюванні сигаретами з фільтром гине 22% проростків, а при обкурювання сигаретами без фільтру гине 60% проростків, в контрольній пробі всі проростки добре розвиваються. Відбувається значне зниження швидкості росту проростків у 2 групі на 20%, а у 3 групі на 50%. Показник площі листків свідчить про те, що збільшення нікотину призводить до слабкості і в`ялості листків (мал.5).

Таблиця 1

Характеристика наземних вегетативних органів проростків пшениці

Мал. 5 А

Мал. 5: Досліджувальні зразки: А. група 2, Б. контроьна група

З таблиці 2 ми бачимо зміни і в кореневій системі проростків. У 2 групі спостерігається зменшення кількості додаткових коренів на 30%, а їх довжина зменшується на 20%. У 3 групі спостерігається зменшення кількості додаткових коренів на 40%, а їх довжина зменшується на 48%.

Таблиця 2

Характеристика кореневої системи проростків пениці

ВИСНОВОК

Таким чином можна зробити висновок про те, що експериментальні дані підтверджують негативний вплив тютюнового диму на проростки пшениці.

1. Вегетативні органи проростків пшениці, оброблені тютюновим димом, помітно відсталі в рості від проростків контрольної групи.
2. Проростки 1-ї та 2-ї групи відрізняються між собою за ознакою схожості, тому що у складі тютюнового диму нікотину більше в сигаретах без фільтру, ніж з фільтром.
3. Показники 3 контрольної групи вище, ніж 1 і 2 групах по кількості виживши проростків, довженні стебла, площі листка, довженні і кількості додаткових коренів

ЛІТЕРАТУРА

1. Шкідливі звички куріння [електронний ресурс] – режим доступу: http://ua.textreferat.com/
2. Історія тютюнопаління [електронний ресурс] – режим доступу: http://www.amvon.orthoxy.ru
3. Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно.– М.: Просвещение, 1998.
4. Пархотик И.И. Как сохранить здоровье.– К.: Наукова думка, 1999.
5. Валеологія. Підручник. – К., 2001.
6. Основи здорового способу життя. – К., 2000.
7. Тютюнопаління до народження: проблеми і наслідки. – К., 1998.
8. Фази росту пшениці [електронний ресурс] – режим доступу: http://agroscience.com.ua/plant/fazy-rostu-ozymoi-pshenytsi.
9. Пророщування пшениці в домашніх умовах: [електронний ресурс] – режим доступу: http://poradu.pp.ua/dim/1614-proroschuvannya-pshenic-v-domashnh-umovah-opis-ta-vdguki.html.