Коли Зернятка — Розумник, Пустунчик та Лапуня тільки починали ходили до школи, їм зовсім не сподобався перший клас. Зараз в це важко повірити, але це правда.
Лапуня вважала, що дівчаткам не личить ходити із портфелем. Він такий важкий… і такий хлопчачий! Не те що її улюблена малесенька сумочка із рожевим замочком!
Розумник думав, що він і так багато читає і вже все знає. А чого не знає – дізнається трохи згодом. Нащо йому вчитися у школі? Він сам собі вчитель!
Пустунчик сумував через те, що багато часу треба сидіти за партою, замість того, щоб гуляти, гратися та шукати цікаві пригоди. Чому уроки такі довгі, а перерви такі короткі?! Та ще й додому можуть дати якесь завдання!
Коли закінчився перший тиждень навчання, всі троє зібралися на Раду Друзів. І стали радитися, що робити далі? Адже з понеділка знов треба йти до школи!
— Для чого ми пішли до школи? — спитав Розумник.
— Щоб вчитися, — трохи сумно відповіла Лапуня. — Казали, там буде цікаво…
— А мені нудно! — встряв Пустунчик. — Тобто, коли нас вчать чомусь цікавому, мені цікаво, але навіщо потрібні такі довгі уроки, не розумію!
— Але всі ж вчаться, — ще сумніше сказала Лапуня. — Може, ми ще надто малі для школи? Не розумію…
— Ось! — зрадів Розумник. — Ми не розуміємо шкільного порядку! А коли щось незрозуміло, його треба ретельно дослідити та вивчити!
— Ми весь час тільки те й робимо, що вчимося, вчимося… аж в голові паморочиться! — пхикнув Пустунчик. — А я справжніх пригод хочу!
— Будуть пригоди, — пообіцяв Розумник. — Давайте гратися, наче ми потрапили до незнайомого дикого племені. Ми — полонені чужаки. І треба вивчити всі закони, щоб нас прийняли за своїх!
— Бо інакше нас всіх з’їдять! — радісно підскочив Пустунчик. Йому сподобалася гра у плем’я дикунів.
— Ой! Я не хочу! — стривожилася Лапуня.
— У школі нас, звісно, не з’їдять, — заспокоїв подружку Розумник. — Але задля власної безпеки варто знати всі внутрішні правила. Нам треба навчитися добувати знання на уроках, увійти у шкільне життя, познайомитися із усіма в класі, дізнатися, хто з дорослих — головний вождь, до кого звертатися по допомогу, від кого можна чекати небезпеки…
— То на нас справді чатує небезпека? Чи це для гри? — захвилювалася Лапуня.
— Ніхто насправді не знає, що з ним може статися у наступну мить. Наприклад, якщо ти захворіла, а йде урок… що будеш робити?
— Не знаю…
— А якщо ти дуже голодна, де й коли в школі можна поїсти?
— Не знаю…
— Ось бачиш.
— А це вже цікаво! — зрадів Пустунчик. — Закони „племені”! Ось побачите, я скоро стану великим вождем!
— Я швидше стану, — заперечив Розумник. — Я більше читаю!
— А дівчаток беруть у вожді? — спитала Лапуня.
— Не знаю. Але скоро дізнаємося! Гайда до школи!..
Всі троє розвеселилися, і з того дня їм стало значно цікавіше ходити до школи та вчитися.
ЗАВДАННЯ
- Розкажи батькам, що тобі подобається у школі. Запитай їх, що ти можеш зробити, щоб твоя школа була ще кращою?
- З’ясуй у батьків, що означає твоє ім’я? Чому тебе так назвали?
ГРА. Діти по черзі імітують рухи представників певних професій, які працюють у школі (або кажуть, що потрібно для цієї роботи). Всі інші відгадують про кого йдеться і розповідають, якими рисами має володіти ця людина.
Навчатися з „КОЛОСОЧКОМ” весело і цікаво! Переплатний індекс – 89454.
