Абетка вчителя
Це наше і це моє!
ЯК ПРИРОДА ЗАВМИРАЄ
З наближенням холодів мешканці лісу готуються до зимівлі. Скоро настануть морози, менше буде сонячного світла і тепла, дедалі важче буде роздобути у лісі поживу, особливо травоїдним тваринам. Та й хижакам буде несолодко!
У кожного свої секрети, як щасливо дожити до весни і дочекатися сприятливіших умов. Ведмідь за кілька тижнів до холодів намагається якомога більше наїстися – їсть усе, що трапляється їстівного: горіхи, рибу. Потім вибирає у тихому густому лісі закуток під великим деревом і там готує барліг. Викине зайву землю, нанесе туди сухого листя й гілочок ялини і вкладеться спати.
Пізно восени, коли промерзає ґрунт і зменшується кількість корму, їжаки зариваються в опале листя і згортаються у клубок, впадаючи у глибоку сплячку аж до березня. Під час сплячки у їжаків більше ніж на третину зменшується маса, бо протягом сплячки вони не живляться, а живуть завдяки жиру, відкладеному в тілі восени.
Борсук, так само, як і ведмідь та їжак, запасається жиром, споживаючи жуків, ящірок, ягоди. Потім утеплить нору, заляже в ній і рідко виходить назовні.
Є тварини, які взимку ведуть активний спосіб життя, але їм доводиться економити енергію та сили порівняно з теплою порою року. Щоб знайти достатньо поживи, таким великим тваринам, як лосі, доводиться кочувати на великі відстані. Вони їдять гілки і кору дерев, викопують сильними копитами з-під снігу молоді пагони рослин та підлісок. Рослинний світ взимку бідний, тож лосі втрачають вагу, часто голодують, але їм вдається успішно перезимувати.
Лисиці, зайці та інші тварини з настанням зими утеплюються, відрощують густу шерсть, щоб не замерзнути навіть у люті морози. Інстинкт підказує тваринам зариватися глибоко в снігові замети, щоб не втрачати тепло.
Бобри роблять запаси з гілок, стовбурів дерев, які перегризають і складають у воді біля своїх хатинок.
Білки дуже старанно запасають на зиму корми: жолуді, горіхи, гриби, які ховають у дуплах, під опалим листям, або розвішують на гілках дерев. Іноді в білчиних запасах буває більше трьох кілограмів горіхів. У зимову сплячку білки не залягають, хоч у дуже люті морози і в хуртовину кілька днів сплять. Міняє білка хутро руде на сіре – тепліше, пухнастіше.
З настанням холодів хутро у зайців густішає і світлішає. Зайці не мають постійних лігвищ, не риють нір. Запасів їжі на зиму вони не заготовляють. Харчуються дрібними корінцями, гризуть молоді пагони дерев, кору.
Змії, ящірки ховаються під корінням, зариваються у теплий мох. Риби збираються в заводях, у глибоких підводних ямах.
А жаби – навпаки, скачуть з берега у ставок. Опускаються на дно, зариваються глибоко в мул, густі водорості, трясовиння.
У тріщини і дірки у корі дерев, стін та парканів ховаються метелики, мухи, комарі, жуки. Мурахи закупорюють всі входи до свого високого замку.
Сховалися комахи – нічого їсти кажанам. Вони теж ховаються в дупла, печери, піддашшя. Чіпляються до чогось кігтиками задніх лапок, звисають вниз головою. Засинають.
Дерева захищені від морозів товстою корою, багато рослин ховаються під снігом, деякі відмирають, залишаючи лише кореневище, з якого навесні виросте нова рослина.
Недарма кажуть, що взимку природа завмирає.
Наукова казка
В ОЧIКУВАННI ЗИМИ
Молодий Горобчик сидів на гілці бузини і весело озирався. Усе довкола для нього було надзвичайно гарним, новим і незнаним. Йому подобалося ніжне сонечко, легкий вітерець, яскраві відблиски річки. Він думав, що так буде завжди. Раптом пташеня почуло розмову двох ластівок, які сиділи неподалік.
