Напередодні дня народження Пустунчика Лапуня зібрала Зерняток на велике прибирання в його кімнаті. — Нащо брехати людям?— бурмотів Пустунчик, збираючи речі з підлоги, та чхаючи від пилу: — Апчхи! Оце називається „пускати пил у очі”! Гості подумають, що в мене завжди так чисто, а це — неправда! Я введу їх в оману. Хіба це гарно? ...
Зернятка дочитали казку „Гидке каченя” і Лапуня мрійливо зітхнула. — Добре, що є Гидке каченя знайшло свою родину та сенс життя. Мені було його так шкода! Навіть тепер все одно трохи сумно… — Це тому, що ніхто з колишніх кривдників не побачив каченя у образі лебедя, — сказав Пустунчик. — Тому так і не попросив ...
Того дня Розумник та Лапуня чергували в класі, тому пішли до школи дуже рано. Пустунчик трохи забарився, тож вийшов пізніше, сам. Друзі захвилювалися: ось-ось мала прийти вчителька, а Пустунчика ще не було. Він останнім влетів до класу, захеканий, стривожений і ледве встиг зайняти своє місце, як почався урок. На перерві друзі з’ясували, що сталося. — ...
Одного дня троє Зерняток купили у магазині скляну вазу. Не звичайну — з товстого білого кришталю, а дуже гарну, з тонкого скла з різнокольоровими візерунками. Додому поверталися на тролейбусі. Пустунчик першим заскочив у вагон та швиденько зайняв вільне місце. Коли підійшли друзі, Пустунчик уступив місце Лапуні, яка обережно тримала на колінах вазу. Пустунчик та Розумник ...
Якось у суботу Зернятка із своєю школою брали участь у районній олімпіаді. Змагання проходили між усіма школами району. У програмі було безліч завдань з різних наук, а також багато спортивних та творчих змагань. Пустунчик, Лапуня та Розумник дуже поспішали, щоб не спізнитися на урочисте відкриття олімпіади. Їм довелося довго чекати автобуса, часу лишалося обмаль. Потрібно ...
Перший раз – у перший клас! Троє Зерняток ще тільки входили в шкільне життя. Їм довелося вивчати шкільний двір та будівлю, наче незнаний острів. — А давайте складемо мапу скарбів! — придумав Пустунчик. — Як це? — спитали Зернятка. — Головною „скарбницею” буде клас, в ньому три хрестика — „піратські клади”, тобто наші парти. Всі ...
Пустунчик був удома сам. Раптом до кімнати залетів величезний шершень. Пустунчик заходився виганяти непроханого гостя на балкон і так сильно махав газетою, що втратив рівновагу і мало не впав з балкону. Тоді Пустунчик відчув запах смаленого і прожогом кинувся у сусідню кімнату. Праска була включена, залишена без нагляду і в одязі, який прасувала Лапуня, вигоріла ...
Якось Зернятка гуляли у супермаркеті та помітили маленького песика, який розгублено бігав туди-сюди, наче шукав когось. — Він загубився! — стривожилася Лапуня. Троє Зерняток кілька хвилин спостерігали, а коли впевнилися, що песик справді без господаря, почали радитися, що робити. — Треба знайти того, хто його загубив, — сказав Пустунчик. — Яким чином? — Це породиста ...
Схвильована Лапуня прибігла до друзів із сльозам на очах: — Хлопці, що робити? — Що сталося?! — Кошеня! Маленьке, видряпалося високо на дерево, а злізти не може. Нявчить, плаче… Ми намагалися його кликати, зманити вниз — не йде. Боїться! Треба його рятувати! — Може зателефонувати у службу порятунку? — сказав Розумник. — Я знаю номер: ...
Якось Зернятка вирішили пограти в індіанців. — Підемо в яр! — запропонував Пустунчик. — Там такі зарості — справжні джунглі! — В яру гарно, але ж це далеко, — заперечила Лапуня. — Хтозна кого можна там зустріти? До того ж, там така кропива — не пролізеш! — Що тепер, лише на дитячому майданчику гратися? — ...
— Як ти можеш таке казати? — часто дивувалася Лапуня. — Ці слова такі негарні… Пустунчик не розумів, що засмучує подружку. Слова як слова! Всі — з літер однієї абетки. Що в них гарного, чи негарного? Розумник теж казав, що теплі слова можуть зігріти душу, а грубі та злі — ранять сильніше, ніж іржавий цвях. ...
Розумнику найкраще думалося під час неквапливої прогулянки, тож він гуляв сам, а Лапуня та Пустунчик гралися на подвір’ї. Провертаючись, Розумник здалеку почув голосну суперечку. Друзі сварилися не на жарт. — Хвалько! Хвалько! — кричала Лапуня. — Завжди обіцяєш, а ніколи не робиш! Хлопчаки — всі хвальки! — Всі дівчата — капризулі! — не залишився у ...
— Чому ми повинні сидіти з молодшими? — нарікав Пустунчик. — З ними ані погратися нормально, ані поговорити немає про що! — Ти ж старший! — здивувалася Лапуня. — Ти знаєш багато такого, чого малі зернятка ще не вміють. То навчи їх! Ти ж сам ходиш до школи? Для вчителів ти – молодший, а для ...
Пустунчику завжди важко було сидіти на місці. Він любив зміни. Весь час грати в одну, навіть найулюбленішу гру, йому теж набридало. Пустунчик щоразу вигадував собі нові заняття і захоплювався новими справами. Здавалося, він ніколи не втомлюється. Друзі називали його „вічний двигун” і жартували, що, мабуть, коли Пустунчик був дуже малий, він проковтнув надпотужні батарейки. Пустунчику ...
— Пустунчику, ти сидиш на протязі, захворієш! — сказала Лапуня. — Я загартовуюся! — відповів Пустунчик. Нещодавню Зернятка дивися передачу про людей-моржів, і Пустунчик мріяв зміцнити свою витривалість до холоду. Ось і зараз, Зернятка щойно гралися надворі, бігали, розпашілися, а вдома Пустунчик сів перед прочиненим вікном і не слухав застережень Лапуні. — Ти застудишся! Розумнику, ...