Віктор Мясников. „Дивовижні неорганічні речовини і матеріали”

01k Поширити

У попередніх випусках нашої рубрики ми розповідали про неорганічні прості та складні речовини. Продовжимо розповідь про них у цій статті.

Інертні або благородні гази: гелій („сонячний”), неон (“новий”), аргон („лінивий”), криптон („прихований”), ксенон („незнайомий”) і радон („променистий”). Це одноатомні прості неактивні (інертні) речовини. До них належить радон, газ з найбільшою густиною (за нормальних умов) серед відомих у природі.
Озон (О₃) – блакитний газ із різким запахом (від гр. „ozo” – пахнути). У невеликих кількостях освіжає повітря, тому після сильної грози воно таке приємне: це з О₂ утворюється О₃. Озон сильніший окислювач, ніж кисень, але менш стійкий. Використовується для дезінфекції води і повітря, відбілювання тканин. Однією з переваг озонування води, у порівнянні з хлоруванням, є відсутність токсинів і отрути.
Сірка – тверда кристалічна жовта речовина („sira” у перекладі з санскритського означає „світло-жовтий”). Дивовижна властивість сірки – незмочуваність у воді. Невеличкі шматки сірки плавають на поверхні води, хоча її густина вдвічі більша, ніж у води. Горить сірка яскраво-синім полум’ям, утворюючи сірчистий газ. Застосовується у виробництві сірників, як отрутохімікат у сільському господарстві, для вулканізації каучуку, а також у медицині. Найбільше сірки потребує виробництво сульфатної кислоти.
Плавикова (флуоридна) кислота – це розчин фтороводню (HF) у воді. Такою назвою кислота завдячує плавиковому шпату (флуориту, СаF₂), з якого одержують фтороводень. Ця кислота роз’їдає скло, тому її зберігають у пластмасовій (тефлоновій, поліетиленовій та ін.) тарі.
Крейда, мармур, вапняк, кальцит, арагоніт, ракушняк, корал або кальцій карбонат – це все назви речовини, хімічна формула якої СаСО₃. Саме з неї виготовляють шкільну крейду, вона ж осідає на стінках чайника, спіралях пральних та посудомийних машин. Ця речовина утворюється після висихання розчину, яким білять стіни, стелю, стовбури дерев.
Скло – це аморфний, крихкий, зазвичай прозорий матеріал, який утворюється у процесі охолодження і тверднення в’язкого розплаву на основі піску (SiO₂), соди (Na₂СО₃) і вапняку (CaСО₃) за температури 1450–1500 0С. Щоб отримати особливі або спеціальні сорти скла (тугоплавке, кварцове, оптичне тощо), соду або вапняк замінюють іншими компонентами.
Кришталеве скло (кришталь) – це особливе скло, яке утворюється у процесі тверднення в’язкого розплаву на основі кварцового піску, поташу (К₂СО₃), плюмбум (II) оксиду (PbO) і деяких інших домішок за температури приблизно 1600 0С.
Кольорове скло утворюється в процесі тверднення в’язких розплавів на основі розплавленого піску, соди (або поташу), вапна. Домішки оксидів металів забарвлюють скло зеленим кольором (FeO або Cr₂O₃), синім (СoO), фіолетовим (MnO₂), рожевим (SrO), жовтим (Fe₂O₃), рубіновим (розпилене золото) тощо.
Цемент (від лат. „caementum” – „щебінь”, „дрібний камінь”) – це будівельний матеріал, який отримують в процесі випалювання у трубчастих печах, що обертаються, суміші глини, вапняку і піску (та інших домішок, наприклад, шлаку) за температур 1450–1500 0С. Змішуючись з водою, суміш твердне і кам’яніє. Є звичайний і портлендський цемент.
Бетон (від лат. „bitumen” – „гірська смола”) – це будівельний матеріал, який отримують у процесі змішування цементного розчину з гравієм, щебенем або дрібним шлаком.
Залізобетон – це будівельний матеріал, який отримують, заливаючи залізну арматуру (каркас) цементним розчином з гравієм, щебенем або дрібним шлаком.
Кераміка (від. гр. „keramos” – „глина”) – це будівельний або декоративний матеріал, який отримують з глини, піску та інших домішок (ортоклазу) у процесі формування, випалювання і сушіння. Є різні види кераміки: „груба” (цегла), черепиця, шамот (вогнетривкий матеріал), клінкер (кислотостійкий матеріал), а також „тонка” (фаянс і порцеляна).