Сергій Малинич. Таємниця бурштину та космічні подорожі

Приблизно так можна перекласти із давньогрецької мови слово „еоцен” – назву геологічної епохи в історії Землі, що тривала від 56 до 34 млн років тому. Величезні простори земної суші були вкриті густими хвойно-широколистяними лісами, клімат був теплий і вологий. Під впливом тепла хвойні дерева рясно виділяли в’язку смолисту речовину світло-жовтого кольору – живицю. Смола поволі стікала по стовбурах і потрапляла на поверхню ґрунту. Часом до краплин прилипали необережні комахи чи навіть ящірки – смола огортала їх, і вони довіку залишалися у пастці (мал. 1). Згодом цілі брили та пласти смоли опинялися глибоко під землею, де пролежали без доступу повітря мільйони років. За цей час смола скам’яніла. Так утворилися поклади дивовижного каменю – бурштину.
Поширити
0