Ірина Кук. „Живі лабіринти”
Ти йдеш дорогою життя, здається – весь час уперед. Але раптом тебе охоплює відчуття, наче все це було раніше. Ти продовжуєш рухатися далі, і знову дежавю…
Це і є не що інше, як лабіринт!
Палац-лабіринт
У давнину лабіринтами (від дав.-гр. λαβύρινθος) у Греції і Єгипті називали споруди зі складними заплутаними ходами, в які легко зайти, але дуже важко вибратися назовні. Ця назва якнайкраще характеризує Кноський палац на острові Крит, слава про який живе от уже понад три тисячі років завдяки міфу про Тесея і Мінотавра. Згідно з легендою, палац-лабіринт побудували за наказом царя Міноса. Цю справжню підземну мережу тунелів, які вели в оселю жахливого людино-бика Мінотавра, вважають одним із семи чудес світу. З тих часів люди неодноразово використовували ідею лабіринту.
Лабіринт-огорожа
Лабіринти з живої огорожі – неодмінна деталь багатьох садів і парків Європи. Найбільшого розквіту мистецтво створення „живих” лабіринтів досягло у Великобританії, перетворившись на один з національних символів королівства. З 1690 року до наших днів зберігся знаменитий лабіринт-огорожа площею 26 га у Хемптон-Корті (поблизу Лондона).
Сьогодні дизайнери створюють зелені лабіринти на основі математичних моделей і спеціальних комп’ютерних програм. Влаштовані в парках і на туристичних маршрутах, вони перетворилися на захоплюючу інтелектуальну розвагу, випробування на кмітливість та вдачу.
Хто вперше придумав лабіринт? Звідки він походить? Є десятки гіпотез щодо цього. Однак досі остаточно не з’ясовано причин виникнення та поширення по світу вигадливого малюнку у вигляді звивистих доріжок. Точно відомо одне: раніше за нас лабіринти придумала Природа. Спіралеподібні та лабіринтові форми характерні для черепашок молюсків, ходів у мурашнику, трапляються в інших живих об’єктах. Давайте з’ясуємо, навіщо Природі знадобилися лабіринти.
Кноська монета із зображенням лабіринту, близько 400 р. до н. е.
Кістковий лабіринт
Внутрішнє вухо – це один із трьох відділів органів слуху і рівноваги, який має хитромудру форму і міститься у кістковому лабіринті. Він складається з присінка, завитки і кісткових півколових каналів. Заплутані ходи кісткового лабіринту у вигляді щільної кісткової капсули сховані глибоко в твердій речовині скроневої кістки. У внутрішньому вусі містяться чутливі закінчення слухового і вестибулярного нервів, занурені у рідину.
Рухи рідини у передньому слуховому відділі внутрішнього вуха (завитці) стимулюють закінчення слухового нерва, утворюючи електричний імпульс. Ці імпульси передаються у мозок, який їх аналізує і сприймає як звуки. Рух рідини у задньому вестибулярному відділі кісткового лабіринту (присінку і трьох півколових каналах) також збуджує нервові закінчення, але уже вестибулярного нерву. Імпульси, які надходять у мозок від вестибулярного нерву, дають уявлення про положення тіла у просторі і його рух.
Лабіринти черепашок
Черепашка черевоногих молюсків закручена у вигляді спіралі. Сукупність обертів черепашки, що піднімається над отвором (устям), називають завитками. При наростанні турбоспіральної черепашки кількість обертів збільшується, кожен наступний оберт піднімається над попереднім, тобто завиток піднімається над устям.
Цікаві черепашки, розділені на камери, були у древніх вимерлих головоногих молюсків – амонітів. Зазвичай, тіло молюска знаходилося в останній камері, з якої „виглядала” голова з очима та щупальцями.
Розвиток амоніта починався з камери, яка знаходиться в центрі черепашки. В процесі росту тіло молюска переміщувалося по спіралі, залишаючи після себе камери, розділені перегородками та заповнені повітрям.
Однією з характерних особливостей черепашок амонітів є лопатева лінія. Цей малюнок утворюють закінчення перегородок у місці з’єднання зі стінками мушлі. У ранніх представників він найпростіший – майже пряма лінія, у пізніших – з’являються вигини перегородки, які називають сідлами і лопатами. З часом ці перегородки розгалужуються.
Навіщо черепашці лабіринти? Учені вважають, що складна система перегородок зміцнює мушлю амонітів, які опускалися на великі глибини. А ще – для краси. Лопатева лінія дивовижно гарна, наче тонке мереживо чи таємничі крони дерев. Тримаючи на долоні спіральну черепашку, яку мільйони років тому покинув молюск, можна без кінця водити пальцем по її кільцях, роздивлятися малюнок і дивуватися досконалості ліній та форм.
Дерево-лабіринт
Фікус бенгальський або баньян – це дерево з найбільшою в світі площею крони. Воно походить з Бангладеш, Індії та Шрі-Ланки. Життєва форма цього дерева дивовижна. У дорослих рослин зі стовбура і гілок відростають довгі повітряні корені, які досягають землі і вкорінюються. З часом корені потовщуються і перетворюються на додаткову опору для спільної густої крони. Одне дерево може займати територію до кількох гектарів, утворюючи справжній ліс.
