Олександр Шевчук

Олександр Шевчук. Прогулянки зодiакальним колом. Прогулянка перша

Ми, наче космічні мандрівники, разом із Землею невпинно кружляємо навколо Сонця. Такий рух називають орбітальним рухом Землі. А Земля ще й обертається навколо своєї осі1. Цей рух називають добовим. Ми не помічаємо цих рухів, бо відносні відстані між точками поверхні Землі не змінюються. Внаслідок відносності руху нам здається, що не ми, а Сонце рухається навколо нас. Добове обертання Землі спричиняє видимий рух Сонця відносно сторін горизонту, а орбітальний рух призводить до його видимого переміщення відносно зір. Видиму із Землі траєкторію руху Сонця на зоряному небі називають екліптикою. Отже, екліптика – це уявна лінія (коло) на небесній сфері, вздовж якої центр сонячного диска протягом року переміщується на фоні зір. Сузір’я, розташовані вздовж екліптики, називають зодіакальними. Назва походить від грецького слова „ζωδιακός”, що означає „звірине коло”, адже ще в давнину одинадцять із них назвали на честь реальних або міфічних тварин. ...

Олександр Шевчук. Прогулянки зодіакальним колом. Прогулянка третя: вiд Дiви до Скорпiона

З-поміж усіх 12 зодіакальних сузір'їв Діва не тільки найбільша за площею, яку вона займає на зоряному небі, але й друга серед усіх своїх 88-ми „родичів” (після Гідри). Це зодіакальне сузір'я відоме з сивої давнини. Стародавні греки, оспівуючи зоряне небо у міфах і легендах, пов'язували з цим сузір'ям богиню плодючості і землеробства Деметру, доньку грізного верховного правителя Кроноса і його дружини Реї, матері Персефони. Римляни уособлювали сузір'я Діви зі своєю богинею родючості Церерою. На старовинних картах зоряного неба Діва тримає в руці колос, адже вона богиня плодючості і землеробства. Дивлячись на розсипи зір на небі, важко побачити в їхніх візерунках зображення Діви, але якщо проявити креативність і фантазію, то можна так об'єднати найяскравіші зорі сузір'я, що вийде щось схоже на жінку, хоча й не зовсім вродливу. ...

Олександр Шевчук. Скільки на небі полярних зір?

Напевне, ви здивуєтеся, прочитавши поставлене в заголовку статті запитання. Певна річ, Полярна зоря єдина на небі! Але не все так просто, як здається. Звісно, якщо ми говоримо про власну назву зорі, то Полярною є лише одна зоря – зоря α (альфа) в сузір’ї Малої Ведмедиці. Але чому вона отримала таку назву? Відповідь очевидна: зоря вказує напрямок на Північний географічний полюс Землі, розташований у полярних широтах. А чому Полярна зоря має таку властивість – вказувати напрямок на Північний географічний полюс Землі? З’ясуймо це. ...

Олександр Шевчук. Сторінки життя небесних Ведмедиць

Певно, усі чули про небесних Ведмедиць: Велику та Малу. Але мало хто зможе сказати, коли і чому на небі „поселилися” Ведмедиці. Відповідь на це запитання ми знайдемо у цікавій історії, яку нам повідали стародавні греки. У сиву давнину в Аркадії правив цар Лікаон. У нього була донька на ім’я Калісто – справжня красуня. Одного разу, побачивши Калісто, у неї закохався сам верховний бог, всесильний Зевс. Від нього Калісто народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина Зевса, вирішила помститися Калісто. Гера перетворила дівчину на потворну, волохату ведмедицю і відправила її жити в ліс. Сплинули роки... Одного разу юний Аркад пас волів. Раптом із лісу вийшла страхітлива ведмедиця і, побачивши сина, попрямувала прямо на стадо. Аркад, не знаючи, що перед ним мати в образі дикого звіра, вирішив нацькував на неї гончих псів, які охороняли стадо волів. І бути б великій біді, але Зевс не допустив такого страшного злочину: він утримав руку Аркада, який не встиг спустити з поводів своїх собак – Хару та Гомейзу. Вирішивши назавжди зберегти для людей дійових осіб цієї історії, Зевс перетворив їх на розсипи зір – сузір’я. І тепер з височини небес вічно дивиться на нас сузір’я Великої Ведмедиці, яка йде до свого сина – сузір’я Волопаса (поміркуй: чому сузір’я отримало таку назву?), приреченого вічно стерегти на небесах свою матір. Головна зоря цього сузір’я називається Арктур, що означає „сторож ведмедиці”. Волопас тримає на повідках зорі сузір’я Гончих Псів, що вдень і вночі охороняють небесну Ведмедицю. Не лише люди, але й сам Зевс із вершини Олімпу часто милувався красою й неперервною ходою цих сузір’їв на небі. Гері прикро було спостерігати за чоловіком, який милується своїми улюбленцями. Тому вона звернулася до морського бога Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця ніколи не торкнулася моря і померла б від спраги. Але Посейдон не послухався Гери. І тому дотепер кружляє Велика Ведмедиця навколо полюса й один раз на добу, низько схиляючись над північним обрієм Еллади, торкається на мить морської поверхні, втамовує спрагу і знову піднімається нагору. З території України сузір’я Великої Ведмедиці видно цілий рік, адже воно ніколи не заходить за обрій і кожної погожої ночі привертає своєю красою погляди людей. ...

