Олександр Шевчук. „Рекорди, які належать супутникам планет”

Мал. 1. Місяць

Продовжимо наше знайомство з космічними рекордами. Попередні рекорди1, які ми розглядали, належали малим тілам Сонячної системи: кометам та астероїдам. Сьогодні ми розповімо про рекорди, які належать дещо більшим астрономічним об’єктам – супутникам планет Сонячної системи, адже поки що про супутники екзопланет нам невідомо нічого.

¹Читай статті Олександра Шевчука у журналі „КОЛОСОК” № 6, 7, 8, 9/2020.

Рекорди орбіт супутників

Найбільше відношення маси супутника до маси планети спостережено в системі Земля-Місяць. Місяць (мал. 1) всього у 81,3 рази поступається за цим показником Землі.

Мал. 2. Фобос

Найменше відношення маси супутника до маси планети із визначених астрономами, зафіксоване у супутника Юпітера S/2003 J 9. Юпітер у 1,266 квадрильйони рази масивніший за свій супутник! Якщо ж брати до уваги маси супутників, які ще остаточно не виміряли, то припускають, що маса супутника Сатурна S/2009 S 1, розміри якого не перевищують 300 м, у 10,2 квадрильйони разів поступається масі своєї планети.

Мал. 3. Наяда

Супутник Марса Фобос (мал. 2) знаходиться на найменшій серед усіх супутників відстані від центра планети – 9 377,2 км.

Супутник Нептуна Несо обертається на середній відстані 48,387 млн км від планети. Завдяки цьому Несо є найбільш віддаленим від своєї планети супутником з відомих. Орбіту Несо за розмірами порівнюють з орбітами планет. Дійсно, в найдальшій точці своєї орбіти (апопосейдії) Несо віддаляється від Нептуна на 72,097 млн км, тоді як Меркурій ніколи не віддаляється від Сонця більш ніж на 70 млн км.

Супутник Нептуна Наяда (мал. 3) обертається на відстані 23 500 км від верхньої межі хмар Нептуна (найменша відстань до хмар планети). Це забезпечує Наяді найменше значення орбітального періоду руху – всього 7 год 3 хв 56 с Наяда витрачає на один оберт навколо Нептуна.

Мал. 4. Тритон

Уже згаданий вище супутник Нептуна Несо робить один оберт навколо Нептуна більш ніж за 9 374 доби (25,665 років), що є найбільшим орбітальним періодом руху серед супутників планет. Таким чином, супутникам Нептуна належить обидва рекорди з екстримальних орбітальних періодів руху.

Мал. 5. Ганімед

Супутник Юпітера Метида володіє найменшим відношенням радіуса орбіти (127 690 км) до радіуса планети (69 911 км) серед усіх супутників планет – 1:1,827.

Супутник Нептуна Несо є володарем ще одного рекорду, який протилежний до рекорду Метиди – він володіє найбільшим відношенням відстані від планети до її середнього радіуса. У Несо це відношення змінюється від 1:1002,2 до 1:2928,2, оскільки його орбіта сильно еліптична.

Несо є володарем ще одного рекорду! У цього супутника найменша середня швидкість орбітального руху – 375 м/с. А в найвіддаленішій точці орбіти ця швидкість падає до 189,6 м/с.

У супутника Юпітера Метиди – найбільша середня швидкість орбітального руху – 31,495 км/с. За цим показником Метида випереджує Несо у 84 рази!

Мал. 6. Гіперіон

У супутника Сатурна Грейпа найбільший нахил орбіти до екватора планети – 179,8°, а це означає, що супутник рухається в протилежну до руху інших супутників сторону (ретроградний рух).

Найбільш еліптична серед супутників орбіта у Нереїди – супутника Нептуна. Відхилення від ідеального кола досягає 75 %.

Рекорди фізичних характеристик супутників

Супутник Нептуна Тритон (мал. 4) відкидає найбільш довгу тінь. Її довжина в середньому дорівнює 8 700 000 км.

Найбільш коротка тінь належить супутнику Сатурна S/2009 S 1, її довжина не перевищує 320 км.

