Ірина Пісулінська. „Осина школа”
Спостерігаючи за життям бембекса*, ми зрозуміли, що у цих симпатичних створінь можна повчитися не лише турботі про потомство. Багатьом винахідникам варто уважно придивитися до життя маленької оси. Не лише бембекси, усі оси – майстерні будівельники. Їхні гнізда дивують розмаїттям і форм, і матеріалів, з яких вони виготовлені. Отож, до науки!
*Читай про життя бембексів у журналі „КОЛОСОК”, № 6/2009.
Оса лісова
Паперові оси
Ви гадаєте, що китайці першими винайшли папір? Він був винайдений паперовими осами задовго до того, як людина навчилася писати! Представники підродини суспільних ос (Vespinae) не вміють, як відомі вам бджоли, виділяти віск. Ці комахи будують комірки своїх стільничків з речовини, подібної на картон. Технологія осиного „паперового виробництва” схожа до нашої, людської. Міцними гризучими щелепами оса зішкрібає деревину на старих деревах, пеньках і навіть парканах. Ретельно її подрібнює, перемішує з водою та клейкою слиною, а отриману масу наносить тонесеньким шаром на основу гнізда. Після висихання утворюється нещільна паперова кірка, подібна на грубий пакувальний папір. Звичайно, якість такого „паперу” низька, адже оси використовують стару підгнилу деревину і кору.
Оса германська
Життя у паперовому житті
Життя суспільних ос виглядає приблизно так. Весною доросла самка-оса будує кілька окремих шестигранних комірок і збирає їх у невеликий овальний стільничок. У кожну комірку відкладає яйце. Завдяки тому, що отвори у комірках знаходяться знизу, залишки їжі не засмічують „колисочки” нащадків. Щоправда личинкам доводиться висіти вниз головами. Першу партію малюків оса доглядає сама, вигодовуючи їх ретельно розжованими комахами. Після личинкової стадії розвитку утворюються лялечки, а вже з них на світ з’являються перші робочі оси. З цього моменту саме вони будуть доглядати і за самкою, і за личинками, годуватимуть, будуватимуть гнізда, а самка лише відкладатиме яйця.
Оса руда
Дорослі комахи полюбляють солоденьке – нектар квітів, солодкі екскременти попелиць (доглядальниці жадібно злизують краплиночку рідини, котру відригнули личинки), залітають за солоденьким і до нашої оселі. А потомство вигодовують різноманітними комахами та їх личинками, не гребують і мертвечиною. Оси вступають у контакти з об’єктами, забрудненими безліччю бактерій, у тому числі небезпечних для людини, тому від них слід ретельно захищати помешкання і продукти. Восени з яєць вилуплюються самки і самці. Самці після спарювання гинуть, а самка знаходить затишну щілину (наприклад, за корою дерева), щоб у заціпенінні пережити зиму. З приходом холодних днів робочі оси знищують личинок, а згодом гинуть і самі.
Поширена у нас оса звичайна (Vespula vulgaris) підвішує кулеподібні гнізда на горищах, деревах, скелях, навіть на балконах багатоповерхівок. Такі ж гнізда будують лісова (Vespa silvestris), руда (V. rufa), германська (V. germanica) та інші оси.
Різні нрави та права
Шершень (Vespa crabro) будує гніздо з кори молодих пагонів берези, тому воно не таке міцне, як у паперових ос. Вирізняється гніздо і забарвленням, його колір не сірий, а коричневий. Саме через низьку міцність шершень намагається розмістити гніздо у добре захищених місцях. Крім цього, шершні виставляють біля входу в гніздо „варту”. Погодьтеся, шершень – доволі грізний вартовий. У гнізді, яке може сягати розмірів відра, нічим поласувати, тому турбувати гнізда ос та шершнів наполегливо не радимо: меду там немає, бо шершні вигодовують своїх нащадків комахами.
Є серед паперових ос гніздові паразити. Так австрійська оса (Vespula austriaca) сама гнізд не будує і діточок не доглядає, а яйця відкладає у гнізда рудої оси, наче зозуля. Тому робочих ос у цій родині немає, є лише самки та самці.
Відомо понад 1000 видів паперових ос, більшість із них живуть у Південно-Східній Азії та Південній Америці. Тропічні оси будують гнізда з товстого і міцного паперу, щоб домівка могла витримати тропічні зливи. У багатьох видів зовнішня оболонка гнізда укріплюється глиною або гноєм.
Оси-гончарі
Одиночні оси риють нірки або будують гнізда з глини. Є серед них справжнісінькі майстри – оси-гончарі, саме так поважно їх називають. Оси як оси, а от „колисочки” для своїх немовлят будують дивовижні. Ви лише погляньте, своїх личинок ці оси ховають у справжнісінькі глечики! У такі ж, лише значно більші, ховалися розбійники у казці про Алі-Бабу.
До стінних ос (Eumeninae) належать справжні стінні оси (Odynerus) та пілюльні оси (Eumenes). Своїх личинок вони вигодовують, як і інші риючі оси, паралізованими комахами та їх личинками, а самі живляться нектаром квітів. А гнізда будують лише з глини. Коли ми говоримо „гніздо”, уявляємо гніздечко птаха. Але осине гніздо подібне до пташиного лише за призначенням – і одні, й інші є виводковими камерами.