Олександр Шевчук. Зорянi вiзерунки, або Що таке сузiр’я?

Ви бачили мультиплікаційний фільм Юрія Норштейна „Їжачок у тумані”, визнаний світовою громадськістю найкращим мультиком усіх часів та народів? Якщо ні, то подивіться неодмінно – не пошкодуєте! А хто бачив, очевидно, пригадає його початок: „Вечорами Їжачок ходив до Ведмедика в гості рахувати зорі. Вони всідалися на колоді і, присьорбуючи чай, дивилися на зоряне небо. Воно висіло над дахом – прямісінько за пічною трубою. Праворуч від труби були зорі Ведмедика, а ліворуч – Їжачка” (мал. 1). Чим нас так вабить таємниче зоряне небо? Відповідь очевидна: своєю вишуканою красою. Усіяне зорями нічне небо – це захопливе та неповторне видовище (мал. 2). Здається, що безхмарної й безмісячної ночі далеко від штучних джерел світла неозброєним оком на небі можна побачити мільйони мерехтливих цяточок-зір, які хаотично розсіяні у безмежному космічному просторі. Насправді за таких умов ми можемо побачити приблизно 3 000 зір з будь-якої точки земної поверхні в довільний момент часу, а на всьому небі, якби цьому не завадила б поверхня Землі, ми побачили б приблизно 6 000 зір. ...

Олександр Шевчук. Олівець, Жуйка, Спагеті та інші залишки наднових

Усе в природі рано чи пізно відмирає, щоб дати нове життя. Не є виключенням і зорі. Щоправда, живуть вони за нашими мірками дуже довго – мільйони та мільярди років. Деякі з них (червоні карлики) помирають тихо, залишаючи по собі білих карликів, ядра яких складаються з гелію. Інші роздуваються до червоних гігантів, а потім, скинувши оболонку (планетарну туманність), перетворюються на білих карликів з вуглецево-кисневим ядром. Є й такі, життя яких завершується грандіозним вибухом – спалахом наднової. Про них і йтиметься далі. ...

Олександр Шевчук. Планетарні туманності: майбутнє нашого Сонця

Розшукуючи на небі цікаві об’єкти для спостереження, спостерігачі у ХVIII столітті інколи виявляли маленькі зеленуваті круглі плямки, схожі на диски планет. Однак вони не рухалися відносно зір, а тому вочевидь знаходилися далеко за межами Сонячної системи. Саме тому у 1784 році Вільям Гершель, першовідкривач Урана, виокремив цей клас туманностей і запропонував назвати їх планетарними. Більшість ...

Олександр Шевчук. Галактичні імена

Вдивляючись неозброєним оком у безкраї простори нічного неба, ми добре бачимо величезну кількість зір, які мінливим мереживом височіють над нами, і лише 5–6 об’єктів, схожих на туманні хмаринки. У бінокль та невеликий телескоп таких туманних об’єктів можна налічити вже дві–три сотні. Декілька століть учені намагались розгадати природу таких утворень. Які тільки гіпотези не висували! Наприклад, що туманності – це випаровування трясовини. Серйозні вчені вважали, що туманні плями на тлі зоряного неба – це гігантські міжзоряні газові хмари. Інші, не менш поважні, доводили, що природа туманностей така ж, як і нашої Галактики. Врешті з’ясувалося, що праві і перші, і другі. ...

