Мабуть, ти помічав, що теплиці майже повністю скляні. На це є 2 причини. По-перше, скло пропускає майже все сонячне світло в будівлю, а рослини потребують його для фотосинтезу. А по-друге, скло не випускає тепло, створене цим світлом, назовні. Такий ефект називають парниковим. Як це відбувається? Видиме світло – це лише один вид світла. Іншою формою ...
Усе в природі рано чи пізно відмирає, щоб дати нове життя. Не є виключенням і зорі. Щоправда, живуть вони за нашими мірками дуже довго – мільйони та мільярди років. Деякі з них (червоні карлики) помирають тихо, залишаючи по собі білих карликів, ядра яких складаються з гелію. Інші роздуваються до червоних гігантів, а потім, скинувши оболонку (планетарну туманність), перетворюються на білих карликів з вуглецево-кисневим ядром. Є й такі, життя яких завершується грандіозним вибухом – спалахом наднової. Про них і йтиметься далі. ...
Коли говорять про Америку, що перше спадає тобі на думку? Сполучені Штати Америки? Бразилія та Аргентина? А, може, великі мореплавці Америго Веспуччі та Христофор Колумб? А я уявляю шлях, що простягається від Північного до Південного полюсу. Шлях завдовжки 20 000 км, що пролягає через 35 країн та перетинає континенти Північної і Південної Америки. Гайда мандрувати ...
Кожному здається, що немає нічого простішого, ніж маса і час, бо ці категорії ми часто використовуємо у побуті. Ми їх так „заговорили”, що пересічному громадянину навіть не спадає на думку перейматися фізичним змістом цих понять. Але якби до цього дійшло, то він би дуже здивувався. Співвідношення Ейнштейна, яке часто називають „найгарнішою формулою фізики”, встановлює зв'язок між масою тіла і кількістю енергії, що міститься у ньому. Знаменита формула E = mc² дає змогу глибше зрозуміти навколишній світ, а наслідки цього простенького співвідношення грандіозні за своєю значимістю і навіть трагічні. Не така вже проста маса, якщо потрапила у формулу, яку вважають символом науки XX століття. ...
Немає в людини місця, дорожчого за рідну землю. Щоб по-справжньому любити свій край, його треба пізнавати: вивчати його історію, мову рідного народу, його культуру, звичаї і традиції. Людину здавна цікавили питання походження географічних назв і, перш за все, своєї місцевості. У багатьох географічних об’єктів є власні назви. Вони „стійкі” і зберігаються в місцевому мовленні без ...
Погожого дня на березі моря разом із подругами танцювала та співала пісень фінікійська царівна Європа. Аж раптом дівчата побачили дивовижного білого бика. „Що це за чарівне створіння?” – здивувалася Європа. Цікавість перемогла, і дівчина підійшла до нього. Бик пригнувся, і дівчина сіла на нього. А тоді він поніс її світ за очі. Так Європа опинилася на острові, що відомий нам переказами про Мінотавра, – на Криті. Биком, що приніс сюди Європу, був Зевс, що перетворився на тварину, аби викрасти чарівну принцесу. ...
Усі ми в школі на уроці географії вивчаємо різноманітні географічні об’єкти нашої планети (країни, гори, моря, озера, водоспади): знаходимо їх на карті біля дошки і в атласах, позначаємо на контурних картах. Америка та Австралія, Кіліманджаро та Еверест, Байкал та Вікторія, Амазонка і Міссісіпі відомі всім. Що ж приховують ці географічні назви, хто і чому їх ...
Впродовж багатьох тисячоліть зоряне небо над нами величне і незмінне, чого не можна сказати про його „земний портрет” – атлас зоряного неба. Перший атлас ще у 140 році н. е. склав Клавдій Птолемей. Він описав 48 сузір’їв, і лише 9 з них не дожили до наших днів, а сузір’я Корабель Арго розпалося на три (Кіль, Корма, Вітрила). ...
Загадковий та колоритний африканський континент цікавий не тільки своєю природою, географією відкриттів, а й багатою топонімікою. На останню вплинули різні чинники: європейські завоювання, давні вірування та плин часу. До речі, Африка – другий за розмірами континент світу, на території якого знаходиться 55 незалежних країн та найбільша в світі пустеля Сахара. Тут проживає понад 1 мільярд ...
Хто з нас не милувався білосніжними хмаринками на тлі блакитного неба, які змінювали форму, перетворюючись з чудернацького баранчика на казкову фею, дивовижного звіра, бублик, пташку, парасольку? Напевно, так само стародавні люди вдивлялися у нічне небо, намагаючись зрозуміти, на що схожі обриси деяких груп зір. Що підказувала їхня уява, ми бачимо на стародавніх зоряних атласах: більшість сузір’їв на небесній сфері мають назви тварин. ...
Розшукуючи на небі цікаві об’єкти для спостереження, спостерігачі у ХVIII столітті інколи виявляли маленькі зеленуваті круглі плямки, схожі на диски планет. Однак вони не рухалися відносно зір, а тому вочевидь знаходилися далеко за межами Сонячної системи. Саме тому у 1784 році Вільям Гершель, першовідкривач Урана, виокремив цей клас туманностей і запропонував назвати їх планетарними. Більшість ...
Оминаючи моря і океани, безмежні пустелі та каравани, зелені гаї та ліси, ми опиняємося на Сході. Ассирія, Ашшур, Айсор, Асу – всі ці назви впродовж віків змінювала таємнича Азія. Сучасна назва, що вкоренилася у безмежжі степів та гір, походить від давнього ассирійського слова „асу – „схід”. Кордони Азії теж змінювалися. В античні часи Мармурове та ...
Зимового вечора у південній частині неба ви обов’язково звернете увагу на три доволі яскраві біло-голубі зорі, які вишикувалися вздовж однієї лінії, нахиленої до горизонту. Наші предки називали їх Косарями (зорі сходять вранці в пору сінокосу). Це не все сузір’я, а лише „пояс” найкрасивішого зимового сузір’я Оріон (гр. ŏρίων). Воно дуже давнє і внесене ще в каталог зоряного неба „Альмагест” Клавдія Птолемея. ...
Вдивляючись неозброєним оком у безкраї простори нічного неба, ми добре бачимо величезну кількість зір, які мінливим мереживом височіють над нами, і лише 5–6 об’єктів, схожих на туманні хмаринки. У бінокль та невеликий телескоп таких туманних об’єктів можна налічити вже дві–три сотні. Декілька століть учені намагались розгадати природу таких утворень. Які тільки гіпотези не висували! Наприклад, що туманності – це випаровування трясовини. Серйозні вчені вважали, що туманні плями на тлі зоряного неба – це гігантські міжзоряні газові хмари. Інші, не менш поважні, доводили, що природа туманностей така ж, як і нашої Галактики. Врешті з’ясувалося, що праві і перші, і другі. ...
Все велике та величне починається з малого і непримітного. Неодноразово журнал „КОЛОСОК” описував великих членів сонячної родини – планет та їхніх супутників¹. А ось „малеча” Сонячної системи досі несправедливо залишилася поза нашою увагою. Між тим, простір між планетами та зорями не порожній. Він заповнений потоками елементарних частинок, випромінюванням усіх діапазонів, силовими полями, атомами, молекулами, іонами ...