Тетяна Дьомкіна. Марабу, або Не судіть про птаха за його пір’ям

Зізнаюся, спочатку я не зносила марабу. Через те, що побоювалася. А трапилось ось що. Вечоріло. Ми сиділи з друзями на терасі, милувалися краєвидом і насолоджувалися духмяним чаєм та цікавою бесідою. Заходило сонце, щедро осяваючи гірські схили, рясно вкриті лісом, а небесна блакить – ніжна, бездонна, безкрая – поступово набувала глибокого синього кольору. Принесли до чаю […]
Поширити
0