Олександр Шевчук. Малеча Сонячної системи: космiчний пил та метеороїди

Все велике та величне починається з малого і непримітного. Неодноразово журнал „КОЛОСОК” описував великих членів сонячної родини – планет та їхніх супутників¹. А ось „малеча” Сонячної системи досі несправедливо залишилася поза нашою увагою. Між тим, простір між планетами та зорями не порожній. Він заповнений потоками елементарних частинок, випромінюванням усіх діапазонів, силовими полями, атомами, молекулами, іонами ...

Олександр Шевчук. Супутники крижаних велетнiв

Ось ми, нарешті, і дістались до околиць Сонячної системи, де статечно обертаються крижані велетні – Уран і Нептун. На відміну від газових гігантів Сатурна і Юпітера, що складаються здебільшого з Гідрогену та Гелію, в надрах Урана і Нептуна багато льоду. Саме тому астрономи називають ці планети крижаними велетнями. Супутники Урана Навколо Урана обертається 27 супутників. ...

Олександр Шевчук. Про „пастухiв” кiлець, крiогейзери i не тiльки…

Розповідаючи про супутники планет, ми поступово віддаляємося від Сонця. Що далі, то менше воно зігріває ці далекі та практично незвідані „землі”. Сьогодні наша розповідь про родину супутників Сатурна, який торує простори Сонячної системи на відстані майже півтора мільярди кілометрів від Сонця. Сатурн – шоста планета від Сонця, домівка багатьох унікальних світів. У сатурновій родині 62 природних супутники, з яких 53 мають власні назви. За кількістю супутників Сатурн поступається лише Юпітеру. Ретроградними називають супутники, які обертаються в напрямку, протилежному до руху планет навколо Сонця. Якщо ж напрямки обертальних рухів планети і супутника співпадають, такі супутники називають проградними. ...

Олександр Шевчук. Найбiльша родина супутникiв

У січні 1610 року Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у винайдений ним телескоп-рефрактор, відкрив чотири його супутники. Це було перше в історії науки відкриття супутників і відкриття нового небесного тіла. На честь чотирьох синів свого покровителя Фердинанда Медичі Галілей запропонував назвати відкриті ним супутники „Зорями Медичі”. Втім, назва не прижилась. Німецький астроном Симон Марій, який претендував на першість у відкритті супутників, запропонував назвати їх Іо, Європа, Ганімед і Каллісто за сюжетами давньогрецьких міфів, пов’язаних із Юпітером (Зевсом). На честь Галілея ці супутники досі називають галілеєвими. ...

Олександр Шевчук. Де живуть Страх та Жах?

Погодься, доволі незвичне запитання. Проте, якщо йдеться про Страх та Жах з великої літери, то відразу пригадуються імена персонажів давньогрецьких міфів – синів бога війни Ареса. На відміну від Афіни, богині чесної і справедливої війни, віроломний і хитрий Арес воював підступно. Тож не дивно, що двоє з його синів називалися Страх і Жах. Арес (у ...

Олександр Шевчук. Чи небезпечні для нас „амури” та „аполлони”?

Спостерігаючи за Місяцем навіть у невеликі телескопи, можна помітити, що поверхня нашого супутника посічена кратерами різних форм та розмірів. Кратери – це сліди зіткнень Місяця з астероїдними тілами та метеороїдами. Схожі на місячну поверхні інших досить великих за розмірами тіл Сонячної системи. Серед них і наша рідна планета Земля. Вчені виявили на її поверхні 182 ...

Олександр Шевчук. Сонце – наша рiдна зоря

Протягом усієї історії розвитку людської цивілізації в багатьох культурах Сонце було об’єктом поклоніння. Його обожнювали, про нього складали гімни, на його честь проводили свята. Потужний культ Сонця існував у Давньому Єгипті, де сонячними божествами були Ра (Сонце) та Амон (сонячний диск). Згідно з грецькою міфологією, бог Сонця Геліос щодня проїжджав небом на своїй колісниці. У ...