– Шкода залишати улюблені місця, але час відлітати, – зітхнула одна.
– Так, скоро настане зима, – підтримала її інша.
– А що таке зима і чому вам кудись потрібно відлітати? – поцікавився Горобчик.
– Зима – це пора року, коли життя у природі наче завмирає. Сонце світить, та гріє не так, як влітку, стоять люті морози, довкола все біле від снігу.
– Ви відлітаєте, тому що боїтеся холоду? – перепитала молода пташка.
– Ні, від холоду нас захистило би пір’ячко. Взимку немає комах, якими ми живимося. Нас лякає голод.
– А як ви дізналися, що надходить зима? – не вгавав Горобчик.
– Хіба ти не помітив, що з кінця червня дні поступово коротшали? Це сигнал про настання несприятливих умов для нас, – повчали ластівки і приєдналися до невеличкої зграйки, що мандрувала на південь Африки.
– Треба всім повідомити про прихід цієї жахливої зими! Інакше вони можуть загинути! – стурбований Горобчик полетів розносити страшну звістку. Він швидко дістався лісу та почав голосно цвірінькати про небезпеку. Зі схованок повилізали різні тварини.
– Ти чого такий галас здійняв? – перепитала Білочка.
– Тікайте! Насувається зима, а разом із нею люті морози, сніг, голод, – стурбовано пояснив малий рятівник.
– То й що! – засміялася вона у відповідь. – Я маю таке тепле хутро, що мене жодні морози не налякають, а запасів їжі у схованках я заготувала стільки, що на всю зиму вистачить.
– І я, – пропищала Лісова миша, – наносила у нірку насіння різних рослин, понад 10 кілограмів!
– Я, – озвався Ведмідь, – зараз багато їм, накопичую жир, який узимку захистить мене і від холоду, і від голоду, а потім залізу до барлогу і просплю там аж до весни.
– А я, доки холодно, згортаюся у клубочок і сплю у нірці до тепла і навіть снігу не бачу, – просопів Їжачок. Горобчик помітив зайчика, який боязко визирав з-за куща, і запитав:
– А ти зими і снігу боїшся?
– Я скоро почну линяти, – відповів довговухий. – Нове хутро в мене виросте густе, тепле і біле. Взимку на снігу я буду зовсім непомітним для своїх ворогів. Їстиму кору дерев, знайду собі щось під снігом. Ні, зима мене не лякає.
– Отже, лише пташки бояться зими і тікають у теплі краї? Мабуть, треба і мені збиратися у дорогу, – із сумом промовив Горобець.
– Не всі птахи відлітають у теплі краї. Я, наприклад, залишаюся, – прокричала Сорока. – Тобі теж не варто хвилюватися. Ми із тобою завжди знайдемо у лісах та парках їжу. Та, якщо стане дуже холодно і зовсім скрутно, ми перелетимо ближче до житла людей, де завжди є чим поживитися. Деякі люди навіть виготовляють годівниці і не дадуть нам загинути.
Вислухавши всіх, Горобчик зрозумів, що тварини по-різному пристосувалися до холодної пори року і нічого не бояться. Він із нетерпінням очікував зиму і сніг, якого ще ніколи не бачив, та про всяк випадок пригледів велику годівницю.
Марина Яремійчук
Матеріали до уроку
- „КОЛОСОЧОК” № 15/2013 „Правда і вигадка про їжака”;
- „КОЛОСОЧОК” № 22/2013 „Як тварини готуються до зими?”;
- „КОЛОСОЧОК” № 19/2016 „Сліди звірів (Частина 1)”;
- „КОЛОСОЧОК” № 20/2016 „Сліди звірів (Частина 2)”.