Мал. 7. Іо

Ганімед (мал. 5) найбільший за радіусом (5 262 км) та за масою (1,5×10²³ кг) серед усіх супутників. Його радіус на 8 % більший ніж у планети Меркурій! Цікаво, що маса Ганімеда складає всього 45 % маси Меркурія, але серед супутників планет вона рекордно велика. Ганімед перевищує за масою Місяць у 2,02 рази. Прискорення вільного падіння на екваторі супутника сягає 1,428 м/с², а друга космічна швидкість із поверхні – 2,741 км/с. Усі наведені значення – рекорди серед супутників планет.

Мал. 8. Титанія

Уже згаданий S/2009 S 1, супутник Сатурна, має діаметр приблизно 300 м. За цим показником він є найменшим з відомих супутників планет.

У супутника Марса Фобоса – найвища середня температура на поверхні (-40 °С). А невтомний на рекорди супутник Нептуна Несо є найбільш холодним супутником планет. Середня температура на поверхні Несо становить -255 °С. Погодься, не дуже тепло!

Густина супутника Сатурна Гіперіона (мал. 6) настільки мала (0,565 г/см³), що він, ймовірно, складається на 60 % зі звичайного водяного льоду з домішкою каменів і металів, а основну частину його об’єму становлять порожнечі. Гіперіон – найбільш повітряно-губчастий супутник планет.

Густина супутника Юпітера Іо (3,528 г/см³) є найбільшою з відомих (мал. 7). В Іо – найбільш картата поверхня серед усіх супутників планет. Він, окрім цього, – найбільш геологічно активне тіло Сонячної системи. На ньому більше 400 діючих вулканів!

Мал. 9. Європа

Поверхня Титанії (супутник Урана) прорізана системою величезних каньйонів, що утворилися під час розтягування кори внаслідок розширення надр на ранньому етапі існування супутника (мал. 8). Грабени на Титані в середньому мають ширину 20–50 км, глибину 2–5 км. Найбільший з них – каньйон Мессіна, що досягає чи не 1 500 км у довжину і тягнеться від екватора майже до південного полюса. Це найбільший каньйон на супутниках у Сонячній системі.

Супутник Юпітера Європа (мал. 9) є найбільш гладким супутником у Сонячній системі. На поверхні Європи дуже мало кратерів, але багато тріщин.

Мал. 10. Япет

Найбільш контрастною за відбивними властивостями є поверхня супутника Сатурна Япета (мал. 10). Одна півкуля Япета чорна, як кіптява, а друга – блищить майже настільки ж яскраво, як свіжий сніг. Інша унікальна особливість Япета – ряд гірських хребтів і окремих вершин, який тягнеться уздовж його екватора і відомий як Стіна Япета. Більше таких утворень на супутниках нема.

Супутник Сатурна Енцелад (мал. 11) найбільш „блискучий” супутник Сонячної системи. Він відбиває майже 92 % сонячних променів. Крім того, на Енцеладі діє велика кількість кріогейзерів.

Супутник Нептуна Наяда найбільш еліптичний серед супутників планет. Його максимальний розмір (96 км) майже удвічі перевищує мінімальний (52 км).

Мал. 11. Кріогейзери Енцелада

Найбільш кулястий серед супутників – Ганімед. Крім того, Ганімед – єдиний супутник у Сонячній системі, що володіє власною магнітною оболонкою – магнітосферою.

Мал. 12. Титан

Титан – найбільший супутник Сатурна, єдине тіло в Сонячній системі, крім Землі, на якому довели стабільне існування рідини на поверхні, і єдиний супутник планети, що володіє щільною атмосферою (мал. 12).

Супутник Юпітера Фіва – володар такого рекорду: найбільше відношення діаметра кратера на поверхні супутника до розміру супутника. Найбільший кратер на Фіві Зетус має діаметр приблизно 40 км, що лише вдвічі менше за розмір супутника.

Мал. 13. Динна кірка поверхні Тритона

Супутник Нептуна Тритон, імовірно, є найхолоднішим об’єктом у Сонячній системі з тих, що мають ознаки геологічної активності. На поверхні Тритона досить велику площу займає унікальна місцевість, рельєф на якій нагадує динну кірку. У Сонячній системі така поверхня не трапляється більше ніде. Вона так і називається – Місцевість динної кірки (мал. 13).

ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ У ФОРМАТІ PDF

Поширити
0