Олександр Шевчук. Сторінки життя небесних Ведмедиць

Певно, усі чули про небесних Ведмедиць: Велику та Малу. Але мало хто зможе сказати, коли і чому на небі „поселилися” Ведмедиці. Відповідь на це запитання ми знайдемо у цікавій історії, яку нам повідали стародавні греки. У сиву давнину в Аркадії правив цар Лікаон. У нього була донька на ім’я Калісто – справжня красуня. Одного разу, побачивши Калісто, у неї закохався сам верховний бог, всесильний Зевс. Від нього Калісто народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина Зевса, вирішила помститися Калісто. Гера перетворила дівчину на потворну, волохату ведмедицю і відправила її жити в ліс. Сплинули роки... Одного разу юний Аркад пас волів. Раптом із лісу вийшла страхітлива ведмедиця і, побачивши сина, попрямувала прямо на стадо. Аркад, не знаючи, що перед ним мати в образі дикого звіра, вирішив нацькував на неї гончих псів, які охороняли стадо волів. І бути б великій біді, але Зевс не допустив такого страшного злочину: він утримав руку Аркада, який не встиг спустити з поводів своїх собак – Хару та Гомейзу. Вирішивши назавжди зберегти для людей дійових осіб цієї історії, Зевс перетворив їх на розсипи зір – сузір’я. І тепер з височини небес вічно дивиться на нас сузір’я Великої Ведмедиці, яка йде до свого сина – сузір’я Волопаса (поміркуй: чому сузір’я отримало таку назву?), приреченого вічно стерегти на небесах свою матір. Головна зоря цього сузір’я називається Арктур, що означає „сторож ведмедиці”. Волопас тримає на повідках зорі сузір’я Гончих Псів, що вдень і вночі охороняють небесну Ведмедицю. Не лише люди, але й сам Зевс із вершини Олімпу часто милувався красою й неперервною ходою цих сузір’їв на небі. Гері прикро було спостерігати за чоловіком, який милується своїми улюбленцями. Тому вона звернулася до морського бога Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця ніколи не торкнулася моря і померла б від спраги. Але Посейдон не послухався Гери. І тому дотепер кружляє Велика Ведмедиця навколо полюса й один раз на добу, низько схиляючись над північним обрієм Еллади, торкається на мить морської поверхні, втамовує спрагу і знову піднімається нагору. З території України сузір’я Великої Ведмедиці видно цілий рік, адже воно ніколи не заходить за обрій і кожної погожої ночі привертає своєю красою погляди людей.