ТВАРИНИ УКРАЇНИ
Багато хто з нас, міських жителів, ніколи не бачив, як виглядають дикі тварини у природі. А світ диких тварин України такий багатий! Він приваблює і дорослих, і дітей. Усі цікавляться життям диких тварин, їхніми звичками, поведінкою, способами добування їжі, середовищем життя, а дехто – одомашненням диких тварин. Більшість диких тварин України мешкають у лісах. Серед них є небезпечні тварини, хижаки, об’єкти промислу і розведення. Але всі вони постійно борються за своє життя та життя свого потомства.
Майже по всій території України трапляються дикі тварини, як-от вовки, козулі, лисиці, зайці. А ось така доволі небезпечна тварина, як дикий кабан, водиться у лісах Полісся, а донедавна там можна було натрапити ще й на бурого ведмедя.
Вовк
Вовк – один із найбільших хижаків нашої фауни. Довжина – тіла понад 120 см, висота – 85 см, маса 40–50 кг. Колір шерсті вовка залежить від клімату місцевості, де він мешкає. Живиться переважно м’ясною їжею. Полює на птахів, диких та свійських тварин: козуль, оленів, зайців та різних гризунів. У пошуках їжі вовк долає десятки кілометрів. У погоні за здобиччю може розвивати швидкість до 80 кілометрів на годину.
Лисиця
Тіло лисиці вкрите яскраво-рудою густою шерстю. За колір свого хутра ця тварина і отримала назви „лис жовтуватий”, „лис рудий”. Лапи в лисиці на зиму обростають густою пухнастою шерстю, з-під якої видно лише кінчики пазурів: так лисиця пристосувалася до морозів. Лисиця – невелика тварина масою 4–5 кг. Довжина її тіла 50–90 см, хвоста – 40–60 см. Основна їжа лисиці – гризуни (миші, полівки). Не відмовляється хижачка і від зайців, ящірок, жуків та птахів, зокрема свійських. Свої нори лисиця риє у чагарниках, лісах, на полях. У норах робить додаткові тунелі та запасні ходи, де переховується від переслідування та негоди.
Їжак
Тіло їжака вкрите твердими колючими голками з темними та світлими смужками. Легко згортається у клубок для захисту від ворогів. Маленький хвіст, черевце і видовжена мордочка вкриті короткою шерстю. Лапки у їжака короткі, тому швидко бігати він не вміє. Живе їжак на узліссях, у лісах, чагарниках. Своє житло робить у вигляді ямки під корінням старого дерева, вимощує травою та листям. Живиться лісовими мишами, жуками, жабами, равликами, іноді зміями. Вдень їжак найчастіше відпочиває, а вночі виходить на полювання.
Білка звичайна
Білка – це один з найвідоміших гризунів, до якого багато людей ставляться із симпатією. Колись вона мешкала лише у хвойних лісах. Нині її можна побачити в садах і парках. За допомогою сильних задніх лапок з гострими кігтями білка чудово лазить по деревах. Вона надає перевагу сосновим лісам з багатим підліском, але пристосувалася і до життя в мішаних та листяних лісах. Оселяється переважно в дуплах дерев і гніздах, які облаштовує у кроні дерев. Живиться білка різноманітним рослинним кормом: насінням хвойних дерев, горіхами, жолудями, грибами. Вона робить запаси на зиму.
Борсук звичайний
Борсуки населяють різні території: ліси, зарості, схили берегів водойм. На голові вони мають чорно-білі смуги. Мешкають борсуки у глибоких норах. Харчуються вони дрібними ссавцями: кротами і пацюками, а також комахами, равликами, жабами, корінням рослин, фруктами. Улюблена їжа тварини – дощові черв’яки. Розшукуючи черв’яків у вологі осінні ночі борсук здійснює десятигодинні переходи. Він виходить із нори на полювання найчастіше з настанням темряви. Тварина має поганий зір, тому під час пошуків їжі покладається здебільшого на свій чутливий нюх і слух.