Одна пілюлька – одне життя
У пілюльних ос гніздо має вигляд делікатного акуратненького глечичка з діаметром приблизно 1 см. Оси дістали свою назву через подібність цих будівель до пілюль.
Глину для будівництва гнізд оса-самка бере найчастіше біля країв калюжі, ретельно розминає її щелепами, змішує з клейкою слиною. Зліпивши кульку, оса несе її на будівельний майданчик, затиснувши між щелепами й передніми лапками. Свої гнізда пілюльні оси прилаштовують у захищеному місці – з нижнього боку листочка чи камінця, хоча можна натрапити на таке диво у себе на вікні багатоповерхового будинку. Оса робить багато рейсів. Кожну порцію будівельного матеріалу трудівниця точними і спритними рухами ретельно розплющує за допомогою нижньої губи, а потім ще розгладжує лапками, прилаштовуючи смужку за смужкою. Кожне гніздечко є бездоганною кулькою з тонкою шийкою і відгином довкола отвору. Клейка слина, яка швидко застигає на повітрі, надає глечичку достатньої міцності, і він не руйнується навіть на дощі. Турботлива матуся наповнює глечичок дрібними паралізованими гусеницями, яких також транспортує повітрям, а над ними на шовковистій ниточці підвішує яйце і запечатує глечичок тою ж таки глиною.
Оселі з коридорчиками
Стінна оса (Odynerus spinipes) будує гнізда на глинистих берегах або ж на глинобитних стінах будинків. Риючи нірку, „будівельниця” виносити з неї вибрану глину, але не викидає її, а прилаштовує поблизу входу. В результаті таких зусиль нірка поглиблюється і безпосередньо завдяки вийманню глини, і внаслідок добудованого „коридорчика”; згодом трубочка нагинається донизу. Нірка наповнюється їжею (личинками інших комах) і запечатується.
Багатокімнатні оселі
Риюча оса пелопей (Sceliphron) будує справжнісінькі фортеці з глини і води – гніздо має вигляд шматка багнюки, приліпленої до якоїсь балки. Але всередині можна побачити акуратно відполіровані глиняні трубочки, розміщені акуратними рядами. В трубочках знаходяться личинки на різній стадії розвитку, лялечки або ж корм (павуки) і яйце. Вийшовши з лялечки, оси прогризають вихід із запечатаного „матусею” гнізда.
Пелопеї живуть переважно у пустелях та посушливих місцевостях, тому їхнім гніздам, не скріпленим клейкою слиною, дощі не страшні.
Якби ми вчились так, як треба
Північноамериканські індіанці вважали, що гончарному мистецтву люди навчилися в ос. Справжні гончарі мають різні методики роботи з глиною але, як і пілюльні оси, застосовують спосіб пошарового формування виробів зі смужок глини. Цей спосіб так і називається – „пошарова кераміка”.
На виставці паперових виробів у Відні 1873 року один з фабрикантів поруч із виробами своїх фабрик повісив осине гніздо. Воно наче промовляло: „Якби люди вчилися в ос, то значно раніше винайшли б спосіб виробництва паперу”.
Полісти (найбільш поширені комахи, що утворюють підродину паперових ос) будують гніздо у вигляді єдиного стільника
Якби ж то знати наперед, чого вчитися у природи! Уважному досліднику вона дасть ще не один урок, і дозволить широко відкрити двері у всесвіт своїх таємниць, які сьогодні ми розглядаємо через вузеньку шпаринку.
Врешті, якщо двері щільно закриті, можна виглянути у вікно, як це зробив Вовчастий Кіндрат зі Львова. Можливо, і за вашим вікном знайдеться щось таємниче і дивовижне, як ці гнізда пілюльної оси?
Поширити
Схожі публікації
Наталя Загульська, Тарас-Маркіян Загульський. „Земнi гiганти: квiти-велетнi”
Гігантом світової флори справедливо називають рафлезію Арнольда (Rafflesia arnoldii). Її батьківщина – тропічні ліси Суматри і Калімантану Малайського архіпелагу. Рафлезію відкрив французький дослідник Луї Огюст Дешам (1765–1842). Він був членом французької наукової експедиції в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і провів три роки на острові Ява. У 1797 році науковець зібрав там...
Ярина Колісник. „Мій дім – моя фортеця. Частина 2”
Екодім? Цілком реально! Кажуть, що щасливий той, хто щасливий у себе вдома. А ми додамо: і здоровий. Отже, зараз поговоримо про те, як же бути здоровим і щасливим у своєму домі. Пригадуєш, який нестерпний запах у магазинах побутової хімії? Це випаровуються хімічні речовини, незважаючи на те, що всі упаковки...
„Символи дикої природи”
Короткий хвіст, красиві китички на вухах… рись впізнати дуже легко. Ця дика кішка водиться і в Карпатах, тож не дивно, що вона стала символом українських гір. Саванний слон зображений на гербі Республіки Кот-д’Івуар, яка, до речі, до 1986 року мала назву Республіка Берег Слонової Кістки. Ця тварина є символом...