„Багатоноге” дерево шанують індуські мудреці, його вважають сакральним відразу в двох релігіях – буддизмі та індуїзмі. Дерево-лабіринт може врятувати від спеки не одну сотню стомлених мандрівників.
Комплекс Гольджі
На клітинному рівні організації також є структури у формі лабіринтів. Клітина, по суті, сама є заплутаним лабіринтом мембран, пов’язаних між собою каналами, переходами, якими рухаються продукти різноманітних перетворень і синтезів.
Апарат Гольджі
Апарат Гольджі – це органела клітини, що складається з порожнин та каналів. На перший погляд у електронний мікроскоп здається, що вони розташовані хаотично. Насправді за видимим хаосом прихований високий рівень упорядкованості. Речовини, які рухаються довгими лабіринтами цієї органели, взаємодіють, сортуються за хімічним складом і можуть виводитися назовні з клітини. Призначення такого лабіринту у хімічних перетвореннях речовин. Він є великою хімічною лабораторією і складом речовин клітини.
Лабіринти мурашника
Мурашник – дуже складна архітектурна споруда, найчастіше конусоподібної форми 2–2,5 м заввишки. Напевне, ви не раз натрапляли у лісі на таке гніздо рудих лісових мурашок, надійних захисників і санітарів лісу.
Основні будівельні матеріали, які використовують мурашки, – земля, хвоя, трава, гілочки. Під зовнішньою насипною частиною мурашника знаходиться основна підземна частина у вигляді складних ходів-лабіринтів і камер. Тут живуть дорослі мурахи, їхні личинки і лялечки.
Мурашник у розрізі
1. Покриття з голок і гілочок. Захищає житло від примх погоди, ремонтується і оновлюється робочими мурахами. 2. „Солярій” – камера, що нагрівається променями сонця. Навесні мешканці забігають сюди погрітися. 3. Один із входів (вентиляційний канал). Охороняється солдатами. 4. „Кладовище”. Сюди робочі мурашки відносять померлих побратимів і сміття. 5. Зимувальна камера. Тут комахи збираються, щоб в стані напівсплячки пережити холоди. 6. „Хлібна комора”. Тут мурашки зберігають зерна. 7. Царська камера, де живе матка (цариця), відкладаючи до півтори тисячі яєць на день. За нею доглядають робочі мурашки. 8. Камери з яйцями, личинками і лялечками. 9. „Корівник”, де мурашки утримують попелиць (тлю). 10. „М’ясна комора”, в яку фуражири приносять гусениць та іншу здобич
Мурашник, у якому мешкає родина рудих лісових мурашок, має складну багатокамерну будову. Така будова мурашника забезпечує його багатофункціональність: кожна частина цієї споруди має своє призначення. У мурашнику, зведеному на старенькому пеньку, можуть жити до півтора мільйона мурах.
Лабіринти, створені людьми та увічнені в пам’ятниках культури ще з часів Стародавньої Греції, мають багатовікову історію. Вони дивовижні, містичні та загадкові.
Природа теж є автором і творцем заплутаних, хитромудрих ходів, достойних нашого захоплення і здивування. В різних живих системах лабіринти мають своє призначення: зміцнюють структуру організму, захищають, підсилюють звуки, створюють споруди зі складною багатокамерною будовою. А, може, ви продовжите перелік? Для цього треба почати пошук та дослідження нових лабіринтових структур живої природи.
- Вільгельм ІІІ, слідуючи моді, заклав у Хемптон-корті найбільший в Європі лабіринт, де роль перешкод, що розділяли доріжки, виконували спочатку граби, а пізніше тиси.
- Один з найкрасивіших і найбільших лабіринтів світу – Реняк-сюр-Ендр у французькій історичній провінції Турень – споруджений в 1996 році і займає площу більше 20 га.
Щодня його відвідують 85 000 туристів, які довго блукають його переходами. Цей лабіринт чудовий ще тому, що він щороку різний. Завдяки особливому методу посадки рослин (кукурудзи, соняшників) і розмітці поверхні він „виростає” кожної весни, в серпні дає урожай і зникає, а наступної весни з’являється знову.
Поширити
Схожі публікації
Наталя Загульська, Тарас-Маркіян Загульський. „Земнi гiганти: квiти-велетнi”
Гігантом світової флори справедливо називають рафлезію Арнольда (Rafflesia arnoldii). Її батьківщина – тропічні ліси Суматри і Калімантану Малайського архіпелагу. Рафлезію відкрив французький дослідник Луї Огюст Дешам (1765–1842). Він був членом французької наукової експедиції в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і провів три роки на острові Ява. У 1797 році науковець зібрав там...
Ярина Колісник. „Мій дім – моя фортеця. Частина 2”
Екодім? Цілком реально! Кажуть, що щасливий той, хто щасливий у себе вдома. А ми додамо: і здоровий. Отже, зараз поговоримо про те, як же бути здоровим і щасливим у своєму домі. Пригадуєш, який нестерпний запах у магазинах побутової хімії? Це випаровуються хімічні речовини, незважаючи на те, що всі упаковки...
„Символи дикої природи”
Короткий хвіст, красиві китички на вухах… рись впізнати дуже легко. Ця дика кішка водиться і в Карпатах, тож не дивно, що вона стала символом українських гір. Саванний слон зображений на гербі Республіки Кот-д’Івуар, яка, до речі, до 1986 року мала назву Республіка Берег Слонової Кістки. Ця тварина є символом...