Заєць
„Заєць” у перекладі зі старослов’янської мови означає „стрибун”. Його задні лапи майже вдвічі довші, ніж передні, й дуже сильні, завдяки чому він стрибає на декілька метрів, а коли біжить – задні лапи випереджають передні. Втікаючи від переслідування, досягає швидкості понад 70 кілометрів на годину. Для відпочинку заєць облаштовує невелику ямку в густій траві, у заростях бур’яна, між грядками ріллі. Причому щодня нову, не повертаючись на старе місце. Взимку зайці часто роблять собі для відпочинку неглибоку ямку чи нору в снігу. Під час сильного снігопаду їх іноді засипає снігом.
Лось звичайний
Велике значення для лосів має наявність боліт та лісів. Взимку лось надає перевагу мішаним і хвойним лісам з густим підліском. До основних зимових кормів лосів належать верба, сосна, осика, горобина, береза, малина. У відлигу вони гризуть кору. Влітку вони поїдають листя, дістаючи його завдяки своєму високому зросту зі значної висоти.
Козуля
Це найменший представник родини Оленевих. Вона мешкає в лісистій місцевості. За найменшої небезпеки козуля піднімає голову та уважно вдивляється, звідки лунають підозрілі звуки. При цьому її вуха повертаються саме в той бік, звідки вони лунають. Роги мають тільки самці козулі. Характерні роги з трьома відростками з’являються на другому році життя самців. Козулі поїдають траву, молоді бруньки, кору на деревах і листя.
Норка
Норка має руде забарвлення всього тіла та біле хутро на верхній губі. Мешкає переважно на водоймах з добре розвиненою прибережною рослинністю. Лігво влаштовує в прикореневих частинах та дуплах дерев, у старих норах водяних тварин. Норка добре плаває. Живиться рибою, жабами, раками, водяними комахами, молюсками, дрібними ссавцями, іноді – птахами.
Кабан дикий
Мешкає переважно у листяних і мішаних лісах поблизу боліт і полів. Дикі кабани живляться здебільшого рослинною їжею, поїдають жолуді, траву, листя, фрукти і коренеплоди, а також жаб, дрібних гризунів і личинки комах. Стадо кабанів йде годуватися разом, найчастіше – рано вранці або з настанням сутінків. Своїми міцними іклами кабани розривають м’який лісовий або болотяний ґрунт, шукаючи коріння і коренеплоди.
Видра річкова
Тіло у видри витягнуте, гнучке, добре розвинуті плавальні перетинки на ногах. Хвіст сильний, довгий, до кінця звужений. Довжина тіла до 75 см, хвоста – до 50 см, маса – до 10 кг. Колір темно-коричневий. Чудово плаває і пірнає. Живиться видра найчастіше рибою, поїдає раків, жаб. Часто видри виходять на берег і полюють на самок дрібних співочих птахів, які висиджують пташенят.
Бобер
Бобер – досить великий гризун. Тварина має масивне тіло, перетинчасті лапи, вкритий роговими лусочками хвіст, яким вдаряє по воді, попереджаючи своїх родичів про небезпеку. Мешкає у норах, які робить в обривистих берегах, а також у хатках, що будує з гілля та землі. Висота хатки іноді сягає 3-х метрів. Бобри не впадають у сплячку. Взимку вони харчуються заготовленою деревиною.
СЛІДОПИТИ
Дикі тварини зазвичай ведуть потаємний спосіб життя. Вони намагаються уникати зустрічі з людьми. Завдяки добре розвиненому слуху та зору тварини помічають людей раніше, ніж вони їх. Взимку залишений твариною слід допоможе нам визначити вид тварини, розгадати таємниці життя звірів. Щоб з’ясувати, кому належить слід, треба знати, як виглядає тварина, де вона мешкає та як пересувається.
Взимку на снігу можна знайти сліди рисі і дізнатись, як проходить її день. Ось, уявіть, вийшли ми до лісу і побачили типовий котячий слід-відбиток – округлий та без кігтів. Тільки розміри солідні. Пройдемося за слідами. Ланцюжок тягнеться лісом, рись уникає прямої та зручної дороги, звертає до бурелому та спускається до урізу водойми. Її сліди часто змішуються зі слідами копитних на кабанячих стежках. Аж ось ланцюжок виводить нас на галявинку, посеред якої стоїть велика дерев’яна годівниця з сіном для оленів, і ми бачимо уже не один, а три ланцюжки. Тут була самиця з рисенятами, що сумлінно йшли слід у слід за мамою глибоким снігом. Родина прийшла перевірити місце зі смачними запахами та слідами копитних, які має навчитись добре розрізняти рисяча малеча. Адже з матір’ю вони пробудуть лише цю зиму, а наступного року вже робитимуть спроби жити самостійно, розлучаючись з дорослою самицею на тривалий період.
Марина Шквиря
Ігри та завдання
Гра 1. „Завітай у казку”.
- Прочитайте дітям казку „В очікуванні зими”.
- Пограйте у гру „Плетемо павутиння”.
Обладнання: клубок ниток до в’язання.
Діяльність:
1.___________ Діти сідають у коло.
2.___________ Один учень бере клубок, називає тварину, згадану у казці, і розповідає, як вона готується до зими. Потім передає клубок тій дитині, яка готова висловитися наступною (залишає кінчик нитки у себе).
- Наступний учень, озвучивши факт, передає клубок іншій дитині, але продовжує тримати нитку.
- Гра триває, поки не закінчаться факти. За ниткою буде видно, чи усі діти висловилися. Якщо хтось не згадав жодної тварини і факту, то ця дитина підсумовує названі у групі факти.
Порада: якщо фактів менше, ніж дітей, можна поділити дітей на групи і роздати кожній групі по клубку ниток. Наприкінці можна сказати, що нитки переплелися, як сліди тварин на снігу.
Гра 2. „Незавершене речення”.
Обладнання: мікрофон або предмет, що його імітує.
Діяльність. Передаючи мікрофон, діти починають кожне речення словами: „Усі тварини по-різному готуються до зими, наприклад…” У цій грі можна згадати ще мишку, ховрашка, жабку, комах, мурах, змій.
Гра 3. „Впізнай слід тварини” (КЛ26, 1–3).
Поділіть клас на дві групи. Кожній групі дайте аркуш, на якому зображено 6 тварин, і карточки з контурами тварин та їхніми слідами. Картку із зображенням сліду діти кладуть біля зображення тварини. По завершенні завдання групи міняються аркушами.
Порада: поясніть дітям, що у болоті або розмоклій глині легко зав’язне нога людини і копито коня. Але є тварини, копита яких болото не засмоктує, бо вони роздвоєні і крізь них проходить вода. Запропонуйте дітям вибрати слід тварини, яка легко пересувається болотистою місцевістю.
Це наше і це моє!
Завдання 1. Впізнай хижого звіра.
Це один з найбільших хижаків. Він харчується і рослинною, і тваринною їжею. Рослинний корм: ягоди, горіхи, жолуді, коріння і бульби рослин, молода трава, овес, фрукти. Любить гриби і мед. Їсть комах і їхніх лялечок, слимаків, жаб, ящірок і рибу. Спробувавши тваринну їжу, цей звір починає полювати на мишей, лосів, кабанів, загризає овець, коней. Впізнав хижака? (Ведмідь)
Завдання 2. Назви 10 звірів, які живуть в Україні (МУ).
Спостереження. Зауваж, коли ти востаннє бачив восени мух? Чи помітив ти, що вони стають „ледачими”? Куди і чому щезають восени метелики, жаби, змії, ящірки?
